Кропивницька Олександра Марківна

Матеріал з wiki
Версія від 12:11, 12 листопада 2021, створена Wikiuser (обговорення | внесок) (Створена сторінка: Файл:KropyvnytskaOM.jpg|мини|200px|<p style="text-align:center;">'''Олександра Марківна Кропивницька'''</p><p style="tex...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Олександра Марківна Кропивницька

Дата народження — 20.05(01.06).1888
Місце народження — м. Єлисаветград (нині – Кропивницький)
Дата смерті — 20.04.1969
Місце смерті — м. Петродворець
Місце поховання — Серафимівське кладовище в Ленінграді

Олександра Марківна Кропивницька (20 травня (1червня) 1988, м. Єлисаветград (нині Кропивницький) – 20 квітня 1969, м. Петродворець) – українська оперна та камерна співачка (сопрано), дочка М. Л. Кропивницького.

Життя і діяльність

Олександра Кропивницька – донька Марка Лукича Кропивницького та Надії Василівни Гладушенко – народилась 20 травня (1 червня) 1888 року в Єлисаветграді (нині Кропивницький). Влітку 1889 року Марко Кропивницький купує неподалік від Харкова хутір, пізніше названий «Затишок», який став на багато років омріяним місцем життя родини Кропивницьких. Дівчинка зростала привітною, допитливою, життєрадісною, швидко навчилася грамоті, виявляла музичні здібності. Значний вплив на виховання Олександри справила її бабуся Капітоліна Іванівна. Саме вона навчала онуків не тільки початковим шкільним предметам, а й музиці, українських народних пісень. Пізніше з’явилася і гувернантка Еллі Юліївна Шиффер, німкеня похилого віку. Саме завдяки їй Олександра добре знала німецьку мову і це потім дуже допомогло їй під час навчання у гімназії. У шість років Олександра вміла грати на роялі. Співаючи, сама собі акомпанувала. З дитячих років брала участь у домашніх спектаклях, в ранньому дитинстві блискуче читала вірші Т. Шевченка. З 1901 року майбутня співачка навчалася в харківській Вознесенській гімназії і водночас понад три роки брала уроки гри на фортепіано у професора А. Бенша. В гімназії у дівчини виявили красивий голос – сопрано з драматичним забарвленням. Весною 1905 року, в рік закінчення навчання, Олександра Кропивницька взяла участь в концерті, що відбувся в приміщенні Харківської громадської бібліотеки, в якому виконала музичні твори «На городі, коло броду» ( слова Т. Шевченка, музика М. Лисенка), «Ангел ночі над землею» (з опери «Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського) та веселу пісню «Ой ненько, ненько, зацвіло серденько». Виконавиця дістала схвальні відгуки публіки та преси. Після закінчення гімназії постало питання продовження освіти. За порадою І. І. Мечникова, який часто бував у «Затишку», було вирішено їхати до Парижа. У Парижі Олександра навчалася у видатного педагога по вокалу мадам Роз Карон, по класу рояля у професора С. Тальберга. Однак навчання тривало недовго. За кілька місяців у Олександри раптово зник голос, і вона повернулася на батьківщину. Протягом 1906-1907 років Олександра живе на хуторі «Затишок», захопившись драматичними аматорськими виставами. Наприкінці серпня 1907 року виїздить до Петербурга, де після екзамену була прийнята на імператорські драматичні курси і протягом трьох років навчалася у класі В. Давидова.

В цей період у неї знову з’являється голос і, починаючи з 1909 року, вона бере уроки співу у відомої оперної співачки С. Гладкої, досвідченого педагога А. Томської, колишньої оперної солістки О. Скальковської, петербурзького світила І. Венгерової, професора консерваторії, яка високо цінувала обдарування учениці. За порадою О. Скальковської в 1912 році, вже після смерті батька, Олександра Кропивницька їде навчатися до Італії. Протягом 1912-1913 років навчається в римській консерваторії у професора А. Котоньї та у його племінника, піаніста і диригента М. Котоньї. Перебуваючи в Італії, Олександра Марківна багато та плідно виступала. Як камерна співачка виконувала сольні партії в ораторіях «Жанна д'Арк» П. Паре і «Дочка Ієвфая» Дж. Каріссімі, у Четвертій симфонії Г. Малєра і Дев'ятій симфонії Бетховена. Виступала під орудою диригентів В. Менгельберга, А. Пазовського та ін. Французький композитор Поль Паррей присвятив Олександрі Кропивницькій декілька романсів. Визначний успіх співачки відзначила римська газета «Італія». Голос Олександри Марківни зачарував директрису римського оперного театру Костанці Е. Кареллі. Олександра Марківна підписала перший контракт – 350 лір на місяць. Весною 1914 співачка дебютувала в партії Аїди у однойменній опері Дж. Верді і мала великий успіх. Кар’єра складалася успішно. Але напружена політична обстановка у світі примусила О. Кропивницьку восени 1914 повернутися на батьківщину. У 1915-1916 роках вона працює в театрі музичної драми і Народному домі в Петрограді. Тут нею були створені незабутні образи в операх «Пікова дама», «Снігуронька», «Кармен». Влітку 1918 переїхала до Харкова і працювала в оперному театрі, брала участь у концертних подорожах Україною.

Молода співачка виконувала класичні арії, українські народні пісні. У 1920-1922 роках Олександра – солістка Ростовської опери. У Ростові в той час віддавали перевагу опереті, тож Олександра Марківна виступала у провідних партіях таких класичних оперет як «Весела вдова», «Жриця вогню», «Пекельна любов», « Рай Магомета». Партнери відзначали, що співати з нею – одне задоволення. Серед них був молодий тенор – Євген Михайлов, який згодом став чоловіком Олександри Марківни. Разом вони працювали в Харкові, Бобруйську, Гомелі. А з 1925 року – в опереточній трупі Сагайдачного на Уралі.

А весною 1929 року вони були запрошені до Ленінграда. Подальший творчий шлях уже пов’язаний з театром музичної комедії. Олександра Марківна спочатку виступала в своєму репертуарі, згодом перейшла педагогом по класу вокалу в цьому ж театрі. Під час війни театр музичної комедії лишили в Ленінграді для обслуговування армії, флоту і населення. Всіх акторів розділили на концертні бригади, які виїхали обслуговувати частини Червоної Армії. Артистів театру можна було побачити в ті дні на кораблях в Кронштадті і на Неві, на передньому краї оборони в районі Рибальського і біля Пулковських висот, на Карельській ділянці фронту і в районі лікарні Фореля. Тяжко переживались незгоди блокади. За виступи акторам платили продуктами харчування, що в голодний воєнний час було дуже цінним, і, дякуючи цьому, Кропивницькі-Михайлови вижили. Обоє нагороджені медалями «За оборону Ленінграда». Коли блокаду зняли, Олександра Марківна з січня 1944 року продовжувала педагогічну діяльність. З великою чуйністю і любов’ю ставилась до своїх учнів і учениць, проходила з ними класичний і радянський репертуар.

Олександра Кропивницька пропагувала українську музику, виконуючи твори українських композиторів. Виконала партії: Тетяна, Ліза, Марія – «Євгеній Онєгін», «Пікова дама», «Мазепа» П. Чайковського, Купава – «Снігуронька» М. Римського-Корсакова, Тамара – «Демон» А. Рубінштейна, Аїда – «Аїда» Дж. Верді, Рахіль – «Жидівка» Ф. Галеві, Маргарита – «Фауст» Ш. Гуно, Тоска – «Тоска» Дж. Пуччіні, Недда – «Паяци» Р. Леонкавалло, Мерседес – «Кармен» Ж. Бізе.

KropyvnytskaOM2.jpg

KropyvnytskaOM3.jpg

Так невтомно Олександра Марківна працювала все своє життя, аж поки тяжка хвороба не підкосила. 20 квітня 1969 року вона померла від інсульту. Похована на Серафимівському кладовищі в Ленінграді.

KropyvnytskaOM4.jpg

Нагороди

Медаль « За освобождение Ленинграда».

Бібліографія

Кропивницька Олександра Марківна // Українська музична енциклопедія. Т. 2: [Е – К] / Гол. редкол. Г. Скрипник. – Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. – С. 618 – 619.

Кушнірук О. П. Кропивницька Олександра Марківна // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001 – 2020.

Лисенко, Іван. З родини Кропивницьких // Вітчизна. – 1978. – № 7.– С. 218 – 220

Лисенко І. М. Кропивницька Олександра Марківна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. – К. : Наукова думка, 2009. – Т. 5 : Кон – Кю. – С. 409. – 560 с. : іл.

Лисенко, Іван Максимович. Словник співаків України [Текст] / Іван Максимович Лисенко; післямова М. Слабошпицького. – К. : Рада, 1997. – 354 с.

Лисенко, Іван Максимович. Співаки України [Текст] : енциклопедичне видання / Іван Лисенко. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Знання, 2011. – 629 с. : портр.

Черняк, Н. Олеся, улюблениця Марка [Текст] / Н. Черняк // Наше місто. – 2013. – 4 липня. – С. 3

Ярош, В. Олеся [Текст] / В. Ярош // Кіровоградська правда. – 1990. – 4 лютого.– С. 3

Web-ресурси

Кропивницкая Александра Марковна. (Википедия. Свободная энциклопедия)

Кропивницька О. М. (Вікіпедія. Вільна енциклопедія)

Кропивницька Олександра Марківна. (Енциклопедія історії України Том (Україна – Українці) Кн. 1)

Кропивницька Олександра Марківна. (Енциклопедія сучасної України)

Харків: Люди події-дати. Історичний календар (Фейсбук)