Відмінності між версіями «Винниченко Володимир Кирилович»
(Не показані 4 проміжні версії цього користувача) | |||
Рядок 11: | Рядок 11: | ||
− | [[Файл:Vynnychenko2.jpg| | + | [[Файл:Vynnychenko2.jpg|200px]] <br /> |
'''Володимир Кирилович Винниченко''' | '''Володимир Кирилович Винниченко''' | ||
Рядок 27: | Рядок 27: | ||
Помер Володимир Винниченко 6 березня 1951 р., похований у французькому місті Мужен. | Помер Володимир Винниченко 6 березня 1951 р., похований у французькому місті Мужен. | ||
− | [[Файл:Vynnychenko3.jpg| | + | [[Файл:Vynnychenko3.jpg|200px]]<br /> |
− | '''Володимир Кирилович Винниченко. Фотопортрет ''' | + | '''Володимир Кирилович Винниченко. <br /> |
+ | '''Фотопортрет ''' | ||
Понад 20 полотен В. К. Винниченка зберігаються в Інституті літератури ім. Т. Шевченка НАН України. | Понад 20 полотен В. К. Винниченка зберігаються в Інституті літератури ім. Т. Шевченка НАН України. | ||
Рядок 36: | Рядок 37: | ||
Творчий доробок В. Винниченка налічує десятки томів. Ще в 1926-1930 рр. кооперативне видавництво «Рух» видало його твори в 24-х томах. Це оповідання та повісті 1902-1907 рр., романи «Чесність з собою», «Заповіти батьків», «Божки», «Хочу», «Записки Кирпатого Мефістофеля»; зо два десятка п’єс, які з успіхом йшли на сценах українських театрів майже до початку 30-х років («Базар», «Щаблі життя», «Чорна Пантера і Білий Ведмідь», «Співочі товариства»). | Творчий доробок В. Винниченка налічує десятки томів. Ще в 1926-1930 рр. кооперативне видавництво «Рух» видало його твори в 24-х томах. Це оповідання та повісті 1902-1907 рр., романи «Чесність з собою», «Заповіти батьків», «Божки», «Хочу», «Записки Кирпатого Мефістофеля»; зо два десятка п’єс, які з успіхом йшли на сценах українських театрів майже до початку 30-х років («Базар», «Щаблі життя», «Чорна Пантера і Білий Ведмідь», «Співочі товариства»). | ||
− | [[Файл:Zm.jpg| | + | [[Файл:Zm.jpg|200px]]<br /> |
− | '''Обкладинка книги В.Винниченка „Записки Кирпатого Мефістофеля”''' | + | '''Обкладинка книги В. Винниченка<br /> |
+ | ''' „Записки Кирпатого Мефістофеля”''' | ||
Відомий літературознавець Володимир Панченко так писав про Винниченка: «Більш суперечливої постаті в українській літературі ХХ століття важко знайти. Найголовніша його суперечність – між художником і доктринером. Найталановитіший Винниченко у новелістиці, де, на відміну від п’єс та романів, не проголошує ідей, не читає проповідей. Письменник мав ідею-фікс – створити нову людину, нову мораль. Кожна його драма, роман – це сценарій щастя. Через те він був поганим політиком, що в ньому міцно сидів художник, який домінував, заважав, жив химеріями». | Відомий літературознавець Володимир Панченко так писав про Винниченка: «Більш суперечливої постаті в українській літературі ХХ століття важко знайти. Найголовніша його суперечність – між художником і доктринером. Найталановитіший Винниченко у новелістиці, де, на відміну від п’єс та романів, не проголошує ідей, не читає проповідей. Письменник мав ідею-фікс – створити нову людину, нову мораль. Кожна його драма, роман – це сценарій щастя. Через те він був поганим політиком, що в ньому міцно сидів художник, який домінував, заважав, жив химеріями». | ||
Рядок 49: | Рядок 51: | ||
На базі університету було організовано і проведено наукові конференції, присвячені дослідженню життєвого та творчого шляху В. Винниченка: до 110-ї річниці від дня народження – І Винниченківські читання (1990), І Всеукраїнська наукова конференція «Літературна і політична спадщина В. Винниченка на тлі ХХ століття» (2000), наукова конференція «Володимир Винниченко і українська соціал-демократія» (2002), ІІ Всеукраїнська наукова конференція «Володимир Винниченко: політична та літературна діяльність» (2005), ІІІ Всеукраїнська наукова конференція «Творча спадщина Володимира Винниченка на тлі ХХ століття» (2010). Важливим є науковий внесок у процес дослідження та популяризації творчості В. Винниченка учених університету Г. Клочека, Л. Куценка, С. Михиди, В. Панченка, О. Гольник. | На базі університету було організовано і проведено наукові конференції, присвячені дослідженню життєвого та творчого шляху В. Винниченка: до 110-ї річниці від дня народження – І Винниченківські читання (1990), І Всеукраїнська наукова конференція «Літературна і політична спадщина В. Винниченка на тлі ХХ століття» (2000), наукова конференція «Володимир Винниченко і українська соціал-демократія» (2002), ІІ Всеукраїнська наукова конференція «Володимир Винниченко: політична та літературна діяльність» (2005), ІІІ Всеукраїнська наукова конференція «Творча спадщина Володимира Винниченка на тлі ХХ століття» (2010). Важливим є науковий внесок у процес дослідження та популяризації творчості В. Винниченка учених університету Г. Клочека, Л. Куценка, С. Михиди, В. Панченка, О. Гольник. | ||
− | [[Файл:Univ_vynnychenko.jpg| | + | [[Файл:Univ_vynnychenko.jpg|200px]]<br /> |
'''Центральноукраїнський державний університет <br /> | '''Центральноукраїнський державний університет <br /> | ||
'''імені Володимира Винниченка''' | '''імені Володимира Винниченка''' | ||
Рядок 57: | Рядок 59: | ||
З нагоди 130-ї річниці від дня народження В. Винниченка у вересні 2010 р. до Дня міста на оновленій площі біля університету відбулося довгоочікуване відкриття першого в Україні пам’ятника (автор – львівський скульптор Володимир Цісарик). | З нагоди 130-ї річниці від дня народження В. Винниченка у вересні 2010 р. до Дня міста на оновленій площі біля університету відбулося довгоочікуване відкриття першого в Україні пам’ятника (автор – львівський скульптор Володимир Цісарик). | ||
− | [[Файл:Vinnychenko_pam.jpg| | + | [[Файл:Vinnychenko_pam.jpg|200px]]<br /> |
'''Пам'ятник В. Винниченку в Кропивницькому<br /> | '''Пам'ятник В. Винниченку в Кропивницькому<br /> | ||
'''(Скульптор Володимир Цісарик)''' | '''(Скульптор Володимир Цісарик)''' | ||
Рядок 63: | Рядок 65: | ||
До ювілею дня Святого Володимира – 15 липня 2010 р. – в обласному художньому музеї (тепер – Музей мистецтв) вперше було презентовано на батьківщині В. Винниченка частину його творчого доробку – художню спадщину. | До ювілею дня Святого Володимира – 15 липня 2010 р. – в обласному художньому музеї (тепер – Музей мистецтв) вперше було презентовано на батьківщині В. Винниченка частину його творчого доробку – художню спадщину. | ||
− | [[Файл:Vynnychenko_autoportret.jpg| | + | [[Файл:Vynnychenko_autoportret.jpg|200px]]<br /> |
'''Автопортрет Володимира Винниченка''' | '''Автопортрет Володимира Винниченка''' | ||
Рядок 126: | Рядок 128: | ||
[https://kakdela.kiev.ua/17848/art/10127.html Винниченко: забута могила у Провансі (Як справи Київ)] | [https://kakdela.kiev.ua/17848/art/10127.html Винниченко: забута могила у Провансі (Як справи Київ)] | ||
− | [ | + | [https://chtyvo.org.ua/authors/Vynnychenko/Vidrodzhennia_natsii/ Володимир Винниченко. Відродження нації (Історія української революції: марець 1917 р. – грудень 1919 р.)] |
[http://www.parta.com.ua/ukr/stories/writers/5/ Володимир Винниченко – біографія письменника, український письменник Винниченко, перекази та твори (Parta.ua)] | [http://www.parta.com.ua/ukr/stories/writers/5/ Володимир Винниченко – біографія письменника, український письменник Винниченко, перекази та твори (Parta.ua)] |
Поточна версія на 16:30, 15 грудня 2023
Володимир Кирилович Винниченко (16 (28) липня 1880, м. Єлисаветград, Херсонська губернія, Російська імперія – 6 березня 1951, м. Мужен, Приморські Альпи, Франція) – український драматург, прозаїк, художник, державний та політичний діяч.
Життя і діяльність
Володимир Винниченко народився 28 липня 1880 року в селянській родині у місті Єлисаветград (тепер Кропивницький).
У 1901 році Винниченко вступив до Київського університету на юридичний факультет, де створив студентську таємну революційну організацію «Студентська громада», став членом Революційної української партії (РУП), яка з 1905 року отримала назву Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП). Серед робітників Києва та селян Полтавської губернії почав проводити агітаційно-пропагандистську роботу, в 1903 році був заарештований, виключений з університету та ув’язнений до одиночної камери Лук’янівської в’язниці в Києві, звідки згодом втік. Після чергового арешту й ув’язнення Володимир Винниченко емігрував. За кордоном разом iз М. Грушевським він видає часопис «Промінь». На початку Першої світової війни повертається до Росії, де і живе до 1917 р.
Володимир Кирилович Винниченко
Після Лютневої революції 1917 року Винниченко переїхав в Україну і долучився до активної політичної роботи: став членом Центральної Ради, очолив Генеральний секретаріат і став генеральним секретарем внутрішніх справ. Володимир Винниченко є автором майже усіх законодавчих актів та декларацій УНР. Він проголосив I Універсал на 2-ому військовому з’їзді 23 червня 1917 року та Декларацію Генерального секретаріату 27 червня 1917 року на пленумі Центральної Ради.
У серпні 1918 року Винниченко очолив Український національний союз, опозиційний до гетьманського режиму Павла Скоропадського. Пізніше через суперечності із Симоном Петлюрою Винниченко вийшов у відставку та виїхав за кордон.
У Відні Володимир Кирилович написав 3-х томну мемуарно-публіцистичну працю «Відродження нації». Як політик Володимир Винниченко був близьким до комуністичних поглядів. Він мріяв організувати нову партію, соціальна програма якої мало б чим відрізнялася від більшовицької, однак була б «національніша», більше пов’язана з історичним минулим України.
В часи фашистської окупації Франції Винниченка за відмову співробітництва з нацистами було кинуто до концтабору.
Останні 25 років життя Володимир Кирилович прожив у власному невеликому будинку у французькому містечку Мужен, біля Канн, де займався літературною творчістю та живописом.
Помер Володимир Винниченко 6 березня 1951 р., похований у французькому місті Мужен.
Володимир Кирилович Винниченко.
Фотопортрет
Понад 20 полотен В. К. Винниченка зберігаються в Інституті літератури ім. Т. Шевченка НАН України.
Літературна спадщина Володимира Винниченка – золотий фонд української літератури. Винниченко – автор першого українського фантастичного роману «Сонячна машина» (1922-1924 рр.), де вказано: «Присвячую моїй сонячній Україні». Появу перших його творів вітали Іван Франко і Леся Українка. 1902 р. в «Киевской старине» з’являється його перше оповідання – «Краса і сила».
Творчий доробок В. Винниченка налічує десятки томів. Ще в 1926-1930 рр. кооперативне видавництво «Рух» видало його твори в 24-х томах. Це оповідання та повісті 1902-1907 рр., романи «Чесність з собою», «Заповіти батьків», «Божки», «Хочу», «Записки Кирпатого Мефістофеля»; зо два десятка п’єс, які з успіхом йшли на сценах українських театрів майже до початку 30-х років («Базар», «Щаблі життя», «Чорна Пантера і Білий Ведмідь», «Співочі товариства»).
Обкладинка книги В. Винниченка
„Записки Кирпатого Мефістофеля”
Відомий літературознавець Володимир Панченко так писав про Винниченка: «Більш суперечливої постаті в українській літературі ХХ століття важко знайти. Найголовніша його суперечність – між художником і доктринером. Найталановитіший Винниченко у новелістиці, де, на відміну від п’єс та романів, не проголошує ідей, не читає проповідей. Письменник мав ідею-фікс – створити нову людину, нову мораль. Кожна його драма, роман – це сценарій щастя. Через те він був поганим політиком, що в ньому міцно сидів художник, який домінував, заважав, жив химеріями».
Володимир Винниченко – письменник світового рівня. В часи Радянського Союзу його ім’я було викреслено з української літератури. А в наш час важливо зберегти його заповіт: «Стійте всіма силами за Україну…».
Пам’ять
У 1993 р. Кіровоградському педагогічному інституту ім. О.С. Пушкіна було присвоєно ім’я Володимира Винниченка (тепер – Центральноукраїнський державний університет імені Володимира Винниченка).
На базі університету було організовано і проведено наукові конференції, присвячені дослідженню життєвого та творчого шляху В. Винниченка: до 110-ї річниці від дня народження – І Винниченківські читання (1990), І Всеукраїнська наукова конференція «Літературна і політична спадщина В. Винниченка на тлі ХХ століття» (2000), наукова конференція «Володимир Винниченко і українська соціал-демократія» (2002), ІІ Всеукраїнська наукова конференція «Володимир Винниченко: політична та літературна діяльність» (2005), ІІІ Всеукраїнська наукова конференція «Творча спадщина Володимира Винниченка на тлі ХХ століття» (2010). Важливим є науковий внесок у процес дослідження та популяризації творчості В. Винниченка учених університету Г. Клочека, Л. Куценка, С. Михиди, В. Панченка, О. Гольник.
Центральноукраїнський державний університет
імені Володимира Винниченка
До 110-ї річниці з дня народження Володимира Винниченка одній із вулиць Кіровограда (тепер Кропивницький) (колишня вулиця К. Лібхнехта) було присвоєно ім’я Володимира Винниченка, а також встановлено меморіальну дошку на місці гімназії, де Винниченко здобував освіту (тепер у великій красивій будівлі по вулиці Шевченка розміщено Головне управління ДСНС України у Кіровоградській області).
З нагоди 130-ї річниці від дня народження В. Винниченка у вересні 2010 р. до Дня міста на оновленій площі біля університету відбулося довгоочікуване відкриття першого в Україні пам’ятника (автор – львівський скульптор Володимир Цісарик).
Пам'ятник В. Винниченку в Кропивницькому
(Скульптор Володимир Цісарик)
До ювілею дня Святого Володимира – 15 липня 2010 р. – в обласному художньому музеї (тепер – Музей мистецтв) вперше було презентовано на батьківщині В. Винниченка частину його творчого доробку – художню спадщину.
Автопортрет Володимира Винниченка
Бібліографія
Твори В. Винниченка
Володимир Винниченко: Scripta manent. Недруковані п’єси / упор., авт. передм. Т. Яровенко. – Кіровоград : Поліграф-Сервіс, 2015. – 206 с.
Винниченко Володимир Кирилович. Заповіт борцям за визволення / В. К. Винниченко. – К. : Центр учбової літератури, 2019. – 126 с.
Винниченко Володимир Кирилович. Історія Якимового будинку та інші твори : повісті, романи, новели, оповідання, п’єса / Володимир Винниченко ; упор., передм., приміт. Володимира Панченка. – Львів : Світ, 2016. – 597 с.
Винниченко Володимир Кирилович. Лепрозорій : роман / В. К. Винниченко ; авт. післям. Г. Сиваченко ; НАНУ, Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка. – К. : Знання, 2011. – 381 с.
Винниченко Володимир Кирилович. Нова заповідь : роман / В. К. Винниченко ; авт. післям. Г. Сиваченко ; НАНУ, Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка. – К. : Знання, 2011. – 349 с.
Винниченко Володимир Кирилович. Чорна пантера і білий медвідь : драми / Володимир Винниченко. – К. : Знання, 2014. – 253 с.
Винниченко Володимир Кирилович. Щоденник / НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка, Комісія Укр. Вільної АН у США для вивчення і публікації спадщини Володимира Винниченка, Канадський ін-т укр. студій; ред. Григорій Костюк ; сост. Олександр Мотиль. – К.; Едмонтон; Нью-Йорк : Смолоскип. Т. 4 : 1929-1931 / ред. Григорій Костюк, упоряд., авт. приміт. Олександр Мотиля, авт. передм. Сергій Гальченко. – 2012. – 621 с.
Література про В. Винниченка
Варданян Марина Володимирівна. Романи «муженського циклу» Володимира Винниченка: проблематика, жанрово-стильові особливості : монографія / Марина Варданян. – Кривий Ріг : Видавець ФО-П Чернявський Д. О., 2012. – 227 с.
Володимир Винниченко: viribus unitis - XXI. – Кіровоград : Поліграф-Сервіс, 2013. – Ч. 1 : (Життя і творчість В. Винниченка в наукових дослідженнях С. Михиди та М. Ковалик), Кн. 1 : Володимир Винниченко: лабіринтами задзеркалля / Сергій Михида. Кн. 2 : Володимир Винниченко: cherchez la femme... / Марина Ковалик : монографії / Сергій Михида [та ін.]. – 2013. – 431 с.
Володимир Винниченко: viribus unitis – XXI. – Кіровоград : Поліграф-Сервіс, 2013. – Ч. 2 : (Життя і творчість В. Винниченка в наукових дослідженнях В. Чернецької та С. Присяжнюк), Кн. 1 : Володимир Винниченко: віч-на-віч зі світом / Вікторія Чернецька. Кн. 2 : Володимир Винниченко: ареал дитинства / Світлана Присяжнюк : монографії / Вікторія Чернецька, Світлана Присяжнюк. – 2013. – 444 с.
Володимир Винниченко: жінки у творчості й житті : дайджест-конспект життя і творчості за матеріалами досліджень В. Панченка, С. Михиди, Л. Мороз та ін. / укл.-авт. Тетяна Яровенко ; авт. проекту: С. О. Колісник, Т. С. Яровенко. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – Кіровоград : Поліграф-Сервіс, 2013. – 359 с.
Винниченківський меридіан / авт. проекту: С. О. Колісник, Т. С. Яровенко. – Кіровоград : Поліграф-Сервіс, 2014. – 95 с. : портр., фото, іл. + 1 ел. опт. диск (CD-ROM). – (Сер. «Стилет і стилос трьох степовиків»).
Володимир Винниченко: утвердження українськості : (дайджест-конспект життя і творчості за матеріалами досліджень В. Панченка, Г. Клочека, С. Михиди та ін.) / укл.-авт. Т. С. Яровенко, автори проекту: С. О. Колісник, Т. С. Яровенко. – Кіровоград : Поліграф-Сервіс, 2013. – 430 с.
Главацький Максим Володимирович. Володимир Винниченко / Максим Главацький. – К. : КМ-Букс, 2017. – 143 с.
Голик Олена Валеріївна. Володимир Винниченко: Шкільна парадигма / О. В. Голик, Т. С. Яровенко. – Кіровоград : Поліграф-Сервіс, 2015. – 191 с.
Жулинський Микола Григорович. Я хочу собою возвеличити українське... Володимир Винниченко: повернення в Україну / М. Г. Жулинський. – К. : ФОП Мазур А. В., 2021. – 638 с.
Миронець Надія. Володимир Винниченко: таємниці кохання. Хронологія інтимів : документальна розповідь / Надія Миронець. – К. : Ярославів Вал, 2013. – 251 с.
Михида Сергій Павлович. Володимир Винниченко: психопортрет у дзеркалах і задзеркаллі : монографія / Сергій Михида. – 2-е вид., перероб. і доп. – Кіровоград : Поліграф-Сервіс, 2015. – 174 с.
Панченко Володимир Євгенович. Літературний ландшафт України. XX cтоліття. 50 слайдів / В. Є. Панченко. – К. : Ярославів Вал, 2019. – 528 с.
Чернецька Вікторія Миколаївна. Володимир Винниченко: нотатки епохи : монографія / Вікторія Чернецька. – Кіровоград : Поліграф-Сервіс, 2015. – 206 с.
Яровенко Тетяна Сергіївна. Генезис досліджень життєпису й художнього доробку Володимира Винниченка : монографія / Т. С. Яровенко. – Вид. 2-ге, доп. – Кропивницький : Видавець Лисенко В. Ф., 2021. – 75 с.
Web-ресурси
Винниченко Володимир Кирилович (Вікіпедія)
Винниченко Володимир Кирилович (Інститут історії України)
Винниченко: забута могила у Провансі (Як справи Київ)
Місія: Мужен. Маршрут любові до Володимира Винниченка (Mandry)
Невідомі документи ЦК РКП(б) про Володимира Винниченка (Internet Archive)