Терентьєв Іван Васильович
Іван Васильович Терентьєв (23 червня 1919, м. Єлисаветград (нині м. Кропивницький, Кіровоградська область, Україна) – 6 липня 1991, м. Кіровоград (нині м. Кропивницький) – український театральний актор.
Життя і діяльність
Терентьєв Іван Васильович народився 23 червня 1919 року у м. Єлисаветграді (нині – м. Кропивницький) у сім’ї робітника. В одному з інтерв’ю Іван Васильович так розповідав про місце свого народження: «Трапилось так, що за якихось п’ятнадцять років місто кілька разів міняло назву. Народився я в Єлисаветграді, у школу пішов у Зінов’євську, закінчив її у Кіровому, а приїхав після війни у Кіровоград».
У рідному місті Іван закінчив із відзнакою середню школу (1937 р.). Ще у шкільні роки хлопцю подобалося грати у шкільному драмгуртку, де він завжди був першим. Іван Терентьєв любив своє місто, цікавився його культурним життям, часто з батьками відвідував театральні вистави. «Наше місто було не тільки військовим поселенням, а й одним із центрів культурного життя краю. Тут постійно виступали гастрольні трупи, видатні російські й зарубіжні діячі культури. Народження саме тут українського професійного театру не стало випадковим», – згадував майбутній актор.
Проте після школи Терентьєв вступив до Одеського педагогічного інституту на літературний факультет. На третьому курсі юнак добровільно пішов на службу в армію. Від початку Другої світової війни і до її закінчення Іван Терентьєв брав участь у бойових діях, був відзначений бойовими нагородами. Демобілізувавшись після війни, Іван вирішує розпочати свій творчий шлях у Кіровоградському обласному російському драматичному театрі ім. С. М. Кірова (1945 р.). Спеціальної театральної освіти він не мав, але мав талант і любов до театру. Свій перший вихід на сцену у виставі К. Гольдоні «Слуга двох панів» Іван Васильович згадував з посмішкою: «Що грав – не пам’ятаю. Так хвилювався, що не вистачало повітря, плавали куліси, перед очима суцільний туман, а в душі радість: я актор!».
З 1959 по 1961 роки Терентьєв працював у російському драматичному театрі міста Жданова (нині Маріуполь), куди був переведений із Кіровограда театр ім. С. М. Кірова. З вересня 1961 року Іван Терентьєв за власним бажанням залишив російський театр і пішов працювати до Кіровоградського обласного українського музично-драматичного театру ім. М. Л. Кропивницького, в якому грав до кінця свого життя. Любов до рідного краю, мабуть, таки взяла верх. Більше двохсот ролей зіграно актором Терентьєвим у театрі: романтичний Андронаті (О. Кобилянська, «У неділю рано зілля копала»), смішний у своїй безпорадності Прокіп Сірко (М. Старицький, «За двома зайцями»), в’їдливий Крячко (О. Коломієць, «Дикий Ангел»), безтурботний жартівник Пилип Дорофійович (І. Карпенко-Карий, «Гріх та покаяння»), сільський філософ і мрійник Іван Сірошапка (М. Стельмах, «Зачарований вітряк»), Наум Лопух (М. Старицький, «Циганка Аза»), Іван (І. Карпенко-Карий, «Безталанна»), поміщик Шпак (Г. Квітка-Основ’яненко, «Шельменко-денщик»)…
У творчому доробку актора багато різнопланових ролей. Він не прагнув грати тільки героїв, були й негативні персонажі, епізодичні ролі. І тільки талановитому акторові під силу правдиво передати глядачеві ці різні долі і характери, а наполеглива праця привела його до успіху! Сценічна творчість І. Терентьєва увійшла до скарбниці Обласного українського музично-драматичного театру ім. М. Л. Кропивницького.
Заслужена артистка України Валентина Литвиненко ще в період навчання у театральному інституті писала про Терентьєва так: «Коли Іван Васильович з’являється на сцені, незалежно в якій ролі, навколо нього створюється своєрідне магнітне поле, яке впливає на атмосферу вистави взагалі. Йому особливо близькі герої, здатні взяти на себе відповідальність за все, що відбувається навколо, вбирати біль інших – людей далеко не героїчних, на яких, однак, тримається світ».
У 1979 році Іван Васильович вийшов на заслужений відпочинок, але продовжував працювати в театрі.
У 1982 році І. В. Терентьєву було присвоєно почесне звання заслуженого артиста Української РСР.
Гортаючи сторінки життєвого і творчого шляху Івана Терентьєва, можна зазначити, що він захоплювався не тільки театральною справою, а й цікавився суспільним життям, мав активну громадську позицію. Місцеві газети доволі часто друкували його дописи про життя міста, проблеми культури, освіти, виховання молоді.
У державному архіві Кіровоградської області сформовано особовий фонд І. В. Терентьєва.
Видатний діяч театрального мистецтва Іван Васильович Терентьєв пішов з життя 6 липня 1991 року.
Бібліографія
Босько Володимир. [Іван Васильович Терентьєв] // Історичний календар Кіровоградщини на 2019 рік. Люди. Події. Факти / Володимир Босько; Комунальний заклад «Кіровоградський обл. інститут післядипломної педагогічної освіти ім. Василя Сухомлинського». – Кропивницький : Імекс-ЛТД, 2018. – С. 121 : фото.
Всі ролі етапні : Інтерв’ю з провідним актором театру ім. М. Кропивницького Іваном Васильовичем Терентьєвим // Кіровоградська правда. – 1985. – 12 січня. – С. 3 : фото.
Галицький М. Він не мріяв про театр з дитинства... : гідному продовжувачу театральної справи Марка Кропивницького заслуженому артистові УРСР Івану Васильовичу Терентьєву присвячується / М. Галицький // Наше місто. – 2019. – 4 квітня. – С. 4 : фото.
Галицький Микола. Про театр з дитинства не мріяв... : до 100-річчя Івана Терентьєва / Микола Галицький // Народне слово. – 2019. – 18 квітня. – С. 15 : фото.
Литвиненко В. Магнітне поле / В. Литвиненко // Кіровоградська правда. – 1984. – 5 лютого. – С. 3 : фото.
Терентьєв І. Гармонія чи хеві-метал? / І. Терентьєв // Кіровоградська правда. – 1988. – 27 лютого. – С. 2.
Харитонов Г. Покликання – актор / Г. Харитонов // Молодий комунар. – 1984. – 23 лютого. – C. 4.
Web-ресурси
Галицький Микола. Про театр з дитинства не мріяв… (Народне слово)
Терентьєв Іван Васильович (Особові фонди Державного архіву Кіровоградської області, с. 65-67)