Ерделі Олександр Семенович
Олександр Семенович Ерделі
Дата народження — 16.08.1825
Місце народження — с. Ерделівка, Бобринецький повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (нині с. Гаївка Смолінської селищної громади Новоукраїнського району Кіровоградської області)
Дата смерті — 28.11.1898
Місце смерті —м. Санкт-Петербург, Російська імперія
Місце поховання— с. Ерделівка, Бобринецький повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (нині село Гаївка Смолінської селищної громади Новоукраїнського району Кіровоградської області)
Олександр Семенович Ерделі (16 серпня 1825, с. Ерделівка, Бобринецький повіт, Херсонська губернія, Російська імперія – 28 листопада 1898, м. Санкт-Петербург, Російська імперія) – землевласник, меценат.
Життя і діяльність
Олександр Семенович Ерделі – представник давнього угорського графського роду. Його предок, Павло Семенович Ерделі, у 1755 році вступив на військову службу в Російській імперії, яку проходив під керівництвом Олександра Васильовича Суворова.
Олександр Семенович Ерделі отримав освіту в Царськосільському ліцеї, продовжив навчання в Одеському Рішельєвському ліцеї.
У 1844 році Ерделі вступив на службу до канцелярії намісника Новоросійського і Бессарабського генерал-губернатора графа Михайла Семеновича Воронцова, 1847 року отримав чин колезького секретаря, а 1848 року подав у відставку. Тогоріч він одружився з онукою Івана Христофоровича Калагеоргі – Ганною Вікторівною, сім’ї якої належало 11 маєтків, серед них Козацьке і Каховка.
Олександр Ерделі брав активну участь у житті губернії: 1865 року був обраний волосним засідателем від землевласників Єлисаветградського і Херсонського повітів на повітових земських зборах; 1867 року його обрали головою Херсонської губернської земської управи.
За дев’ять років керівництва Олександром Семеновичем Ерделі Херсоном розвиток медицини, освіти, сільського господарства, а також благоустрій міста суттєво покращилися. При ньому почалося регулярне видання «Збірника Херсонського земства», у 1874 році було відкрито Херсонське земське сільськогосподарське училище (тепер Херсонський державний аграрно-економічний університет).
Впродовж років роботу в земстві Ерделі поєднував з почесною посадою мирового судді Єлисаветградського повіту. У 1873 році він отримав чин колезького асесора, у 1874 став статським радником. Того ж року указом імператора його призначили виконувачем обов’язків Херсонського губернатора. 1876 року Олександр Семенович Ерделі отримав чин дійсного статського радника та був затверджений на посаді губернатора.
Ерделі завжди прихильно ставився до всіх клопотань мешканців міста Єлисаветграда та міських потреб. З його іменем пов’язують, зокрема, відкриття 8 вересня 1879 року Єлисаветградської чоловічої гімназії, також він ініціював заснування у місті 1885 року нічного притулку на 150 осіб.
Та особливо вдячні Ерделі єлисаветградці були за сприяння у спорудженні водогону, урочисте відкриття якого відбулося 17 травня 1893 року. Міський голова Олександр Пашутін у вітальній промові підкреслив: «...Потрібна сума на влаштування водогону була виділена херсонським земським банком. Як у питанні гарантій, так і стосовно позики був потрібен дозвіл уряду; в обох випадках міське управління зустріло найпалкішу підтримку... в особі колишнього губернатора Олександра Семеновича Ерделі». Почесний громадянин Єлисаветграда, що прибув на урочистості зі свого маєтку Миролюбівка (нині село Миролюбівка Новоукраїнського району), у свою чергу зазначив: «... Подія, яку ми святкуємо сьогодні, надто важлива в житті Єлисаветграда, який я завжди любив і люблю. Хоч я не жив у самому місті, але кращі роки мого життя пройшли у його великому повіті, звідки дуже часто доводилося приїздити в Єлисаветград, перебування в якому було завжди приємним... Я люблю Єлисаветград, і тому, як тільки заговорили про водогін, я всією душею бажав його появи, оскільки розумів, наскільки він потрібний місту».
На перші роки губернаторства Олександра Семеновича Ерделі припала військова кампанія на Балканах, а також розгул тероризму, що захлеснув тоді Російську Імперію. До поселень Херсонської губернії засилали революційно налаштовану молодь з Москви й Петербурга. Політичних в’язнів утримували також в Херсоні.
У нелегкий революційний час Ерделі встигав займатися і мирними справами, зокрема, розширював мережу навчальних закладів. При Олександрі Семеновичі відкрилися школи в Музиківських і Кіндійських хуторах, в Херсоні відкрилася приватна жіноча гімназія сестер Гозадінових. З міської скарбниці було виділено 3000 рублів для придбання будівлі й організації в ній богоугодного закладу для бездомних людей. 18 квітня 1884 у Херсоні був закладений, а 1 жовтня 1889 відкритий Херсонський міський театр.
Упродовж 16 років Ерделі був губернатором Херсонщини. За роки керування Херсонщиною Олександр Семенович Ерделі був нагороджений орденами Св. Станіслава І-го ступеня, Св. Анни І-го ступеня, Св. Володимира ІІ-го ступеня. У 1886 році він отримав чин таємного радника.
1890 року Олександр Семенович подав у відставку за станом здоров’я й переїхав жити в родовий маєток у Єлисаветградському повіті. Перебуваючи в Санкт-Петербурзі в гостях у сина в 1898 році, Олександр Семенович Ерделі раптово помер. Поховали його у маєтку Ерделівка (нині село Гаївка Смолінської селищної громади Новоукраїнського району Кіровоградської області) у родинній усипальниці поблизу церкви, яка не збереглася.
Серед нащадків Ерделі чимало відомих особистостей, серед них – знаменита арфістка Ксенія Олександрівна Ерделі.
Пам’ять
У жовтні 1890 року відразу два міста – Єлисаветград та Херсон (випадок безпрецедентний) – обрали Олександра Ерделі своїм Почесним громадянином. На його честь вулицю Старообрядницьку в Херсоні перейменували на Ерделівську (до революції 1917 року рідкісний випадок).
Бібліографія
Гаврош О. Д Таємниця Ерделі / О. Д. Гаврош. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2018. – 247 с. : іл.
Люта Т. Історія Ерделівки: корінням з Нової Сербії: з історії села Ерделеве (Леніна, а нині – Гаївка) / Т. Люта // Маловисківські вісті. – 2016. – 29 червня. – С. 3
Матівос Ю. М. Місто на сивому Інгулі. (До 250-річчя від дня заснування) : історико-публіцистичний нарис / Ю. М. Матівос ; рец. С. Шевченко; худ. А. Хворост; фото І. Корзун. – Кіровоград: ТОВ «Діаграма», 2004. – 252 с. : фото кол., іл.
Никитина Е. Присвоение с извращением / Е. Никитина // Украина-Центр. – 2010. – 1 июля. – С. 1, 4
Пасічник Л. Почесні громадяни Єлисаветграда / Л. Пасічник // Вечірня газета. – 2010. – 5 листопада. – С. 8
Петренко В. Почесні громадяни Єлисаветграда / В. Петренко // 21-й канал. – 2012. – 1 березня. – С. 18
Почесні громадяни міста Кіровограда / Кіров. міська рада нар. депутатів, Кіров. краєзнавчий музей, ; Кіров. обл. організація т-ва охорони пам’яток. – Кіровоград : Редакційно-видавничий відділ облполіграфвидаву, 1989. – 25 с.
Ревва В. Загублений світ дворянських садиб / Валентина Ревва // Честь хлібороба. – 2025. – 19 липня. – С. 2-4
Френчко Л. Знаменитости степной столицы [Текст] : Повествование о представителях рода Эрдели / Френчко Л. // Ведомости. – 2004. – 26 ноября. – С. 8
Шевченко Б. Л. Ерделівка і Копанки. Нариси з історії від найдавніших часів до сучасності / Борис Леонідович Шевченко. – Кропивницький : Поліграф-Сервіс, 2021. – 275 с.
Шепель Ф. «Горькая ягода» дворянина Эрдели / Ф. Шепель // Украина-центр. – 2003. – 20 июня. – С. 7
Web-ресурси
Імена, закарбовані в історії (Вечірня газета)
Почетные жители. Эрдели Александр Семенович (Елисаветград – Кировоград)