Кравцова Наталія Іванівна

Володимир Іванович Яцола

Дата народження — 27.11.1959
Місце народження — м. Луцьк, УРСР, СРСР
Дата смерті — 14.02.2003
Місце смерті — м. Марібор, Словенія
Місце поховання — м. Марібор, Словенія

Наталія Іванівна Кравцова (cценічний псевдонім – Біорро) (27 листопада 1959, м. Луцьк, УРСР, СРСР – 14 лютого 2003, м. Марібор, Словенія) – оперна співачка; з 1961 по 1977 рік мешкала в м. Кіровограді (нині м. Кропивницький).

Життя і діяльність

Кравцова Наталія Іванівна народилась 27 листопада 1959 року в місті Луцьк. У 1961 році родина переїхала в Кіровоград. Батькам, театральним акторам Івану Васильовичу та Лідії Йосипівні, запропонували роботу в Кіровоградському обласному музично-драматичному театрі ім. М.Л. Кропивницького та надали житло. Вже в 10 місяців від народження у Наташі виявили абсолютний слух, у 4 роки їй купили піаніно й наняли педагога. Навчалась Наталія Кравцова в Кіровоградській школі № 6. У шкільні роки була активною, відвідувала гуртки англійської та німецької мов, брала участь у виступах місцевого хору, одночасно навчалася в музичній школі. Завдяки гарним вокальним даним вона екстерном склала іспити у музичній школі та автоматично вступила на хормейстерський факультет музичного училища. Першими наставниками Наталії були Олег Смолянський та Ніна Акопова-Піскунова.

Влітку 1974 року Наталія подала документи на вступ до Київського музичного училища імені Глієра. Через рік її прослухала Єлизавета Чавдар – легенда української опери, професор Київської консерваторії, народна артистка України. Після цього Наталія екстерном складає екзамени за 10 клас у загальноосвітній школі та вступає до Київської консерваторії. Паралельно вона ходить до оперної школи-студії при консерваторії, де практикують оперні вистави. Саме там дівчина зіграла свою першу роль в опері Генделя «Дейдамія».

У період навчання в консерваторії Н. Кравцова перемагає на престижних вокальних конкурсах: імені М. Лисенка, імені М. Глінки. 1984 року, коли в Одесу з’їхалися талановиті молоді співаки з усієї країни, Наталія, в якої було рідкісне лірико-колоратурне сопрано, зайняла перше місце, заспівавши декілька творів: арію з опери «Дейдамія», арію Віолетти з опери «Травіата», «Вальс Венери» з опери «Енеїда», «Хабанеру» М. Равеля, «Смутної провесни» М. Лисенка та українську народну пісню в обробці М. Лисенка «Тихо Дунай свої води несе», арію Лючії ді Леммермур з однойменної опери.

Навчаючись на другому курсі університету, Наталія одружується з інженером Євгеном Воробйовим. Згодом у подружжя народився син Сашко.

Після закінчення консерваторії молода вокалістка стажується в Київському оперному театрі для дітей та юнацтва (1984-1985 рр.), співає у відомих операх – «Травіата», «Царева наречена», «Таємний шлюб» (1985-1986 рр.). Опера «Таємний шлюб» Доменіко Чімарози була поставлена в 1985 році. У цій опері Кравцова виконала арію Кароліни, її партнерами стали Лідія Забіляста та Марія Стеф’юк. У музичному світі її вже знають, пропонують різні варіанти роботи в мистецьких закладах – Київському комітеті з телебачення і радіомовлення, Київській філармонії та Київському оперному театрі для дітей та юнацтва. Наталія приймає пропозицію від адміністрації дитячого оперного театру, але продовжує співпрацювати і з філармонією, і з телерадіокомітетом. У 1989 році Наталія разом з Київським оперним дитячим театром їде до Словенії, де проходив фестиваль оперних виконавців з усього світу. Завдяки цьому заходу її талант помітили та оцінили директори відомих театрів Європи. Вокалістка отримала пропозицію на співпрацю від трьох країн одразу. Наталія обрала Марібор. Це невелике містечко на той час славилося своїм великим оперним театром, до якого приїздили любителі оперної музики зі всієї Європи. 1990 рік був знаковим у кар’єрі співачки, бо саме тоді вона стала примою Маріборського оперного театру та взяла собі сценічний псевдонім Бioррo. Наталія Бioррo починає гастролювати Європою, про неї пишуть у пресі. Вона знайомиться з Міро Сольманом, Маріо дель Монако, Лучано Паваротті, Леоном Саяном, Шарлем Азнавуром, Лайзою Мінеллі, Френком Сінатрою та іншими зірками; укладає контракти з «Метрополітен-опера», «Кейптаун-опера». Співак Шарль Азнавур, почувши голос Наталії, визнав її «найперспективнішою, рафінованою, променистою сопраністкою світу…».

Першого січня 1994 року на грандіозному новорічному гала-концерті в Маріборі Наталія Кравцова співає разом з П’єром К’япучіллі, Маріо К’яра, Антоніо Сальваторе, Ландом Бартолінні. Співачка вільно володіла трьома слов’янськими мовами, добре говорила англійською, німецькою, італійською, вчила французьку і вірменську.

1994-й був особливим. Це був рік 70-ї ювілейної постановки «Травіати», в якій Кравцовій довірили головну партію, тому що вважали найкращою драматичною співачкою. У листопаді 2002 року в у Маріборі відбулася прем’єра «Федри», в головній ролі – Біорро.

14 лютого 2003 року через серцевий напад Наталія Біорро померла. Її поховали в Маріборі. Тоді, у лютому 2003-го, на честь співачки відбулася сота постановка «Травіати». На першій сторінці ювілейного альбому-журналу «Травіата» було надруковано: «На честь незабутньої, неперевершеної «Віолетти» Наталії Біорро»…

Основні партії

«Травіата» (Віолетта), «Ріґолетто» (Джільда), «Отелло» (Дездемона) «Трубадур» (Леонора), «Ернані» (Ельвіра) Дж. Верді; «Богема» (Мімі), «Турандот» (Лю) Дж. Пуччіні; «Лючія ді Ламмермур» (Лючія), «Велізарій» (Ірена) Ґ. Доніцетті; «Царева наречена» (Марфа) М. Римського-Корсакова; «Валькірія» (Ґергільда) Р. Ваґнера; «Летюча миша» (Розалінда) Й. Штрауса.

Бібліографія

Ігнатьєва О. Коли здійснюються мрії / О. Ігнатьєва // Молодий комунар. – 1984. – 6 жовтня. – С. 3

Классова Олена. «Діамантове» сопрано з України / Олена Классова // Народне слово. – 2019. – 14 лютого. – С. 9 : фото

Кравцова Наталія Іванівна / О. В. Ігнатьєва // Енциклопедія Сучасної України / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. – С. 126

Левочко Валентина. Долгое прощание / Валентина Левочко // Ведомости. – 2004. – 4 апреля. – С. 3 : фото

Орел С. «Я дуже-дуже вас люблю!» / С. Орел // Вечірня газета. – 2004. – 6 лютого. – С. 5

Щасливий дебют // Кіровоградська правда. – 1984. – 7 жовтня. – С. 4 : фото