Червінська Антоніна Миколаївна
Антоніна Миколаївна Червінська (дівоче прізвище — Шеретун, 26 серпня 1945 року, с. Іванківці Бердичівського району Житомирської області УРСР) – українська співачка, художній керівник академічного театру музики, пісні і танцю «Зоряни».
Життя і діяльність
…Антоніна Миколаївна так уміє подати пісню, відкрити душу та своє єство
на сцені, що, навіть не знаючи мови, люди завжди в захваті від її виступів.
Анатолій Вайпан,
заслужений артист України
Сценою захоплена, вона – моє життя, моя робота...
Антоніна Червінська
Антоніна Миколаївна народилася 26 серпня 1945 року у с Іванківці Житомирської області, під Бердичевом, у селянській родині Марії та Миколи Шеретунів. На долю її батьків випало чимало випробувань і труднощів, вони пережили страшні голодомори і воєнне лихоліття. Батько Антоніни, Микола Юхимович, – учасник та інвалід Другої світової війни, мама, Марія Антонівна, все життя працювала на колгоспній ланці. Як усі сільські діти, Тося Шеретун з малих років була привчена до праці, допомагала батькам по господарству. Мати з бабусею вечорами та на свята збиралися з сусідками і співали народних пісень, а маленька дівчинка, затамувавши подих, слухала спів зморених працею жінок. Батько був прекрасним музикантом, грав на багатьох музичних інструментах і мав чудовий голос. Талант Антоніні передався від батьків, вона з самого дитинства брала участь у шкільних, сільських та районних оглядах художньої самодіяльності.
Пісня покликала молоду дівчину в далеку життєву дорогу, спочатку до Житомирської обласної філармонії, де вона співала у вокально-хореографічному ансамблі «Льонок», яким керував, роблячи свої перші творчі кроки, нині відомий композитор Андрій Пашкевич. Тут Антоніна зустріла талановитого баяніста Володимира Червінського, за якого вийшла заміж. У 1967 році молоде подружжя приїхало до Кіровограда (нині – м. Кропивницький) й влаштувалося на роботу в Кіровоградський районний будинок культури, де співачка працювала методистом, грала у виставах, співала в щойно створеному аматорському колективі «Горлиця».
А в 1969 році чоловік переконав Антоніну перейти в ансамбль «Ятрань», який саме в цей час шукав вокалістку. Виступами в заслуженому ансамблі народного танцю України «Ятрань» розпочався відлік її насиченої творчої біографії на сцені Кіровоградської обласної філармонії. У складі легендарного ансамблю, слава якого гриміла не лише на теренах Кіровоградщини, співачка пропагувала українське національне мистецтво у багатьох країнах світу. У 1972 році заслужений ансамбль народного танцю України «Ятрань» отримав головний приз Міжнародного фестивалю народного танцю в Угорщині – «золотий черевичок». А. Червінську вшанували званням «Почесної громадянки міста Сегед», в якому проходив фестиваль. У 1977 році співачка закінчив Кіровоградське музичне училище.
Робота хормейстером та солісткою народного хору «Барвінок» заводу імені Таратути у 1979-1983 роках збагатила Антоніну Миколаївну новим творчим досвідом.
У 1983 році артистка знову повернулася на сцену обласної філармонії, а через рік було сформовано новий колектив навколо солістки Антоніни Червінської – театр української музики, пісні і танцю «Зоряни», у створенні якого їй належить велика роль. Шлях становлення «Зорян» був зовсім не рівним і безхмарним, організатори колективу зіштовхнулися з труднощами, бо прийшлося збирати музикантів, створювати костюми. З приходом у 1986 році у колектив балетмейстера Анатолія Кривохижі відбулося природне поєднання пісні і танцю. З 1987 року колектив «Зорян», очолюваний Анатолієм Михайловичем, здійснював концертні тури містами країни, гастролював за кордоном, брав участь у міжнародних конкурсах та фестивалях, з яких привозив дипломи, нагороди. У 1997 році від А. Кривохижі перейняв керівну естафету Дмитро Борисович Притула, одночасно створивши багато пісень для репертуару основної солістки театру музики, пісні і танцю «Зоряни» – Антоніни Червінської. Вона гідно продовжувала традиції уславленого колективу, прийнявши у 2004 році пропозицію стати його художнім керівником. На кращих сценах Німеччини, Угорщини, Франції, Кореї, США Антоніна Миколаївна виступала разом з художнім колективом «Зоряни». Публіка скрізь зустрічала їх бурхливими оплесками і великою вдячністю за неперевершений талант.
За плечима артистки – тисячі концертів в обласній філармонії, на сценічних майданчиках маленьких містечок і віддалених сіл Кіровоградщини; велика кількість гастролей, безліч закордонних турів. Талановита співачка все творче життя служить нелегкій справі відродження українського фольклору, народних звичаїв; популяризує народну пісню, опікується молодими виконавцями, дає сценічне життя творам молодих місцевих композиторів і поетів. Вона фактично була першою артисткою, яка заспівала українські народні пісні на кіровоградській сцені. Серед засилля російськомовних творів уперше прозвучали «На камені стою», «Ой місяцю, місяченьку», «Чотири воли пасу я» та інші перлини українського фольклору. Антоніна Миколаївна – єдина співачка, яка заспівала «Чотири воли пасу я» в обробці Анатолія Кос-Анатольського народним голосом. Після виступу в палаці «Україна» до неї підійшла Євгенія Мірошниченко і зізналась, що ніколи б не подумала, що цю пісню можна заспівати саме так.
Всі творчі звіти майстрів мистецтв та художніх колективів області різних років представлені її талановитим співом. А. Червінська – співорганізатор і член журі щорічного всеукраїнського фестивалю-конкурсу вокально-хорового мистецтва «Калиновий спів» та незмінна учасниця обласного свята духовного співу «Молюсь за тебе, Україно». Артистка продовжує активну творчу діяльність – бере участь у мистецьких проєктах «Краю наш, тебе ми прославляємо», «Об’єднаймо мистецтвом Україну», у благодійних концертах на підтримку Збройних сил України тощо.
Для першого в Україні і єдиного у світі музею історії українського хореографічного мистецтва – відділу Кіровоградського обласного краєзнавчого музею – А. Червінська передала унікальні сценічні костюми, які стали перлиною музейної колекції.
За вагомий внесок у створення духовних цінностей і розвиток національної культури Антоніну Миколаївну неодноразово нагороджено грамотами обласної державної адміністрації, обласної ради, державними й громадськими відзнаками та преміями.
Нагороди
Народна артистка України (1992)
Лауреат обласної премії імені Володимира Винниченка (1999)
Повний кавалер орденів Княгині Ольги: III ступеня (1999), ІІ ступеня (2009) І ступеня (2015)
Відзнака Кіровоградської обласної ради «Честь і слава Кіровоградщини» (2008)
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Указом Президента України №85/2017 від 28. 03. 2017 призначено довічну стипендію
Лауреат обласної премії в галузі культури «Духовний скарб Кіровоградщини» у номінації «За внесок у розвиток професійного музичного, театрального, хореографічного, фото- та кіномистецтва» (2021)
Фотогалерея
Перші кроки на великій сцені 
В ансамблі «Ятрань»: «Ой ти, місяцю» 
Солістка академічного театру музики, пісні і танцю «Зоряни» 
На сцені з рідними «Зорянами»
З Ніною Матвієнко 
На Всеукраїнському фестивалі-конкурсі вокально-хорового мистецтва «Калиновий спів» 
Вручення обласної премії «Духовний скарб Кіровоградщини» 
Пісня «Степом, степом». 2023
Бібліографія
Куманський, Броніслав. На покуті душі Антоніни Червінської // Б. Куманський. Під зорею степової Еллади – Кіровоград: Видавець Лисенко В. Ф., 2015. – С. 17-21.
Червінська Антоніна Миколаївна. Академічний театр музики, пісні і танцю «Зоряни» // Місто і люди: Єлисаветград – Кіровоград, 1754-2004 / В. П. Ауліна, С. В. Грищук, Д. С. Давидов, О. М. Корнілов та ін.; Спілка підприємців Кіровоградської області. – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2004. – С. 66: іл.
Алієва, Айнура. Без неї неможливо уявити «Зорян» / Айнура Алієва // Украина-Центр. – 2020. – 3 сентября. – С. 7: фот. кол.
Бондар, Василь. «... Я зіронька ясная»: Антоніна Червінська: нарис / Василь Бондар // Вечірня газета. – 1992. – 6 березня. – С. 3.
Бондар, Олег. Антоніна Червінська: «Я щаслива, бо поруч зі мною завжди добрі люди»... / О. Бондар // Голос України. – 2001. – 9 червня. – С. 10.
Будницька, Л. Степовий оксамит, чиста вода криниченьки... / Л Будницька // Вісник регіону. – 2001. – 1 січня. – С. 3.
«Виходжу до вас із піснею, з якою народилася»: Творчий ювілей // Кіровоградська правда. – 2005. – 3 грудня. – С. 3.
Здір, Лариса. «Я радію своєму життю, бо дарую людям пісню» / Л. Здір // Народне слово. – 2000. – 26 грудня. – С. 3.
Здір, Лариса. Визнання таланту і доброчинності: Талановита співачка Антоніна Червінська / Л. Здір // Народне слово. – 2002. – 14 травня. – С. 1.
Здір Лариса. Компакт-диск як сповідь про непросте творче життя / Л. Здір // Народне слово. – 2004. – 9 грудня. – С. 3.
Іваненко, Віктор. Антоніна Червінська: Коли зустрічаю людей, з якими п’ятдесят років тому працювала у Кіровоградському районному будинку культури, відчуваю, що вони мені як родичі / В. Іваненко // Зоря. – 2016. – 10 грудня. – С. 3: фото.
Колесник, Татьяна. «Зоряне» – искусство, спасающее нацию / Т. Колесник // Первая городская газета. – 2014. – 11 декабря. – С. 19: фото.
Куманський, Броніслав. Мов райдуга в небі / Б. Куманський // Кіровоградська правда. – 1986. – 8 березня. – С. 2.
Левочко, Валентина. Ей Бог послал такой талант! / В. Левочко // Ведомости. – 2005. – 1 июля. – С. 6.
Левочко, Валентина. Початок «зоряної» легенди / В. Левочко // Кіровоградська правда. – 2009. – 17 березня. – С. 7.
Нужна, Наталія. «Академія моєї душі» / Н. Нужна // Культура і життя. – 2003. – 2 липня. – С. 2-3.
Нужна Наталія. Антоніна Червінська: На струнах серця звучить українська пісня, і в цьому її невмируща сила / Н. Нужна // Народне слово. – 2002. – 13 червня. – С. 3.
Орел, Світлана. Антоніна Червінська: «Сцена – це моє життя, мій світогляд» / С. Орел // Вечірня газета. – 2004. – 17 грудня. – С. 6.
Погрібний, Віктор. «Я шукаю такий голосочок...»: до ювілейного бенефісу Антоніни Червінської / В. Погрібний // Кіровоградська правда. – 2000. – 21 грудня. – С. 4.
Погрібний, Віктор. Антоніна Червінська. Квіти для мами / В. Погрібний // Кіровоградська правда. – 2000. – 26 грудня. – С. 1.
Погрібний, Віктор. «І плачу, і сміюся з нею ...» / В. Погрібний //Кіровоградська правда. – 2005. – 1 вересня. – С. 7.
Погрібний, Віктор. По стерні – босоніж: Розмова з народною артисткою України Антоніною Миколаївною Червінською / В. Погрібний // Кіровоградська правда. – 2000. – 28 березня. – С. 3.
Попович, Любов. Антоніна Червінська: Кожну пісню треба пережити: до 75-річчя від дня народження / Л. Попович // Кіровоградська правда. – 2020. – 20 серпня. – С. 9: фото.
Web-ресурси
Trefilova Yana. (Трефілова Яна). Антоніна Червінська – золотий голос Кіровоградщини (Кропивничанка)