Кизименко Петро Миколайович
Петро Миколайович Кизименко
Дата народження — 18.10.1964
Місце народження — с. Котовське, Вільшанський район, Кіровоградська область, УРСР, СРСР (нині с. Куца Балка, Вільшанська селищна громада, Голованівський район, Кіровоградська область, Україна
Дата смерті — 21.07.1998
Місце смерті — м. Кіровоград, Кіровоградська область, Україна (нині м. Кропивницький, Кіровоградська область, Україна)
Петро Миколайович Кизименко (18 жовтня 1964, с. Котовське, Вільшанський район, Кіровоградська область, УРСР, СРСР (нині с. Куца Балка, Вільшанська селищна громада, Голованівський район, Кіровоградська область, Україна – 21 липня 1998, м. Кіровоград, Кіровоградська область, Україна (нині м. Кропивницький, Кіровоградська область, Україна) – український історик, музейник, краєзнавець.
Життя і діяльність
Кизименко Петро Миколайович народився 18 жовтня 1964 року в селі Котовське Вільшанського району Кіровоградської області Української РСР в робітничій родині. Батько Петра, Микола Прокопович, працював водієм, був ліквідатором аварії на ЧАЕС. Мати, Ніна Іванівна, докладала усіх зусиль, щоб Петро був освіченою людиною, всіляко піклувалася про нього. У пошуках роботи батьки спочатку переїхали до міста Ростов-на-Дону, а потім до Кіровограда.
У дитинстві через хворобу Петру доводилося часто подовгу пропускати заняття, і тоді найкращим його другом ставала книжка. Він багато читав, особливо книги історичної тематики. Ще за шкільних років хлопцю було цікаво дізнатися про свій родовід (обидва його дідусі загинули під час Другої світової війни, а рідні мамині сестра і брат померли під час голодомору 1933 року). Зокрема, Петра цікавило, чи є славетний козак Кизима його пращуром, також він бажав більше дізнатися про історичне минуле рідної Вільшанщини.
У 1982 році Петро Кизименко закінчив Кіровоградську середню школу № 24. Для подальшої освіти він обрав історичний факультет Кіровоградського педагогічного інституту імені О. С. Пушкіна (нині Центральноукраїнський державний університет імені Володимира Винниченка). Навчаючись у виші, юнак брав активну участь у студентських науково-практичних конференціях, пошуково-дослідницькій роботі. Після закінчення інституту Петра, як одного з кращих випускників історичного факультету, запросили на роботу науковим співробітником до Кіровоградського обласного краєзнавчого музею. Протягом наступних десяти років молодий науковець плідно працював на ниві краєзнавства.
Йому пощастило відразу потрапити у коло молодих науковців, небайдужих до того, що відбувалося в країні. Завдяки роботі в музеї Петро Кизименко познайомився з такими відомими краєзнавцями, як Володимир Босько, Олександр Чуднов, Сергій Шевченко, Юрій Матівос; письменниками і журналістами Василем Бондарем, Романом Любарським, Сергієм Запорожаном, Олегом Бондарем, що пробудило в ньому бажання творити.
Краєзнавець щиро любив Україну і рідний край, всіма силами прагнув відновити вирвані та перебрехані сторінки його історії. Петро став одним із перших кіровоградських краєзнавців, хто спробував у повному обсязі повернути цій землі її історичне минуле. Перш ніж популяризувати свої історичні знахідки, він скрупульозно вивчав, штудіював, конспектував масу джерел – від архівних документів до наукових монографій.
Петро Кизименко займався розробкою таких на той час недосліджених тем, як козацтво на території Кіровоградщини. Результатом дослідження стали статті «Бугогардівська паланка», «Ми теж козацького роду», що потім увійшли до ґрунтовного дослідження «Козаки не за порогами» та книги «Краю мій, або Запорозька слава Серединної України».
Паралельно із козацькою розроблялась і гайдамацька тема, якій краєзнавець присвятив наукові праці «Гніздо шершнів», «Гайдамаки» та ін. Резонанс мали й наукові розвідки, пов’язані з появою та існуванням на території Кіровоградської області національних меншин, зокрема євреїв та греків. І як результат – історичні розвідки – «Євреї в Єлисаветграді», «Греки в Єлисаветграді» та ін.
Спільно з науковцем краєзнавчого музею Геннадієм Коганом Петро Кизименко розпочав роботу над працею «Невідома війна. ОУН-УПА на Кіровоградщині».
У період з 1996 по 1998 рік Петро Миколайович дослідив тему щодо перебування у місті Єлисаветграді легіону українських Січових стрільців, яким була присвячена стаття «Легіон українських Січових стрільців на Єлисаветградщині».
Петро Миколайович – автор циклу статей «Падіння монархії». Його роботи вивчають у школах та вузах, його цитують колеги, дослідження науковця стають поштовхом для краєзнавчих пошуків навіть для тих людей, які до цього історією не цікавились.
Систематично публікувати свої історичні розвідки Петро Миколайович почав у 1990 році. Його історико-краєзнавчі нариси з’являлися на сторінках газет «Молодий комунар», «Кіровоградська правда», «Вечірня газета», «Єлисавет», «Народне слово», журналі «Поріг» та інших виданнях.
Особливе місце в його науковому доробку належить оглядам єлисаветградської преси 1917-1918 років, що систематично публікувалися на сторінках «Вечірньої газети» під рубрикою «Наш край 80 років тому».
Він став визнаним краєзнавцем і був обраний головою міської організації Спілки краєзнавців України.
Нові обрії відкрилися перед Петром Кизименком, коли його запросили працювати до Державного архіву Кіровоградської області, адже можливість долучитися до інформаційних джерел, які він достеменно вивчав, перш ніж віддавати на огляд громади, була для нього найголовнішим чинником.
Петро поспішав жити. Знаючи, що люди, хворі на гемофілію, приречені на коротке життя, він намагався спробувати себе у різних іпостасях. Так, вийшли друком написані Кизименком у співавторстві з журналістом і письменником Олегом Бондарем два гумористичні твори-анекдоти російською мовою про пригоди сальвадорського супербойовика Сандіна Карібо в Кіровограді, в яких з іронією розповідь іде про історичні події початку буремних 1990-х років, зокрема часів розвалу СРСР.
Роман Любарський та Петро Кизименко. 1988 р.
Доробок Петра Кизименка був поцінований 1999 року обласною краєзнавчою премією імені Володимира Ястребова, на жаль, посмертно: у 1998 році він пішов із життя зовсім молодим і повним творчих задумів.
По смерті Петра Миколайовича його вдова, Ольга Кизименко, упорядкувала рукописи і за підтримки Обласного краєзнавчого музею, Державного архіву Кіровоградської області та авіакомпанії «Урга» видала книгу «Пам’ять степів. Історичні нариси з минулого Кіровоградщини», яка є спробою вирізнити територію нашого краю як колоритний, специфічний регіон української землі. Козаччина, гайдамаччина, входження до складу Російської імперії, доба Української Народної Республіки, кілька років німецької окупації і розвій національного руху в степах – своєрідний літопис краю на конкретних фактах. Ця книга стала підсумком багаторічної праці Петра Кизименка на ниві історичного краєзнавства і справжнім пам’ятником талановитому історику і краєзнавцю.
1992 року у відділі краєзнавства і рідкісної книги Кіровоградської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Дмитра Чижевського було створено іменний каталог його праць.
Петро Кизименко, незважаючи на усі складнощі, пов’язані зі здоров’ям, був надзвичайним оптимістом і життєлюбом, людиною слова. Останні написані краєзнавцем рядки, в яких він розмірковує над сутністю життя, є своєрідним зверненням до своїх читачів: «…Все сказане вище зайвий раз доводить, що немає однозначно лихих чи добрих часів. Життя різнобарвне. Можливо, саме в цьому його неповторність і привабливість…».
Увічнення пам’яті
У жовтні 2019 року з нагоди 55-річчя від дня народження Петра Кизименка на приміщенні Кропивницької загальноосвітньої школи № 24, яку закінчив краєзнавець, відкрито пам’ятну дошку.
Скульптор В. Френчко біля останньої своєї роботи – пам’ятної дошки Петру Кизименку. 2019 р.
Пам’ятна дошка краєзнавцю Петру Кизименку на приміщенні Кропивницької загальноосвітньої школи № 24, яку закінчив краєзнавець.
Бібліографія
Кизименко Петро. Козаки не за порогами, або Сучасна територія Кіровоградщини як невід’ємна складова частина «Вольностей війська Запорізького» / Петро Кизименко. – Кіровоград : Вечірня газета, 1992. – 26 с.
Кизименко Петро. Пам’ять степів : історичний нарис з минулого Кіровоградщини / Петро Кизименко ; ред. В. Бондар. – Кіровоград : Мавік, 2003. – 245 с. : іл., портр., – Бібліогр. в підрядк. приміт.
Публікації в пресі
Кизименко Петро. «Більшість робітництва заводу «Ельворті» підтримували есерів…» : Наш край у житті і творчості Олеся Досвітнього / Петро Кизименко // Наше місто. – 2023. – 16 лютого. – С. 3. : фото.
Кизименко Петро. Богом благословеним : Леся Українка і наш край / Петро Кизименко // Вечірня газета. – 1996. – 23 лютого. – С. 4.
Кизименко Петро. Буго-Гардівська Паланка : з історії козацтва на Кіровоградщині / Петро Кизименко // Молодий Комунар. – 1990. – 15 грудня. – С. 4.
Кизименко П. Вони повинні повірити в себе / П. Кизименко // Вечірня газета. – 2003. – 18 квітня. – С. 9.
Кизименко П. М. Гайворонщина : нариси історії / П. М. Кизименко // Гайворонські вісті. – 1991. – 3 вересня.
Кизименко П. Гайворонщина. Гайдамацький рух : нарис / П. Кизименко // Гайворонські вісті. – 1992. –14 січня.
Кизименко П. Гайдамаки : з історії нашого краю / П. Кизименко // Вечірня газета. – 1996. – 19 січня. – С. 2, 3.
Кизименко П. Греки в Єлисаветграді / П. Кизименко // Молодий комунар. – 1991. – 26 січня ; Молодий комунар. – 1991. – 31 березня.
Кизименко П. Емма із Єлисавета / П. Кизименко // Поріг. – 1993. – № 5. – С. 19-20.
Кизименко П. Євреї в Єлисаветграді : історико-краєзнавчий нарис / П. Кизименко // Молодий комунар. – 1990. – 31 березня.
Кизименко Петро. Євреї в Єлисаветграді / Петро Кизименко // Наше місто. – 2023. – 3 серпня. – С. 3 : фото ; Наше місто. – 2023. – 10 серпня. – С. 3 : фото ; Наше місто. – 2023. – 17 серпня. – С. 3 : фото.
Кизименко П. Є і така точка зору. Шкода! або Кілька майже риторичних питань / П. Кизименко // Вечірня газета. – 1992. – 14 серпня.
Кизименко П. Є культурно-просвітницьке товариство "Єлисаветград". / П. Кизименко // Народне слово. – 1992. – 31 жовтня.
Кизименко П. Єлисаветградщина в липні 1917 року / П. Кизименко // Вечірня газета. – 1997. – 17, 22, 24 липня.
Кизименко П. Єлисаветградщина у грудні 1917 року : Огляд газети «Голос Юга» / П. Кизименко // Вечірня газета. – 1997. – 12 грудня. – С. 11.
Кизименко П. Єлисаветградщина у січні 1918 року / П. Кизименко // Вечірня газета. – 1998. – 16 січня.
Кизименко П. І ще чотири саджанці?... / П. Кизименко // Молодий комунар. – 1991. – 17 серпня.
Кизименко П. Кабінет Володимира Винниченка в Кіровограді / П. Кизименко // Діалог. – 1992. – 7 листопада.
Кизименко П. «Козаки не за порогами, або Сучасна територія Кірповоградщини як невід’ємна складова частина “Вольностей Війська Запорізького”» / П. Кизименко // Вечірня газета. – 1992. – 13 березня.
Кизименко П. «Козацькі реліквії» у фондових збірках краєзнавчого музею / П. Кизименко // Вечірня газета. – 1992. – 1 грудня.
Кизименко П. «Коли ж крізь сльози усміхнеться Вкраїна, матінка моя?» / П. Кизименко // Вечірня газета. – 2000. – 7 липня. – С. 7.
Кизименко П. Ми теж козацького роду : козацтво на Кіровоградщині / П. Кизименко // Кіровоградська правда. – 1992. – 15 січня.
Кизименко Петро. Навчалися рок-музиканти / Петро Кизименко // Народне слово. – 2015. – 9 квітня. – С. 12 : фото.
Кизименко П. Невідома війна : ОУН-УПА на Кіровоградщині / П. Кизименко, Г. Коган // Вечірня газета. – 1992. – 22 грудня.
Кизименко П. Недописана казка про Єлисаветград / П. Кизименко // Діалог. – 1991. – 11 вересня.
Кизименко П. Перебираючи «Намисто», або Єлисаветградщина у житті і творчості В. Винниченка / П. Кизименко // Молодий комунар. – 1991. – 10 серпня.
Кизименко П. Присвоєно звання народного / П. Кизименко // Гайворонські вісті. – 1992. – 25 лютого.
Кизименко П. «Сини мої, гайдамаки...» / П. Кизименко // Поріг. – 1993. – № 3. – С. 35-37.
Кизименко П. Слідча справа № 5108 : маловідомі факти з біографії Д. Чижевського / П. Кизименко, Г. Коган // Вечірня газета. – 1996. – 9 лютого. – С. 5.
Кизименко П. Чому усе-таки князеві випало померти саме в Єлисаветграді? : Батько головного героя роману Ф. Достоєвського «Ідіот» князь Мишкін помер у Єлисаветграді / П. Кизименко // Вечірня газета. – 1997. – 3 липня. – С. 8.
Література про П. Кизименка
Бондар Олег. Вража ущелина : Уривок з роману / Олег Бондар // Народне слово. – 2013. – 11 липня. – С. 10.
Брунько Василь. Пам’яті Петра Кизименка / Василь Брунько // Народне слово. – 2019. – 17 жовтня. – С. 12 : фото.
Вшанування історика українського козацтва // Вечірня газета. – 2019. – 11 жовтня. – С. 1.
Даниленко Н. І залишитися жити : Петру Кизименку встановили меморіальну дошку / Н. Даниленко ; фото Д. Колесник // Наше місто. – 2019. – 17 жовтня. – С. 1 : фото кол.
Даниленко Н. Книги друкували дорожче / Н. Даниленко // Наше місто. – 2019. – 23 травня. – С. 2 : фото.
Даниленко Н. «Немає лихих чи добрих часів. Є життя» : пам’яті Петра Кизименка / Н. Даниленко // Наше місто. – 2018. – 19 липня. – С. 14.
Для вшанування Петра Кизименка // Наше місто. – 2019. – 16 травня. С. 1.
Кизименко Ольга. Він поспішав жити / Ольга Кизименко [та ін.] // Народне слово. – 2013. – 25 липня. – С. 13 : фото.
Кизименко О. «Пам’ять степів», або Він так хотів жити... / О. Кизименко // Народне слово. – 2010. – 28 жовтня. – С. 4.
Любарський Роман. На вшанування пам’яті історика та друга : Поспішай творити добро! / Роман Любарський // Народне слово. – 2019. – 23 травня. – С. 3. : фото.
Любарський Роман. Слід на рідній землі : Пам’яті Петра Кизименка / Роман Любарський // Народне слово. – 2014. – № 45 (10-16 жовтня). – С. 16 : фото.
Матівос Юрій. Земний слід Петра Кизименка / Юрій Матівос // Наше місто. – 2014. – 16 жовтня. – С. 14 : фото. На честь краєзнавця Петра Кизименка // Нова газета. – 2019. – 23 травня. – С. 11.
Орел С. Пам’ять степів оживе / С. Орел // Вечірня газета. – 2004. – 13 лютого. – С. 2.
Рыбченков Геннадий. Памяти Петра Кизименко / Геннадий Рыбченков // Украина-Центр. – 2019. – 17 октября. – С. 10 : фото кол.
Янчуков Станіслав. З іменем Володимира Ястребова / Станіслав Янчуков. – Кіровоград : Центрально-Українське видавництво, 2005. – 158, [1] с. : портр., фото кол
Web-ресурси
Кіровоградська обласна краєзнавча премія імені Володимира Ястребова (Вікіпедія. Вільна енциклопедія)
Памяти Петра Кизименко (Україна-Центр)
Трагічні перехрестя доль письменника і міста (Кропивницький час-тайм)