Станіславський Микола Дмитрович

Матеріал з wiki
Версія від 12:45, 18 листопада 2021, створена Wikiuser (обговорення | внесок) (Створена сторінка: Файл:StanislavskyiMD.jpg|мини|слева|200px|<p style="text-align:center;">'''Микола Дмитрович Станіславський'''</p><p...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Микола Дмитрович Станіславський

Дата народження — 01(13).03.1905
Місце народження — м. Єлисаветград (нині м. Кропивницький)
Дата смерті — 13.10.1970
Місце смерті — м. Житомир

Микола Дмитрович Станіславський (1(13) березня 1905; Єлисаветград – 13 жовтня 1970; Житомир) – український режисер. Навчався у Єлисаветградській чоловічій класичній гімназії, закінчив приватну гімназію Крижановського. У 1949-1950 – режисер Кіровоградського українського музично-драматичного театру ім. М Л. Кропивницького. Заслужений артист УРСР.

Життя і діяльність

Станіславський Микола Дмитрович народився в м. Єлисаветграді 1(13) березня 1905 року в сім’ї священника і педагога Д. В. Станіславського.

Навчався юнак у Єлисаветградській чоловічій класичній гімназії, закінчив приватну гімназію Крижановського, був членом літературно-мистецького гуртка Єлисаветградської учнівської молоді, який виник у 20-ті роки ХХ ст. Дружні стосунки склалися з Арсенієм Тарковським, Юрієм Нікітіним, Тетяною Нікітіною – донькою нотаріуса, першого голови єлисаветградської «Просвіти» Василя Нікітіна, яка згодом стала його дружиною, Іриною та Іполітом Бошняками, Андрієм та Назаром Тобілевичами, Михайлом Хороманським.

Театральну освіту Микола Станіславський здобув у Державному музично-драматичному інституті імені М. В. Лисенка. Під час навчання був учасником «Театру читця» при цьому виші, слухав лекції Леся Курбаса з майстерності актора. Згодом залишив спогади про «Маклену Ґрасу» Миколи Куліша в постановці Леся Курбаса 1933 року.

В 1930-1933-х роках Микола Станіславський – художній керівник Першого державного робітничого театру в Києві. А через рік він працює в театрах Марій Ел, Комі й Кабардино-Балкарії. Він уважно ставився до молодих акторів, займався з ними майстерністю актора, читав лекції по історії театру, проводив індивідуальні заняття.

Під час війни працював в Нальчику.

З 1945 року Микола Дмитрович очолював Івано-Франківський національний академічний обласний музично-драматичний театр імені Івана Франка. Його дружина Тетяна Нікітіна в той час очолила Івано-Франківський ляльковий театр.

В 1949-1950-х роках Станіславський – режисер Кіровоградського академічного українського музично-драматичного театру імені М. Л. Кропивницького, в 1952–1959-х – головний режисер Хмельницького обласного театру ім. Г.І. Петровського. Саме в той час (1954 р.) він був удостоєний звання заслуженого діяча мистецтв Української РСР. А в 1959-1963-х роках – головний режисер Житомирського українського музично-драматичного театру імені І. Кочерги.

В останні роки життя Микола Дмитрович разом з дружиною мешкав у Житомирі. Влітку 1970 року до них в гості приїздив Арсеній Тарковський разом зі своєю дружиною. Їхня зустріч відбулася у знаменитій місцині, пов'язаній з іменами Евеліни Ганської та Бальзака, де у Станіславського була дача. Тарковський не втомлюючись висловлював захоплення красою природи українського села Тригір'я зі столітніми дубами, скелями над річкою і старовинним монастирем.

А вже 13 жовтня 1970 року Станіславського Миколи Дмитровича не стало.

Постановки

«Життя починається знову» В. Собка (1951–1952)

«Живий труп» Л. Толстого (1951–1952)

«Одруження» М. Гоголя (1951–1952)

«Під золотим орлом» Я. Галана (1951–1952)

«Голос Америки» Б. Лавреньова (1952–1953)

«Честь сім'ї» Г. Мухтарова (1952–1953)

«Отелло» У. Шекспіра (1952–1953)

«Не судилось» М. Старицького (1952–1953)

«Дівоньки-красунечки» А. Сімукова (1952–1953)

«Любов на світанні» Я. Галана (1952–1953)

«Не називаючи прізвищ» В. Минка (1952–1953)

«Маріне» М. Бараташвілі (1953–1954)

«Таланти і шанувальники» О. Островський (1953–1954)

«Вибачайте, коли ласка!» А. Макайонка (1953–1954)

«Навіки разом» Л. Дмитерка (1953–1954)

«Роки блукань» О. Арбузова (1954–1955)

«Овод» («Ґедзь») за Е. Л. Войнич (інсценізація Я. Галана) (1954–1955)

«Серце не прощає» А. Софронова (1954–1955)

«За двома зайцями» М. Старицького (1954–1955)

«В добрий час» В. Розова (1955–1956)

«Воскресіння в понеділок» В. Диховичного (1955–1956)

«Мораль пані Дульської» Г. Запольської (1956–1957)

«Транзитні пасажири» М. Синьова (1956–1957)

«Інтервенція» Л. Славіна (1957–1958)

«Чому посміхалися зорі» О. Корнійчука (1957–1958)

«Чотири дев'ятки» В. Пістоленка (1958–1959)

«Небезпечна професія» В. Соловьова (1958–1959)

«Дорога спадщина» Ф. Корецького (1958–1959)

Бібліографія

Босько В.М. [Станіславський Микола Дмитрович] // Історичний календар Кіровоградщини на 2015 рік. Люди. Події. Факти / В.Босько ; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського. – Кіровоград: Центральне Українське видавництво, 2014. – С. 55

Босько В.М. [Станіславський Микола Дмитрович] // Історичний календар Кіровоградщини на 2020 рік. Люди. Події. Факти / В.Босько ; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського. – Кропивницький: Імекс-ЛТД, 2019. – С. 90

Станіславський Микола Дмитрович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 557-558

Станіславський М. На південь від Омська: українські артисти в Казахстані // Україна. – 1958. – вересень, С. 26

Ювілеї наших земляків // Освітянське слово. - 2005. - лютий. - С. 8

Web-ресурси

Станіславський Микола Дмитрович – (Вікіпедія)

«Станіславський феномен». До 110-річчя від дня народження Миколи Дмитровича Станіславського – (Хмельницька обласна універсальна наукова бібліотека)