Відмінності між версіями «Яцола Володимир Іванович»
(Створена сторінка: Файл:YatsolaVI.jpg|мини|200px|<p style="text-align:center;">'''Володимир Іванович Яцола'''</p><p style="text-align:left;"><b>Д...) |
|||
| (Не показані 2 проміжні версії цього користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | [[Файл:YatsolaVI.jpg|мини|200px|<p style="text-align:center;">'''Володимир Іванович Яцола'''</p><p style="text-align:left;"><b>Дата народження</b> — 22.04.1954<br /><b>Місце народження</b> — с. Сотницька Балка, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, УРСР (нині Україна)<br /><b>Дата смерті</b> — 18.10.1979<br /><b>Місце смерті</b> — м. Івано-Франківськ, УРСР<br /><b>Місце поховання</b> — м. Івано-Франківськ, Чулаківський цвинтар]]</p> | + | [[Файл:YatsolaVI.jpg|мини|200px|<p style="text-align:center;">'''Володимир Іванович Яцола'''</p><p style="text-align:left;"><b>Дата народження</b> — 22.04.1954<br /><b>Місце народження</b> — с. Сотницька Балка, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, УРСР (нині Україна)<br /><b>Дата смерті</b> — 18.10.1979<br /><b>Місце смерті</b> — м. Івано-Франківськ, УРСР<br /><b>Місце поховання</b> — м. Івано-Франківськ, Чулаківський цвинтар]]</p> |
| − | '''Володимир Іванович Яцола''' (22 квітня 1954, с. Сотницька Балка Новоукраїнського району Кіровоградської області – 18 жовтня 1979, м. Івано Франківськ) – український композитор, аранжувальник. | + | '''Володимир Іванович Яцола''' (22 квітня 1954, с. Сотницька Балка Новоукраїнського району Кіровоградської області – 18 жовтня 1979, м. Івано Франківськ) – український композитор, аранжувальник. |
| + | ==Життя і діяльність== | ||
<p style="text-align:right;"><i> | <p style="text-align:right;"><i> | ||
| Рядок 12: | Рядок 13: | ||
Притулився десь на споді<br /> | Притулився десь на споді<br /> | ||
Білих днів твій чорний день.<br /> | Білих днів твій чорний день.<br /> | ||
| + | </p> | ||
| + | <p style="text-align:right;"> | ||
Роман Біль, заслужений артист України,<br /> | Роман Біль, заслужений артист України,<br /> | ||
| − | «Пам’яті Володимира Яцоли»</i><br /></p> | + | «Пам’яті Володимира Яцоли»</i><br /> |
| − | + | </p> | |
| − | |||
| − | Яцола Володимир Іванович народився 22 квітня 1954 року в селі Сотницька Балка Новоукраїнського району в родині військовослужбовця Івана Ілліча Яцоли. У 1965 році родина переїхала до Івано-Франківська, де Володимир після закінчення 8-го класу середньої школи № 13 та дитячої музичної школи вступив до Івано-Франківського музичного училища ім. Дениса Січинського (нині Івано-Франківський фаховий музичний коледж ім. Дениса Січинського) на відділ народних інструментів, спеціальність – баяніст. Відслуживши в армії, в 1974 році юнак продовжив музичну освіту на музично-педагогічному факультеті (відділення музики і співів) Івано-Франківського педагогічного інституту ім. В. Стефаника (нині Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника), став музикантом ансамблю «Гуцулочки». Жіночий вокальний ансамбль «Гуцулочки» був створений в Івано-Франківському педагогічному інституті у 1971 році Галиною Кушнірук. Дівчата виконували народні пісні та твори українських композиторів Володимира Івасюка, Левка Дутківського, Богдана Янівського. Творча діяльність Володимира Яцоли була тісно пов’язана з цим колективом, де він керував інструментальним ансамблем, займався аранжуванням народних мелодій, намагаючись передати їх красу й національний колорит. З приходом молодого композитора концертний репертуар «Гуцулочки» поповнився також його піснями. | + | Яцола Володимир Іванович народився 22 квітня 1954 року в селі Сотницька Балка Новоукраїнського району в родині військовослужбовця Івана Ілліча Яцоли. У 1965 році родина переїхала до Івано-Франківська, де Володимир після закінчення 8-го класу середньої школи № 13 та дитячої музичної школи вступив до Івано-Франківського музичного училища ім. Дениса Січинського (нині Івано-Франківський фаховий музичний коледж ім. Дениса Січинського) на відділ народних інструментів, спеціальність – баяніст. Відслуживши в армії, в 1974 році юнак продовжив музичну освіту на музично-педагогічному факультеті (відділення музики і співів) Івано-Франківського педагогічного інституту ім. В. Стефаника (нині Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника), став музикантом ансамблю «Гуцулочки». Жіночий вокальний ансамбль «Гуцулочки» був створений в Івано-Франківському педагогічному інституті у 1971 році Галиною Кушнірук. Дівчата виконували народні пісні та твори українських композиторів Володимира Івасюка, Левка Дутківського, Богдана Янівського. Творча діяльність Володимира Яцоли була тісно пов’язана з цим колективом, де він керував інструментальним ансамблем, займався аранжуванням народних мелодій, намагаючись передати їх красу й національний колорит. З приходом молодого композитора концертний репертуар «Гуцулочки» поповнився також його піснями. |
Свою першу пісню «Привітальна» Володимир Яцола написав у 1972 році під час навчання в музичному училищі. Згодом з’явилися пісні «Гей, як сонце спати ляже», «Загубив – не вернеш», «Чари», «Квіти сонця», «Анничка», «Танго кохання», «Пора весіль», «Печаль матері» та інші. Музикант підтримував творчі зв’язки з Романом Білем, Миколою Кубиком, Романом Юзвою, Степаном Пушиком, Остапом Гавришем. Є свідчення, що фактично саме Яцола був автором популярної пісні «Край, мій рідний край…», яку подарував Миколі Мозговому. Ця пісня стала дебютом співпраці Софії Ротару з композитором М. Мозговим, а також одним із хітів співачки. | Свою першу пісню «Привітальна» Володимир Яцола написав у 1972 році під час навчання в музичному училищі. Згодом з’явилися пісні «Гей, як сонце спати ляже», «Загубив – не вернеш», «Чари», «Квіти сонця», «Анничка», «Танго кохання», «Пора весіль», «Печаль матері» та інші. Музикант підтримував творчі зв’язки з Романом Білем, Миколою Кубиком, Романом Юзвою, Степаном Пушиком, Остапом Гавришем. Є свідчення, що фактично саме Яцола був автором популярної пісні «Край, мій рідний край…», яку подарував Миколі Мозговому. Ця пісня стала дебютом співпраці Софії Ротару з композитором М. Мозговим, а також одним із хітів співачки. | ||
| Рядок 24: | Рядок 26: | ||
Досить швидко ансамбль «Гуцулочки» став візитівкою не лише інституту, а й Прикарпаття, був лауреатом республіканських та всесоюзних фестивалів художньої творчості. Колектив гастролював за кордоном, зокрема в Японії (1977), Польщі (1978), Алжирі (1979) і заслужив досить високу оцінку професійних і вимогливих критиків. Відома фірма «Мелодія» випустила платівку ансамблю у 1979 році. Твори Володимира Яцоли виконували й інші прикарпатські колективи, зокрема ВІА «Беркут» та «Опришки». | Досить швидко ансамбль «Гуцулочки» став візитівкою не лише інституту, а й Прикарпаття, був лауреатом республіканських та всесоюзних фестивалів художньої творчості. Колектив гастролював за кордоном, зокрема в Японії (1977), Польщі (1978), Алжирі (1979) і заслужив досить високу оцінку професійних і вимогливих критиків. Відома фірма «Мелодія» випустила платівку ансамблю у 1979 році. Твори Володимира Яцоли виконували й інші прикарпатські колективи, зокрема ВІА «Беркут» та «Опришки». | ||
| − | Як композитор, що пропагує національну культуру, В. Яцола постійно знаходився у фокусі уваги КДБ. Розповідають, що коли «Гуцулочки» виїжджали за кордон, їм ставили умову – обов’язково брати в репертуар російську пісню. Володимир як музичний керівник колективу цього не сприймав: «Хіба гуцули співають російською мовою?». За це його викреслювали з гастрольних поїздок. Володимир Яцола був особисто знайомий з Володимиром Івасюком, часто приїжджав до нього у Львів. | + | Як композитор, що пропагує національну культуру, В. Яцола постійно знаходився у фокусі уваги КДБ. Розповідають, що коли «Гуцулочки» виїжджали за кордон, їм ставили умову – обов’язково брати в репертуар російську пісню. Володимир як музичний керівник колективу цього не сприймав: «Хіба гуцули співають російською мовою?». За це його викреслювали з гастрольних поїздок. Володимир Яцола був особисто знайомий з Володимиром Івасюком, часто приїжджав до нього у Львів. |
18 жовтня 1979 року, рівно через півроку після загибелі Івасюка, у ставку івано-франківського міського парку імені Тараса Шевченка виявили утопленого Володимира Яцолу. Йому було лише 25 років. Обставини загибелі молодого композитора так і залишилися нез’ясованими, папка з нотами, яка була при ньому, зникла. | 18 жовтня 1979 року, рівно через півроку після загибелі Івасюка, у ставку івано-франківського міського парку імені Тараса Шевченка виявили утопленого Володимира Яцолу. Йому було лише 25 років. Обставини загибелі молодого композитора так і залишилися нез’ясованими, папка з нотами, яка була при ньому, зникла. | ||
| Рядок 42: | Рядок 44: | ||
==Бібліографія== | ==Бібліографія== | ||
| − | Босько Володимир Миколайович. Композитор Володимир Яцола – легенда української естради // Історичний календар Кіровоградщини на 2012 рік / В. М. Босько. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2011. – С. 144-147. | + | Босько Володимир Миколайович. Композитор Володимир Яцола – легенда української естради // Історичний календар Кіровоградщини на 2012 рік / В. М. Босько. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2011. – С. 144-147. |
| − | Босько, Володимир. Загадки і таємниці легендарних пісень / В. Босько // Народне слово. – 2017. – 4 травня. – С. 8: фото. | + | Босько, Володимир. Загадки і таємниці легендарних пісень / В. Босько // Народне слово. – 2017. – 4 травня. – С. 8: фото. |
==Web-ресурси== | ==Web-ресурси== | ||
| Рядок 58: | Рядок 60: | ||
[http://volya.if.ua/2021/10/joho-pisni-zhyvut-i-teper/ Маслій Михайло. Його пісні живуть і тепер (Народна Воля)] | [http://volya.if.ua/2021/10/joho-pisni-zhyvut-i-teper/ Маслій Михайло. Його пісні живуть і тепер (Народна Воля)] | ||
| − | [https://westnews.info/ Маслій Михайло. Незаслужено забуті імена: Володимир Яцола (WestNews)] | + | [https://westnews.info/news/Nezasluzheno-zabuti-imena-Volodimir-YAcola.html Маслій Михайло. Незаслужено забуті імена: Володимир Яцола (WestNews)] |
[http://chas-time.com.ua/liudyna/vidnyali-u-pisni-krila.html Орел Світлана. «Відняли у пісні крила…» (Кропивницький час-Time)] | [http://chas-time.com.ua/liudyna/vidnyali-u-pisni-krila.html Орел Світлана. «Відняли у пісні крила…» (Кропивницький час-Time)] | ||
Поточна версія на 11:07, 24 березня 2025
Володимир Іванович Яцола (22 квітня 1954, с. Сотницька Балка Новоукраїнського району Кіровоградської області – 18 жовтня 1979, м. Івано Франківськ) – український композитор, аранжувальник.
Життя і діяльність
Чорні клавіші і білі –
Чорна туга, білий сум...
Відняли у звуків крила.
Мовкнуть струни твоїх дум –
Недописаних мелодій,
Недоспіваних пісень.
Притулився десь на споді
Білих днів твій чорний день.
Роман Біль, заслужений артист України,
«Пам’яті Володимира Яцоли»
Яцола Володимир Іванович народився 22 квітня 1954 року в селі Сотницька Балка Новоукраїнського району в родині військовослужбовця Івана Ілліча Яцоли. У 1965 році родина переїхала до Івано-Франківська, де Володимир після закінчення 8-го класу середньої школи № 13 та дитячої музичної школи вступив до Івано-Франківського музичного училища ім. Дениса Січинського (нині Івано-Франківський фаховий музичний коледж ім. Дениса Січинського) на відділ народних інструментів, спеціальність – баяніст. Відслуживши в армії, в 1974 році юнак продовжив музичну освіту на музично-педагогічному факультеті (відділення музики і співів) Івано-Франківського педагогічного інституту ім. В. Стефаника (нині Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника), став музикантом ансамблю «Гуцулочки». Жіночий вокальний ансамбль «Гуцулочки» був створений в Івано-Франківському педагогічному інституті у 1971 році Галиною Кушнірук. Дівчата виконували народні пісні та твори українських композиторів Володимира Івасюка, Левка Дутківського, Богдана Янівського. Творча діяльність Володимира Яцоли була тісно пов’язана з цим колективом, де він керував інструментальним ансамблем, займався аранжуванням народних мелодій, намагаючись передати їх красу й національний колорит. З приходом молодого композитора концертний репертуар «Гуцулочки» поповнився також його піснями.
Свою першу пісню «Привітальна» Володимир Яцола написав у 1972 році під час навчання в музичному училищі. Згодом з’явилися пісні «Гей, як сонце спати ляже», «Загубив – не вернеш», «Чари», «Квіти сонця», «Анничка», «Танго кохання», «Пора весіль», «Печаль матері» та інші. Музикант підтримував творчі зв’язки з Романом Білем, Миколою Кубиком, Романом Юзвою, Степаном Пушиком, Остапом Гавришем. Є свідчення, що фактично саме Яцола був автором популярної пісні «Край, мій рідний край…», яку подарував Миколі Мозговому. Ця пісня стала дебютом співпраці Софії Ротару з композитором М. Мозговим, а також одним із хітів співачки.
Досить швидко ансамбль «Гуцулочки» став візитівкою не лише інституту, а й Прикарпаття, був лауреатом республіканських та всесоюзних фестивалів художньої творчості. Колектив гастролював за кордоном, зокрема в Японії (1977), Польщі (1978), Алжирі (1979) і заслужив досить високу оцінку професійних і вимогливих критиків. Відома фірма «Мелодія» випустила платівку ансамблю у 1979 році. Твори Володимира Яцоли виконували й інші прикарпатські колективи, зокрема ВІА «Беркут» та «Опришки».
Як композитор, що пропагує національну культуру, В. Яцола постійно знаходився у фокусі уваги КДБ. Розповідають, що коли «Гуцулочки» виїжджали за кордон, їм ставили умову – обов’язково брати в репертуар російську пісню. Володимир як музичний керівник колективу цього не сприймав: «Хіба гуцули співають російською мовою?». За це його викреслювали з гастрольних поїздок. Володимир Яцола був особисто знайомий з Володимиром Івасюком, часто приїжджав до нього у Львів.
18 жовтня 1979 року, рівно через півроку після загибелі Івасюка, у ставку івано-франківського міського парку імені Тараса Шевченка виявили утопленого Володимира Яцолу. Йому було лише 25 років. Обставини загибелі молодого композитора так і залишилися нез’ясованими, папка з нотами, яка була при ньому, зникла.
Ім’я композитора на Прикарпатті повертають із небуття. У 2001 році у філармонії Івано-Франківська пройшов вечір пам’яті «Повернення Володимира Яцоли». Силами творчої інтелігенції Івано-Франківська (Надії Кукурузи, Марти Шевченко, Лесі Соболевської, друзів музиканта Володимира Бондаренка та Ярослава Карціва) за сприяння видавництва «Лілея-НВ» у 2006 році було видано нотну збірку пісень Володимира Яцоли «Недописані мелодії... недоспівані пісні...». У створеному у 2013 році виробництвом ОТБ «Галичина» музичному фільмі «Казка гірських вітрів» серед музичних композицій звучить широко відома пісня Володимира Яцоли «Анничка».
Фотогалерея
Студент Володимир Яцола 
Молодий баяніст 
ВІА «Гуцулочки» 
ВІА «Гуцулочки» 
ВІА «Гуцулочки»
Бібліографія
Босько Володимир Миколайович. Композитор Володимир Яцола – легенда української естради // Історичний календар Кіровоградщини на 2012 рік / В. М. Босько. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2011. – С. 144-147.
Босько, Володимир. Загадки і таємниці легендарних пісень / В. Босько // Народне слово. – 2017. – 4 травня. – С. 8: фото.
Web-ресурси
В Івано-Франківську представили фільм «Казка гірських вітрів» виробництва ОТБ «Галичина» (Бліц-інфо)
Володимир Яцола (Українські пісні)
Драбчук Іван. Яцола Володимир (Золотий Фонд української естради)
Маслій Михайло. Його пісні живуть і тепер (Народна Воля)
Маслій Михайло. Незаслужено забуті імена: Володимир Яцола (WestNews)
Орел Світлана. «Відняли у пісні крила…» (Кропивницький час-Time)