Косенко Петро Дмитрович
Петро Дмитрович Косенко
Дата народження — 18.06.1922
Місце народження — виселок Волохине, передмістя селища Шевченкового, Криворізький повіт, Катеринославська губернія, Українська СРР (нині у складі м. Долинська, Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна)
Дата смерті — 02.09.2012
Місце смерті — м. Ері, штат Пенсильванія, США, цвинтар Ріверсайд
Петро Дмитрович Косенко (18 червня 1922, виселок Волохине (передмістя селища Шевченкового) Криворізького повіту Катеринославської губернії Української СРР (нині у складі м. Долинська Кропивницького району Кіровоградської області України) – 2 березня 2012, м. Ері, штат Пенсильванія, США) – поет, громадський діяч української діаспори в США.
Життя і діяльність
З собою взяв на чужину
пучечок сивого євшану –
і рідний трунок полину
мене і з вечора, і зрану,
мов птаха з ирію, вертав
ув отчій край, ув Україну,
де щирі зорі, чистий став
й до неба свічі тополині…
Олексій Дмитренко,
вірш-присвята поету Петру Косенку
Косенко Петро Дмитрович народився 18 червня 1922 року у виселку Волохине, передмісті селища Шевченкове, Криворізького повіту Катеринославської губернії Української СРР. Батько Петра працював службовцем на залізниці, мати була домогосподаркою.
Юнацькі роки Петра Косенка пройшли у Нікополі, де він закінчив середню школу і вступив на факультет історії та філософії Дніпропетровського університету.
Батька Петра у 1938 році заарештували і розстріляли. Як сина ворога народу юнака не призвали до лав армії під час Другої світової війни. Влітку 1941 року разом з іншими студентами Петра відправили на спорудження оборонних комунікацій в Жуляни. З наступом німецьких військ на Київ неозброєний студентський загін опинився в оточенні. Це й визначило його долю: він залишився на окупованій території.
Влітку 1942 року нашого земляка вивезли на примусові роботи до Німеччини, де він працював на соляних шахтах Тюрінгії. Саме там він зустрів білоруску Одарію Костко, яка стала його дружиною.
По закінченні війни Петро Дмитрович залишився у Західній Німеччині, а в 1948 році разом з дружиною переїхав до Венесуели, де прожив 15 років. Там Косенко працював теслею на будівництві цементного заводу у незвичних тропічних умовах; пізніше мешкав у Бразилії та Колумбії, де був землеміром, будівельним підрядчиком, брав участь у прокладанні високовольтної мережі електропередач.
Влітку 1963 року Петро Косенко переїхав у США, де змінив багато професій: працював шахтарем у соляних копальнях, перекладачем, відповідальним секретарем редакції газети, автомеханіком, топографом, ретушером кольорових світлин, художником реклами.
Петро Дмитрович все життя займався самоосвітою, вивчав культуру латиноамериканських країн, досконало оволодів німецькою, англійською та іспанською мовами. Протягом багатьох років він збирав власну бібліотеку, до якої увійшли твори українських, німецьких, англійських, іспанських, польських письменників.
Косенко брав активну участь у громадському житті української діаспори: грав у аматорських театральних гуртках, викладав історію України та українську літературу в українських гімназіях США, багато уваги приділяв відродженню Української автокефальної православної церкви Зарубіжжя.
Петро Косенко співпрацював з українським еміграційним урядом Української Народної Республіки, спілкувався з Уласом Самчуком, Леонідом Полтавою, Анатолієм Галаном, Василем Чапленком, Яром Славутичем, Ігорем Качуровським.
Петро Дмитрович – активний учасник заходів діаспори під час двох візитів до США першого Президента України Леоніда Кравчука. Наш земляк підтримав ідею залучення коштів на придбання будинку для українського посольства у Вашингтоні.
Писати вірші Петро Косенко почав, навчаючись у школі, але вперше його поетичні твори з’явилися в американських україномовних журналах «Молода Україна» та «Нові дні» у 1977 році. Це були епічні поеми, драматичні новели у віршах, сонети.
Пізніше поет друкувався у періодичних виданнях не тільки США, а й Канади та країн Європи.
Перша книга Петра Косенка «Пізні грона» вийшла у видавництві «Славута» канадського міста Едмонтон у 1989 році накладом 300 примірників. У передмові до книги наш земляк Яр Славутич (Григорій Жученко) написав: «Як згадано: “Пізні грона” – перша збірка Петра Косенка. 170 сонетів написані протягом семи-восьми років. Це трохи менше, ніж у Максима Рильського, й напевно більше, ніж у Миколи Зерова. Не спускаймо з ока того, що сонетописна творчість Максима Рильського тривала понад 50 років… Щодо інших сонетистів, то їх, може, й сотня набереться, кількістю своїх сонетів вони явно поступаються Петру Косенкові… Тематика збірки “Пізні грона” широка, різноманітна. Багато особистих спогадів про дитинство, юність, молодість, картини з недавньої трагічної доби України, враження від чужини, переосмислення історичних постатей та важливих подій минувшини».
Тільки на схилі літ Петро Косенко кілька разів відвідав батьківщину. Перший його приїзд відбувся у жовтні 1992 року, коли поетові було вже 70. Майже півстоліття наш земляк провів на чужині. Це були роки поневірянь і тяжкої праці, переживань через смерть дружини, з якою прожив 40 років, виховання двох дітей, яким дав престижну освіту. Рятуючи життя сину Олександру, Петро Дмитрович віддав йому свою нирку. Олександр вивчився на лікаря і став одним із найкращих урологів США, мав свою клініку, з якої в Україну надсилав гуманітарну допомогу – ліки та медичне обладнання. У 1990-х роках Олександр Петрович відвідав батьківщину свого батька.
Донька поета, Елізабет, була професоркою Єльського університету, в якому викладала українську та іспанську мови і літературу.
Під час першого приїзду в Україну Петра Дмитровича прийняли до Спілки письменників України, що стало приємною несподіванкою для нашого земляка. В цьому ж році за сприяння Української сільськогосподарської академії була видана збірка сонетів Петра Косенка «Любов і туга, туга і любов» (Київ, 1992). У наступні роки в різних видавництвах Києва світ побачили ще дві книги поета-земляка – «Трунок євшану» (1995) та «Сонети» (1999).
Петро Дмитрович Косенко прожив довге, сповнене трагічних подій життя, 70 років якого пройшли на чужині – в Німеччині, Венесуелі, Колумбії, Бразилії та США. За океаном, в чужих краях поет зумів зберегти любов до рідної землі, до України, залишивши співвітчизникам цікавий літературний спадок і добру пам’ять про себе.
Бібліографія
Книги П. Д. Косенка
Косенко Петро. Любов і туга, туга і любов : Сонети / Петро Косенко ; Упор. Г. О. Чубач. – К. : Вид-во УСГА, 1992. – 93 с. – (Сер. «З антології поезії українського зарубіжжя»).
Косенко Петро. Сонети / Петро Косенко ; авт. перед. Леонід Федорук. – К. : Голос, 1999. – 315, [1] с.
Література про життя і діяльність
Боковенька – 2002 : літературно-художній альманах / ред. Лариса Федорова, укл. Віктор Маруценко. – Кіровоград : Мавік, 2003.– С. 63-64 : іл., портр.
Босько. В. М. Косенко Петро Дмитрович // Історичний календар Кіровоградщини на 2007 рік. Люди. Події. Факти. / В. М. Босько. – Кіровоград: «Полімед-Сервіс», 2006. – С. 63.
Босько В. М. Косенко Петро Дмитрович // Історичний календар Кіровоградщини на 2012 рік. Люди. Події. Факти. / В. М. Босько. – Кіровоград : Центр.-Укр. вид-во, 2011. – С. 122.
Босько В. М. Косенко Петро Дмитрович // Історичний календар Кіровоградщини. Люди. Події. Факти. 2022 рік. Нариси та розвідки з історії художнього життя краю: Земська рисувальна школа, митці, колекціонери, виставки, картини, ікони / В. М. Босько. – Кропивницький : Імекс-ЛТД, 2021. – С. 101.
Корінь Антоніна Михайлівна. Долинська галактика (З історії розвитку літератури та мистецтва в Долинському районі на Кіровоградщині в кінці ХХ – на початку ХХІ ст.) : статті, вірші, фотографії / Антоніна Корінь, Тетяна Корінь. – Кіровоград : Видавець Лисенко В. Ф., 2012. – 306, [2] с. : фото, портр. – (Серія «Твори лауреатів краєзнавчої премії імені Івана Проценка»).
Маруценко Віктор Григорович. Боковенька – 2006. Степовики : біографічний довідник / Віктор Маруценко. – Долинська : Б. в., 2007. – С. 71-72 : портр. Маруценко В. Наші славні земляки / В. Маруценко // Долинські новини. – 2002. – 7 серпня. – С. 2-3.
Місюра Володимир. Майстер сонетного жанру з еміграції / Володимир Місюра // Літературна Україна. – 2016. – 23 червня. – С. 14.
Повернення поета в Долинську : (про Петра Дмитровича Косенка) // Долинські новини. – 1992. – 24 червня.
Саєнко Інна. Солодкий напій гіркого полину. Автобіографізм у поезії Петра Косенка / Інна Саєнко // Інгульський степ: Історія – Джерела – Родовід – Спадщина : збірник / упорядник В. А. Сердюк. – Дрогобич : Посвіт, Вип. 5. – 2020.– С. 425-433 : фото.
Саєнко Інна. Солодкий напій гіркого полину / Інна Саєнко // Вежа. – 2021. – № 43-44. – С. 213-227.
Шкляр В. Любов і туга Петра Косенка / В. Шкляр // Вітчизна. – 1993. – № 7-8. – С. 155.
Web-ресурси
Білошапка В. Косенко Петро Дмитрович. (Енциклопедія сучасної України)