Поркуян Валерій Семенович

Валерій Семенович Поркуян

Дата народження — 04.10.1944
Місце народження — м. Кіровоград, УРСР (нині м. Кропивницький, Кіровоградська область, Україна)

Валерій Семенович Поркуян (4 жовтня 1944, Кіровоград, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР {нині м. Кропивницький, Кіровоградська область, Україна}) – заслужений майстер спорту України, майстер спорту міжнародного класу, відомий футболіст, пізніше – футбольний тренер.

Життя і діяльність

Валерій Семенович Поркуян народився в Кіровограді, в робітничій родині. Грати у футбол Валерій почав з 1957 року, спочатку – у дворовій команді, згодом навчався в ДЮСШ «Зірка». В рідному місті юний футболіст виступав за команди «Динамо»-Кіровоград (1962), «Зірка»-Кіровоград (1963-1964).

У 1965 році юнак став гравцем команди «Чорноморець» (Одеса) з перспективою грати у вищій лізі. У тому ж році тренери олімпійської збірної Качалін і Горянський почали залучати його до ігор збірної СРСР.

На початку 1966 Валерій Поркуян змушений був перейти в «Динамо» (Київ), хоча йти з «Чорноморця» не хотів. У Києві спочатку все складалося добре – в першому матчі проти «Зеніту» футболіст забив гол.

Напередодні чемпіонату світу 1966 року в Англії Поркуян був у числі провідних нападників країни. На чемпіонаті він забив 4 м’ячі. Там, у Туманному Альбіоні, й засяяла зірка 21-річного нападника. Українець став найкращим бомбардиром радянської команди, допомігши їй вперше і, так сталося, востаннє стати призером чемпіонату світу. То був, безперечно, найвищий злет у футбольній кар’єрі Поркуяна, хоча перемоги супроводжували його й у внутрішніх турнірах.

Після сезону 1969 року Валерій став гравцем команди «Чорноморець». 1970 року у складі збірної СРСР бомбардир брав участь у чемпіонаті світу, що приходив у Мексиці. З 1972 по 1975 рр. Поркуян грав за команду «Дніпро», куди його запросив молодий тренер Валерій Лобановський.

Багато команд хотіли бачити в своєму складі «зухвалого» форварда. Валерія неодноразово кликали до Москви, заманюючи матеріальними статками та спортивними перспективами, проте футболіст залишився вірним українським клубам упродовж усієї футбольної кар’єри.

У 1975 році тренер Сергій Шапошников запропонував Валерію Семеновичу перейти на тренерську роботу, взяти команду з Керчі, що грала у змаганнях колективів фізичної культури. З командою Поркуян провів передсезонний збір і частину сезону, згодом – працював з юнаками одеського СКА, а в 1982 став тренером-селекціонером у «Чорноморці».

Валерій Поркуян брав участь в іграх ветеранських команд. Після однієї з ігор голова колгоспу «Благе» (Одеська область) запропонував Валерію Семеновичу зайнятися тренерською роботою з аматорською командою колгоспу, він погодився і відпрацював на цьому місці 10 років.

У 1991 році Валерію Поркуяну було присвоєно звання Заслуженого майстра спорту СРСР.

У 90-ті роки Поркуян відгукнувся на запрошення тренера команди «Чорноморець» Леоніда Буряка і став його помічником У 1999-2000 роках Валерій Семенович працював з резервною командою «Чорноморець-2» спочатку асистентом, потім – головним тренером. Упродовж багатьох років в структурі «Чорноморця» Поркуян обіймав посади тренера-селекціонера, тренера-методиста і головного аналітика, протягом багатьох років займався підбором молодих футболістів для клубу.

У лютому 2014 року на алеї футбольної слави ФК «Чорноморець» (Одеса) були відкриті дві нові іменні плити, одна з яких присвячена Валерію Поркуяну.

2025 року Валерій Семенович завершив активну трудову діяльність та залишив клуб. Після завершення тренерської кар’єри Валерій Поркуян часто виступає в ЗМІ з експертними оцінками.

Досягнення

1965 – один з володарів призу «Кращі дебютанти сезону»

1965, 1966, 1970 – в списках кращих футболістів УРСР

1966 – в списках кращих футболістів сезону в СРСР

1966 – бронзовий призер чемпіонату світу в Англії, кращий бомбардир збірної СРСР (в 3-х іграх забив 4 голи)

1966, 1967, 1968 – чемпіон СРСР з футболу

1966 – майстер спорту СРСР міжнародного класу (1966)

1970 – учасник чемпіонату світу в Мексиці

1965-1971, 1973-1975 – Вища ліга Чемпіонатів СРСР, 208 матчів, забив 43 голи

1966 – володар Кубка СРСР 1966 року

Тренерська діяльність: з 1977 року тренував декілька команд в українській зоні другої ліги чемпіонату СРСР

1991 – Заслужений майстер спорту СРСР

Нагороди

«Бронзова Бутса» Чемпіонату світу (1966)

Орден «За заслуги» III ступеня (2004)

Почесний знак «За заслуги перед Одесою» (2004)

Світлини

В.С. Поркуян з командою на тренуванні

Відповідальний момент

Автограф на пам'ять

Бібліографія

Босько В. 75 років тому народився (м. Кіровоград) Валерій Семенович Поркуян…// Історичний календар Кіровоградщини на 2019 рік. Люди. Події. Факти / В. М. Босько ; КЗ «КОІППО ім. Василя Сухомлинського». – Кропивницький : Імекс-ЛТД, 2018. – С. 189-190 : фото.

Костенко Світлана. Валерій Поркуян: легенда з вулиці Клинцовської / Світлана Костенко // Народне слово. – 2020. – 9 квітня. – С. 6 : фото.

Левит Александр. Валерий Поркуян: «До сих пор храню билет участника чемпионата мира 1966 года с автографом легендарного португальца Эусебиу» : знаменитому футболисту «Черноморца», «Динамо» и сборной Советского Союза исполнилось 70 лет / Александр Левит // Факты и комментарии. – 2014. – 15 октября. – С. 12 : фото.

Назаренко Михаил. Бронзовый призер чемпионата мира в Англии, форвард одесского «Черноморца», киевского «Динамо», «Днепра» и сборной СССР Валерий Поркуян: «Селекционеры «Динамо» за мной бегали, настойчиво приглашали в Киев…» : лучшему бомбардиру советской сборной на чемпионате мира 1966 года в Англии, «фартовому Поркуше», исполнилось 69 лет / Михаил Назаренко // Бульвар Гордона. – 2013. – № 41 (октябрь). – С. 6-7, 14 : фото.

Рыбченков Геннадий. Кировоградщина. Намедни // Західний регіон. – 2010. – 18 лютого. – C. 3.

Френчко Л. Знаменитости степной столицы : [про знаменитого нападника з футбольної команди Кіровограда «Зірка», майстра спорта Валерія Поркуна] / Л. Френчко // Ведомости. – 2005. – 19 августа. – С. 8.

Файнштейн Л. Валерій Поркуян серед земляків //Прапор юності. – 1966. – 4 вересня. – C. 3 : фото.

Web-ресурси

Про відзначення державними нагородами України ветеранів та активістів українського футболу : Указ Президента України №795/2004 від 14.07.2004