Добрін Наум Нойович
Наум Нойович Добрін
Дата народження — 13.12.1911
Місце народження — м. Радомишль, Київська губернія, Російська імперія (нині м. Радомишль, Радомишльський район, Житомирська область, Україна)
Дата смерті — 2.04.2002
Місце смерті — м. Кіровоград,Україна (нині м. Кропивницький, Україна)
Місце поховання — м. Кіровоград,Рівнянський цвинтар
Наум Нойович Добрін (13 грудня 1911, м. Радомишль Житомирської області – 2 квітня 2002, м. Кіровоград ) – журналіст, публіцист, поет, прозаїк.
Життя і діяльність
Наум Нойович Добрін народився 13 грудня 1911 року у містечку Радомишль на Житомирщині у бідній робітничій родині, рано залишився сиротою, виховувався у дитячому будинку. Хлопчик був обдарованим настільки, що з третього класу його перевели одразу в шостий. Про це написала одна київська газета, і до дитбудинку – познайомитися із вундеркіндом – завітав письменник та кінорежисер Олександр Довженко. Олександр Петрович був частим гостем у дитбудинку, а для хлопця залишився справжнім кумиром на все життя.
У 1929 році Наум Добрін закінчив Київську профтехшколу. Потяг до написання, літератури приводить його в середовище журналістів та літераторів. Своє перше інтерв’ю в газеті «Пролетарська правда» журналіст взяв у Олександра Довженка.
У 1929-1931 рр. Добрін працював на взуттєвій фабриці, в редакціях газет та журналів «Пролетарская правда» (1931-1938), «Радянський Київ» (1938-1939), «Червона Україна» (1939); з 1939 по 1946 роки обіймав посаду інструктора відділу пропаганди та агітації ЦК КП(б)У.
Під час Другої світової війни Наум Нойович працював журналістом газети «За радянську Україну» (з 1943 року – «Радянська Україна») Південно-Західного фронту, начальником таємного і загального відділів Українського штабу партизанського руху, після звільнення Донбасу від фашистів у 1943 році – заступником редактора газети «Ворошиловградська правда».
У повоєнні роки Наум Добрін працював відповідальним редактором газети «Прапор перемоги» (1945-1949), редактором газети «Приінгульська правда» (1952-1954).
У 1952 році Наум Нойович закінчив у Києві Вищу партійну школу при ЦК КП(б)У та Московський інститут журналістики (1973).
З 50-х років доля пов’язала журналіста з Кіровоградом. З 1954 по 1972 роки він працював заступником редактора газети «Кіровоградська правда».
Друкуватися журналіст почав з 1929 року. Окремими виданнями побачили світ книги публіцистики, гумору, лірики, прози, мемуарів, зокрема: «Сигнаївка» (1938), «Шахта «Никанор» (1951), «Степові світанки» (у співавторстві з О. Моторним, 1960), «Правильний шлях» (у співавторстві з В. Гвоздецьким, 1965), «Трудові світанки» (1972), «Усміхніться, люди добрі» (1994), «Небуденні спомини» (1995), «Подорож до українця» (1996), «Будьте як удома» (1999), «А серце чує, чує...» (2000), «Сповідь правнукові» (2001), «Я мав нагоду спілкуватись» (2002).
Наум Нойович жив і творив поряд з багатьма відомими людьми свого часу – Панасом Саксаганським, Остапом Вишнею, Олександром Довженком, Олександром Фадєєвим, Миколою Бажаном, Іваном Микитенком, Павлом Тичиною, Володимиром Сосюрою, Андрієм Малишком, Микитою Хрущовим, Юрієм Яновським. Про зустрічі з цими особистостями та незабутнє спілкування Наум Добрін написав книгу «Я мав нагоду спілкуватись» (2002).
Протягом всього життя Наум Нойович підтримував дружні стосунки з відомим письменником Леонідом Первомайським, публіцистом Рудольфом Бершадським (який народився в Єлисаветграді), поетом Іваном Савичем (Лук’яненком), новелістом Семеном Жураховичем.
Наум Добрін неодноразово обирався депутатом Кіровоградської міської Ради депутатів трудящих (1955-1967).
Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (1985), медаллю «40 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» (1985), «70 років Збройних сил СРСР» (1988), знаком «50 років перебування в КПРС», орденом «Знак пошани».
Наум Добрін – член Кіровоградського обласного літературного об’єднання «Степ» з 1954 р., член Спілки журналістів СРСР з 1957 р.
Помер письменник 2 квітня 2002 року в м. Кіровограді, похований на Рівнянському цвинтарі.
Бібліографія
Бабич В. Ювілеї Наума Добріна / В. Бабич // Народне слово. – 2001. – 13 грудня. – С. 4
Біба Петро. Нова книга нашого земляка / Петро Біба // Вісник регіону. – 2000. –7 жовтня. – С. 3
Бондар В. Із відомим поруч : (Про Наума Добріна) / В. Бондар // Вечірня газета. – 1999. – 22 січня. – С. 10
Бондар О. «Сповідь правнукові» : Так називається нова книга найстарішого кіровоградського поета Наума Добріна / О. Бондар // Голос України. – 2001. – 12 липня. – С. 16
Бондар, Василь. Леонід Первомайський: «Я люблю одержувати листи...» / Василь Бондар // Кур’єр Кривбасу. – 2000. – № 129. – С. 52-67
Босько Володимир Миколайович. Наум Нойович Добрін // Історичний календар Кіровоградщини на 2011 рік / В. М. Босько. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2010. – С. 237.
Братченко І. «Сповідь правнукові» : Вийшла нова книга Наума Добріна / І. Братченко // Ведомости. – 2001. – 17 августа. – С. 3
Братченко И. Первый редактор – как первая любовь : Н. Добрину 90 лет / И. Братченко // Правда Украины. – 2001. – 19 декабря. – С. 2
Вітаємо ювіляра! // Молодий комунар. – 1991. – 14 грудня. – С. 2
Гвоздецький В. Старійшина журналістського корпусу / В. Гвоздецький // Народне слово. – 1991. – 12 грудня. – С. 3
Дайдакулов Р. «Исповедь правнуку» : Так называется книга Наума Добрина / Р. Дайдакулов // Украина-центр. – 2001. – 23 августа. – С. 12
Дайдакулов Р. 65 років з пером у руках / Р. Дайдакулов // Кіровоградська правда. – 1995. – 5 жовтня. – С. 3
Добрін Наум Нойович. Будьте як удома! : гумор і лірика / Наум Добрін ; передм. В. Бондаря. – Кіровоград : Центрально-Українське вид-во, 1999. – 67 с. : іл., портр.
Добрін Наум Нойович. Небуденні спомини : Книголюбам рідної Кіровоградщини / Наум Добрін. – Бобринець, 1995. – 124 с.
Добрін Наум Нойович. Подорож до українця. Жменя цікавин : оповідання, нариси, бувальщини / Наум Добрін. – Кіровоград : Вид-во Трелакс ЛТД, 1996. – 110 с.
Добрін Наум Нойович. Сповідь правнукові : лірика, гумор, афоризми, переспіви, бувальщини / Наум Добрін. – Кіровоград : ПВЦ Мавік, 2001. – 69 с.
Добрін Наум. Я мав нагоду спілкуватись / Наум Добрін. – Кіровоград : Мавік, 2002. – 166 с.
Добрін, Наум. Трудові світанки : нариси / Наум Добрін. – Дніпропетровськ : Промінь, 1972. – 96 с.
Добрін, Наум Нойович. А серце чує, чує... : проза, публіцистика, лірика, гумор / Н. Н. Добрін. – Кіровоград : ПВЦ Мавік, 2000. – 86 с.
Добрін, Наум. Усміхніться люди добрі : Сьогоденні гуморески, дотепи, жарти / Наум Добрін. – Бобринець, Б. р. – 53 с.
Кердіваренко О. «Його перо не знало відпочинку» : У переддень ювілею Наума Добріна / О. Кердіваренко // Кіровоградська правда. – 2001. – 11 грудня. – С. 3
Левочко В. Зупинки, відстані, маршрути ... / В. Левочко // Народне слово. – 2001. – 14 серпня. – С. 3
Овчаренко О. Трудові світанки рідного краю / О. Овчаренко // Кіровоградська правда. – 1972. – 1 червня. – Зміст: Трудові світанки
Орел С. Мемуари земляка / С. Орел // Вечірня газета. – 2003. – 25 квітня. – С. 12
Островерхова В. І сонце, і хмари, і шторми життя / В. Островерхова // Діалог. – 1991. – 11 грудня
Погрібний В. А суть така – є слід : Науму Добріну виповнилося 90 літ / В. Погрібний // Кіровоградська правда. – 2002. –15 січня. – С. 3
Web-ресурси
Кропивницькі «Майстри слова». Наум Добрін. (Кропивницька міська рада)