Гаранін Володимир Михайлович

Володимир Михайлович Гаранін

Дата народження — 05.02.1934
Місце народження — – с. Троянка, Голованівський район, Одеська область, УРСР (нині Голованівський район, Кіровоградська область, Україна)
Дата смерті — 06.02.2014
Місце смерті — м. Одеса, Україна

Володимир Михайлович Гаранін (5 лютого 1934, с. Троянка Голованівського району Одеської області УРСР (нині Кіровоградської області України) – 6 лютого 2014, м. Одеса) – український поет, прозаїк, літературний критик.

Життя і діяльність

Володимир Гаранін народився 5 лютого 1934 р. в с. Троянка Голованівського району Одеської області у селянській родині.

Закінчивши у 1953 році Троянську середню школу, В. Гаранін переїхав до Одеси, де працював робітником у будівельних організаціях. Любов до українського слова привела Володимира Михайловича на філологічний факультет Одеського університету імені І.І. Мечникова, де все, що взяв від материнських легенд, казок, оповідок, билиць-небилиць, пісень зумів обробити, огранити і щедро повернути поетичним словам.

Після закінчення університету у 1969 році Володимир Гаранін служив в органах внутрішніх справ; у 1991 році вийшов на пенсію у званні підполковника внутрішньої служби.

За словами самого В. Гараніна, писати він почав «дуже рано – мабуть десь з одинадцятирічного віку. Це були вірші, в яких я наслідував Тараса Шевченка, Лесю Українку, Генріха Гейне, Павла Грабовського, Павла Тичину, а згодом, коли звернувся до гумору, – Івана Котляревського, Леоніда Глібова, Степана Руданського та інших майстрів слова». Крім віршів, письменник створював оповідання, казки, фантастичні твори.

Перші проби у прозі Володимир Михайлович зробив ще підлітком. Написані в ту пору оповідання, казки були далекі від досконалості, але вони відіграли свою роль на шляху становлення Гараніна-прозаїка. Не минув безслідно і досвід, набутий при підготовці кількох сотень нарисів, опублікованих протягом 60-80-х рр. ХХ століття в газетній та журнальній періодиці.

У цей період тривав пошук своєї тематики, проблематики, свого жанру. Ним для Гараніна став жанр новелети. Про це свідчить не тільки вже згадана книжка «Звична справа», а й добрий десяток новелет, видрукованих у літературній періодиці вже після виходу книжки.

У літературу Володимир Михайлович прийшов вже у пору своєї життєвої осені, буквально «вибухнувши» цілим гроном різножанрових і різнотематичних книжок. За віком В. Гаранін належить до покоління шістдесятників, але прийшов у поезію пізніше, розкрився як творча особистість у 90-і рр. ХХ століття. Йому вдалося уникнути отієї обов’язкової для радянських часів парадності й уніформеності у віршах. У нього була можливість писати щирі, невимучені поезії, що йдуть із серця, передають найтонші порухи людських почуттів. Тому і не знайдемо у Володимира Гараніна тих «паровозних» віршів, які змушені були писати навіть письменники-0шістдесятники.

Володимир Михайлович – лірик, що тяжіє до філософських роздумів про сенс буття, до жанрів легенди, балади. Ці риси його творчої індивідуальності розкрилися в книгах «Четвертий вимір» (1998 р.), «Голубі серпанки» (1998 р.), «Осінні мелодії» (2000 р.).

Часто наш земляк звертається у поезії до історії України, її зламних моментів («Балада про Перуна», «Дума про Сірка»). Полюбляє В. Гаранін жанр сонета, давній і вічно сучасний жанр, який вимагає від автора високої культури слова, суворої дисципліни думки («Орел», «Вулкан»).

Володимир Гаранін у власному кабінеті

Поетичний доробок В. Гараніна складають збірки: «Червоні світанки» (1978 р.), вже згадані «Голубі серпанки» (1988 р.), «Четвертий вимір» (1998 р.), «Осінні мелодії» (2000 р.), «Memento mori» (2005 р.), «Знаки Зодіаку» (2007 р.) та видрукована окремим виданням історична поема «Дума про Сірка» (2007 р.).

Володимир Гаранін – не тільки лірик, але і сатирик та гуморист. «Доброзичливий горобець» (1974 р.), «Щиро кажучи» (1991 р.), «Притчі про козака Мамая» (1998 р.), «Пригоди інопланетянина на Землі» (2007 р.), «Козацькому роду нема переводу, або Притчі про козака Мамая» (2008 р.) – ось збірки сатири та гумору нашого земляка. Гуморески В. Гараніна написані в дусі «Співомовок» С. Руданського і є фактично поетичною обробкою народних анекдотів, що виростають на основі життєвого факту.

Примітною ознакою гумористичної творчості В. Гараніна є її різножанровість: тут є фейлетони, байки, гуморески, пародії, епіграми та притчі. Здобутки письменника у гумористиці визначені Всеукраїнською премією імені Степана Олійника (1998 р.)

Володимир Гаранін виявляв інтерес до пізнання рідної мови, її коріння та лексичного багатства. «Ну що б, здавалося, слова…» (2001 р.), «Як парость виноградної лози…» (2004 р.), «Еней був парубок моторний» (2005 р.), «Дитяча мова» (2008 р.), «Не бійтесь заглядати у словник…» (2008 р.) – праці Володимира Михайловича, у яких об’єктом дослідження постає слово. Воно для письменника – рідне, близьке, зрозуміле у всіх значеннях і відтінках. Його роздуми про рідну мову виходять за межі власне літературні і мають характер загальносуспільний, оскільки перейняті щирим уболіванням за сьогоднішню і майбутню долю української мови.

Ще одну грань свого творчого обдарування В. Гаранін продемонстрував у книжці новелет «Звична справа» (2005 р.) та в опублікованій журналом «Літературна Одеса» демонологічній повісті «Чортів батько» (2001 р.).

Творчий хист В. Гараніна виявився також і в галузі літературної критики та перекладацької справи. Його перу належать передмови до публікацій як відомих письменників, так і літераторів-початківців, кілька статей про творчість одеських поетів, а також літературно-критичний нарис «Віктор Дзюба» (2002 р.). Цим нарисом було започатковано украй потрібну для шкіл Одещини видавничу серію «Література рідного краю». Гаранін переклав поезії Максима Богдановича, Іллі Сельвінського, Ксенії Некрасової, Аветіка Ісаакяна та інших письменників.

Наш земляк уславився не лише літературними талантами. Володимир Гаранін ще й художник. Його морські краєвиди давно стали раритетами, бо вже нема зображених ним схилів над Одеським морем, тих скель, берегів. І це лише один бік його малярства. Поряд з цими етюдами – його філософські, часом аж притчові замальовки та пейзажі у контексті письменницького мислення.

Володимир Гаранін під час зустрічі в Одеській національній науковій бібліотеці

Громадська та літературна діяльність В. Гараніна була відзначена багатьма нагородами. Володимир Михайлович – лауреат премії фонду Т. Шевченка (2007 р.), лауреат Всеукраїнського конкурсу «Українська мова – мова єднання» (2003, 2004, 2005, 2006 рр.), Всеукраїнського конкурсу «Байка – 2007», лауреат премії імені Івана Огієнка (2002 р.).

Ім’я письменника ще за життя було увічнене у назві вулиці рідного села. У березні 1997 р. Троянська сільська рада на Кіровоградщині прийняла рішення про присвоєння вулиці (де стояла батьківська хата і де пройшли дитячі та шкільні роки майбутнього письменника) імені Володимира Гараніна, творчість якого є популярною серед односельчан. Вони пишаються тим, що мають такого обдарованого земляка, який опоетизував Троянку – «шматочок рідного космосу», свою малу батьківщину, її жителів, мальовничу природу милого серцю села.

Свій земний шлях наш славетний земляк Володимир Гаранін завершив 6 лютого 2014 року в м. Одеса.

Бібліографія

Босько Володимир Миколайович. Володимир Михайлович Гаранін // Історичний календар Кіровоградщини на 2019 рік / В. М. Босько. – Кропивницький : Імекс-ЛТД, 2018. – С. 38.

Гаранін, В. Герої творів – люди села : Івану Михайловичу Черкашенку – 85 / В. Гаранін // Колос. – 2009. – 16 червня. – С. 2

Гаранін, Володимир Михайлович. Доброзичливий горобець : вірші / Володимир Гаранін. – Одесса : Маяк, 1974. – 36 с.

Гаранін, Володимир. Сім усмішок / Володимир Гаранін // Вежа. – 2007. – № 21. – С. 246-251 : фото

Гаранін, Володимир Михайлович. Четвертий вимір : поезії / Володимир Гаранін. – Одеса : Astroprint, 1998. – 79 с. : портр.

Гаранін, Володимир Михайлович. Як парость виноградної лози...: роздуми про рідну мову / Володимир Гаранін. – Одеса : Астропринт, 2004. – 295 с.

Незабутня зустріч з письменниками-земляками // Вісник Голованівщини. – 2011. – 21 травня. – С. 2

Піддубна, Ірина. Літературна читальня / І. Піддубна // Вісник Голованівщини. – 2011. – 19 лютого. – С. 6

Ревва, Тетяна. Ну що б, здавалося, слова...: Урок літератури в музеї / Тетяна Ревва // Народне слово. – 2019. – 7 березня. – С. 15 : фото

Сандул, В. Митець високого рівня думання: Імена Голованівщини / В. Сандул // Там, де Ятрань… – 2004. – 12 березня. – С. 4

Такая служба : Очерки о работниках милиции Одес. обл. / Предисл. Н. П.Водько] ; [Сост. В. М. Гаранин, В. Ф. Орленко. – Одесса : Маяк, 1982. – 183 с.

У маминому саду : літетатура рідного краю: твори письменників Голованівщини / Ольга Асауленко [та ін.] ; авт. ідеї і укл.: Сергій Піддубний. – Харків : Федорко, 2011. – 239 с.

Усарова, Ніна. Літературна карта Голованівщини / Н. Усарова // Вісник Голованівщини. – 2010. – 18 грудня. – С. 6

Хосяинова, Лариса. Душа у полум’ї добра: До 80-річчя В. Гараніна / Лариса Хосяинова // Народне слово. – 2014. – 6 лютого. – С. 10 : фото