Дорош Юхим Якович
Юхим Якович Дорош (25 грудня 1908, м. Єлисаветград, Херсонська губернія, Російська імперія (нині м. Кропивницький, Україна) – 20 серпня 1972, м. Москва, СРСР ) – російський радянський прозаїк, мистецтвознавець.
Життя і діяльність
Жить значило для Ефима
Яковлевича мыслить,
а мыслить – прежде всего
понимать окружавшую его жизнь.
Д. С. Лихачев
Дорош Юхим Якович народився 25 грудня 1908 року в міщанській родині в Єлисаветграді. Батько та обидва діди Юхима були прикажчиками, займалися торгівельною справою.
Батько був освіченою людиною. Саме він купив Юхиму першу книжку – хрестоматію з віршами Некрасова, Пушкіна, Тютчева, Фета, Полонського – та читав її синові щовечора взимку. Першу освіту Юхим Дорош здобув у Єлисаветградському земському реальному училищі (1917-1920).
Єлисаветградське земське реальне училище
У травні 1920 року родина переселилася до Одеси. Приморське місто вразило підлітка архітектурою більше, ніж морем. Дорош почав працювати у кустарних майстернях. В Одесі він вперше відвідав щойно відкриту міську бібліотеку, це дало змогу читати цікаві книжки; улюбленою з них став історичний роман Шарля де Костера «Легенда об Уленшпигеле». Перші вірші Юхим написав у тринадцять років. Юний поет присвятив їх революційним подіям, наслідуючи Дем’яна Бідного.
Взимку 1921-1922 року в Одесі був голод. Щоб прогодувати родину, Юхим щовечора йшов через усе місто в маминих черевиках на підборах до хлібопекарні, де працював його двоюрідний брат: на прохання бабусі він давав буханець житнього хліба.
У грудні 1924 року Дорош із родиною переїхав до Москви, де незабаром вступив на курси прикладних і образотворчих мистецтв при Хамовничеському відділі народної освіти.
У сімнадцять років юнак став думати про літературу, читати поезії Есеніна, Маяковського, Пастернака. Він відвідував літературний гурток бібліотеки клубу Шитова.
У 1932 році за відрядженням відділу мистецтв наркомосвіти РРФСР Юхим поїхав до Кронштадту, де більше півтора року керував червонофлотськими самодіяльними колективами, для яких писав одноактні п'єси, а також брав участь у багатьох походах кораблів Балтійського флоту.
Окремі оповідання та нариси Дороша, що з'являлися у пресі з 1931 року, увійшли до двох передвоєнних книг – «Маршальские звёзды» (1939) та «Военное поле» (1941). У роки Другої світової війни він був співробітником дивізійної газети, потім – спеціальним кореспондентом «Литературной газеты». Починаючи з другої половини 1940-х років основною темою художньої прози та нарисів письменника стало колгоспне життя. У ті роки Дорош жив у Москві, працював у редколегії журналів «Знамя» (1954-1956), «Москва» (1957-1958) та «Новый мир» (1967-1970), в якому керував відділом прози.
Майже двадцять років життя (1956-1972) Дорош присвятив «Деревенскому дневнику» – книзі про Райгород, його світлих людей, неповторну красу природи, яка його оточує. Працюючи над цією книгою, Юхим Якович щорічно їздив у район Ростова Великого, де жив улітку в селі Пужбол.
Люди та земля – найбільше багатство країни. Письменник ретельно спостерігав і відображував у нарисах зміни в людях і в самому перебігу їх життя. Особливу увагу він приділив долі сучасної сільської жінки. Серед проблем, які хвилювали Юхима Дороша та його героїв, важливе місце займало бережливе ставлення до національного багатства – землі.
Зворушливо автор описує красу землі, в яку він сам був закоханий. Та ще з більшою проникливістю змальовує він людей, їх характери, думки, прагнення.
Глибоке знання сільського життя, гострота поставлених проблем, багатство фактичних спостережень зробили із публіцистичних нарисів Юхима Яковича цікавий документ сучасності. «Деревенский дневник» Дороша витримав кілька видань, отримав широку популярність серед читачів і високу оцінку літературних критиків.
Читацький успіх мали також книги мистецтвознавчих нарисів Ю.Я. Дороша «Живое дерево искусства» (1966, 1970), «Размышления в Загорске» (1967), «Обряды в России» (1969).
Талановитий письменник, мистецвознавець Юхим Якович Дорош помер 20 серпня 1972 року в Москві та був похований на Востряковському цвинтарі.
Нагороди
За значний вклад у розвиток радянської літератури нагороджений орденом «Знак Пошани» (28.10.1967 р.) та медалями.
Бібліографія
Дорош Ефим Яковлевич. Деревенский дневник. Четыре времени года. – М.: Сов. писатель, 1963. – 493 с.
Дорош Ефим Яковлевич. Дождь пополам с солнцем: Деревенский дневник / Ефим Дорош; [Вступ. ст. Д.С. Лихачева].– М.: Сов. писатель, 1990. – 733 с.
Дорош Ефим Яковлевич. Дождь пополам с солнцем: очерки / Ефим Дорош. – М.: Сов. писатель, 1965. – 300 с.
Дорош Ефим Яковлевич. Живое дерево искусства / Е.Я. Дорош. – 2-е доп. изд. – М.: Искусство, 1970. – 366 с.
Дорош Ефим Яковлевич. Иван Федосеевич уходит на пенсию: повесть / Ефим Дорош. – М.: Сов. писатель, 1971. – 304 с.
Дорош Ефим Яковлевич. Рассказы / Ефим Дорош. – М.: Сов. писатель, 1954. – 270 с.
Дорош Е. С новым хлебом: рассказы / Е. Дорош. – М.: Сов. писатель, 1952. – 166 с.
Дорош Ефим Яковлевич. Четыре времени года: повесть / Ефим Дорош; худ. Д.С. Громан. – М.: Сов. писатель, 1962. – 195 с.
Дорош Е. Дождливое лето / Е. Дорош // Москва. – 1958. – № 3. – С. 18-117.
Дорош Е. Естественность прозы / Е. Дорош // Вопросы литературы. – 1967. – № 2. – С. 126-135.
Дорош Е. Иван Федосеевич. Из деревенских встреч: рассказ / Е. Дорош // Огонек. – № 46. – С. 10-14.
Дорош Е. Открытое письмо Марии Домбровской / Е. Дорош // Иностранная литература. – 1956. – № 4. – С. 235-239.
Дорош Е. Писатель – это боец / Е. Дорош // Труд. – 1968. – 7 червня –С.3.
Дорош Е. Поездка в Любогостицы: из дневника / Е. Дорош // Новый мир. – 1965. – № 1. – С. 81-87.
Дорош Е. Пятнадцать лет спустя. Деревенский дневник / Е. Дорош // Новый мир. – 1970. – № 9. – С. 38-73.
Дорош Е. Райгород в феврале: очерк / Е. Дорош // Новый мир. – 1962. – № 10. – С. 9-46.
Дорош Е. Семена: рассказ / Е. Дорош // Огонек. – 1951. – № 27. – С. 21-22.
Дорош Є. Сіячі хвороби / Є. Дорош // Людина і світ. – 1965. – № 4. – С. 30-31. Нарис на атеїстичну тему.
Дорош Юхим. Промінь дитинства / Юхим Дорош // Єлисавет. – 1993. – 12 травня. – С. 1.
Босько В. М. [Дорош Юхим Якович] // Історичний календар Кіровоградщини на 2008 рік. Люди. Події. Факти: історико-краєзнавче видання: довідник / В. М. Босько – Кіровоград : Центрально-Українське видавництво, 2007. – С. 188 : фото.
Босько В. М. [Дорош Юхим Якович] // Історичний календар Кіровоградщини на 2018 рік. Люди. Події. Факти / В. М. Босько. – Кропивницький : Імекс-ЛТД, 2017. – C. 241 : фото.
Атаров Н. Мастерство рассказчика / Н. Атаров // Октябрь. – 1955. – № 6. – С. 177-179.
Виноградов И. По страницам «Деревенского дневника» Ефима Дороша / И. Виноградов // Новый мир. – 1965. – № 7.– С. 234-253.
Крутилин С. Пусть будет больше солнца! / С. Крутилин // Дружба народов. – 1965. – № 1. – С. 266-268.
Лакшин В. Люди, среди которых мы живем / В. Лакшин // Литературная газета. – 1961. – 29 июля – С. 2.
Лакшин В. Три меры времени / В. Лакшин // Новый мир. – 1966. – № 3. – С. 221-228.
Моторний О. Сільські щоденники: нариси / Моторний О. // Кіровоградська правда. – 1965. – 9 вересня – С. 3.
Сандул В. Співець колгоспного життя / В. Сандул // Зоря комунізму. – 1974. – 7 лютого – С. 4.
Соловьева Инна. Хорошо идти по земле / Инна Соловьева // Юность. – 1959. – № 7. – С. 66-70.
Старикова Е. Родное и близкое / Е. Старикова // Знамя. – 1958. – № 10. – С. 219-229
Толченова Н. Золотое ядрышко / Н. Толченова // Литературная газета. – 1955. – 25 июня – С. 3
Турков А. Действенная летопись / А. Турков // Новый мир. – 1958. – № 10. – С. 233-242
Турков А. У старого окопа. Воспоминания Ефима Дороша / А. Турков // Литературная газета. – 1994. – 25 мая. – С. 5
У цей день – 12 грудня // Новини Кіровоградщини. – 2013. – 5 грудня. – С. 6
Web-ресурси
Дорош Ефим Яковлевич (Karpenko-Kary Museum)
Дорош Ефим Яковлевич (Российская Еврейская Енциклопедия)
Ефим Яковлевич Дорош (Флибуста)
О Ефиме Яковлевиче Дороше. «Деревенский дневник» (Библиотека электронной литературы в формате fb2)