Лятошинський Борис Миколайович

Матеріал з wiki
Версія від 12:56, 12 листопада 2021, створена Wikiuser (обговорення | внесок) (Створена сторінка: Файл:LiatoshynskyiBM.jpg|мини|200px|<p style="text-align:center;">'''Борис Миколайович Лятошинський'''</p><p style="text-a...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Борис Миколайович Лятошинський

Дата народження — 03.01.1895 (22.12.1894)
Місце народження — м. Житомир
Дата смерті — 15.04.1968
Місце смерті — м. Київ
Місце поховання — м. Київ, Байковий цвинтар

Борис Миколайович Лятошинський (3 січня 1895 (22 грудня 1894), м. Житомир – 15 квітня 1968, м. Київ) – композитор, диригент, піаніст, музично-громадський діяч, педагог. Навчався у Златопільській чоловічій гімназії. Створив композиторську школу в Україні. Народний артист УРСР. Лауреат Державної премії УРСР ім. Т Г Шевченка.

Життя і діяльність

Борис Миколайович Лятошинський народився 3 січня 1895 (22 грудня 1894) в Житомирі в інтелігентній сім’ї. Його батько, Микола Леонтійович, був знаною людиною – довгий час обіймав посаду директора різних гімназій у Києві, Немирові, Златополі, втілюючи в життя докорінну реформу всебічного розвитку учнів, активно займався науковою та громадсько-просвітницькою діяльністю, викладав історію, є автором кількох праць з історії давнього Риму. Мати, Ольга Борисівна, гарно співала і грала на фортепіано, була освіченою людиною. Вона навчала маленького сина нотної грамоти і навичок гри на інструменті. Батько багато читав синові уголос, часто співав народні пісні, залучаючи всю родину. Початкову освіту Борис Лятошинський отримав удома. Живучи у Златополі (1908 – початок 1911) та навчаючись в гімназії, яку очолював батько, Борис опанував скрипку, грав у духовому оркестрі, робив перші спроби в композиції. 1910 року він пише свої перші твори – мазурку, вальс, невеликі п’єси для фортепіано, а трохи пізніше фортепіанний квартет. У 1911 році, після декількох переїздів за призначеннями батька, родина Лятошинських повернулася до Житомира. Юнак вступив до Другої чоловічої гімназії, яку закінчив у 1913 році. Одночасно серйозно займався музикою, вдосконалював гру на музичних інструментах у Артистичному товаристві під керівництвом О. Ружицького. Написав кілька творів. У 1913 році Б. Лятошинський переїхав до Києва, де почав навчатися на юридичному факультеті Київського університету. Водночас він готувався до вступу в тільки-но відкриту консерваторію, беручи приватні уроки у Р. Глієра і на запрошення останнього став студентом його класу. 1915 року написав свій перший струнний квартет. У 1918 році Б. Лятошинській закінчив юридичний факультет, а ще через рік – консерваторію по класу композиції і був залишений там викладачем музично-теоретичних дисциплін, з 1935 року і до кінця життя був її професором. У 1920-ті роки, які стали для Б. М. Лятошинського періодом творчої зрілості, формування індивідуального стилю, композитор активно займається творчою і музично-громадською роботою, з 1922-го до 1925 року очолює Асоціацію сучасної музики, здійснює ряд інструментувань творів інших авторів. Він глибоко цікавиться новою музикою, стежачи за здобутками як російських, так і західних композиторів.

30-ті роки – важливий етап у творчості Лятошинського. Композитор знову звернувся до великих оркестрових форм, він створив сюїту зі своєї музики до кінофільмів та Симфонію № 2. Були також написані романси на вірші О. Пушкіна, І. Франка, Л. Первомайського, десять обробок українських народних пісень для голосу з фортепіано, дві кантати ( «Урочиста кантата», «Заповіт») та опера «Щорс».

Поряд з написанням власних творів Б. Лятошинський редагував і оркестрував оперу «Енеїда» М. Лисенка, оркестрував балет «Комедіанти», оперу «Шах-Сенем» Р. Глієра, оперу «Тарас Бульба» М. Лисенка. Б. Лятошинський був одним із засновників Спілки композиторів України, першим головою (з 1939р.) та довголітнім членом її правління, а також членом правління СК СРСР (з 1948 р.)

Під час Другої світової війни Б. М. Лятошинський працював у Саратові, куди була евакуйована Київська консерваторія. Викладацьку роботу Борис Миколайович поєднував з працею на радіостанції ім. Т. Шевченка. Серед творів цього періоду – «Український квінтет» (удостоєний Державної премії), фортепіанна сюїта, романси, обробки народних пісень. Після визволення Києва Б. Лятошинський повернувся до столиці і відразу ж включився в музичне життя. Борис Миколайович став художнім керівником Української філармонії, поєднуючи працю музичного консультанта у Радіокомітеті та викладацьку діяльність у Київській консерваторії.

Робота у повоєнні роки була особливо інтенсивною і плідною. Б. Лятошинський створив хорові мініатюри за віршами Тараса Шевченка, цикл «Пори року» за віршами Олександра Пушкіна, Афанасія Фета, Максима Рильського. Незважаючи на видатний внесок в українську музику, композитор піддавався критиці влади під час радянської кампанії по боротьбі з формалізмом. Цей період тяжких випробувань не зламав митця, він продовжує плідно працювати.

1950-1960-ті роки відзначені величезним інтересом композитора до слов’янської культури, фольклору. Як підсумок з’являються «Слов’янський концерт» для фортепіано з оркестром, дві мазурки на польські теми для віолончелі та фортепіано, романси на вірші Адама Міцкевича, симфонічні поеми «Гражина» та «На берегах Вісли», «Польська сюїта», «Слов’янська увертюра», П’ята («Слов’янська») симфонія, «Слов’янська сюїта» для симфонічного оркестру.

Діапазон інтересів Лятошинського був надзвичайно великий. Він цікавився новими науковими досягненнями, прекрасно знав всесвітню літературу. Володіючи багатьма мовами, читав її в оригіналах, був тонким цінителем художніх творів різних галузей мистецтва, проте справжньою його стихією завжди залишалась музика.

Ім'я Борис Миколайовича Лятошинського пов'язане з визначними творчими досягненнями українського музичного мистецтва. Більш як за півстоліття своєї композиторської діяльності він написав багато талановитих творів у різних жанрах. Велику цінність становить значна кількість романсів, яких налічується понад шістдесят. Став класикою хоровий і камерно-вокальний доробок композитора, де актуалізується інтерпретація видатних поетичних шедеврів світової літератури. Як композитор-новатор, Борис Лятошинський був представником модернізму, запроваджувачем стилів нової музики – експресіонізму, імпресіонізму та неофольклоризму. Борис Лятошинський був одним з найвидатніших українських симфоністів. Його симфонізмові властива програмність, нею визначаються його симфонічні поеми, увертюри, сюїти. Творчість композитора відіграла значну роль у наближенні українського симфонізму до європейського рівня. Його мистецькі здобутки в різних галузях стимулювали тенденцію розширення жанрової і стильової палітри української музики.

Значну частину свого життя Борис Лятошинський присвятив педагогічній діяльності, він був дуже впливовим викладачем у консерваторії. Серед учнів Лятошинського – відомі українські композитори: Леонід Грабовський, Леся Дичко, Іван Карабиць, Микола Полоз, Валерій Польовий, Валентин Сильвестров, Євген Станкович, Ігор Шамо, Георгій Мірецький, які вивели українську композиторську школу на світові обрії.

Крім того, що Б. М. Лятошинський був видатним композитором-симфоністом, прекрасним піаністом та диригентом, талановитим педагогом, він багато часу приділяв громадській роботі. За своє життя був нагороджений багатьма орденами та медалями, двічі був удостоєний державних премій.

Борис Миколайович Лятошинський помер 15 квітня 1968 року. Похований на Байковому кладовищі в Києві.

LiatoshynskyiBM7.jpg
Надгробок Бориса Лятошинського на Байковому цвинтарі в Києві.

Нагороди і премії

Орден «Знак пошани» (1938)

Заслужений діяч мистецтв УРСР (1945)

Сталінська премія другого ступеня (1946) – за Український квінтет

Орден Трудового Червоного прапора (1946)

Медаль «За трудову доблесть» (1946)

Сталінська премія першого ступеня (1952) – за музику до фільму «Тарас Шевченко» (1951)

Орден «знак пошани» (1955)

Орден Леніна (1960)

Народний артист УРСР (1968)

Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченко (1971, посмертно) – за оперу «Золотий обруч» (1930)

За цілий ряд творів польської тематики («Гражина», «На берегах Вісли» і ін.) композитор одержав премію за зміцнення польсько-радянської дружби», а також «Медаль 1000-ліття» від уряду Польщі.

Пам'ять

LiatoshynskyiBM2.jpg
Пам'ятник Б. М. Лятошинському в Житомирі

LiatoshynskyiBM3.jpg
Меморіальна дошка Б. Лятошинському на будинку письменників Роліт у Києві (скульптор А. Банніков, архітектор О. К. Стукалов)

LiatoshynskyiBM4.jpg
Меморіальна дошка Борису Лятошинському в приміщенні Київської консерваторії.

LiatoshynskyiBM5.jpg
Музична школа № 1 ім. Б. Лятошинського в Житомирі

LiatoshynskyiBM6.jpg
Кімната-музей Б. Лятошинського в музичній школі № 1 м. Житомира

Ім’я Бориса Миколайовича Лятошинського присвоєно Харківському музичному училищу (1968), Ансамблю класичної музики (1981), Музичній школі м. Житомира; вулицям в Житомирі, Києві, Луцьку.

Мотив валторн із 5-ї симфонії композитора затверджений як позивні фестивалю «Київ Музик Фест». Засновано премію ім. Б. М. Лятошинського (1995). Про митця знято кінофільми «Осінні мініатюри» (1984, режисер Б. Небієрідзе), «Борис Лятошинський» (1994, режисер В. Скворцов).

Бібліографія

Белза, Ігор. Б. М. Лятошинський: Заслужений діяч мистецтв УРСР / Ігор Белза. – К. : Мистецтво, 1947. – 61 с.

Бентя, Юлія. «..его замечания были тонкими, дельными...» / Юлія Бентя // Музика. – 2015. – № 3–5. – С. 44-47

Білинська, М. Борис Лятошинський / М. Білинська // Український календар. – 1978. – № 1–12. – С. 124-126

Борис Лятошинский [Текст] : воспоминания, письма, материалы. В 2 ч. / сост. Л. Н. Грисенко, Н. И. Матусевич, вступ. ст. И. Ф. Бэлзы, с. 7-35; коммент. Л. Н. Грисенко. – К. : Муз. Україна, 1985 – Ч. 1 : Воспоминания. – 1985. – 215 с. : 8 л. ил. Ч. 2 : Письма. Материалы. – 1986. – 248 с. : 4 л. ил. – Список произведений Б. Н. Лятошинского: с. 224-234; Основная лит. о Б. Н. Лятошинском: с. 236-243

Борис Лятошинський – Рейнгольд Глієр : Епістолярна спадщина / упор. Маріанна Копиця. – К. : Муз. Україна, 2016. – 767 с.

Борис Николаевич Лятошинский [Текст] : Сб. ст. / Сост. Марианна Копица. – К. : Муз. Україна, 1987. – 180,[2] с. – Список произведений Б. Н. Лятошинского, изд. в грамзаписи: с. 177-181

Видатні діячі України минулих століть = Outstanding Ukrainian personalities of the past : меморіальний альманах / Нац. проект «Золота книга української еліти», Компанія «Євроімідж», Ін-т історії України НАН України, Товариство «Україна – Світ», Ін-т біографічних досліджень ; Віталій Абліцов [та ін.] ; редкол.: Олександер Шокало (гол. ред.) [та ін.]. – К. : Євроімідж, 2001. – 611,[12] с. : портр., фото, іл. – (Сер. «Золоті імена України»). – Текст: укр., англ.

Видатні постаті в історії України ХХ ст. [Текст] : короткі біографічні нариси / Віктор Гусєв [та ін.]. – К. : Вища школа, 2011. – 390,[2] с. : портр.

Герега, М. Із творчої скарбниці : Борис Лятошинський / М. Герега // Музика. – 1989. – № 6. – С. 13

Гомон, Тетяна. Майстер і Маргарита / Тетяна Гомон // Музика. – 2015. –№ 3–5.– С. 12- 15 : фото

Діячі науки і культури України: нариси життя та діяльності / О. В. Даниленко, Л. В. Іваницька, А. П. Коцур та ін.; за заг. ред. : А. П. Коцура, Н. В. Тереса ; Київський нац. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. – К. : Книги-ХХІ, 2007. – 462,[2] с.

Запорожец, Наталия Владимировна. Б. Н. Лятошинский / Н. В. Запорожец. – М. : Сов. композитор, 1960. – 174 с. : портр., нот., фото, табл. – Библиогр. в подстроч. прим. – Библиогр. с. 142-147

Зінченко, Наталія. Згадаємо Лятошинського / Наталія Зінченко // День. – 2011. – 14 квітня. – С. 7

Золота книга української еліти = Golden book of Ukrainian elite : інформаційно-іміджевий альманах: у 6 т. / Нац. проект «Золота книга української еліти»; голова орг. ком. Леонід Кравчук ; кер. проекту Олексій Омельченко; гол. ред. Оксана Онопрієнко [та ін.]. – К. : Євроімідж, 2001 – Т. 2. – 2001. – 577,[6] с. : портр., фото. кол., кол. іл., фото.

Іваницька, Я. Епісторярна спадщина Бориса Лятошинського : Інтерв'ю з Маріанною Копицею та листи Бориса Лятошинського і Миколи Мясковського / Я. Іваницька // Музика. – 2004. – № 6. – С. 20-23

Копиця-Карабиць, Маріанна. З висоти земної вічності / Маріанна Копиця-Карабиць // Музика. – 2015. – № 3–5. – С. 4-9 : кол.іл.

Копица, Марианна Давидовна. Симфонии Б. Лятошинского [Текст] : Эпоха. Коллизии. Драматургия : Исследование / Марианна Копица. – К. : Муз. Україна, 1990. – 131,[2] с. : ил. ; 21 см. – Библиогр.: с. 129-132.

Копиця, Маріанна. Симфонії під... арештом : Лятошинський Борис / Маріанна Копиця // День. – 2012. – 2 березня. – С. 15

Классова, Олена. Пам'яті Лятошинського / Олена Классова // Народне слово. – 2015. – 12 березня. – С. 6 : фото

Кудашева, Катерина. Борис Лятошинський і кінематограф / Катерина Кудашева // Музика. – 2015. – № 3-5. – С. 61-63 : фото

Кулик, Валентин. Лятошинський і драматичний театр / Валентин Кулик // Музика. – 2015. – № 3-5. – С. 33-37

Кульчий, Олена. Документальна скарбниця Шевченківських лауреатів / Олена Кульчий, Тамара Малярчук, Юлія Бентя ; Держ. архівна служба України, Центральний держ. архів-музей літератури і мистецтва України. – К. : Кліо, 2013. – 347,[4] с. : портр., фото.

Лятошинський, Борис Миколаєвич. Симфонія № 3 тв. 50 : Перекладена для форт. в чотири руки / Борис Лятошинський. – К. : Муз. Україна, 1977. – 112 с. : нот. – Текст парал. укр. та рос. мовами.

Лятошинський, Борис. Епістолярна спадщина : у 2 т. / Борис Лятошинський; Упоряд. і авт. вступ. ст. Маріанна Копиця. – К. : ТОВ «Задруга», 2002 –Т. 1 : Борис Лятошинський – Рейнгольд Гліер : Листи (1914-1956). – 2002. – 767,[1] с. – Бібліогр.: с. 745-746.

Малозьомова, Олександра. Оперні драми і колізії / Олександра Малозьомова // Музика. – 2015. – № 3–5. – С. 38-42 : іл.

Молчанова, Тетяна . Час, втілений у музиці : (Борис Лятошинський) / Тетяна Молчанова // Дзвін. – 1999. – № 8–9. – С. 123-124

Моргун, Тетяна. Олімпієць національної музичної культури / Тетяна Моргун // Профспілкова газета. – 2015. – 29 січня. – С. 14

Муха, А. Уроки майстра / А.Муха // Музика. – 1998. – № 1. – С. 24-25

Невінчана, Тамара. Лятошинський і Шамо / Тамара Невінчана // Музика. – 2015. № 3–5. – С. 48-49

Озеров, П. Наш календар : Народилися у грудні / П. Озеров // Новомиргородщина. – 2014. – 28 грудня. – С. 8

Оборська, Ганна. Кабінет-музей видатного українського композитора Лятошинського / Ганна Оборська // Культура і життя. – 2021. – № 3-4 (12-26 лютого). – С. 7

Попельницька, О. О. Сто великих діячів культури України / О. О. Попельницька, М. В. Оксенич. – К. : Арій, 2010. – 462,[1] с. : портр., фото. – (Сер. «100 великих»). – Бібліогр.: с. 456-460.

Постаті Новомиргородщини // Новомиргородщина. – 2014. – 11 січня. – С. 6

Преварська, Марта Іванівна. Видатні українці: Культура. Мистецтво. Освіта : довідник / Марта Преварська. – К. : Велес, 2016. – 364,[4] с. : фото. – (Сер. «Гордість і слава України»).

Савчук, Ігор. Холодне літо 1941-го... / Ігор Савчук // Музика. – 2015. – № 3-5. – С. 16-17

Самохвалов, Виктор Яковлевич. Борис Лятошинский : [Пер. с укр.] / В. Самохвалов. – К. : Муз. Україна, 1981. – 52 с. – (Сер. «Творчі портрети українських композиторів») Список произведений Б.Н.Лятошинского: с.43-52

Самохвалов, Віктор Яковлевич. Борис Лятошинський : 1895-1968 / Віктор Самохвалов. – Вид. 2-е. – К. : Муз. Україна, 1974. – 47 с. : іл. – (Сер. «Творчі портрети українських композиторів»)

Самохвалов, Віктор Яковлевич. «Гражина», «На берегах Вісли» – симфонічні твори Б. Лятошинського / Віктор Самохвалов. – К. : Мистецтво, 1964. – 29 с. – (Сер. «Любителям музики»)

70 знаменитых композиторов : судьба и творчество [] / Алла Ладвинская. – Донецк : БАО, 2006. – 414,[2] с. : портр. – (Сер. «Жизнь выдающихся людей»)

Сікорська, Ірина. Симфонії Бориса Лятошинського ] / Ірина Сікорська // Музика. – 2015. – № 3-5. – С. 82-83 : кол.іл.

Станішевський, Борис. Осяяний ім’ям Бориса Лятошинського // Урядовий кур'єр. – 2007. – 30 листопада. – С. 8

Таранченко, Олена. Радіо в житті Лятошинського (моменти повоєнного буття) / Олена Таранченко // Музика. – 2015. – № 3-5. – С. 30-32 : фото

Хіврич, Людмила. Твори великих майстрів. Цикл Б. М. Лятошинського на слова М. Т. Рильського / Людмила Хіврич // Музика. – 1971. – № 3 (травень-червень). – С. 6-7

Web-ресурси

Борис Лятошинський (Музика. Український інтернет-журнал)

Борис Лятошинський (Ноти українських композиторів)

Лятошинский Борис Николаевич (Википедия. Свободная энциклопедия)

Лятошинський Борис Миколайович (Вікіпедія. Вільна енциклопедія)

Лятошинський Борис Миколайович (Енциклопедія сучасної України)

Лятошинський Борис Миколайович (Житомирська бібліотека для дітей)

Лятошинський Борис Миколайович (Інститут історії України. Національна академія наук України)

Лятошинський Борис Миколайович (Житомирська ОУНБ ім. О. Ольжича)

Лятошинський Борис Миколайович (Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського)