Лащенко Ростислав Митрофанович
Ростислав Митрофанович Лащенко (13 вересня 1878, м. Єлисаветград, Херсонська губернія, Російська імперія (нині м. Кропивницький, Кіровоградська область, Україна) – 30 жовтня 1929, м. Прага, Чехія) – український правознавець і громадський діяч, історик права, один з основоположників історико-правової науки в діаспорі.
Життя і діяльність
Лащенко Ростислав Митрофанович народився в Єлисаветграді Херсонської губернії (нині м. Кропивницький) у сім’ї інспектора Єлисаветградського духовного училища Митрофана Лащенка. У 1896 році Ростислав закінчив місцеву чоловічу гімназію і вступив до Київського університету на юридичний факультет. Після закінчення університету у 1905 році Лащенко був зарахований на посаду молодшого кандидата по судовому відомству при Київському окружному суді, стажувався в різних його структурних підрозділах, а 1 липня 1907 р. за власним бажанням звільнився зі служби. У цьому ж році він опублікував оповідь «Лейба Шмерль». 12 грудня 1907 року його знову зарахували молодшим кандидатом на посади по судовому відомству при Київській судовій палаті.
Після Лютневої революції 1917 року Ростислав Лащенко став членом Української партії соціалістів-федералістів, заснованої у червні 1917, перейменованої 1923 року в еміграції в Українську радикально-демократичну партію. Як один із засновників і членів президії Українського правничого товариства, створеного 30 квітня 1917року, він брав участь в Українському правничому з’їзді 13-14 червня 1917 року з доповіддю «Історичний огляд української правничої творчості». На Українському правничому з’їзді його обрали членом Київського крайового судового комітету, створеного для підтримки зв’язків між Українською Центральною Радою і місцевими судовими установами. Ростислав Митрофанович викладав історію українського права в Київському українському народному університеті, відкритому в жовтні 1917.
З приходом Директорії УНР Ростислав Лащенко став одним із найактивніших членів Верховної слідчої комісії УНР з розслідування діяльності уряду Скоропадського (грудень 1918 – жовтень 1919). Після відновлення діяльності 26 січня 1919 року Київського апеляційного суду він був призначений членом цього суду, а 24 квітня – головою департаменту суду.
Згодом Ростислав Лащенко переїхав до Львова, очолив там у червні 1921 року Наддніпрянську допомогову секцію при Українському громадському комітеті, опікувався емігрантськими справами до розпуску комітету в жовтні 1921 року. Він також працював у Бібліотеці Наукового товариства імені Шевченка у Львові.
Того ж року Лащенко переїхав до Чехословаччини, почав викладати на факультеті права і суспільних наук в Українському вільному університеті в Празі, займав посади: доцента (1921), надзвичайного професора (з 1923) і звичайного професора (з 1925), читав загальний курс історії українського права, а також спеціальні курси з історії окремих галузей українського права та організації судочинства в Україні.
Ростислав Лащенко написав і власним коштом видрукував для студентів підручник «Лекції по історії українського права» (ч. 1: Княжа доба. Прага 1923; ч. 2: Литовсько-польська доба. Прага, 1924), водночас викладав цивільне право та цивільний процес в Українській господарській академії в Подєбрадах (нині місто в Чехії).
Ростислав Лащенко був членом емігрантського історико-філологічного товариства, співзасновником і до 1927 року включно головою Правничого товариства в Празі, (статут т-ва було затверджено 17 березня 1923 року). На засіданнях товариства у перші 5 років його роботи історик-правознавець зробив 18 наукових доповідей, опублікував кілька ґрунтовних наукових праць, серед них «Литовський статут як пам’ятка українського права» (1923) і «Копні суди на Україні, їх походження, компетенція і устрій» (1926-27).
Наукове визнання Р. Лащенко здобув передусім як талановитий систематизатор попередніх досліджень в галузі історії держави і права в Україні. Разом з тим він намагався визначити основні підвалини державно-правового життя, якими, на його погляд, були ідеї народоправства, децентралізації влади, домінування приватно-юридичних принципів у сфері державного управління, рівноправ’я та відсутність станового розшарування в суспільстві. Лащенко був прихильником федералістичних і автономістичних ідей.
Син Ростислава Лащенка – Олег Ростиславович (19.01.1914, Київ – 17.06.1998, м. Нью-Йорк, США) – громадсько-політичний діяч, публіцист.
Помер Ростислав Лащенко у 1929 році у м. Прага, похований на міському кладовищі м. Подєбради.
Бібліографія
Лащенко Р. М. До історії українського права / Ростислав Лащенко // Хроніка 2000. – 1998. – № 27-28. – С. 27-46
Лащенко Р. М. Лекції по історії українського права : учбовий посібник / Ростислав Лащенко. – К. : Україна, 1998. – 253,[2] с.: іл.
Як обирали директорію УНР : про В. Винниченка / Р. Лащенко // Розбудова держави. – 1992. – № 6. – С. 24-28
Про життя і діяльність Р. Лащенка
Босько Володимир. Українофіл Митрофан Лащенко та його родина / Володимир Босько // Народне слово. – 2018. – 1 березня. – С. 9 : фото ; 8 березня. – С. 9 : фото.
Босько Володимир Миколайович [Лащенко Ростислав Митрофанович] / Володимир Босько // Історичний календар Кіровоградщини на 2018 рік. Люди. Події. Факти / Володимир Босько ; КЗ «КОІППО ім. Василя Сухомлинського». – Кропивницький : Імекс-ЛТД, 2017. – C. 76-77.
Босько Володимир Миколайович. [Лащенко Ростислав Митрофанович] / Володимир Босько // Історичний календар Кіровоградщини на 2008 рік. Люди. Події. Факти : історико-краєзнавче видання: довідник / Володимир Босько ; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського, Кіровоградська обл. організація Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. – Кіровоград : Центрально-Українське видавництво, 2007. – с. 139: фото.
Лащенко Ростислав Митрофанович // Енциклопедія історії України : у 10 т. Т. 6 : Ла - Мі / Н. С. Абашина [та ін.]. / НАНУ, Ін-т історії України; ред. рада: В. М. Литвин [та ін.]; редкол.: В. А. Смолій [та ін.]. – К. : Наукова думка. – 2009. – С. 58-60.
Лащенко Ростислав Митрофанович // Енциклопедія Сучасної України / НАНУ, Наук. т-во ім. Т. Г. Шевченка, Ін-т енциклопедичних досліджень; ред. І. М. Дзюба [та ін.]. – К. : [б. в.]. – 2016. – Т. 16 : Куз - Лев. – С. 595-596.
Потульницький Володимир Арнольдович. [Лащенко Ростислав Митрофанович] / Потульницький Володимир Арнольдович // Історія української політології : [концепції державності в укр. зарубіж. іст.-політ. науці] / Володимир Потульницький. – К. : Либідь, 1992. – С. 63-69.
Усенко І., Римаренко Ю. Лащенко Ростислав Митрофанович // Мала енциклопедія етнодержавознавства : монографія / Національна Академія Наук України; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. – К. : Генеза : Довіра, 1996. – С. 854-855.
Усенко І. Б., Римаренко Ю. І. Лащенко Ростислав Митрофанович // Юридична енциклопедія : в 6 т. Т. 3: К-М / НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького; ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (гол. ред.) та ін. – К. : Укр. енциклопедія. – 2001.–.С. 462-463.
Web-ресурси
Блащук Світлана. Наукова спадщина Ростислава Лащенка (ACADEMIA)
Лащенко Ростислав Митрофанович (Вікіпедія)
Лащенко Ростислав Митрофанович (Енциклопедія сучасної України)
Руська правда (1927) (Wikimedia Commons)
Усенко Ігор Борисович. Лащенко Ростислав Митрофанович (Енциклопедія історії України)