Сидоренко Андрій Олексійович
Андрій Олексійович Сидоренко (14 жовтня 1913, хутір Приймівщина, Полтавська губернія, Російська імперія – 27 грудня 1983, м. Кіровоград (нині м. Кропивницький), Кіровоградська область, УРСР) – український архітектор.
Життя і діяльність
Сидоренко Андрій Олексійович народився 14 жовтня 1913 року на хуторі Приймівщина Полтавської губернії. Під час колективізації, у 1929 році, у родини Сидоренків відібрали усе господарство, а батька відправили на п’ять років у виправно-трудовий табір в Архангельській області, де він помер наступного року. У цей період Андрій поїхав до Харкова і влаштувався на роботу на турбогенераторний завод. Наприкінці 1933 року А. Сидоренко розпочав навчання на підготовчому відділенні при художньому інституті, яке закінчив у 1934 році. Потім Андрій вступив до Харківського художнього інституту і навчався там до 1936 року, згодом перевівся на архітектурне відділення інституту будівельних комунікацій (ХІІКБ – Харківський інститут інженерів комунального будівництва), який закінчив у 1939 році. Випускника направили на роботу у Кіровоград, де призначили на посаду архітектора при міському комунгоспі. У 1941 році, у зв’язку з реорганізацією, А. Сидоренка призначили архітектором проєктної майстерні при Кіровоградському міському комунгоспі, а згодом – її начальником. У тому ж році Андрій Олексійович був переведений на посаду архітектора міста Кіровограда.
У роки німецько-радянської війни А. Сидоренко перебував у Кіровограді. Під час окупації міста він працював у проєктному бюро міської управи на посаді архітектора-проєктувальника. Коли у січні 1944 року радянські війська звільнили Кіровоград, Андрій Сидоренко пішов на роботу у військбуд № 4 начальником виробничо-технічної частини, а через два місяці уже працював архітектором в облвиконкомі. Рішенням Кіровоградського облвиконкому від 20 березня 1944 року був створений обласний відділ у справах архітектури. Першим його начальником призначили А. О. Сидоренка. А 28 червня 1945 року архітектора заарештували за звинуваченням у співпраці з німецькими окупантами й антирадянській агітації. Вироком Військового трибуналу військ МВС Кіровоградської області від 21 липня 1945 року А. Сидоренко був визнаний винним і засуджений до ув’язнення у виправно-трудовому таборі на термін 10 років. 14 жовтня 1992 року Андрія Олексійовича Сидоренка посмертно реабілітували. У матеріалах справи про реабілітацію зазначено, що невідомо, скільки він відсидів та де відбував покарання.
Андрій Сидоренко повернувся у Кіровоград у 1955 році і продовжив працювати архітектором. У подальшому він виконав понад 50 проєктів будов різного призначення, обсягу і значимості: житлові будинки, середні школи № 5 і № 6, інститут сільгоспмашинобудування, школу-інтернат, обласну лікарню, займався плануванням житлового мікрорайону «Черемушки» та парку Космонавтів, приміщень кінотеатру «Мир», універмагу «Дитячий світ», гуртожитку педінституту та ін. З групою проєктувальників він розробив чимало проєктів для міст і сіл області: для Світловодська розроблено генеральний план забудови житлового району з цілою низкою будинків, у Знам’янці запроєктовано універмаг та декілька житлових кварталів, у Бобринці – будинок культури.
Діяльність Андрія Олексійовича не обмежувалась лише архітектурою. Він любив своє місто, свій край, популяризував проєкти майбутнього. А ще він був вправним художником. У ті часи не було комп’ютерних програм, тож архітектори усе робили вручну: викреслювали плани і розгортки, будували перспективу, знаходили кольорове вирішення об’єктів. Особливо виділялися при цьому акварельні роботи Андрія Олексійовича. Ці навички залишилися у нього ще зі студентських років. У 1974 році А. Сидоренко передав на зберігання до обласного краєзнавчого музею більше десятка своїх архітектурних пейзажів та архітектурних планів.
Андрій Олексійович Сидоренко помер 27 грудня 1983 року. Похований архітектор, на думку краєзнавців, на Далекосхідному кладовищі м. Кропивницького.
Фотогалерея
Архітектор Андрій Сидоренко серед колег
Бібліографія
Губенко А. З містом зв’язала творча доля // Кіровоградська правда. – 1980. – 8 січня. – С. 4 : фото.
Місто нашої пам’яті з Володимиром Поліщуком // Народне слово. – 2024. – 11 липня. – С. 4 : фото.
Поліщук Володимир Васильович. Слідча справа № 2435 / В. В. Поліщук. – Кропивницький : Б. в., 2022. – 114,[1] с. : іл.
«Слідча справа № 2435» : книга про архітектора Андрія Сидоренка // Кропивницький вечірній. – 2022. – 8 липня. – С. 4 : фото кол.
Хто будував «Черемушки» та кінотеатр «Мир»? [Текст] // Народне слово. – 2022. – 21 липня. – С. 4 : фото.
Web-ресурси
Поліщук В. Неатрибутоване місто. Кропивницький, 2016. 122 с. [Сидоренко А. – С. 12-14 (ОУНБ ім. Д.І. Чижевського)]