Ястребов Володимир Миколайович

Володимир Миколайович Ястребов

Дата народження — 18.07. (6.07. за ст. ст.) 1855
Місце народження — с. Крива Лука, Самарський повіт, Самарська губернія, Російська імперія (нині Кінельський район, Самарська область, Росія)
Дата смерті — 02.01.1899 (21.12.1898 за ст. ст.)
Місце смерті — м. Херсон
Місце поховання — Херсонський цвинтар

Володимир Миколайович Ястребов (18 липня (6 липня за старим стилем) 1855 – 2 січня 1899 (21 грудня 1898 за старим стилем) – історик, етнограф, археолог, краєзнавець, дослідник старожитностей Єлисаветградщини (сучасної Кіровоградщини).

Повага до минулого - ось межа,
що відрізняє освіченість від дикості.
О. С. Пушкін

Життя і діяльність

Володимир Ястребов народився 18 липня 1855 року в селі Крива Лука Самарської губернії у родині священника. Мати померла, коли хлопчик був ще зовсім малим. Його батько, пригнічений раннім удівством, скінчив життя божевільним. Участь у вихованні хлопчика взяли на себе бабуся та няня. З останньою він і вирушив у дев’ятирічному віці до дядька в Самару, де вступив до першого класу класичної гімназії. Після закінчення гімназії у 1872 році Володимир продовжив навчання на історичному відділенні історико-філологічного факультету Новоросійського університету в Одесі, де його науковими наставниками стали відомі вчені: В. І. Григорович, Ф. К. Брун, Р. В. Орбинський, Ф. І. Успенський, О. І. Маркевич. Навчання в одному з провідних вузів Російської імперії дарує Володимиру не тільки спілкування з професорами, а й відкриває можливість працювати з багатими книжковими фондами приморського міста. Викладач О. І. Маркевич згадував: «Приблизно 1874 року в мене з’явився молоденький студент, невеличкого зросту, не дуже гарний, з темним обличчям, в окулярах, але обличчя його було таке виразне і освітлювалося таким приємним усміхом, що любо було дивитися на нього. Відтоді він часто приходив до мене, брав багато книжок і читав їх з захопленням. Я приголубив юнака, часто затримував його в себе, говорив з ним і впевнився, що він надзвичайно серйозно ставиться до своєї праці».

У 1876 році В. Ястребов закінчив університет і отримав призначення на посаду викладача історії Єлисаветградської громадської жіночої гімназії. Тут Володимир зустрів свою долю – учителька жіночої гімназії Олена Карлівна Рудольф у 1883 році стала його дружиною. У місті молодий учитель зблизився з В. І. Григоровичем, який після відставки восени 1876 р. переїхав до Єлисаветграда і викладав у земському реальному училищі, куди запросив працювати також і Ястребова. Як свідчить архів реального училища, викладачем історії і географії цього закладу у чині колезького асесора молодий спеціаліст Ястребов став 13 вересня 1876 року.

Після необережних слів, сказаних у грудні 1876 р. на урочистостях з нагоди 100-річчя від дня народження імператора Олександра І, Володимир Ястребов мусив піти з роботи у громадській жіночій гімназії, проте залишився на посаді викладача земського вищого реального училища, крім того деякий час викладав у приватній жіночій гімназії Е.Ф. Кодієвої.

У 1877 році Ястребов захистив дисертацію в Новоросійському університеті з теми «Хрестовий похід Фрідріха ІІ» і був затверджений кандидатом історії.

Володимир Миколайович дуже відповідально ставився до викладацької діяльності, ретельно готувався до уроків, наполегливо продовжував займатися історичними дослідженнями, захоплювався археологією та етнографією. Для забезпечення предметності та наочності в навчальному процесі земське реальне училище мало міцну матеріальну базу: багату бібліотеку, фізичний кабінет, хімічну лабораторію та кабінет природничої історії. Саме до нього молодий вчений передавав предмети археології та етнографії, зібрані ним під час історичних мандрівок по території Єлисаветградського повіту.

У 1882 році Єлисаветградське земське реальне училище, яке фактично було приватним семикласним училищем 1-го розряду, зрівнялося у правах і програмах з державними реальними училищами. Згідно з міністерським статутом реальні училища мали так звані історико-географічні музеї, власне, це були кабінети навчального приладдя для викладання історії та географії. Володимир Миколайович став завідувачем такого кабінету і дійсно підняв його до рівня справжнього музею завдяки своїй завзятості, копіткій пошуковій та дослідницькій роботі.

Історико-географічний музей, яким на той час завідував Ястребов, складався з невеликої колекції старожитностей. До неї належали 270 монет і медалей, 57 документів, рукописна карта Єлисаветградської провінції ХVІІ ст., 3 кам’яні молотки і цінне зібрання предметів скіфської епохи з кургану біля села Мартоноша. У 1884 році з дозволу правління училища В. М. Ястребов експонував колекцію на ІV Археологічному з’їзді, що проходив в Одесі. Делегати і голова з’їзду О. С. Уваров відзначили її як дуже рідкісну й цікаву. Вважаючи, що оригінальні предмети та старовинні речі пробуджують допитливість у молоді і прищеплюють вихованцям любов до Батьківщини не менше, ніж наочні посібники, Ястребов прагнув по можливості врятувати від загибелі й невідомості такі пам’ятки. Тож вся його робота на посаді завідувача музею була спрямована на збирання, збереження та пропагування колекції. За три роки завідування Володимира Миколайовича музей поповнився 270 предметами, яких на 1886 рік стало вже 612. Серед археологічних надходжень особливої уваги заслуговували кам’яні статуї (результат розкопок курганів скіфської епохи), які сьогодні прикрашають міський сквер поблизу обласного краєзнавчого музею. Крім того, колекція поповнилася 53 предметами прикрас давнього слов’янського племені дреговичів, архівна частина колекції – документами, скріпленими власноручними підписами Єлизавети Петрівни і Катерини ІІ, імператора Олександра І, засновника Нової Сербії генерала І. С. Хорвата, французьких королів Генріха ІV і Людовіка ХVІ. Предмети старожитностей надходили до музею шляхом пожертвувань. А з 1887 року почали виділятися кошти на розкопки, які проводив В. Ястребов. Таким чином, музей земського реального училища під керівництвом вченого і ентузіаста В. М. Ястребова значно розширився: було створено два нові відділи – археології і етнографії.

Зібрані Володимиром Миколайовичем у північних повітах Херсонської губернії етнографічні матеріали відображали історико-етнічну карту регіону, яка сформувалася протягом спільного сторічного проживання різних народів. Дослідник дійшов висновку, що це відбилося і на змісті української усної народної творчості, додавши до неї нові елементи. Особливу увагу він приділяв вивченню прізвищ краю. На Єлисаветградщині та Олександрійщині краєзнавець записав майже 400 прізвищ з поясненням їх походження, систематизувавши за внутрішнім зв’язком з особистим і громадським селянським життям. У 1893 році вийшла стаття «Малоросійські прізвища Херсонської губернії». В ній автор пояснює значення прізвищ, наводить приклади використання їх у топографічних назвах, приказках, прислів’ях, дитячих піснях. Краєзнавець започаткував системне вивчення традиційної культури, розробив власну методику збирання й обробки етнографічних матеріалів.

Ястребов зібрав цікаві відомості про писанки. Зокрема, у «Матеріалах з етнографії Новоросійського краю…» він використав багато візерунків болгарських писанок: гребінь, клинці, повна ружа тощо. До речі, позитивну оцінку «Матеріалам…» дав відомий дослідник М. Сумцов: «Взагалі, у збірнику видно редакторську руку, дбайливість про розпорядок і систему, уважне ставлення до інтересів науки і читача». З іншого боку, відомий український етнограф В. Гнатюк критично оцінив спроби виокремлення корінного населення степової України в особливий «новоросійський» тип російського народу. В. Ястребов листувався ще з одним збирачем зразків українського народознавства – Ф. Вовком.

Оцінкою внеску науковця в дослідження давнини на землях Центральної України стало обрання його членом-кореспондентом Московського археологічного товариства (1885 р.), Одеського товариства історії і старожитностей (1887 р., з 1893 – дійсним членом), Історико-філологічного товариства Новоросійського університету (1892 р.), членом-кореспондентом Церковно-археологічного товариства при Київській духовній академії (1894 р.), співробітником Петербурзької археологічної комісії тощо.

Авторитет В. М. Ястребова в археології був настільки значним, що голова Імператорської археологічної комісії граф О. О. Бобринський у 1888 році запросив його очолити археологічні розкопки стародавнього могильника за 12 верст від Тамбова. Після цієї експедиції, наслідком якої стала поява монографії «Лядинський і Томниківський могильники Тамбовської губернії» з багаточисленними ілюстраціями, краєзнавець постійно співпрацював з комісією і брав участь у розкопках на Херсонщині, Катеринославщині й навіть в області Війська Донського. Результати цієї роботи відображені в наукових звітах і статтях ученого, але основною його археологічною працею стала «Практика топографічного дослідження старожитностей Херсонської губернії», видана в Одесі 1894 року. Того ж року в Одесі вийшов головний етнографічний твір дослідника – «Матеріали з етнографії Новоросійського краю, зібрані в Єлисаветградському і Олександрійському повітах Херсонської губернії».

Археологічні, етнографічні та історичні праці Володимира Миколайовича публікувалися в Москві, Петербурзі, Києві, Херсоні, Одесі, Єлисаветграді, Львові, Парижі. Він є автором і упорядником майже 100 наукових праць (зокрема, 3-х монографій, 1 брошури, понад 30 рецензій, близько 60 наукових статей).

Багатогранна наукова діяльність земського вчителя стала феноменом провінційного життя і яскравим зразком духовного подвигу. Ще за життя до Володимира Ястребова прийшло визнання. Він став визначним науковцем і викладачем, професійним керівником музею, активним громадським діячем. В. Ястребов користувався великою любов’ю і пошаною у дітей. Під час шкільних канікул він організовував екскурсії до різних міст: Києва, Москви, Петербурга. Останню поїздку по заповідних місцях Криму довелося перервати у зв’язку з хворобою Володимира Миколайовича, яка виявилася невиліковною. У першій половині 1897 навчального року В.М. Ястребов уроків уже не давав, а в другій – вийшов у відставку. 21 грудня 1898 року Володимир Миколайович Ястребов помер у Херсоні, де й похований.

Пам’ять

1993 року Кіровоградська обласна рада заснувала обласну краєзнавчу премію імені Володимира Ястребова, що присуджується щороку за найкращі науково-дослідницькі роботи з питань історії, культури, етнології та природи Кіровоградщини, а також за розвиток музейної справи.

У 2005 році на приміщенні колишнього земського реального училища (нині – інженерний фаховий коледж ЦНТУ) до 150-річчя з дня народження Володимира Ястребова відкрито пам’ятну дошку.

Бібліографія

Рибалко Павло Павлович. Колекція писанок Володимира Ястребова: (до 155-річчя від дня народження В. М. Ястребова) / Павло Рибалко; Кіровоградський ін-т розвитку людини «Україна», Кіровоградський обл. краєзнавчий музей. – Кіровоград: КІРоЛ «Україна», 2010. – 40 с.: кол. іл., портр.

Собчук Ольга Володимирівна. Володимир Миколайович Ястребов і «Київська Старовина» / Ольга Собчук. – Кіровоград, 2015. – 29,[1] с. – Бібліогр. с. 26-29.

Собчук Ольга Володимирівна. Епістолярна спадщина Володимира Ястребова / О. В. Собчук. – Кропивницький: Імекс-ЛТД, 2020. – 129,[1] с. – Бiблiогр. в пiдрядк. прим.

Босий Олександр. Де захований і кому потрібний «меч-кладенець» національної культури? / О. Босий // Янчуков С. М. З іменем Володимира Ястребова. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2005. – C. 25-36.

Босий Олександр. Дослідник степової України / О. Босий, Л. Боса // Народна творчість та етнографія. – 2005. – № 3. – С. 105-109: іл.

Босько В. Єлисаветградське благодійне товариство поширення грамотності й ремесел (1873-1914) / В. Босько // Вечірня газета. – 2010. – 17 липня. – С. 7; Вечірня газета. – 2010. – 23 липня. – С. 7.

Бракер Наталія. Володимир Миколайович Ястребов: До тридцятих роковин смерті / Н. Бракер // Єлисавет. – 1992. – 20 травня. – С. 3.

Владимир Николаевич Ястребов: Некролог // Киевская старина. – 1899. – № 10 – С. 121-126.

Карповець Н. Листування В. Ястребова і Ф. Вовка / Н. Карповець // Берегиня. – 1997. – № 1-2. – С. 110-126.

Кривенко В. Зникаючі сліди історії / В. Кривенко // Народне слово. – 2012. – 29 березня. – С. 14: фото.

Лісниченко Ю. Чужий по крові, та рідний за духом: До 150-річчя Володимира Ястребова / Ю. Лісниченко // Вечірня газета. – 2005. – 5 серпня. – С. 9.

Лутай Оксана. Літопис землі / О. Лутай // Сільське життя. – 2010. – 10 лютого. – С. 2.

Любарський Роман. Ястребовські читання. Перші. Міжнародні / Р. Любарський // Народне слово. – 2011. – 27 жовтня. – С. 10.

Ніколаєвський Віталій. Патріот степового краю / В. Ніколаєвський // 21- й канал. – 2012. – 27 вересня. – С. 22.

Орел Світлана. Зберегти пам’ять – найголовніше / С. Орел // Вечірня газета. – 2004. – 21 травня. – С. 3.

Орел Світлана. Чарівний меч Володимира Ястребова / С. Орел // Народне слово. – 2005. – 16 серпня. – С. 3.

Писанки з колекції Ястребова // Нова газета. – 2020. – 16 квітня. – С. 12: фото. кол.

Попович Любов. У Кропивницькому показали маловідоме життя Володимира Ястребова / Любов Попович // Кіровоградська правда. – 2020. – 9 липня. – С. 12: фото.

Про премію імені В. Ястребова // Янчуков С. М. З іменем Володимира Ястребова. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2005. – C. 53-54: кол. фото.

Рибалко Павло. Писанка любові й багатства / Павло Рибалко // Кіровоградська правда. – 2000. – 13 січня. – С. 3.

Собчук Ольга. «Не для любителей скучного чтения» / О. Собчук // Украина-Центр. – 2013. – 26 декабря. – С. 19: фото.

Тупчієнко Микола Петрович. Музеєзнавчі аспекти археологічної спадщини В. М. Ястребова // Український музей при навчальному закладі: історія і сучасність: матеріали обласної науково-методичної конференції / Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського; ред.: Л. А. Гайда. – Кіровоград, 2008. – С. 109-117.

Філоненко Оксана. Науково-педагогічна спадщина В. М. Ястребова // Наукові записки [Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка]. – Сер.: Педагогічні науки. – 2015. – Вип. 140. – С. 157-159.

Френчко Людмила. Знаменитости степной столицы / Френчко Л. // Ведомости Плюс. – 2004. – 22 октября. – С. 8.

Френчко Людмила. Знаменитости степной столицы: Владимир Ястребов (продолжение темы) / Л. Френчко // Ведомости Плюс. – 2005. – 16 декабря. – С. 8: фото; 23 декабря. – С. 8.

Чернецький В. В. М. Ястребов – дослідник Єлисаветградщини / В. Чернецький // Кіровоградська правда. – 1967. – 25 жовтня – С. 4.

Чуднов О. Владимир Николаевич Ястребов: Библиографический справочник/ О. Чуднов // Янчуков С. М. З іменем Володимира Ястребова. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2005. – C. 37-52.

Шевченко Сергій. Етнографічні дослідження Північної Херсонщини В. Ястребовим / С. Шевченко // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 1997. – № 39, жовтень. – С. 6.

Шевченко Сергій. Ястребов – дослідник Приінгулля / С. Шевченко // Молодіжне перехрестя. – 2008. – 6 березня. – С. 9.

Шепель, Федір. Фундатор музейної справи / Ф. Шепель // Наше місто. – 2020. – 29 жовтня. – С. 4.

Шепель, Федір. Писанки Ястребова і чорнильниця діда / Ф. Шепель // Наше місто. – 2021. –- 1 липня. – С. 4.

Шляховий, Костянтин. Володимир Миколайович Ястребов (1855-1898). Спроба біографічного дослідження // Стежинами пам’яті. З історії краєзнавчого руху на Кіровоградщині / укл. Лариса Гайда. – Кіровоград, 2013. – Вип. 1. – С.141-144.

Web-ресурси

Володимир Миколайович Ястребов (Державний архів Кіровоградської області. Видатні особистості нашого краю)

Пархомчук Валентина. Розвиток музейної справи на Кіровоградщині ( Вісник Одеського Історико-Краєзнавчого Музею. Випуск 3)

Пивовар А. В. Подорож Єлисаветградською провінцією 1774 року. 150-річчю єлисаветградського історика, етнографа, археолога і педагога Ястребова Володимира Миколайовича присвячується (Мислене древо)

Писанки Центральної України (Українська писанка)

Ястребов Володимир Миколайович(Вікіпедія)