Скляренко Віталій Григорович
Віталій Григорович Скляренко (14 серпня 1937, с. Новомиколаївка, Новоукраїнський район, Одеська область, УРСР, СРСР – 20 липня 2020, м. Київ) – видатний мовознавець, академік НАН України, директор Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні Національної академії наук України.
Життя і діяльність
Скляренко Віталій Григорович народився 14 серпня 1937 р. в с. Новомиколаївка Новоукраїнського р-ну Одеської (нині Кіровоградської) області в учительській родині; у 1959 р. закінчив філологічний факультет (українське відділення) Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова. Схильність до наукової роботи й зацікавлення надзвичайно складною акцентологічною проблематикою Віталій Григорович виявив ще на студентській лаві, свідченням чого є перша його стаття – «Акцентологічні коментарі до відмінювання іменників чоловічого роду» (1960 р.). Після закінчення університету Скляренко працював учителем української мови та літератури, директором середньої школи, інспектором шкіл у Кіровоградській області.
У 1963-1966 рр. молодий науковець пройшов курс аспірантури Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР.
У 1967 р. після захисту кандидатської дисертації з теми «Історія акцентуації іменників α-основ української мови» він увійшов до колективу укладачів «Етимологічного словника української мови».
Уже перша монографія В. Г. Скляренка «Історія акцентуації іменників α-основ української мови» (1969 р.) засвідчила дослідницьку зрілість автора. Логічним продовженням цієї праці стала монографія «Історія акцентуації іменників середнього роду української мови» (1979 р.), у якій вчений значно розширив і поглибив теоретичну основу акцентологічних розвідок.
У колективній монографії «Історія української мови: Фонетика», що вийшла 1979 р. як частина серії академічних видань з історії української мови, Віталій Григорович написав розділ «Праслов’янські інтонації та їх відбиття в українській мові», де показав, що найдавніші види інтонацій по-різному відбилися в сучасних слов’янських мовах, в українській мові залишилися тільки їхні прослідки в деяких мовних формах і явищах.
Вірний своїй ідеї повно й систематично дослідити історію наголошування українських іменників, учений у 1983 р. опублікував чергову монографію – «Нариси з історичної акцентології української мови», в якій тематично продовжив попередні дослідження й досяг поставленої мети – завершив розгляд історії акцентуації українських іменників. Розділ «Просодія» в колективній праці «Історична типологія слов’янських мов» (1986 р.) віддзеркалює оригінальну систему поглядів Віталія Григоровича на взаємозв’язки інтонацій, наголосу й часокількості в праслов’янській мові та їхнє відбиття в слов’янських мовах. Цю систему вчений випрацьовував і уточнював у процесі її апробації на базі великого лексичного матеріалу української та інших слов’янських мов.
У ґрунтовній монографії «Праслов’янська акцентологія» (1998р.) В. Г. Скляренко по-новому інтерпретував роль давніх інтонацій в еволюції акцентної системи праслов’янської мови. Реконструювавши цю систему, дослідник заклав надійні підвалини для створення в майбутньому історичних акцентологій кожної слов’янської мови. Ця новаторська монографія була заслужено відзначена Премією ім. О. О. Потебні НАН України (2001 р.).
Фундаментальна монографія В. Г. Скляренка «Історія українського наголосу. Іменник» (2006 р.) підбила підсумок усьому, що зробив у цій галузі сам автор, його сучасники та попередні дослідники. Унікальність праці в тому, що наголос кожного слова в усіх його історичних і діалектних варіантах простежено від праслов’янських часів до наших днів.
Оригінальне за виконанням дослідження В. Г. Скляренка з історії акцентуації іменників – видатне досягнення вітчизняної науки про мову, новий крок у розвитку слов’янського та індоєвропейського мовознавства. У своїй останній акцентологічній праці «Історія українського наголосу. Дієслово» (2017 р.) учений простежує історію акцентуації дієслівних форм української мови від пізньопраслов’янського періоду до нашого часу, виявляє основні тенденції в їхньому наголошуванні, при цьому розглядає насамперед ті праслов’янські за своїм походженням дієслова, які збереглися в сучасній українській мові.
Реконструюючи праслов’янську акцентологічну систему, В. Г. Скляренко зробив вагомий внесок у розв’язання низки проблемних питань, що стосуються остаточно не розв’язаних проблем, як-от щодо спільної балто-слов’янської мови, діалектного членування праслов’янської мови, форм існування давньоруської мови тощо. Для українських і зарубіжних славістів позиція Віталія Григоровича була важлива й вагома.
Усі роки творчої діяльності вчений активно працював і як етимолог – спочатку як автор статей, а згодом і як член редколегії багатотомного «Етимологічного словника української мови» (виходить з 1982 р.). Після смерті головного редактора О. С. Мельничука подальша доля цієї фундаментальної праці опинилася в руках В. Г. Скляренка. Як редактор четвертого тому він узяв на себе співпрацю з видавництвом, а згодом очолив роботу з остаточного редагування та видання наступних томів.
Видання «Етимологічного словника української мови» стало справжньою подією в мовознавчому житті України. Внесок В. Г. Скляренка у створення словника – один із найвагоміших. Він є автором двох з половиною тисяч етимологій, членом редколегії, натхненником та організатором видавничої роботи. Досвідченого історика мови, В. Г. Скляренка завжди вабили слова неясного походження. Глибоке проникнення дослідника в етимологію назв Русь, Україна, слова варяг, запропоноване в монографії «Русь і варяги: Історико-етимологічне дослідження» (2006 р.), відкриває шлях до нового прочитання важливих сторінок давньої історії нашої держави.
У книжці «‟Темні місця” в ‟Слові о полку Ігоревім”» (2003 р.) В. Г. Скляренко не тільки запропонував низку нових етимологій і тлумачень, а й опублікував власний переклад видатної пам’ятки нашої літератури сучасною українською мовою. При цьому він широко залучив українські мовно-історичні й діалектні факти, використав дані етнографії, історії, фольклору, міфології. Переклад пам’ятки високо оцінили літературознавці, відзначивши ритмічну близькість до оригіналу, добірну мову, прозорий і легкий для сприйняття виклад.
Вагомим підсумком багаторічної праці В. Г. Скляренка стала його монографія «Дослідження з етимології та історичної лексикології» (2017 р.), що вийшла друком до 80-річчя автора.
Науковий доробок В. Г. Скляренка є здобутком не лише українського мовознавства та міжнародної лінгвістичної славістики, а й індоєвропеїстики в цілому. Праці академіка високо оцінили вітчизняні й зарубіжні рецензенти.
Окрема яскрава сторінка в житті В. Г. Скляренка – науково-організаторська робота. З 1987 р. він працював заступником директора Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України, а в 1996 р. очолив Інститут і керував його діяльністю до червня 2017 р.
Багато років В. Г. Скляренко був постійним автором, членом редколегії, а в 2007-2019 рр. – головним редактором журналу «Мовознавство». Його першою розвідкою, опублікованою в цьому виданні, була стаття «Праслов’янська двоскладова інтонація» (1967, № 6). Відтоді він публікував статті в журналі майже щороку. У 1970-1980 рр. це були переважно історико-акцентологічні дослідження, а починаючи з 1990-х рр. – етимологічні та історико-лексикологічні. Відомі цикли його статей під загальною назвою «Етимологічні розвідки» та «‟Темні місця” в ‟Слові о полку Ігоревім”». У журналі з’явилася й стаття Віталія Григоровича «Походження назви Україна» (2006, № 5), у якій він розглянув усі версії походження слова, історію, контексти та семантику його вживання й на цій підставі обґрунтував власну етимологію. Останні публікації в «Мовознавстві» вчений присвятив структурі віддієслівних іменників у праслов’янській мові.
Особистий внесок В. Г. Скляренка в українське мовознавство – понад 170 ґрунтовних новаторських праць. Віталій Григорович був відомим, шанованим в Україні та за кордоном акцентологом, етимологом, істориком мови, славістом.
Видатні заслуги В. Г. Скляренка гідно поціновані державою та науковою спільнотою. У 1992 р. вченого обрано членом-кореспондентом, а 2003 р. – академіком НАН України. У 2004-2009 рр. він був академіком-секретарем Відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАН України, членом Президії НАН України, а з 2009 р. – радником Президії НАН України. В. Г. Скляренко відзначений почесним званням «Заслужений діяч науки і техніки» (2003 р.), він є кавалером ордена Князя Ярослава Мудрого V ступеня (2007 р.).
Віталій Григорович був серед тих, хто обстоював природне право української мови бути єдиною державною в Україні. У 2003 р. його авторитетне слово з мовного питання пролунало на парламентських слуханнях у Верховній Раді України.
Фотогалерея
Під час доповіді на засіданні Президії НАН України, 2010 р. 
Презентація монографії академіка Віталія Скляренка «Дослідження з етимології та історичної лексикології української мови» 18.02.2019 р. 
Могила Віталія Скляренка на Байковому кладовищі
Бібліографія
Книги
Скляренко, Віталій Григорович. Історія акцентуації іменників середнього роду / Віталій Скляренко; АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. – К.: Наук. думка, 1979. – 111 с.
Скляренко, Віталій Григорович. Праслов’янська акцентологія / Віталій Скляренко; НАН України. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. – К.: Б.в., 1998. – 342 с.
Етимологічний словник української мови : у 7 т. / НАН України; Ін-т мовозн. ім. О. О. Потебні; редкол.: О. С. Мельничук, В. Т. Коломієць, О. Б. Ткаченко. – К. : Наук. думка, 1983. – (Сер. «Словники України») Т. 4 : Н – П / ред. В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. – 2003. – 652,[1] с.
Жовтобрюх, Михайло Андрійович. Історія української мови: фонетика / Михайло Жовтобрюх, Віталій Русанівський, Віталій Скляренко; редкол.: В. В. Німчук (відп. ред.) та ін.; АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. – К.: Наук. думка, 1979. – 366,[1] с.
Історія української мови : фонетика / М. А. Жовтобрюх, В. М. Русанівський, В. Г. Скляренко ; АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. – К : Наук. думка, 1979. – 367 с.
Корінний, М. З. Українська мова : посібник для учнів старших класів, вступників до вузів / М. З. Корінний, В. Г. Скляренко, А. Г. Ткаченко. – Кіровоград, 1996. – 68 с.
Постаті та ідеї: з історії мовознавства в Україні: історична література / Національна Академія Наук України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні; ред. Віталій Скляренко. – К.: Наук. думка, 1995. – 151 с.
Публікації в періодичних виданнях
Скляренко, В. Г. Походження назви варяги / В. Г. Скляренко // Мовознавство. – 2006. – № 1. – С. 8-16.
Скляренко, В. Г. Походження назви Україна / В. Г. Скляренко // Мовознавство. –2006. – № 5. – С. 15-33
Скляренко, В. Г. «Темні місця» в «Слові о полку Ігоревім» / В. Г. Скляренко // Мовознавство. – 1998. – № 1. – С. 13-20; Мовознавство. – 2000. – № 2-3. – С. 3-10; № 6. – С. 3-10; Мовознавство. – 2001. – № 2. – С. 3-12.
Скляренко, В. Г. Рецесія наголосу в ряді південно-західних говірок української мови / В. Г. Скляренко // Мовознавство. – 2012. – № 4. – С. 18-23.
Скляренко, В. Походження назви Русь / В. Скляренко // Мовознавство. – 2003. – № 5. – С. 3-14; Мовознавство. – 2004. – № 2-3. – С. 3-19; Мовознавство. – 2004. – № 5-6. – С. 3-11; Мовознавство. – 2005. – № 3-4. – С. 33-46; Мовознавство. – 2005. – № 6. – С. 3-17; Мовознавство. – 2011. – № 3. – С. 16-25.
Скляренко, В. Про деякі давні препозитивні компоненти та їх рефлекси в українській мові / В. Скляренко // Наукові записки. – Випуск 48. – Серія: філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград, 2003. – С. 175-180.
Література про життя та діяльність
Босько, В. Видатні мовознавці нашого краю: від Віктора Григоровича до Віталія Скляренка / В. Босько // Народне слово. – 2012. – 2 лютого. – С. 1, 13.
Віталій Григорович Скляренко (14.08.1937 – 20.07.2020) // Мовознавство. – 2020. – № 4. – С. 75-78; Народна творчість та етнологія. – 2020. – № 4. – С. 126-128: фото.
Віталію Григоровичу Скляренку – 80 років! // Народне слово. – 2017. – 17 серпня. – С. 14 : фото.
80-річчя академіка НАН України В. Г. Скляренка // Вісник Національної академії наук України. – 2017. – № 8. – С. 104: фот.
Життя під сузір’ям науки (до 80-річчя від дня народження академіка НАН України Віталія Скляренка) // Народна творчість та етнологія. – 2017. – № 4. – С. 7-12.
Карпенко, Ю. Історія українського наголосу: іменник / Ю. Карпенко // Мовознавство. – 2009. – № 5. – С. 88-93 Рец. на моногр.: Скляренко В. Г. Історія українського наголосу: іменник / В. Г. Скляренко. – К.: Наук. думка, 2006. – 709 с.
Лукінова Т.Б. Він цілий світ відкрив у слові: до 75-річчя академіка НАН України Віталія Григоровича Скляренка / Т. Б Лукінова., І. Ю. Гальчук // Вісник НАН України. – 2012. – № 10. – С. 78-83.
Селігей, П. Акцентологія. Етимологія. Семантика: До 75-річчя академіка НАН України В. Г. Скляренка: рецензія / П. Селігей // Мовознавство. – 2014. – № 5. – С. 89-92
Таренко, О. Скляренко В. Г. Історія українського наголосу. Дієслово / О. Таренко // Мовознавство. – 2018. – № 1. – С. 66-72. Рец. на моногр.: Скляренко В. Г. Історія українського наголосу. Дієслово / В. Г. Скляренко. – Київ: Наук. думка, 2017. – 703 с.
Web-ресурси
Скляренко Віталій Григорович (Вікіпедія)
Скляренко Віталій Григорович (Енциклопедія сучасної України)
Скляренко Віталій Григорович (Національна академія наук України)