Стеценко Леонід Федосійович
Леонід Федосійович Стеценко (10 березня 1914, с. Городище, Гребінківський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія (нині м. Гребінка, Полтавська область, Україна) – березень 1986, м. Київ) – український літературознавець, доктор філологічних наук.
Життя і діяльність
Леонід Федосійович Стеценко (псевдонім – Леонід Лесь, Лесь-Стеценко, Левко Свічка) народився 10 березня 1914 р. в с. Городищі Гребінківського району на Полтавщині в бідній селянській родині. У 1929 р. хлопець закінчив Гребінківську залізничну школу, а у 1931 р. – Прилуцький педагогічний технікум. Здобувши педагогічну освіту, він став працювати учителем початкових класів. У 1939 р. Стеценко закінчив Ніжинський педагогічний інститут, а з початком Другої світової війни став на захист Батьківщини. З 1946 р. Леонід навчався в аспірантурі Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка, а в червні 1950 р. захистив дисертацію «Поетика Шевченка» на здобуття вченого ступеня кандидата філологічних наук.
З 1950 до 1961 року Леонід Федосійович викладав у Кіровоградському державному педагогічному інституті ім. О. С. Пушкіна, був завідувачем кафедри української літератури та керівником студентського літературного гуртка, членами якого були майбутні письменники Леонід Народовий, Борис Чамлай, Владислав Журавський та інші.
З 1961 до 1965 рік Стеценко викладав у Харківському інституті мистецтв ім. І. П. Котляревського.
З 1965 року Леонід Федосійович жив у Києві і працював в Інституті літератури імені Тараса Шевченка Академії наук УРСР. У 1971 р. науковець захистив дисертацію «Проблеми і шляхи розвитку української драматургії 60-90 років XIX ст.» на здобуття вченого ступеня доктора філологічних наук. Помер літературознавець на початку березня 1986 року в Києві.
У Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України (ЦДАМЛМ України) зберігається особовий фонд Леоніда Федосійовича Стеценка за № 79, оп.1, од. зб. 252 за 1916-1985 роки. Він складається зі статей, нарисів, досліджень, рецензій, доповідей, гуморесок та літературних етюдів, виписок. Серед статей – «Т.Г. Шевченко і сучасність», «Роль Т.Г. Шевченка в розвитку української дожовтневої драматургії», «Одвічні прагнення українського народу», «Класик української драматургії», «Карпенко-Карий та царська цензура»; нарисів – «Європа зблизька», «Літературні розкопки»; збірка нарисів про роботу над вивченням творчості Є. Гребінки, І. Карпенка-Карого, Т. Шевченка, Я. Щоголева; матеріали до збірника «Літературні розкопки», дисертацій та досліджень – «Поетика Т. Шевченка», «Легенди і правда про І. Карпенка-Карого». Епістолярна спадщина представлена листами літературознавців, письменників, акторів О. Білецького, Г. Зленка, В. Козаченка, П. Мисника, М. Рильського, Ю. Смолича, П. Тичини, Н. Ужвій. Біографічні документи містять здебільшого листи до видавництв, запрошення, договори, грамоти та подяки. Зібрані Л. Стеценком матеріали представлені рукописами драматичних творів, комедіями, оповіданнями. Зображувальні матеріали вміщують, крім індивідуальних та групових фотографій Л. Стеценка, альбоми, фотографії та малюнки різних осіб.
Фотогалерея
Бібліографія
Стеценко, Леонід Федосійович. Вивчення творчості Т. Г. Шевченка в школі / Леонід Федосійович Стеценко. – К.: Рад. школа, 1951. – 127 с.
Стеценко, Леонід Федосійович. Вивчення творчості Т. Г. Шевченка в школі: [посібник для вчителів середніх шкіл] / Леонід Федосійович Стеценко. – 2-ге вид. – К.: Рад. школа, 1955. – 205 с.
Стеценко, Леонід Феодосійович. Іван Карпенко-Карий (Іван Карпович Тобілевич): життя і творча діяльність / Л. Ф. Стеценко. – К.: Держвидав образотворчого мистецтва і муз. літ-ри, 1957. – 307 с.
Стеценко, Леонід Федосійович. Панас Саксаганський: Нарис про життя і творчість / Леонід Стеценко. – К.: Київське обласне книжково-газетне видавництво, 1959. – 91 с.
Стеценко, Леонід Федосійович. Таємниці розгадано: оповідання літературознавця / Леонід Стеценко. – К.: Дніпро, 1966. – 90,[3] с.: фото.
Іван Карпенко-Карий (І. К. Тобілевич) у фотографіях / автор тексту Л. Стеценко. – К.: Дніпро, 1980. – 14 а.: фото з текстом. – (Сер. «Класики української літератури в фотографіях»).
Карпенко-Карий, Іван Карпович. Твори: в 3-х т. / І. Карпенко-Карий; упор., авт. передм. Л. Ф. Стеценко, ред. С. Д. Зубков. – К.: Держлітвидав УРСР, 1960
Карпенко-Карий, Іван Карпович. Твори: в 3 т. / І. Карпович Карпенко-Карий; упоряд. П. М. Киричка, Л. Ф. Стеценка; приміт. П. М. Киричка. – К.: Дніпро, 1985
Карпенко-Карий, Іван Карпович. П’єси / І. К. Карпенко-Карий; авт. пеpедм. Л. Ф. Стеценко. – К.: Мистецтво, 1982. – 205,[2] с. – (Сер. «Шкільна бібліотека»).
Квітка-Основ'яненко, Григорій Федорович. Маруся / Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко; авт. післям. Л. Ф. Стеценко. – К.: Держлітвидав, 1954. – 85 с.
Квітка-Основ'яненко, Григорій Федорович. Маруся. Конотопська відьма. / Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко; авт. післям. Л. Ф. Стеценко. – К.: Держлітвидав, 1957. – 194,[2] с.: іл., портр. – (Бібліотека українського романа та повісті)
Стеценко, Леонід. Класика на сцені / Леонід Стеценко // Мистецтво. – 1966. – № 1. – С. 8-10: іл.
Стеценко, Леонід. Початок громадської діяльності І. Тобілевича / Леонід Стеценко // Мистецтво. – 1955. – № 5. – С. 26-31: іл.
Стеценко Л.Ф. Шевченко і Гоголь // Збірник праць першої і другої наукових Шевченківських конференцій. – К.: АН УРСР, 1954. – С. 77-89.
Стеценко Л.Ф. Шевченко і Щепкін у їхніх взаєминах 50-х років // Збірник праць шістнадцятої наукової Шевченківської конференції / Академія Наук Української РСР, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка; ред. Є. П. Кирилюк. – К.: Наук. думка, 1969. – С. 115-133.
Література про життя і діяльність Л. Ф. Стеценка
Босько Володимир Миколайович. [Леонід Федосійович Стеценко] // Історичний календар Кіровоградщини на 2014 рік. Люди. Події. Факти – Кіровоград: Центрально-Українське вид-во, 2013. – С 63: фото.
М’ятович, В. Микола Цибульський: Леонід Стеценко був ходячою енциклопедією шевченкознавства / В. М’ятович // З перших уст. – 2015. – 19 березня. С.5.: фото
Ротач, Петро. Стеценко Леонід Феодосійович // Шевченківська енциклопедія: в 6 т. / НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка; ред. М. Г. Жулинський [та ін.]. – Т. 5: Пе-С. - 2015.– С. 954-955.