Бабанський Ігор Тихонович

Матеріал з wiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ігор Тихонович Бабанський

Дата народження — 01.07.1923
Місце народження — м. Єлисаветград, Одеська губернія (нині м. Кропивницький, Кіровоградська область, Україна)
Дата смерті — 07.07.1992
Місце смерті — м. Кіровоград (нині м. Кропивницький), Кіровоградська область, Україна

Ігор Тихонович Бабанський (1 липня 1923, м. Єлисаветград (нині м. Кропивницький) – 7 липня 1992, м. Кіровоград (нині м. Кропивницький), Кіровоградська область, Україна) – педагог, методист, краєзнавець, природознавець, еколог, теоретик та практик трудового навчання молоді.

Життя і діяльність

Бабанський Ігор Тихонович народився 1 липня 1923 року в Єлисаветграді (нині Кропивницький) у сім’ї службовців. Батько, Тихін Іванович, походив із селянської родини села Лутківка Великовисківського району (нині Маловисківська територіальна громада Новоукраїнського району Кіровоградської області); мати, Ніна Якимівна – із сім’ї поштового службовця з Рівненщини.

Навчання хлопчик розпочав 1931 року у Кіровоградській школі № 8, а завершив середню освіту 1941 року, закінчивши школу № 11.

З перших місяців гітлерівської окупації Ігор працював на громадських роботах з облаштування кіровоградського аеропорту. У серпні 1942 року юнака разом із майбутньою дружиною Вірою німці відправили на примусові роботи до Німеччини. Спочатку молоді люди тяжко працювали на бауера (німецького господаря), потім потрапили до концтабору. Вагітну Віру гітлерівці хотіли стратити, та під час бомбардувань союзників парі вдалося втекти з місця ув’язнення. Завдяки знанням І. Бабанського з рослинництва один німець узяв його до свого помешкання садівником, а Віру – працівницею по господарству. Незабаром прийшла Червона армія, до лав якої добровільно вступив Ігор. У вересні 1945 року в бранденбурзькому містечку Луккенвальде Віра народила доньку Ніну. Молода мама, долаючи неймовірні труднощі, з немовлям повернулася до Кіровограда, а Ігор з вересня 1945 року по березень 1947 року служив у радянських військах у Німеччині. Одружилися вони вже після демобілізації хлопця.

BabanskyiIT2.jpg

У травні 1947 року Ігор Тихонович почав трудову діяльність у Кіровоградському тресті зеленого господарства, де працював до 1953 року на посадах садовода, техніка-садовода, техніка-квітникаря, технорука. У 1950 році він вступив на навчання на заочне відділення Уманського сільськогосподарського інституту.

З червня 1953-го до вересня 1956 року І. Бабанський працював методистом Кіровоградської обласної станції юних натуралістів. Його гуртківці представляли область на виставці досягнень народного господарства (ВДНГ) у Москві, де були відзначені золотими і срібними медалями.

На базі станції юннатів Ігор Тихонович організував звіринець, в якому знайшли прихисток приручені тварини – лисенята, косулі, зайці, які не могли вижити в дикій природі.

З травня 1963 по вересень 1966 року Бабанський завідував кабінетом трудового та виробничого навчання у Кіровоградському обласному інституті удосконалення вчителів. За цей період, вивчивши та узагальнивши досвід роботи вчителів, педагог написав більше 20 методичних посібників-рекомендацій з трудового навчання, які були видані. Методист завжди сприяв розвитку шкільних таборів праці, підтримував екологічний рух.

BabanskyiIT3.jpg

З 1966 по 1981 рік Ігор Тихонович Бабанський обіймав посаду інспектора Обласного відділу народної освіти.

Останні 4 роки трудової діяльності, з 1983 по 1986, педагог працював у Кіровоградському обласному інституті удосконалення вчителів на посадах завідувача кабінету біології та хімії; підготував низку публікацій у фахових журналах «Химия и жизнь», «Початкова школа».

За свою трудову діяльність у 1983 році І. Т. Бабанський був нагороджений від імені Верховної Ради СРСР знаком «Ветеран Праці».

Окрім професійної діяльності значне місце у житті І. Т. Бабанського посідали його захоплення археологією, історією, нумізматикою, геологією, геофізикою, мінералогією та екологією. Ще з юнацьких років, задовго до геологів, він висловлював припущення про наявність низки родовищ золота, алмазів, горючих сланців, цінних мінералів на території Кіровоградської області, що пізніше було підтверджено на практиці. Ігор Тихонович брав участь в археологічних експедиціях СРСР, сприяв створенню історичних та археологічних гуртків у школах області, збирав та передавав до музеїв цінні документи. Результати своїх досліджень він висвітлив у статтях, виступах перед вчителями.

BabanskyiIT4.jpg

Ігор Бабанський зробив вагомий внесок у написання Червоної книги Кіровоградщини, збереження заповідних місць краю. Він відкрив дивовижні місцини, до яких тепер прокладені екологічні туристичні маршрути: Міський сад, Монастирище, Чорний ліс, урочище «Розлитий камінь», «Слони», Мертвовод, Бовтиська западина та інші. Донька природолюба, Ніна Бабанська, зібрала матеріали батьківських природничих відкриттів і досліджень у книзі «Золоті стежини Кіровоградщини».

Бабанський брав участь в озелененні куточків рідного для нього міста – фортеці святої Єлисавети, території сільськогосподарської виставки, Ковалівського парку, узбережжя Інгулу та Сугоклеї та у закладці міського дендропарку.

Професійна та громадська діяльність І. Бабанського широко висвітлювалась у фахових виданнях й засобах масової інформації. Знані вчені і педагоги розповідали про його віддану працю на ниві науки і вміння поширювати передовий педагогічний досвід. Серед відомих людей, з якими спілкувався Ігор Бабанський, були педагог Василь Сухомлинський, кардіохірург Микола Амосов, археолог Дмитро Телегін, літературознавець Павло Негретов, письменник Юрій Косач, колекціонер Олександр Ільїн та багато інших.

а педагогічну працю Ігор Тихонович Бабанський двічі був відзначений Міністерством освіти СРСР та одинадцять разів – Міністерством освіти України.

Педагог мав велику колекцію рідкісних монет, значну частини якої передав до обласного краєзнавчого музею. Як фалерист, бібліофіл та нумізмат, він користувався беззаперечним авторитетом серед колекціонерів.

Важка багаторічна праця, голодомори, воєнне і повоєнне лихоліття підірвали здоров’я Ігоря Тихоновича. Його серце перестало битися 7 липня 1992 року.

Бібліографія

Бабанский, Игорь Тихонович. За землю в ответе : из опыта работы коллектива колхоза «Мир» Гайворонского р-на Кировоградской обл. / Игорь Бабанский ; Кировоградский областной совет украинского общества охраны природы. – Кировоград : Облполиграфиздат, 1988. – 1 буклет.

Бабанська, Ніна Ігорівна. Крилаті скарби Кіровоградщини / Н. І. Бабанська, А. О. Шевцов ; ред. В. В. Вербицький ; худ. І. І. Землянських; авт. передм. І. Т. Бабанський. – Кропивницький : Видавець Лисенко В. Ф., 2020. – 29 с. : фото. кол., кол. іл., портр.

Колекціонер Бабанський. Історія одного життя / Н. І. Бабанська [та ін.] ; Галерея «Єлисаветград». – К. : ТОВ НВП «Интерсервис», 2020. – 115,[2] с. : іл., фото. кол.

Про роботу учнівських виробничих бригад : методичні рекомендації / Кіровоградський обласний відділ народної освіти ; укл.: І. Т. Бабанський, Т. М. Жердій. – Кіровоград : Облполіграфвидав, 1976. – 28 с.

Бабич В. Стежини, які нам відкривають діти / В. Бабич // Народне слово. – 2006. – 15 серпня. – С. 4.

Гуріна, Лариса. Сенс його життя / Лариса Гуріна // Народне слово. – 2017. – 19 жовтня. – С. 10 : фото.

Золоті стежини та крилаті скарби // Народне слово. – 2020. – 1 жовтня. – С. 16 : фото. кол. – Зміст: «Колекціонер Бабанський. Історія одного життя» / Ніна Бабанська. Золоті стежини Кіровоградщини / Ніна Бабанська.

Корінь Т. Золотими стежинами – до нових відкриттів / Т. Корінь // Освітянське слово. – 2006. – № 7-8 (липень-серпень). – С. 1.

Мигель О. Золотые тропы наших детей / О. Мигель // Молодіжне перехрестя. – 2006. – 17 серпня. – С. 2.

Ніколаєнко, Андрій. День пам’яті Ігоря Тихоновича Бабанського / Андрій Ніколаєнко, Олександр Яковенко // Народне слово. – 2017. – 12 жовтня. – С. 14.

Попович, Любов. Зберігаючи історію міста / Любов Попович // Кіровоградська правда. – 2020. – 9 липня. – С. 12 : фото. – Зміст: «Колекціонер Бабанський. Історія одного життя».

Слюсаренко В. Природолюб із чарівною посмішкою / В. Слюсаренко // Кіровоградська правда. – 2013. – 9 липня. – С. 7 : фото.

Степанова, Ольга. Игорь Бабанский: след на земле / Ольга Степанова // Украина-Центр. – 2017. – 12 октября. – С. 14 : фото.

Степанова, Ольга. Музей семейных историй / Ольга Степанова // Украина-Центр. – 2018. – 31 мая. – С. 14 : фото.

Фоміна, Тетяна. Золоті стежини Кіровоградщини : Соціум / Тетяна Фоміна // Кіровоградська правда. – 2020. – 10 вересня. – С. 8 : фото. – Зміст: Золоті стежини Кіровоградщини / Ніна Бабанська.

Хижняк Б. Його стежинка – в світ природи / Б. Хижняк // Молодіжне перехрестя. – 2008. – 10 липня. – С. 9.

Хижняк Б. Його стежинка в чудовий світ природи... : до 80-ї річниці від дня народження І. Т. Бабанського / Б. Хижняк // Освітянське слово. – 2003. – червень. – С. 6.

Хижняк Б. Творча спадщина Ігоря Бабанського / Б. Хижняк // Рідна школа. – 2008. – липень-серпень. – С. 20-22.

Шепель Ф. Документи Бабанського / Ф. Шепель // Наше місто. – 2018. – 7 червня. – С. 4.

Шепель, Федір. «Історія одного життя» : репортаж з презентації книги / Федір Шепель // Народне слово. – 2020. – 9 липня. – С. 13 : фото. – Зміст: «Колекціонер Бабанський. Історія одного життя».

Шепель, Федір. Був щасливий, коли дарував радість / Федір Шепель, Петро Мельник // Голос України. – 2018. – 9 червня. – С. 16 : фото.

Шепель, Федір. Ігор Бабанський – педагог педагогів, або невичерпна біографія цікавої людини / Федір Шепель // Народне слово. – 2017. – 12 жовтня. – С. 10 ; Народне слово. – 2017. – 19 жовтня. – С. 10 : фото.

Web-ресурси

Бабанський Ігор Тихонович (Музейна кімната з історії освіти Кіровоградщини)

Гуріна, Лара. У Кропивницькому презентували книгу про відомого педагога та колекціонера Ігоря Бабанського (CBN. Центральноукраїнське бюро новин)

Колекціонер Бабанський. Історія одного життя (ОУНБ ім. Д. І. Чижевського)

Семенова, Лариса. Ви повинні це побачити! (Інтернет-видання «Україна-Центр»)

Шепель Федір, Мельник Петро. Був щасливий, коли дарував радість (Інтернет-видання «Голос України»)

Шепель, Федір. Ігор Бабанський – педагог педагогів, або невичерпна біографія цікавої людини (Інтернет-видання «Народне слово»)