Янчуков Станіслав Миколайович

Станіслав Миколайович Янчуков

Дата народження — 14.06.1938
Місце народження — – с. Світлопіль, Олександрійський район, Кіровоградська область
Дата смерті — 10.05.2019
Місце смерті — м. Кропивницький, Україна
Місце поховання — м. Кропивницький, Лелеківське кладовище

Станіслав Миколайович Янчуков (14 червня 1938, с. Світлопіль Олександрійського району Кіровоградської області – 10 травня 2019, м. Кропивницький) – краєзнавець, філолог, громадський діяч, багаторічний очільник Центрально-Ураїнського видавництва, двічі лауреат обласної краєзнавчої премії імені Володимира Ястребова.

Життя і діяльність

Станіслав Миколайович був дуже помітною особистістю
в багатьох площинах – краєзнавцем, філологом,
журналістом, надзвичайним знавцем історії
і культури нашого краю, оскільки й сам формував цю культуру.
О. Бабенко

Янчуков Станіслав Миколайович народився 14 червня 1938 року в селі Світлопіль Олександрійського району Кіровоградської області. Батько, Янчуков Микола Іванович, був родом з Нової Праги, а мати, Янчукова Тетяна Семенівна – з села Мошориного. До війни батько працював завідувачем початкової школи. У 1940 році його призвали до лав Радянської армії, а потім була війна. Коли територію Кіровоградщини окупували гітлерівські війська, Станіславу було п’ять років. Батько воював, а хлопчик з мамою залишалися в рідному селі. Під селом Ховрахове німці розбили наші частини. Мама була акушеркою, тому як могла допомагала пораненим, а потім і військовополоненим. Коли фашистські війська завдали удару під Підвисоким, батько потрапив у полон. Згодом йому вдалося утекти з полону. Він переховувався, поки наші війська повернулися. Батько тоді прийшов і доповів, що «ось я є такий». Його відправили до штрафбату. У бою за Шостаківку Микола Іванович отримав тяжке поранення – кров’ю змив свою «ганьбу». Потім ще були контузії, поранення, а найтяжче – під Яссами. У січні 1945-го його комісували. Але повернутися до роботи у школі батькові не дозволили, тому він працював у Шарівці то бухгалтером, то обліковцем. У селі Митрофанівка батька узяли до школи бухгалтером і потихеньку дозволяли давати уроки. Згодом у Новопразькому райвно, де батька знали ще до війни, його атестували і направили директором школи робітничої молоді у селище Димитрове Олександрійського району. Там він і працював до останніх своїх днів. Мама працювала акушеркою в тих же селах, а з 1952 – у пологовому відділенні Олександрійської міськлікарні № 3.

У 1945 році Станіслав пішов до школи на станції Шарівка, розбомбленій майже вщент. Власне, і школи як такої не було. Просто десь знайшли уцілілу кімнату і сказали, що тут буде клас. Принесли цеглини, поклали у два ряди – вище і нижче, поставили на них дошку, то був стіл, де першокласники писали на шматках газети, а на нижчій дошці вони сиділи, то був ослін. Таким був його перший клас. Потім батьки вирішили, що хлопчикові буде краще жити у діда Семена у Мошориному. Це було велике село зі справжньою школою. Там Станіслав продовжив шкільне навчання, а згодом повернувся у Шарівку, де вже був обладнаний клас. А коли батько влаштувався до Митрофанівської школи, перейшов туди.

Митрофанівська школа сприяла наближенню Станіслава до літератури. Вже у шостому класі його вважали енциклопедистом: він відрізняв Кропивницького від Карпенка-Карого не лише за портретами, знав, які твори написав кожен з них. З восьмого класу Станіслав навчався у Димитрівській російській школі, де завучем і вчителем «русской словесности» працював Василь Іванович Марков, який умів зацікавити своїх учнів.

Після закінчення школи (1955-1957 рр.) Станіслав працював спочатку токарем механічного цеху Семенівсько-Головківського вуглерозрізу , а з 1956 – слюсарем механічного цеху брикетної фабрики. По-перше, це було почесно. По-друге, для виробничників зі стажем був окремий конкурс на вступних іспитах.

З 1957 року Станіслав навчався у Кіровоградському педагогічному інституті ім. О.С. Пушкіна на філологічному факультеті (відділення російської мови та іноземних мов). Студентські роки були надзвичайно цікавими та веселими. Він дружив з Народовим, Журавським і Юр’євим, співав у капелі Дорогого , грав у студентському театрі під керівництвом Костянтина Параконьєва – актора Кіровоградського музично-драматичного театру, лауреата Державної премії імені Шевченка. Восени 1960 року Янчуков одружився зі своєю однокурсницею Ельвірою під час проходження педагогічної практики у селі Гаврилівці на Західній Україні. Після закінчення інституту в 1962 році разом з дружиною Станіслав був направлений на роботу в Новопразьку школу-інтернат, а уже в листопаді його призвали до армії.

Служив Янчуков у Московському військовому окрузі, спершу радіомеханіком, а пізніше інструктором політвідділу дивізії з комсомольської роботи; атестувався на офіцерське звання і в 1964 році був звільнений у запас. Після служби Станіслав повернувся до Кіровограду; з листопада 1964 року викладав німецьку та російську мови в КДПІ ім. О.С. Пушкіна.

З травня 1965 р. Янчуков С.М. працював в обкомі комсомолу, обіймав різні посади у відділі виховної та культурно-масової роботи. У ці роки в місті організувався клуб творчої молоді, який об’єднав співаків, акторів, художників, навіть, медиків. До Кіровограда почали приїжджати відомі люди – Іван Драч, Микола Вінграновський, Борис Олійник. Зустрічі з ними були незабутніми і вражаючими.

Станіслав Янчуков співпрацює у цей період з обласним радіо – разом з Жердієм веде цикл програм з історії комсомолу. Станіслав Миколайович був одним із ініціаторів заснування обласної премії ім. Ю. Яновського і співавтором положення про неї. Першу обласну премію отримали Леонід Народовий і Олег Смолянський за пісню «Земле моя». Ця пісня потім вісім років звучала як супровід радіопрограми «Колос» на всеукраїнському радіо. Тоді ж Станіслав Янчуков захопився краєзнавством, мав кілька краєзнавчих публікацій у республіканській газеті «Молодь України».

З січня 1970 року Янчуков працював у відділі пропаганди і агітації обкому партії інструктором відділу (1972-1975 рр.), був куратором обласних управлінь культури, кінофікації, фізкультури і спорту та обласної організації товариства українсько-болгарської дружби.

«Потім в обкомі партії згадали, як я про комсомол розповідав. І забрали мене в робочу групу, яка творила отой том «Історія міст і сіл УССР. Кіровоградська область». Ця книга – вона, звичайно, заполітизована і т. д., але кращої ж книжки з історії області досі немає. Працювати в цій робочій групі було дуже цікаво», – ділився спогадами С. Янчуков у своїй статті «Жити треба цікаво» (газ. «Україна-Центр», 19.06.2018).

Робота над «Історією» дала йому, як краєзнавцю, дуже багато, адже з’явилася можливість вивчати архівні документи. Станіслав Миколайович також був активним учасником редколегії обласного видання «Книга пам’яті України». Він спілкувався з людьми творчими, цікавими. В Кіровоградській області в той час були започатковані Дні кіно, Дні науки, Тижні української літератури. До міста їхали актори, письменники – Гончар, Зарудний, Корнійчук, Загребельний, Драч, Новиченко, Олійник, Голованівський, Чорногуз, Братунь, П’янов та інші. Так були започатковані «Вересневі самоцвіти» на Хуторі Надія. Згодом це свято отримало всеукраїнський статус.

14 років (1983-1997 рр.) Станіслав Янчуков працював у Федерації профспілок на посаді заступника голови, з 1991 року опікувався гуманітарною сферою. Його ім’я увійшло до енциклопедичного довідника «Профспілкові діячі України. 167 біографій» (Київ,1997). Працюючи у Федерації профспілок України, Станіслав Миколайович сприяв створенню професійного футбольного клубу «Зірка-НІБАС», навіть статут клубу створювався в його кабінеті, коли для команди знайшовся інвестор. Він завжди був палким футбольним уболівальником.

І ще одна цікава сторінка в біографії Станіслава Янчукова: у 1991 році він очолював окружну виборчу комісію, яка організовувала і проводила Всеукраїнський референдум. Його учасники, а це було більше 80 відсотків від загальної кількості виборців нашої області, переважною більшістю у 93,9 відсотка сказали «Так» Незалежності України.

У 1997-1998 рр. Янчуков працював в органах місцевого самоврядування на посаді начальника управління з питань преси та інформації Кіровоградської обласної державної адміністрації.

Станіслав Миколайович був одружений 36 років, виховав сина та доньку. Його дружина, Янчукова Ельвіра Михайлівна, більше 50 років працювала бібліотекарем у бібліотеці ім. Д. І. Чижевського.

Після виходу на пенсію С. Янчуков з 1998 року займався громадською діяльністю, працював головним редактором ТОВ «Центрально-Українське видавництво». Він цікавився краєзнавством, знав письменників, поетів, творчих людей.

Журналіст, краєзнавець-дослідник С. Янчуков видав декілька праць з історії області, зокрема «Весна» і 40 тисяч посмішок» (2003 р.), «На чолі місцевого самоврядування» (2004 р.), «З іменем Володимира Ястребова» (2005 р.), «До спортивних вершин» (2015 р.). За свої книги Янчуков С.М. був двічі (2006, 2018 рр.) удостоєний обласної краєзнавчої премії імені Володимира Ястребова, яка присуджується щороку на конкурсній основі за кращі науково-дослідницькі, науково-популяризаторські роботи з питань історії, культури та природи Кіровоградщини.

За майже 20 років роботи головним редактором видавництва Станіслав Миколайович відредагував близько сотні книг місцевих поетів і прозаїків, краєзнавців і науковців. Робота над чужою книжкою була для нього творчим процесом, він спонукав авторів повертатись до якогось розділу, допомагав наповнювати його матеріалом.

Краєзнавчий вісник «Між Бугом і Дніпром» став помітним явищем у сучасному українському краєзнавстві, завдячуючи редакторській роботі Янчукова, який усі свої знання вкладав у стилістичні правки, був не тільки редактором, а й співавтором історичних календарів, що виходять у нашій області більше десяти років. Готує їх до друку відомий знавець історії рідного краю і його знаменитих людей Володимир Босько, а Станіслав Миколайович щоразу доповнював цей список відомих земляків новими іменами, щоб не забулися, не стерлися з людської пам’яті.

У 2009-2010 році Янчуков вів на обласному державному телебаченні щотижневу краєзнавчу програму «Визначні події й люди краю». У тому ж 2010 році він отримав звання Почесний краєзнавець України. Станіслав Миколайович також був членом Національної спілки журналістів України та Всеукраїнської спілки краєзнавців. Завдяки його таланту Кіровоградщина отримала ретельно зібрані та зв’язані воєдино історію, сьогодення та майбутнє.

14 червня 2018 року до свого 80-річного ювілею Станіслав Янчуков отримав Почесну грамоту Кіровоградської обласної ради. Голова обласної ради Олександр Чорноіваненко вручив Станіславу Янчукову у подарунок наручний годинник.

Вручення Почесної грамоти

У бібліотеці ім. Д.І. Чижевського з цієї нагоди влаштували творчу зустріч. Ювіляра вітали поети, письменники, музейники – люди, які знали та працювали з ним багато років. Станіслав Миколайович розповів про себе, про життя людей свого покоління, про те, що працювати в обкомі комсомолу та в обкомі партії насправді було дуже цікаво, про те, що жити взагалі цікаво, якщо вмієш цікаво жити.

Ювілей у бібліотеці

Незважаючи на свій поважний вік, Станіслав Миколайович працював дуже багато й відповідально. Йому вже було важко читати, але він усе одно брав рукописи та правив їх, писав на полях свої зауваження та поради.

10 травня 2019 року на вісімдесят першому році життя перестало битися серце Янчукова Станіслава Миколайовича. Він був похований у місті Кропивницькому на Лелеківському кладовищі.

Людинолюб, добра і щира людина, народжена для того, щоб робити добро. Він мав багато друзів і товаришів, цінував їх і дорожив ними. Ось таким був Станіслав Янчуков. Таким він залишиться у пам’яті усіх, хто його знав.

Нагороди

Лауреат обласної краєзнавчої премії імені Володимира Ястребова (2006; 2018);

Почесний краєзнавець України (2010);

Почесна грамота Кіровоградської обласної ради (2018)

Бібліографія

Козлова В.А. Читач, книголюб, бібліофіл (С. Янчуков) / В.А. Козлова // Бібліотечна орбіта Кіровоградщини: збірник статей / Департамент культури, туризму та культурної спадщини Кіровоградської обл. держ. адм., ОУНБ ім. Д. І. Чижевського; укл., ред. Валентина Козлова, відп. за вип. Олена Гаращенко. – Кіровоград: Центрально-Українське вид-во Вип. 5. – 2012. – С. 225

Янчуков, Станіслав. «Весна» і 40 тисяч посмішок / Станіслав Янчуков // – Кіровоград: Центр.-Укр. вид-во, 2003. – 35 с.: портр, фото.

Янчуков, Станіслав Миколайович. До спортивних вершин: нариси з історії фізичної культури і спорту на Кіровоградщині / Станіслав Янчуков, Олександр Березан // – Кіровоград: Центрально-Українське вид-во, 2015. – 286 с.: фото

Янчуков, Станіслав Миколайович. З іменем Володимира Ястребова / Станіслав Янчуков // - Кіровоград: Центрально-Українське вид-во, 2005. – 158 с.: портр. фото.кол.

Янчуков, Станіслав. З історії премій імені Юрія Яновського / Станіслав Янчуков // Між Бугом і Дніпром : науково-краєзнавчий вісник Центральної України / Кіровоград. обл. орг. Націонал. спілки краєзнавців України, Держ. архів Кіровогр. області; ред. О. О. Бабенко [та ін.]. – Кропивницький : Центрально-Українське вид-во, 2014 – Вип. 10. – 2018. – С. 335-337

Янчуков, Станіслав Миколайович На чолі обласного самоврядування / Станіслав Янчуков // Кіровогр. обл. рада. – Кіровоград: Центрально-Українське вид-во, 2003. – 62 с.

Янчуков, С. Премія імені Володимира Ястребова та розвиток краєзнавчого книговидання на Кіровоградщині / С. Янчуков // Краєзнавчий вісник Кіровоградщини / Нац. спілка краєзнавців України, Кіровоградська обл. орг., Кіровоградська обл. спілка краєзнавців. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2008 – Вип. 4: Спеціальний випуск з нагоди 20-річчя Кіровоградської обласної організації Національної спілки краєзнавців України та 85-річчя Національної спілки краєзнавців України / ред.: О. О. Бабенко, Л. А. Гайда, Т. А. Григор’єва [та ін.]. – 2009. – С. 52-65

Бабич, В. Архів Ковпака має бути збережений / В. Бабич // Народне слово. – 2012. – 4 травня. – С. 5: фото Відомі в області люди пропонують свої послуги щодо розпізнавання негативів з архіву фотокореспондента обласних газет В.К. Ковпака.

Без Янчукова // Украина-Центр. – 2019. – 16 мая. – С. 10: фот. кол. Ушёл из жизни Станислав Николаевич Янчуков – один из самых ярких представителей поколения тех, кто родился перед войной, а после неё развивал, поднимал, строил, создавал новую Кировоградщину. Он был комсомольским и партийным деятелем, стоял у истоков литературной премии имени Яновского. Организовывал неслыханные по тем временам вещи – приезды самых знаменитых украинских поэтов и писателей. Был одним из руководителей профсоюзов области. Возглавлял издательство и дал жизнь многим нашим незаслуженно забытым или неизвестным литераторам. Светлая пам'ять.

Вітаємо!: Названо лауреатів обласної журналістської премії // Народне слово. – 2004. – 15 травня. – С.1

Думаймо про наслідки!: Розмова з головою обласної комісії з виборів до місцевих рад Станіславом Янчуковим // Кіровоградська правда. – 2002. – 2 березня. – С. 2

Компанієць, Т. Названо лауреатів-краєзнавців / Т. Компанієць // Молодіжне перехрестя. – 2006. – 25 травня. – С.11

Корнієць, В. Божий поцілунок / В. Корнієць // Народне слово. – 2013. – 13 червня. – С.13: фото У статті розповідається про редактора Центрально-українського видавництва, краєзнавця Янчукова Станіслава Миколайовича. Він частий гість на творчих зустрічах в бібліотеці ім. Д. Чижевського, багато років виступає на радіо та на телебаченні.

Куманський, Б. Щоб не забулося, не загубилося / Б. Куманський // Народне слово. – 2004. – 10 січня. – С. 2

Лауреати обласної краєзнавчої премії імені В. Ястребова // Кіровоградська правда. – 2006. – 20 травня. – С. 1

Левочко, В. Колоритні мандрівочки / В. Левочко // Нова газета. – 2013. – 25 липня. – С.15 У полі зору журналістки – бібліотечні п’ятниці-посиденьки «Колоритні мандрівочки» відділу мистецтв ОУНБ ім. Д.І. Чижевського.

Макей, Л. Дві п’ятірки студентському театру «Резонанс» / Л. Макей // Народне слово. – 2012. – 11 травня. – С. 4: фото Про те, чим насправді був театр «Резонас» у їхному житті, згадують колишні учасники і друзі театру.

Макей, Людмила. Станіславу Янчукову виповнилось 80 років / Людмила Макей // Первая городская газета. – 2018. – 21 июня. – С. 2: фото В обласній бібліотеці ім. Д. Чижевського відбулася ювілейна зустріч із відомим краєзнавцем, філологом і філософом, громадським діячем, багаторічним очільником Центрально-Українського видавництва Станіславом Янчуковим.

М'ятович, В. Станіслав Янчуков: Я боюся, що так і не дочекаюся української України / В. М'ятович // Народне слово. – 2009. – 14 травня. – С. 1, 10 Розмова з редактором Центрально-Українського видавництва, краєзнавцем, активним громадським діячем С. Янчуковим.

Оліфіренко, І. Про добре слово і добру згадку / І. Оліфіренко // Вечірня газета. – 2004. – 30 квітня. – С. 10 До 65-річного ювілею області Станіслав Янчуков написав книжку «На чолі обласного самоврядування».

Сіренко С. Він досліджував і наш край / Сіренко С. // Маловисківські вісті. – 2005. – 13 липня. – С. 3 До 150-річчя з дня народження етнографа, археолога, фольклориста Володимира Ястребова присвячена презентація книги С. Янчукова «З іменем Ястребова», що відбулась у відділі краєзнавства ОУНБ.

Степанова, Ольга. Станіслав Янчуков: «Жити треба цікаво» / Ольга Степанова // Украина-Центр. – 2018. – 21 июня. – С. 4: фото Відомий краєзнавець, журналіст, редактор Центрально-Українського видавництва Станіслав Миколайович Янчуков розповідає про свій життєвий та творчий шлях. У бібліотеці Чижевського з нагоди його 80-річчя ювіляра вітали поети, письменники, музейники – люди, які працювали та працюють з ним багато років.

У цей день – 14 червня // Новини Кіровоградщини. – 2013. – 6 червня. – С.7

Філіпенко, І. Кращі краєзнавці отримали премію / І. Філіпенко // Кіровоград вечірній. – 2006. – 24 травня. – С. 2

Центрально-українське видавництво Вельмишановного Станіслава Миколайовича Янчукова, редактора наших думок і почуттів, щиро вітаємо з 80-річчям! : вірш / Центрально-українське видавництво // Народне слово. – 2018. – 14 червня. – С. 6 Вітання у віршованій формі на адресу ювіляра.

Шепель, Федір. Спортивна енциклопедія Кіровоградщини: від А до Я: рецензія / Федір Шепель // Народне слово. – 2016. – 3 березня. – С. 8: фото Рец. на Янчуков Станіслав; Березан Олександр. До спортивних вершин. Нариси з історії фізичної культури і спорту на Кіровоградщині / Станіслав Янчуков; Олександр Березан. – Центрально-українське видавництво, 2016

Янчуков, Станіслав. «А песня сердца к сердцу достучится» / Станіслав Янчуков // Народне слово. – 2013. – 28 березня. – С. 10: фото Презентація книги «Вкус полыни» В. Корнійця відкрила читачам нові грані таланту митця і викликала інтерес, зокрема, до його перекладів.

Янчуков, Станіслав. Будьмо реалістами / Станіслав Янчуков // Народне слово. – 2013. – 17 січня. – С. 10 Автор рецензії відзначає вдалі переклади та ті, що вважає недовершеними чи невдалими. Найбільш невдалими С. Янчуков вважає переклади на російську О. Архангельського з Є. Маланюка та В. Симоненка.

Янчуков, Станіслав. «Вересневі самоцвіти». Витоки / Станіслав Янчуков // Народне слово. – 2013. – 14 листопада. – С. 8 Спогади про 29 жовтня 1970 року – день 125-річчя І.К. Карпенка-Карого, що став поштовхом до започаткування «Вересневих самоцвітів».

Янчуков С. Де стояла пасіка кошового отамана Сірка?: На здобуття премії імені В. Ястребова / Янчуков С. // Народне слово. – 2005. – 12 квітня. – С. 2 Автор розповідає про нові книги відомого в області журналіста і краєзнавця Владислава Журавського «Скарби Чорного лісу», «Степ і ліс».

Янчуков, Станіслав. За волю і віру: На здобуття премії імені Є. Маланюка / Станіслав Янчуков // Народне слово. – 2017. – 12 січня. – С.10 Рец. на Смоленчук Микола. Білі бланкети / Микола Смоленчук. – ТОВ «Імекс ЛТД», 2015 Рец. на Смоленчук Микола. Смутна доба / Микола Смоленчук. – ТОВ «Імекс ЛТД», 2016 Про дилогію М. Смоленчука, висунуту на здобуття премії Є. Маланюка.

Янчуков, Станіслав. Літопис кіровоградського волейболу / Станіслав Янчуков // Народне слово. – 2014. – 28 серпня. – С. 9: фото Про професора Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка К. Мартишевського та про його видання «Волейбол на Кіровоградщині», в якому йдеться про витоки і розвиток волейболу в наших краях.

Янчуков, Станіслав. Невтомний майстер художнього слова: Владиславу Журавському – 80 / Станіслав Янчуков // Народне слово. – 2017. – 6 липня. – С. 8: фото Ювілейна стаття-персоналія.

Янчуков С. Ода Власівці / С. Янчуков // Народне слово. – 2007. – 29 березня. – С. 3 Добре знаний в області журналіст і краєзнавець Владислав Журавський видав нову поетичну збірку «Власівський вальс».

Янчуков, Станіслав. Перша ластівка духовного розвитку краю: 20 років премії імені В. Ястребова / Станіслав Янчуков // Народне слово. – 2013. – 19 грудня. – С. 9: портр. Історія заснування премії, прізвища лауреатів премії, внесок лауреатів у дослідження краю та вплив премії на пожвавлення краєзнавчої роботи в області.

Янчуков С. Сьогодні – новий 7515 рік: Давні українці теж мали свій календар. Феноменальний / С. Янчуков // Народне слово. – 2007. – 1 березня. – С.1, 4 Стаття кіровоградського краєзнавця про святкування нового року за праукраїнським календарем.

Янчуков, Станіслав. Той час я вважаю благословенним: Федерації профспілок – 65 / Станіслав Янчуков // Народне слово. – 2013. – 24 жовтня. – С. 8: фото Особисті спогади про 80-ті роки 20 ст., коли автор працював секретарем облпрофради.