Галушкін Василь Максимович
Василь Максимович Галушкін
Дата народження — 08.03.1925
Місце народження — м. Зінов’євськ (нині м. Кропивницький), Українська РСР
Дата смерті — 05.01.1979
Місце смерті — м. Кіровоград (нині м. Кропивницький), Кіровоградська область, Україна
Місце поховання — м. Кіровоград (нині м. Кропивницький), Алея Почесних поховань Меморіального комплексу «Фортечні вали»
Василь Максимович Галушкін (08 березня 1925 – 05 січня 1979) – учасник Другої світової війни, військовий, інженер-будівельник, Герой Радянського Союзу.
Життя і діяльність
Галушкін Василь Максимович народився 08 березня 1925 року в місті Зінов’євську у робітничій сім’ї. Після закінчення семирічки і фабрично-заводського училища у 1940 році юнак розпочав трудову діяльність слюсарем на заводі «Червона зірка».
Потім було навчання в Знам’янському залізничному училищі, яке з початком війни евакуювали разом з учнями до Сибіру – у м. Бєлово, де Василь Галушкін закінчив училище та став виконувати обов’язки помічника майстра виробничого навчання.
У 1942 році Гур’євським райвійськкоматом Новосибірської (нині Кемеровської) області Галушкін був призваний до лав Червоної армії і направлений в Кемеровське піхотне училище. У серпні 1943 року курсантів без присвоєння офіцерського звання розподілили до бойових частин діючої армії. З 4 вересня 1943 року Василь Галушкін – стрілок 9-ї стрілецької роти 3-го стрілецького батальйону 212-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонопрапорної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії 60 армії Центрального фронту.
Він був серед перших, хто відзначився при форсуванні Дніпра 23 вересня 1943 року біля сіл Глібовка та Ясногородка (Вишгородський район Київської області): в ході важких боїв 23-26 вересня 1943 року знищив 6 одиниць противника, захопив ворожого кулеметника із станковим кулеметом та доставив його в штаб полку; у складі розвідгрупи брав участь у військових операціях по здобуттю даних про позиції противника, що сприяло переправі армії та бойової техніки через Дніпро.
Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 17 жовтня 1943 року вісімнадцятирічному гвардії червоноармійцю Галушкіну Василю Максимовичу за проявлену доблесть та героїзм присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».
Василь Максимович пройшов шлях у фронтовій розвідці до Ельби (Німеччина), визволяв Україну, Білорусь, Болгарію, Румунію, Чехословаччину. На рахунку воїна – 17 захоплених «язиків» («язиками» розвідники називали захоплених полонених, які могли надати цінну інформацію щодо планів ворога).
Після війни гвардії капітан Галушкін не полишив військової справи, продовжив службу в армії; у 1953 році закінчив Київське піхотне училище, служив у Вологодському гарнізоні.
У 1957 році за станом здоров’я капітан Галушкін пішов у запас. Повернувшись до Кіровограда, Василь Максимович змінює військову професію на фах інженера-будівельника, працює старшим інженером транспортної дільниці тресту «Кіровоградсільбуд», бере участь у будівництві готелю «Київ», а згодом стає його першим директором.
Як ветеран війни, Василь Максимович зустрічався з молоддю у школах, технікумах, робітничих колективах, згадуючи нелегкий бойовий шлях, подвиги своїх побратимів.
Помер В. М. Галушкін 5 січня 1979 року в Кіровограді.
Нагороди
Орден Леніна і медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.»
Медаль «За взяття Відня»
Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.»
Медаль «За бойові заслуги»
Пам`ять
Іменем Галушкіна названо вулицю у м Кропивницький.
Бібліографія
Герои Советского Союза: крат. биогр. слов.: [в 2 т.] / А. А. Бабаков и др.; редкол.: И. Н. Шкадов (пред.) и др.; М-во обороны СССР, Гл. упр. кадров; Ин-т военной истории. – М.: Воениздат, 1987 – Т. 1: Абаев – Любичев. – 1987. – 911 с.: портр.; 27 см Днепр – река героев: Свидетельства всенародного подвига / Кол. авт.-сост.: Н. И. Луцев (рук.) и др.; Вступ. ст. К. С. Москаленко. – 2-е изд., доп. – К.: Политиздат Украины, 1988. – 389, [2] с.: ил.
Чабаненко, Володимир Васильович. Прославлені у віках: нариси про Героїв Радянського Союзу – уродженців Кіровоградської обл. / В. В. Чабаненко. – Дніпропетровськ: Промiнь, 1983. – 367 с. – (Сер. "Герої Радянського Союзу") На пер. авт. не указан
Дацька, Валентина. Його іменем названо вулицю / Валентина Дацька // Народне слово. – 2017. – 2 листопада. – С. 6: портр.
Шевчук М. Любові два крила / М. Шевчук // Кіровоградська правда. – 1989. – 7 жовтня. – С. 3
Web-ресурси
Василий Максимович Галушкин («Знамёнка». Газета Гурьевского района Кемеровской области)
Галушкін Василь Максимович (Вікіпедія. Вільна енциклопедія)