Поркуян Валерій Семенович
Валерій Семенович Поркуян (4 жовтня 1944, Кіровоград, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР {нині м. Кропивницький, Кіровоградська область, Україна}) – заслужений майстер спорту України, майстер спорту міжнародного класу, відомий футболіст, пізніше – футбольний тренер.
Життя і діяльність
Валерій Семенович Поркуян народився в Кіровограді, в робітничій родині. Грати у футбол Валерій почав з 1957 року, спочатку – у дворовій команді, згодом навчався в ДЮСШ «Зірка». В рідному місті юний футболіст виступав за команди «Динамо»-Кіровоград (1962), «Зірка»-Кіровоград (1963-1964).
У 1965 році юнак став гравцем команди «Чорноморець» (Одеса) з перспективою грати у вищій лізі. У тому ж році тренери олімпійської збірної Качалін і Горянський почали залучати його до ігор збірної СРСР.
На початку 1966 Валерій Поркуян змушений був перейти в «Динамо» (Київ), хоча йти з «Чорноморця» не хотів. У Києві спочатку все складалося добре – в першому матчі проти «Зеніту» футболіст забив гол.
Напередодні чемпіонату світу 1966 року в Англії Поркуян був у числі провідних нападників країни. На чемпіонаті він забив 4 м’ячі. Там, у Туманному Альбіоні, й засяяла зірка 21-річного нападника. Українець став найкращим бомбардиром радянської команди, допомігши їй вперше і, так сталося, востаннє стати призером чемпіонату світу. То був, безперечно, найвищий злет у футбольній кар’єрі Поркуяна, хоча перемоги супроводжували його й у внутрішніх турнірах.
Після сезону 1969 року Валерій став гравцем команди «Чорноморець». 1970 року у складі збірної СРСР бомбардир брав участь у чемпіонаті світу, що приходив у Мексиці. З 1972 по 1975 рр. Поркуян грав за команду «Дніпро», куди його запросив молодий тренер Валерій Лобановський.
Багато команд хотіли бачити в своєму складі «зухвалого» форварда. Валерія неодноразово кликали до Москви, заманюючи матеріальними статками та спортивними перспективами, проте футболіст залишився вірним українським клубам упродовж усієї футбольної кар’єри.
У 1975 році тренер Сергій Шапошников запропонував Валерію Семеновичу перейти на тренерську роботу, взяти команду з Керчі, що грала у змаганнях колективів фізичної культури. З командою Поркуян провів передсезонний збір і частину сезону, згодом – працював з юнаками одеського СКА, а в 1982 став тренером-селекціонером у «Чорноморці».
Валерій Поркуян брав участь в іграх ветеранських команд. Після однієї з ігор голова колгоспу «Благе» (Одеська область) запропонував Валерію Семеновичу зайнятися тренерською роботою з аматорською командою колгоспу, він погодився і відпрацював на цьому місці 10 років.
У 1991 році Валерію Поркуяну було присвоєно звання Заслуженого майстра спорту СРСР.
У 90-ті роки Поркуян відгукнувся на запрошення тренера команди «Чорноморець» Леоніда Буряка і став його помічником У 1999-2000 роках Валерій Семенович працював з резервною командою «Чорноморець-2» спочатку асистентом, потім – головним тренером. Упродовж багатьох років в структурі «Чорноморця» Поркуян обіймав посади тренера-селекціонера, тренера-методиста і головного аналітика, протягом багатьох років займався підбором молодих футболістів для клубу.
У лютому 2014 року на алеї футбольної слави ФК «Чорноморець» (Одеса) були відкриті дві нові іменні плити, одна з яких присвячена Валерію Поркуяну.
2025 року Валерій Семенович завершив активну трудову діяльність та залишив клуб. Після завершення тренерської кар’єри Валерій Поркуян часто виступає в ЗМІ з експертними оцінками.
Досягнення
1966 - бронзовий призер чемпіонату світу в Англії, кращий бомбардир збірної СРСР (в 3 іграх забив 4 голи)
1966, 1967, 1968 - чемпіон СРСР з футболу
1970 - учасник чемпіонату світу в Мексиці
1965-1971, 1973-1975 - Вища ліга Чемпіонатів СРСР, 208 матчів, забив 43 голи
1966 - володар Кубка СРСР 1966 року
Тренерська діяльність: з 1977 року тренував декілька команд в українській зоні другої ліги чемпіонату СРСР.
Нагороди
Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня (2004)
У 2004 році згідно з указом міського голови міста Одеси Поркуяну В. С. був вручений Почесний знак «За заслуги перед Одесою».
В 2004 році Поркуяну Валерію Семеновичу було вручено орден княгині Ольги «За заслуги перед Вітчизною» (№ 5906)
Світлини
В.С. Поркуян з командою на тренуванні
Відповідальний момент
Автограф на пам'ять
Бібліографія
Рабинер Игорь. Валерий Поркуян: Меня называли «фартовым Поркушей» // Футбол от «СЭ». — № 10, июль 1995. — с. 3.
Рибченков Геннадій. Намедни// Західний регіон. - 2010. - 18 лютого. - с. 3
Файнштейн Л. Валерій Поркуян серед земляків //”Прапор юності”, 1966. - 4 вересня.
Френчко Л. Знаменитости степной столицы: Валерий Поркуян /Френчко Л// Ведомости. - 2005. - 19 августа. - с. 8.
Хохлюк Виктор. «Голеандры».- 2012. - с.49
Web-ресурси
Інтерв'ю з В. Поркуяном http://dynamo.kiev.ua/articles/129023.html
Поркуян Валерий Семенович http://ru.wikipedia.org/wiki/Поркуян,_Валерий_Семёнович