Юра Терентій Петрович
Терентій Петрович Юра
Дата народження — 22.04.1884 (09.04. за ст. ст.)
Місце народження — с. Федвар, Олександрійський повіт, Херсонська губернія (нині с. Підлісне, Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна)
Дата смерті — 09.05.1973
Місце смерті — м. Київ
Місце поховання — м. Київ, Байкове кладовище
Терентій Петрович Юра (22 квітня 1884 (09 квітня за ст. ст.), с. Федвар (нині с. Підлісне Кропивницького району Кіровоградської області) – 09 травня 1973, м. Київ) – український актор театру і кіно, театральний педагог.
…Що б не грав Терентій Петрович, його виконання відзначалося
надзвичайною свіжістю і новизною трактування образу…
Його гра полонила глядачів…якоюсь особливою людяністю.
Гнат Юра
Життя і діяльність
Терентій Петрович Юра народився 22 квітня 1884 року у с. Федвар (нині с. Підлісне) в родині Петра Мусійовича та Меланії Григорівни Юрів, які дали українському театру ціле сузір’я талантів: Терентій, два його молодші брати – Гнат Юра й Олександр Юра-Юрський – та сестра Тетяна Юрівна стали визначними акторами. Батько родини, Петро Юра, намагався прищепити своїм дітям потяг до знань, до культури. Терентій закінчив земську школу, потім склав екстерном іспит для вступу на військову службу. Але стати офіцером йому не судилося – хлопця не прийняли через стан здоров’я. Терентій кілька років учителював у рідному селі. Маючи від природи веселу вдачу, прекрасний голос, успадкувавши від батьків любов до пісні і танцю, юнак вже тоді мріяв про театр.
Переїхавши до Єлисаветграда, Терентій Петрович деякий час працював на заводі Ельворті, одночасно навчався в музичній школі, брав участь у виставах аматорських гуртків та співав хористом у трупі Валявського.
У 1909 році до Єлисаветграда прибула на гастролі мандрівна трупа С. Максимовича, до якої вступив Т. Юра, а згодом сам організував невелике товариство (трупу), з яким гастролював по селах та повітових містах Катеринославщини та Херсонщини – без режисера, старанно копіюючи вистави М. Кропивницького.
В роки Першої світової війни Терентій опинився в театрі О. Суходольського, одному з найкращих в Україні на той час, де він знайшов справжню творчу атмосферу, ґрунтовану на високій мистецькій вимогливості. Саме тут зріла його самотужки здобута майстерність, творча манера, відбувалося шліфування акторської техніки, тут він вперше здобув можливість виступати в різноманітних амплуа, розкриваючи та вдосконалюючи нові грані свого таланту. До актора прийшли перші великі успіхи в ролях Гриця («Ой, не ходи Грицю та й на вечорниці» М. Старицького), Івана («Безталанна» І. Карпенка-Карого), Степана («Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького) та ін.
Новим творчим етапом стали роки роботи в Олександрійському театрі «Сурма» (1917-1920 рр.), в якому він був не лише актором, а й керівником трупи. На сцені театру митець створив глибокі образи: Гонти («Гайдамаки» Т. Шевченка), Гната Голого («Сава Чалий» І. Карпенка-Карого), Івана Богуна («Богдан Хмельницький» М. Старицького) та ін.
У 1921 р. Терентій Петрович на запрошення керівника «Нового Драматичного театру імені Івана Франка» (з 1926 року – Київський український драматичний театр імені Івана Франка, нині – Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка) Гната Юри, свого молодшого брата, вступає до складу франківців разом зі своєю дружиною Феодосією Барвінською. Від цього часу актор назавжди зв’язав своє творче життя з цим колективом. За майже чотири десятиліття щирого служіння театральній сцені він зіграв багато найрізноманітніших ролей – від героїчних до резонерських.
Особливу популярність артистові принесла наполеглива робота над ролями у п’єсах «Суєта» І. Карпенка-Карого, «Украдене щастя» І. Франка, «97» М. Куліша, «Диктатура» І. Микитенка, «Богдан Хмельницький» О. Корнійчука, творах російської та світової класики («Борис Годунов» О. Пушкіна, «Освідчення» А. Чехова, «Тартюф» Мольєра, «Собор Паризької Богоматері» В. Гюго, «Слуга двох панів» К. Гольдоні та ін.). Самобутній майстер сцени був удостоєний почесного звання «Заслужений артист УРСР», а згодом (1940 р.) – «Народний артист УРСР».
У червні 1944 р. після повернення з евакуації (театр знаходився під час окупації м. Києва німецькою армією спочатку в Семипалатинську, а згодом в Ташкенті) Терентій Петрович продовжував працювати у трупі театру ім. І. Франка. До його визначних досягнень післявоєнного періоду слід віднести створення образів Гната Орди («Справа честі» І. Микитенка), Андрія Дудки «Республіка на колесах» Я. Мамонтова), Менделя («Закат» І. Бабеля) та ін. Ролі Т. Юри у виставах різних років за п’єсами І. Карпенка-Карого увійшли до класичного фонду українського театрального мистецтва. Попри поважний вік, Терентій Петрович продовжував служити Мельпомені й радувати глядачів. Лебединою піснею актора стала роль Бичка у драмі М. Кропивницького «Глитай, або ж Павук» (1957).
Терентій Петрович Юра був артистом необмеженого творчого діапазону. В його репертуарі – комедія і трагедія, історична драма і сатиричний памфлет. Знімався він і в кіно, у його творчому доробку ролі у фільмах «Вовчі стежки» Л. Ляшенка (1931), «Іван» О. Довженка (1932), «Кришталевий палац» Г. Гричера (1934), «Партизани в степах України» І. Савченка (1942).
Майстер художніх типів, Т. Юра був водночас віртуозом індивідуальної розробки кожного з них. Тому його образи були переконливими, персонажі запам’ятовувалися в усьому багатстві особистих рис, а найкращим епітетом до його мистецтва є вислів «соковите».
Артист щедро передавав свої знання і досвід молоді, викладаючи мистецтво гриму в студії театру імені Івана Франка з 1937 по 1946 рік.
Колеги по сцені запам’ятали його як добру і веселу людину, що відрізнялася невластивою в акторському середовищі хазяйновитістю, як поціновувача та колекціонера живопису.
Терентій Петрович Юра відійшов у вічність 09 травня 1973 року. Похований на Байковому кладовищі в Києві.
Бібліографія
Ган, Яків Йосипович. Терентій Петрович Юра / Я. Ган. – Харків: Мистецтво, 1940. – 96 с.: іл.
Бобошко Юрій. Старший у династії: до 100-річчя від дня народження / Ю. Бобошко // Український театр. – 1984. – № 3. – С. 18.
Босько В. М. Терентій Петрович Юра // Історичний календар Кіровоградщини на 2019 рік / В. М. Босько. – Кропивницький: Імекс-ЛТД, 2018. – С. 79.
Драк Аркадій. Старший з родини талантів / А. Драк // Кузик, Б. М. Олександрівський меридіан: люди, події, час: ілюстрована книга-календар / Б. М. Кузик, В. В. Білошапка. – К.: Мистецтво, 2003. – С. 159.
Куманський, Броніслав. Театр – як доля: Календар / Б. Куманський // Народне слово. – 2004. – 20 квітня. – С. 3.
Театр був його долею: До 125-річчя від дня народження Т. П. Юри (1884-1973) / О. А. Рожнятовська // Календар знаменних і пам'ятних дат. – 2009. – № 2. – С. 45-48: портр. – Бібліогр. в кінці ст.
Юра Терентій // Енциклопедія українознавства: словникова частина / Наукове товариство ім. Т. Г. Шевченка; гол. ред. Володимир Кубійович. – Париж: Молоде життя; Нью-Йорк – Т. 10: Хмельницький – Ящуржинський. – 1984. – С 3939.
Юра Терентій Петрович // Українська радянська енциклопедія. – Т. 12. – К.: Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1985. – С. 477.