Козуль Павло Федосійович
Павло Федосійович Козуль
Дата народження — 15.03.1918
Місце народження — с. Миколо-Бурдзинковка, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Українська Народна Республіка (нині с. Василівка, Гурівська сільська громада, Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна)
Дата смерті — 13.09.1990
Місце смерті — м. Світловодськ, Кіровоградська область, Україна
Павло Федосійович Козуль (15 березня 1918, с. Миколо-Бурдзинковка Олександрійського повіту Херсонської губернії Української Народної Республіки (нині с. Василівка Гурівської сільської громади Кропивницького району Кіровоградської області України) – 13 вересня 1990, смт Новгородка Кіровоградської області УРСР СРСР (нині селище Кам’янець Новгородківської селищної громади Кропивницького району Кіровоградської області України) – український педагог, організатор освіти, краєзнавець, громадський діяч, заслужений вчитель Української РСР.
Життя і діяльність
Козуль Павло Федосійович народився 15 березня 1918 року в с. Миколо-Бурдзинковка (за іншими джерелами – Миколо-Бурдзинківка, Миколо-Бурдаєнківка) Олександрійського повіту Херсонської губернії Української Народної Республіки (нині с. Василівка Гурівської сільської громади Кропивницького району Кіровоградської області України) в селянській родині.
Після закінчення семирічки в рідному селі майбутній педагог вступив до Миколаївської школи ФЗУ, де отримав професію токаря по металу, після навчання працював на заводі у місті корабелів Миколаєві і заочно вчився в суднобудівельному технікумі.
У серпні 1941 року Павло Козуль був призваний до армії, де у складі 390-ї стрілецької дивізії 954-го артилерійського полку воював за рідну землю. Наприкінці травня 1942 року в місті Керч він потрапив у полон і до кінця війни перебував у концентраційних таборах німецьких міст Ессен та Оснабрюк.
У повоєнні роки Павло Федосійович працював контролером районної ощадкаси у місті Долинська на Кіровоградщині.
З 1948 по 1949 рік він навчався в Новобузькому педагогічному училищі.
Свою педагогічну діяльність наш земляк розпочинав учителем молодших класів у семирічній школі села Новоандріївка Новгородківського району Кіровоградської області (1949-1953). Тут він плекав свою майстерність вчителя і вихователя. Підтримувала його починання дружина Олександра Григорівна – вчителька математики.
З 1953 по 1979 рік Павло Федосійович обіймав посаду директора Новгородківської СШ № 2, яка за його керівництва з початкової стала восьмирічною, а потім середньою і перетворилася на одну з найкращих шкіл не лише в районі, а й в області.
У 1970 році Павло Козуль заочно закінчив природознавчий факультет Криворізького педагогічного інституту.
Завдяки прекрасним організаторським здібностям директора була зміцнена матеріально-технічна база школи, навчальний заклад став працювати за кабінетною системою.
Школа Козуля являла собою ціле містечко, до складу якого увійшли навчальні корпуси, робочі майстерні, спортивний комплекс, стрілецький тир, географічний майданчик, метеостанція, гаражі для техніки – 5 тракторів, комбайна, вантажного автомобіля.
Педколектив школи приділяв велику увагу трудовому вихованню учнів. На 25 гектарах землі, які належали школі, працювали учнівські навчально-виховні бригади, біля школи були розташовані навчально-дослідні ділянки, де проводились різноманітні досліди.
При школі створили ферму, на якій утримувались корови, свині, гуси, кури, нутрії, кролі. Медом школу забезпечувала пасіка, яка налічувала 50 бджолородин. Біля школи буяв сад, посаджений руками учнів. Подвір’я потопало в морі квітів.
Педагогічний та учнівський колективи школи підтримували дружні зв’язки з Ленінобадською школою (Азербайджанська РСР). Їх спільними зусиллями було створено інтернаціональну учнівську виробничу бригаду, яка щороку працювала на українських та азербайджанських полях.
У школі було по-домашньому затишно і гарно. Вражала велика кількість квітів. У вестибюлях стояли акваріуми, діяв живий куточок, в якому мешкали канарки, папуги, хом’ячки, морські свинки.
Поступово Новгородківська СШ № 2 з малопомітної сільської школи перетворилася на невеличку країну зі своїми законами й правилами, була визнана зразково-показовою і стала експериментальним педагогічним майданчиком Міністерства освіти Української РСР зі впровадження кабінетної системи та трудового навчання.
Перед початком літніх канікул кожний учень отримував відпускний талон, де відзначалася його участь у праці на навчально-дослідницькій ділянці та наочні посібники, які він виготовляв для біологічного кабінету.
Весною і восени учні саджали дерева, працювали у шкільному та колгоспному садах, виготовляли шпаківні, синичники і розвішували їх у лісосмузі чи вдома.
У перший день збирання врожаю у школі проводилися День першого снопа, Свято першого хліба, День урожаю.
Школярі проводили значну роботу з благоустрою та озеленення селища. Їхніми руками недалеко від школи на пустирі розбили дендропарк, багато саджанців для якого школярі виростили з насіння, привезеного з відомого дендропарку «Веселі Боковеньки».
Гордістю школи була учнівська виробнича бригада, яка неодноразово визнавалася переможницею серед шкільних трудових об’єднань старшокласників області, а досягнення юннатів неодноразово відзначалися медалями ВДНГ.
Павло Федосійович дбав про духовний розвиток дітей. При школі працювали три оркестри: духовий, народних інструментів, естрадний та студія баяністів. У школі створювалися ансамблі, хори, спортивні і технічні гуртки.
Школа, якою керував Павло Федосійович, була однією з найкращих шкіл в республіці. Сюди приїздили за досвідом делегації з Польщі, Болгарії, Монголії та різних республік Радянського Союзу.
У навчальному закладі приділялася велика увага патріотичному та естетичному вихованню учнів і розвитку особистості. Обов’язковим для всіх учнів було носіння шкільної форми – буденної і святкової. Певний дрескод був і в учителів. Саме Павло Федосійович зумів згуртувати сильний колектив однодумців. Він був взірцем для молодих педагогів. На першому плані для колективу були школа, робота, учні.
Гордістю школи були навчальні кабінети, які оснастили технічними засобами, наочними посібниками, дидактичними матеріалами.
Павло Федосійович був надзвичайно скромною і простою в спілкуванні людиною. Більшу частину його кабінету займав вольєр з пернатими друзями: педагог зібрав цілу колекцію екзотичних птахів з усієї України. Під цей пташиний хор керівник навчального закладу працював над планами роботи, обдумував нові проєкти удосконалення роботи школи, як депутат районної ради приймав виборців.
Павло Федосійович Козуль – ініціатор створення шкільного музею, для якого власноруч збирав матеріали. Це були зразки старовинних побутових речей, одягу, фотоматеріали, документи, нагороди.
Природні здібності, працелюбність та любов до дітей допомогли Павлу Федосійовичу стати авторитетом і для учнів, і для вчителів. Він не прагнув до високих звань, не став кандидатом наук, хоча на матеріалах його діяльності написана не одна дисертація. За досвідом до нього приїздили не тільки вчителі, директори шкіл, а й професори та міністри освіти.
Народившись у родині селянина, він проніс через все життя любов до землі і до людей, виховував у школярів повагу до праці, вчив добру і справедливості.
За вагомий внесок у розвиток освіти в 1972 році Павлу Федосійовичу Козулю присвоїли звання заслуженого вчителя Української РСР.
Вийшовши на заслужений відпочинок у 1979 році, колишній директор розпочав роботу зі створення музею історії Новгородківського району і став його першим директором. Спочатку музей розмістили в будинку культури, але завдяки Павлу Федосійовичу почалося будівництво окремого приміщення. На жаль, відкриття музею в новому помешканні в 1991 році Павло Козуль вже не побачив. Він пішов із життя 13 вересня 1990 року.
На честь заслуженого вчителя у 2003 році у Новгородці була заснована районна педагогічна премія імені Павла Козуля.
У березні 2009 року з нагоди 90-річчя від дня народження Павла Федосійовича Козуля школі, якою він керував 26 років, присвоєне його ім’я.
Бібліографія
Бондаренко Н. Служив своїй справі вірно і чесно / Н. Бондаренко // Новгородківські вісті. – 2007. – 23 березня. – С. 2.
Босько В. М. [Павло Козуль] // Історичний календар Кіровоградщини на 2008 рік. Люди. Події. Факти / В. М. Босько. – Кіровоград : Центр.-Укр. вид-во, 2007. – С. 48.
Босько В. М. [Козуль Павло Федосійович] // Історичний календар Кіровоградщини на 2013 рік. Люди. Події. Факти / В. М. Босько. – Кіровоград : Центр.-Укр. вид-во, 2012. – С. 58.
Босько В. М. [Павло Федосійович Козуль] // Історичний календар Кіровоградщини на 2018 рік. Люди. Події. Факти / В. М. Босько. – Кропивницький : Імекс-ЛТД, 2017. – С. 84.
Гаврилюк Н. Взірець педагогічної мудрості / Н. Гаврилюк // Новгородківські вісті. – 2013. – 22 березня. – С. 2.
Грязнова Ніна. Про улюбленого директора / Ніна Грязнова // Новгородківські вісті. – 2018. – 30 березня. – С. 1.
«Жити чесно, поважати людей, любити дітей і свою землю» // Новгородківські вісті. – 2018. – 16 березня. – С. 2.
Калініченко Надія. Сучасники В. О. Сухомлинського : методичний матеріал / Надія Калініченко, Григорій Перебийніс ; М-во освіти України; АПН України; Українська Асоціація Василя Сухомлинського та ін. – Кіровоград : [б. и.], 1998. – 258 с.
Козуль Павло Федосійович – учитель, наставник, краєзнавець // Новгородківські вісті. – 2023. – 23 березня. – С. 2.
Кравченко Н. Людина велика своїми справами / Н. Кравченко // Новгородківські вісті. – 2008. – 14 березня. – С. 2.
Кравченко Н. Музею району – 15 років! / Н. Кравченко // Новгородківські вісті. – 2006. – 25 серпня. – С. 3.
Кудіна Оксана. Храм історії Новгородківщини / Оксана Кудіна // Новгородківські вісті. – 2014. – 23 травня. – С. 2.
Ляшенко Марія. Хто вони Заслужені вчителі України? / Марія Ляшенко // Новгородківські вісті. – 2018. – 5 жовтня. – С. 2.
Пасічна Любов. Пам’ять єднає покоління / Любов Пасічна // Новгородківські вісті. – 2024. – 21 березня. – С. 1, 2.
Пасічна Любов. Школа – казка тепла і доброти / Любов Пасічна // Новгородківські вісті. – 2018. – 9 березня. – С. 1: фото.
Хижняк Б. Незабутній Павло Федосійович / Б. Хижняк // Освітянське слово. – 2003. – Квітень. – С. 6.
Web-ресурси
Видатні особистості нашого краю (Державний архів Кіровоградської області)