Лукін Юхим Іудович
Юхим Іудович Лукін (8 жовтня (25 вересня) 1904, м. Новогеоргіївськ, Херсонська губернія – 22 листопада 1999, м. Харків) – український радянський зоолог, гідробіолог і еволюційний біолог, гірудолог, доктор біологічних наук (1942), професор (1943). Автор понад 130 публікацій, 3 монографій, а також підручника «Зоология», що витримав 3 видання (1961, 1981, 1989). Похований у передмісті Харкова.
Життя і діяльність
Лукін Юхим Іудович народився 8 жовтня (25 вересня) 1904 року в м. Новогеоргіївськ Херсонської губернії. В 1911 році сім’я Лукіних переїздить до Харкова. У хлопчика рано проявилися інтелектуальні здібності: у трирічному віці він навчився читати і до 14 років вже добре знав класичну російську літературу. З того часу, як 13-річним гімназистом вперше потрапив на спектакль Московського художнього театру, і до похилих років Юхим Іудович залишився пристрасним прихильником театру та мистецтва. Ще підлітком став збирати унікальну бібліотеку, велика частина якої загинула під час війни. Середню освіту Юхим Іудович отримав у Харківській гімназії та першій профшколі «Комуна». У 1922 році вступив на біологічний факультет Харківського університету (в ті роки він називався Інститутом народної освіти (ІНО) і в 1926 році закінчив його. Ще студентом розпочав вивчення піявок та інших груп водних тварин – кліщів, інфузорій. Спеціалізувався на зоології безхребетних. В якості зоолога працював у складі комісії із санітарно-біологічних обстеженнь річок басейну Сіверського Дінця. Протягом декількох років займався дослідженням фауни і біології водних тварин різних областей СРСР (Крим, Україна).
У 1926–1929 роках навчався в аспірантурі при Харківському відділенні Українського науково-дослідного інституту зоології. Після закінчення аспірантури у 1929 році захистив роботу «Биологические особенности рыбьей пиявки Piscicola geometra в связи с вопросом об эволюции пресноводной фауны». Пізніше, в 1934 році, на цій підставі кваліфікаційна комісія Наркомосу УРСР присвоїла йому вчене звання доцента – старшого наукового співробітника, а в 1935 році – вчений ступінь кандидата біологічних наук.
Ю. І. Лукін працював у галузі дослідження сезонної, біотонічної і географічної диференціації деяких видів тварин. Запропонував гіпотези про походження тварин і порядок змін різних систем органів у процесі еволюції. Виявив фауну водяних кліщів басейгу Північного Дінця і Криму.
Цикл робіт Ю. І. Лукіна 1935–1939 років з географічної, сезонної та локальної мінливості і його узагальнююча монографія 1940 року стали важливим внеском у створення синтетичної теорії еволюції (СТЕ). Юхим Іудович викладав загальну біологію та зоологію у вищих навчальних закладах Харкова у 1927-1941 роках. Восени 1941 року був евакуйований до Томська. Ще у 1940 році Юхим Іудович опублікував монографію «Дарвинизм и географические закономерности в изменении организмов». На підставі захисту цієї монографії у Томському державному університеті 1942 року йому присвоєно науковий ступінь доктора біологічних наук, а у 1943 році – вчене звання професор.
1944 року Юхим Іудович повернувся до Харкова, де в 1945-1948 роках завідував кафедрою гідробіології Харківського університету. У 1948-1984 –роках завідував кафедрою зоології та дарвінізму Зоветтехнічного (потім Зооветеринарного) інституту.
Юхим Іудович багато сил і часу віддавав науковій діяльності, здійснював дослідження у галузі гірудології, гідробіології. В області загальних питань гідробіології ним узагальнені дані про біологічні особливості прісноводних організмів морського походження, подано пояснення виникнення таких.
У повоєнні роки Ю. І. Лукін займався дослідженнями фауни тимчасових водойм, досліджував ставки Харківській області. Ним була запропонована оригінальна класифікація штучних водойм, що мають рибогосподарське значення. Вчений наполегливо вивчав фауну водяних кліщів, екологію, систематику, філогенію, еволюцію та географічне поширення піявок Палеарктики. Наукові праці професора Ю. І. Лукіна з проблем еволюційної теорії, внутрівидової диференціації видів, нерівномірності темпів еволюції різних систем органів, ароморфозів та умов їх виникнення, етапів прогресивної еволюції тварин – це вагомий вклад у скарбницю вітчизняної й світової біологічної науки.
У 60-ті роки Юхим Іудович, продовжуючи інтенсивні гідробіологічні і зоологічні дослідження, повертається до питань теорії еволюції. Цим питанням присвячено ряд великих робіт, опублікованих (1964-1994 рр.) у збірнику «Проблемы эволюции», «Зоологічному журналі» та інших періодичних виданнях, які здобули широку популярність.
За пропозицією Зоологічного інституту АН СРСР Юхим Іудович на початку 1960-х років розпочав дослідження фауни піявок прісних і солонуватих водойм різних районів країни, які велися до 1980-х років. З цією метою ним були здійснені численні наукові поїздки до Середної Азії і на Кавказ, в Закарпаття, Прибалтику, Карелію, на Кольський півострів, Алтай, в Хабаровський і Приморський краї, на Сахалін і Камчатку. Він провів збори гідробіологічних матеріалів на озерах Севан, Телецькому, Байкал і інших водоймах, в басейнах річок Волга, Дон, Дніпро, Єнісей, Лена, Амур та ін. Рідко кому з гідробіологів поталанило охопити польовими дослідженнями таку широку та різноманітну акваторію. Гірудологічні дослідження отримали високу оцінку з боку видатних фахівців з гідробіології і зоології безхребетних.
Результатом багаторічних досліджень стали наукові праці (понад 130), монографії. Серед них «К вопросу о факторах эволюции пресноводной фауны», Харків, 1936; «Дарвинизм и географические закономерности в изменении организмов», Москва, 1940; «Приспособительные ненаследственные изменения организмов и их эволюционная судьба», Москва, 1942; «К гидробиологической характеристике прудов», Харьков, 1954; «Различия в скорости эволюции разных систем органов и приспособлений к размножению и развитию животных», Москва, 1964; «Некоторые данные и соображения о внутривидовой дифференциации животных», Свердловск, 1966; «Зоология» (підручник), Москва, 1961. «Пиявки пресных и солоноватых водоемов. Фауна СССР. Пиявки» (Л., Изд-во «Наука», 1976, 484 стр. с илл.). Науковець брав активну участь у створенні фундаментальної колективної монографії «Развитие эволюционной теории в СССР» (Л.: Наука, 1979).
У 1962році організував і очолив Харківський відділок Всесоюзного гідробіологічного товариства. Юхим Іудович брав активну участь в роботі багатьох з'їздів та конференцій. Виступав з цікавими доповідями.
Поряд з дослідницькою Ю. І. Лукін з 1927 року вів активну педагогічну діяльність. Вона була пов’язана з різними вищими навчальними закладами Харкова. Багато років він завідував кафедрою зоології та дарвінізму Харківського зооветеринарного інституту, розробив програми з зоології та дарвінізму, під його керівництвом створено фонд різноманітних препаратів для лабораторних занять, табличний фонд і наочні посібники. Головним принципом проведення лабораторних занять він вважав необхідність стимулювання у студентів самостійності та творчого підходу до вивчення препаратів. Грунтуючись на багаторічному досвіді викладання зоології, професор Ю. І. Лукін підготував підручник «Зоология», виданий у 1961 році з подальшим перевиданням у 1981 та 1989 роках, який з успіхом використовується на біологічних факультетах педагогічних інститутів, університетів України та за кордоном. Ю. І. Лукін досконало володів всім арсеналом педагогічних прийомів і методів. Його блискучі і змістовні лекції незмінно збирали великі аудиторії. Завдяки невтомній діяльності з удосконалення методики викладання зоології, кафедра зоології та дарвінізму стала визнаним методичним центром.
Велика роль належить Юхиму Лукіну і в поповненні колекцій знаменитого зоологічного музею на біологічному факультеті ХДУ. Багатий зоомузей створений ним і в зооветеринарному інституті. Професору Ю. І. Лукіну була притаманна відданість ідеалам та принципам педагогічної діяльності, в яку він вкладав всю душу та серце, копітливо та наполегливо прищеплюючи всім, хто з ним спілкувався, любов до знань та праці. Ю. І. Лукін створив наукову школу зоологів, підготував молодих вчених.
У 1987 році Юхим Іудович пішов на заслужений відпочинок. У червні 1994 року Юхим Іудович захворів і перестав ходити, а через деякий час повністю осліпнув. Професор Ю. І. Лукін – видатний педагог і вчений – пішов з життя 22 листопада 1999 року. Похований за містом, недалеко від Харківської державної зооветеринарної академії, на тихому цвинтарі в сосновому бору, в якому він любив гуляти перед лекціями.
Нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора (1991).
Медаль «За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.» (1945).
Медаль «За доблестный труд. В ознаменование 100-летия со дня рождения Владимира Ильича Ленина» (1970).
Бібліографія
Лукин, Ефим Иудович Зоология [Текст] : [Учебник для высш. с.-х. учеб. заведений по спец. «Ветеринария» и «Зоотехния»] / Е. И. Лукин. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Высш. школа, 1981. – 400 с. : ил.
Лукин, Ефим Иудович Зоология [Текст]: [Учеб. для вузов по спец. «Зоотехния» и «Ветеринария»] / Е. И. Лукин. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : Агропромиздат, 1989. – 383,[1] с. : ил. – (Сер. "Учебники и учебные пособия для студентов вузов"). – Указ. рус. назв. и терминов, латин. назв.: с. 378-382
Попов, В. М. Учені вузів Української РСР : [короткі відомості про біогр. дані, наук.-пед. та громад. діяльність. Довідник. За станом на 1966/67 навч. рік] / В. М. Попов. – К. : Вид-во Київського ун-ту, 1968. – 516 с. : портр. ; 22 см. – Бібліогр. в текст.
Смірнова, Г. Р. Науковці нашого краю: відомі й невідомі земляки [Текст] / Г. Р. Смірнова // Педагогічний вісник. – 2014. – № 1–2. – С. 24–32 : фото. – Библиогр. в конце ст.
Web-ресурси
Лукін Юхим Іудович (Вікіпедія. Вільна енциклопедія)
Лукин Ефим Иудович («Заметки по еврейской истории»)
Лукин Ефим Иудович (Электронная Энциклопедия Томского государственного университета)