Дьяков Анатолій Віталійович

Матеріал з wiki
Версія від 15:39, 11 листопада 2021, створена Wikiuser (обговорення | внесок) (Створена сторінка: Файл:DiakovAV.jpg|мини|200px|<p style="text-align:center;">'''Анатолій Віталійович Дьяков'''</p><p style="text-align:left;"><...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Анатолій Віталійович Дьяков

Дата народження — 07.11.1911
Місце народження — с. Омельник, Онуфріївcька волость, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (нині Онуфріївський район, Кіровоградська область, Україна)
Дата смерті — 15.02.1985
Місце смерті — смт Теміртау, Кемеровська область, Росія

Анатолій Віталійович Дьяков (7 листопада 1911, с. Омельник, Онуфріївська волость, Олександрійський повіт, Херсонська губернія (нині Онуфріївський район, Кіровоградська область) – 15 лютого 1985, смт Темиртау, Кемеровська область, Росія) – астроном, основоположник геліометеорології, нагороджений орденом Трудового Червонного Прапора (1972).

Життя і діяльність

Дьяков собрал со всего мира и обобщил
колоссальный материал синоптических
наблюдений и наблюдений за Солнцем, свел
воедино многие идеи и гипотезы известных
ученых и разработал свою оригинальную
теорию и комплексную методику
прогнозирования погоды.
О. П. Кістерський

Дьяков Анатолій Віталійович народився 7 листопада 1911 року в селі Омельник Олександрійського повіту Херсонської губернії (нині Онуфріївський район Кіровоградської області) в сім’ї народних вчителів. Його мати досконало володіла французькою і прищепила сину інтерес до вивчення іноземних мов. Батько добре знав історію з найдавніших часів, латинську та грецьку мови, був обдарованим музикантом, грав на скрипці і керував шкільним хором. Анатолій проводив багато часу в батьківській бібліотеці, читав книги з історії та астрономії. Згодом сім’я перебралась в село Аджамка поблизу Єлисаветграда, де хлопець навчався в семирічній школі. 1924 року сім’я Дьякових переїхала до Єлисаветграду, тут Анатолій вступив до профтехшколи, в якій навчався до 1926 року.

Саме в Єлисаветграді 1925 року майбутній астроном познайомився з телескопом і твердо вирішив стати астрометеорологом, щоб розгадувати таємниці руху небесних світил, повітря й води, передбачати погоду і стихійні лиха. У профтехшколі, де навчався Анатолій, працював астрономічний гурток світознавства, в якому він був обраний секретарем. У 1925-1926 роках Анатолій Дьяков, за рекомендацією свого вчителя Пелехова та дорученням міської політради, читав лекції з основ астрономії для червоноармійців та робітників заводу «Червона Зірка». Спочатку чотирнадцятирічного просвітителя сприймали скептично, та юному лектору вдалося зацікавити слухачів величними ідеями про будову Космосу.

1928 року Анатолій Дьяков вступає на фізико-математичне відділення Одеського інституту народної освіти, де отримує підготовку з математики, загальної фізики, астрономії, геофізики, метеорології. Всі ці курси читали відомі на той час вчені. У студентські роки Анатолій Віталійович – один із перших прихильників нових відкриттів – цікавився ідеями мирного освоєння енергії атома. Важливою подією для Дьякова стала участь у І Всесоюзному з’їзді фізиків, який проходив в Одесі 1930 року. Крім вітчизняних світил науки, таких як А. Ф. Іоффе, Я. І. Френзель, І. Є. Тамм, на з’їзд прибули провідні зарубіжні фізики із Німеччини, Франції, Швейцарії. 1932 року А. Дьяков був обраний дійсним членом Французького астрономічного товариства.

Після закінчення 1933 року університету за спеціальністю «фізика і геофізика» молодого спеціаліста направили в обсерваторію Ташкента. Пропрацювавши там кілька місяців, Анатолій вирішив продовжити навчання в Московському університеті ім. М. В. Ломоносова на механіко-математичному факультеті, куди його прийняли відразу на четвертий курс. Тут він став активним членом «Русского общества любителей мироведения».

1934 року Анатолій Дьяков був арештований і засланий до Сибіру. Він мав необережність прочитати у студентському середовищі свої дорожні нотатки «Путешествие из Ташкента в Москву», в яких змалював картини розрухи і злиднів. За доносом був засуджений на три роки ув’язнення. Сидів у Бутирській тюрмі, а 1935-го року був засланий на будівництво залізниці Новокузнецьк-Таштагол. Оскільки Гірська Шорія, на території якої велося будівництво, була у кліматичному відношенні абсолютно недослідженою, то офіційна метеослужба відмовилась давати прогнози погоди щодо неї. Тоді керівництво Гірськошорського табору створило мережу метеостанцій вздовж траси (у будівництві і геологічній розвідці використовувались і були необхідні геліометеорологічні спостереження, зведення і прогнози), а Дьякову, як найбільш освіченому в’язневі, запропонували очолити місцеву метеослужбу. В липні 1936 року Анатолія Віталійовича призначили на посаду начальника гідрометеослужби на будівництві Гірськошорської залізничної дороги. З 1943-го до 1948 року Дьяков займав посаду начальника метеорологічного бюро Гірської Шорії. З 1946-го до 1950 року під керівництвом Анатолія Віталійовича велось будівництво геліометеостанції обсерваторного типу. Гірськошорську геліометеообсерваторію (в селищі Теміртау Кемеровської області) Анатолій Дьяков назвав іменем видатного французького вченого і астронома Каміля Фламмаріона, якого він вважав своїм вчителем у житті та науці.

Метеоролог досліджував вплив Сонця на погоду на Землі. 1953-го року він підготував наукову працю «Физический механизм воздействий активности Солнца на процессы циркуляции земной атмосферы».

На основі авторської методики Анатолій Дьяков протягом років випускав довгострокові прогнози погоди по деяких регіонах земної кулі. Прогнози Анатолія Віталійовича ґрунтувалися на щоденних спостереженнях за активністю на Сонці, на вивченні досвіду і праць вчених метеорологів-новаторів, на знаннях вищої математики, фізики, термодинаміки, на переміщенні повітряних мас по планеті і унікальній інтуїції вченого-дослідника. Прогнози були надзвичайно точними. Дьяков передбачав аномальну погоду на всіх континентах земної кулі з точністю, яка й досі не отримала пояснення. За 1-2 місяці наперед Дьяков міг прогнозувати такі стихійні лиха, як шторми, тайфуни, урагани, зливи в будь-якій точці планети. Мешканці Теміртау називали його «Богом погоди», оскільки декадні передбачення дослідника справджувалися на 90-95%. Всі колгоспи Кузбасу віддавали перевагу прогнозам Дьякова, а не офіційним: спираючись на метеодані метеоролога, керівники колгоспів планували посівні та збір урожаю. Хлібороби дуже цінували точність прогнозувань Дьякова. Під тиском господарників Анатолій Віталійович 1972 року був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора з формулюванням «за успехи, достигнутые в увеличении производства зерна».

Працюючи в Теміртау, Дьяков відправляв зведення в організації та відомства різних країн: про засуху і морози, шторми і тайфуни, урагани і зливи. Власним коштом вчений відправляв телеграми в Англію, Францію, Індію, Японію, Канаду з попередженнями про наближення катаклізмів.

DiakovAV2.jpg
Обсерваторія Дьякова А. В. 60-ті роки XX ст.

DiakovAV3.jpg
Обсерваторія Дьякова А. В. 2005 рік

Не стало Анатолія Віталійовича 1985 року, разом з його смертю пішла в небуття і геліометеорологія, яка давала надзвичайно точні довгострокові прогнози. Незважаючи на міжнародний успіх і затребуваність методики дослідження геліометеорологічних спостережень А. В. Дьякова, офіційна наука його досвід не опанувала. За радянських часів Анатолія Віталійовича неодноразово скорочували, знімали з посади, закривали роботу науково-дослідної геліометеорологічної станції. Прогнози Дьякова визнавали уряди всіх країн, крім офіційної метеослужби СРСР. Єдина в світі геліометеостанція покинута. Наукові записи Дьякова переважно втрачені. А головну його працю – «Предвидение погоды на длительные сроки на энергоклиматической основе», підготовлену до друку ще 1984 року, так і не було опубліковано.

Бібліографія

Босько Володимир. [Анатолій Віталійович Дьяков] // Історичний календар Кіровоградщини на 2011 рік / Володимир Босько. – 2021. – С. 142

Босько Володимир. Навіть «Бог погоди» – наш земляк // Історичний календар Кіровоградщини на 2011 рік: Люди. Події. Факти / Володимир Босько ; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського. – Кіровоград, 2010. – С. 196-203.

Гарсия Анастасия. Бог погоды: Анатолий Дьяков / Анастасия Гарсия // Тайны XX века. – 2014. – № 11 (март). – С. 8-9 : фото.

Голованов Л. В. Солнечный ветер в парусах науки // Созвучье полное в природе / Л. В. Голованов. – М. : Мысль, 1977. – С. 70-94 : фото.

Дьяков А. Ветры земные, ветры космические / А. Дьяков // Техника молодёжи. – 1973. – № 4. – С. 22-23.

Дьяков А. Волны погоды – как их предсказывать? / А. Дьяков // Техника молодёжи. – 1973. – № 2. – С. 20-23 : ил.

Степанова О. Гениальный чудак из Онуфриевки / О. Степанова // Украина-Центр. – 2013. – 10 января. – С. 12 : фото. Статья о нашем земляке, известном советском астрометеорологе Анатолие Дьякове.

Web-ресурси

Асанов Виталий. Земля – трамплин в Беспредельность (Кузнецкий рабочий)

Асанов Виталий. И cнова о «боге погоды» (КузПресс)

Бог погоды Анатолий Дьяков. (АгроИнфо)

Босько Володимир. Навіть «Бог погоди» – наш земляк Анатолій Дьяков (сайт ОУНБ ім. Д. І. Чижевського)

Волны погоды – как их предсказывать? «Техника Молодежи» № 2, № 4; 1973 год (Meteoweb)

Долгих Е. Анатолий Витальевич Дьяков – солнцепоклонник из Кузбасса. (Калтан – Осинники 21 века)

Дьяков Анатолий Витальевич (Википедия)

Дьяков Анатолий Витальевич (Новокузнецк 400)

Как «Бог погоды» из СССР предсказывал катаклизмы во всем мире с помощью непризнанного метода (Культурология.РФ)

Степанова Ольга. Навiть «Бог погоди» – наш земляк. «Исторический календарь Кировоградщины на 2012 год» (Украина Центр)

Ураган Инес. Анатолий Дьяков – гений, который никогда не ошибался в прогнозе погоды (Назад в СССР)

Фетисова Мария. Вадим Дьяков и его звездное небо (Вечерняя Одесса)

Чириков Евгений. Дни Солнечных идей. Дьяков легендарный и документальный. (Огни Кузбасса)

Шлей Евгений. Предсказатель погоды Дьяков (NEONWAY)