Перегляд вихідного коду сторінки Яковенко Наталя Миколаївна

[[Файл:YakovenkoNM.jpg|мини|200px|<p style="text-align:center;">'''Наталя Миколаївна Яковенко'''</p><p style="text-align:left;"><b>Дата народження</b> — 16.10.1942<br /><b>Місце народження</b> — с.&nbsp;Апрелівка, Витязівський район, Кіровоградська область, УРСР (нині с.&nbsp;Макіївка, Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна)]]</p>
'''Наталя Миколаївна Яковенко''' (16 жовтня 1942, с.&nbsp;Апрелівка Витязівського району Кіровоградської області, УРСР, нині с.&nbsp;Макіївка Кропивницького району Кіровоградської області, Україна) – українська історикиня, перекладачка, заслужена діячка науки і техніки України, професорка кафедри історії НаУКМА.

==Життя і діяльність==

Яковенко Наталя Миколаївна народилася 16 жовтня 1942 року в селі Апрелівка Витязівського району Кіровоградської області (нині село Макіївка Кропивницького району Кіровоградської області) в інтелігентній сім’ї. Ранні роки її дитинства минули в селі Миколо-Бабанка колишнього Бобринецького (нині Кропивницького) району Кіровоградської області.

Її батько, Микола Дмитрович, інженер-будівельник за фахом, займався спорудженням гребель. В роки Другої світової війни він загинув. Мати, Олександра Несторівна, мала середню спеціальну геологічну освіту й часто перебувала в геодезичних експедиціях, якими керувала. В дитинстві Наталя жила з бабусею й тітками, навчаючись у місцевій школі. Згодом мати переїхала до Києва і забрала туди доньку-третьокласницю.

Закінчивши школу, Наталя Яковенко мріяла обрати для себе професію журналістки. Але на той час для вступу на журналістський факультет потрібно було щонайменше два роки відпрацювати на виробництві і мати власні публікації.

У 1962 році Наталя Яковенко вступила на перший курс Київського університету імені Тараса Шевченка на факультет української філології, але несподівано захопилася грецькою філологією і вирішила опанувати грецьку мову. В університеті грецьку не викладали, тож після закінчення першого курсу Наталя вирішила перевестися до Львівського університету ім. І. Франка на класичне відділення іноземних мов, де окрім інших європейських мов викладали грецьку й латинську.

Задля мрії Наталя Яковенко мала полишити не тільки рідне місто, а й спортивну кар’єру. На той час вона вже двічі ставала чемпіонкою України з академічного веслування: один раз у юнацьких змаганнях у вісімці та вдруге в юніорських змаганнях у четвірці.

Проте у Львові її чекала невдача: у переведенні дівчині відмовили. Тоді вона склала вступні іспити, змогла пройти за конкурсом і вибороти собі право на навчання. Зарахували студентку не на перший, а на другий курс навчання за умови, що вона протягом першого семестру складе всю різницю по дисциплінах. Довелося напружено попрацювати, щоб здійснити свою мрію. Тож перемога стала справою честі, і всі предмети, крім німецької мови, Наталя Яковенко склала на вищий бал.

Закінчивши у 1967 році університет за спеціальністю «латинська і давньогрецька мови», молода випускниця неочікувано зіткнулася з болісними реаліями позаакадемічного життя ‒ відсутністю робочих місць. Замість перекладів з античних мов вона отримала направлення до Житомирського медучилища викладати базову латину для майбутніх медиків. Але така робота її не задовільнила. І вона вирішила взяти довгострокову відпустку та помандрувати автостопом вивчати країну, оскільки у 1969 році Україна переживала хвилю інтелігентського захоплення туризмом.

До Києва двадцятивосьмирічна спеціалістка повернулася у 1970-му. За рекомендаціями з міста навчання вона стала викладачкою латини в Київському університеті – отримала престижну роботу й перспективу захисту кандидатської дисертації за фахом. Та за рік робота її вже не задовольняла: Наталі Миколаївні запропонували лінгвістичне дослідження прийменникових конструкцій у творах Гомера, а вона прагнула літературних досліджень.

Наталя Яковенко знову змінила курс життя, покинула столичний університет задля роботи у республіканському історичному архіві (нині Центральний державний історичний архів). Вона не збиралася затримуватися в архіві надовго, мріяла про перекладацьку роботу або журналістику. Однак архів несподівано став не тимчасовою зупинкою, а сходинкою до подальшого зростання професійного рівня.

В історичному архіві Наталя Яковенко відпрацювала одинадцять років (1970-1981) старшим науковим співробітником у відділі давніх актів; робила переклади майнових паперів, написаних латиною. Саме тоді Наталя Миколаївна, за її словами, «підхопила вірус історії».

Першим щаблем наукової кар’єри стали наукові розвідки на перехресті філології та історії. Темою кандидатського дослідження Наталя Яковенко обрала палеографію латинського письма в ранньомодерній Україні.

Латинська палеографія – доволі рідкісна дисципліна, фахівців з латинського письма в Україні взагалі не було. На міжбібліотечному абонементі Центральної наукової бібліотеки ім. Вернадського науковиця замовляла книги іноземними мовами з-за кордону. Західна література та контакти з європейськими вченими вплинули на формування Наталі Яковенко як історика-палеографа.

На початку 80-х років Наталя Яковенко перейшла працювати на кафедру загального мовознавства і класичної філології Київського університету. З 1981-го по 1987 рік Наталя Яковенко – викладачка латини Київського університету.

У 1983 році в Інституті історії Академії наук у Києві вона успішно захистила кандидатську дисертацію «Палеографія латинського документального письма на Правобережній Україні в другій половині ХVІ ‒ першій половині ХVІІ століття».

У 1985 році Наталя Яковенко вперше публікує статті загальноісторичної проблематики. Протягом року на шпальтах журналу «Київ» виходить серія її коротких заміток на теми української середньовічної та ранньомодерної історії.

У долі Наталі Миколаївни 1987 рік був переломним. У 1987-1991 роках Яковенко – старша наукова співробітниця відділу феодалізму Інституту історії України НАНУ. У відділі готували дослідження про соціальні структури українського суспільства. Джерелознавство і спеціальні історичні дисципліни тоді були в пошані далеко поза межами архівних установ. Саме у ці роки науковиця береться розробляти тему, яка стане визначальною у її науковому доробку ‒ політична і соціальна історія шляхти.

Прихід української незалежності спричинив тектонічні зміни у політичній, суспільній і науковій атмосфері тодішньої України. Це був розквіт наукової та науково-організаційної діяльності Наталі Яковенко.

З 1991 по 1996 роки вона ‒ завідувачка відділу пам’яток княжої й козацької доби Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, головна редакторка рецензійного піврічника «Український гуманітарний огляд», водночас з 1992 року ‒ професорка Києво-Могилянської академії України, завідувачка кафедри історії НаУКМА та співредакторка-видавчиня альманаху «Mediaevalia Ucrainica: ментальність та історія ідей», з 1995 року ‒ провідна науковиця НАН. Наталя була керівницею багаторічного семінару «Проблеми середньовічної та ранньомодерної історії України», а з 1998 року очолювала Товариство дослідників Центрально-Східної Європи, яке було засноване нею та її однодумцями на громадських засадах.

Як вчена Яковенко бере участь у міжнародному проєкті видання Литовської метрики, вивчає Литовський статут, розпочинає публікувати хроніки та документи з історії торгівлі, долучається до видання матеріалів Кирило-Мефодіївського товариства і праць В’ячеслава Липинського; бере участь у створенні Інституту археографії, водночас обіймає посаду заступниці директора у новоствореному Інституті східноєвропейських досліджень.

Наталя Яковенко швидко стала однією з найвпливовіших авторок історичних текстів у незалежній Україні. Сфера досліджень науковиці – соціокультурні аспекти історії України XVI–XVII ст. Основні її праці – «Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття: Волинь і Центральна Україна» (1993) – монографія та, водночас, докторська дисертація; «Нарис історії України з найдавніших часів до кінця ХVІІІ століття» (1997); «Паралельний світ: Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI–ХVII століття» (2002); «Вступ до історії» (2007); «Дзеркала ідентичності. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI – початку XVIII століття» (2012); «У пошуках Нового неба: Життя і тексти Йоаникія Ґалятовського» (2017).

Наталія Миколаївна постійно й невтомно здійснювала просвітницьку діяльність. Вона активно долучалася до роботи з реформування шкільних та університетських підручників з історії. Викладацьку діяльність науковиця припинила у 2020 році через стан здоров’я. Нині Наталія Миколаївна перебуває в Києві та активно працює над перекладом праці давньоримського історика Тіта Лівія «Історії від заснування міста» («Ab urbe condita»).

Наталя Яковенко – авторка понад 300 праць, співавторка (разом з Валентиною Мироновою) підручника з латинської мови. За роки своєї наукової кар’єри Наталя Миколаївна надихнула і виховала не одне покоління молодих істориків, створила власну наукову історичну школу не за назвою, а по суті. Наталя Яковенко увійшла до списку 100 найвпливовіших жінок України за версією журналу «Фокус» у 2006 році та до списку 15 авторок революційних досліджень та ідей в українській науці за версією журналу «Форбс Україна» у 2022 році. Сьогодні розвиток української історіографії важко уявити без особи, харизми й праць Наталі Яковенко та наукового доробку її учнів, який постійно зростає.

==Нагороди==

Премія Освітньої фундації Петра Яцика (1995)

Премія імені М. С. Грушевського Національної академії наук України (1996)

Премія Фонду імені Гелен Щербань-Лапіки (1996)

Премія Американської ради наукових товариств (2000)

Кавалер Ордена «За інтелектуальну відвагу» (2001)

Гран-прі Всеукраїнської акції «Книжка року» (2002) імені Соломії Павличко

Хрест Івана Мазепи (2010)

Заслужений діяч науки і техніки України (2015)

==Фотогалерея==

<gallery>
Файл:YakovenkoNM2.jpg|<center><b></b></center>
Файл:YakovenkoNM3.jpg|<center><b></b></center>
Файл:YakovenkoNM4.jpg
Файл:YakovenkoNM5.jpg
</gallery>
<gallery>
Файл:YakovenkoNM6.jpg
Файл:YakovenkoNM7.jpg
Файл:YakovenkoNM8.jpg
</gallery>

==Бібліографія==

<b><i>Основні видання творів Наталі Яковенко</i></b>

Яковенко Наталя. Вступ до історії / Наталя Яковенко. – К. : Критика, 2007. – 374 с. : іл., фото. 

Яковенко Наталя. Дзеркала ідентичності. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні ХVІ-початку ХVІІІ століття. – К.: Laurus, 2012. – 448 с.

Яковенко Наталя. Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI-XVII ст. / Н. Яковенко; ред.: В. Дивнич, А. Мокроусов, О. Побережська. – К.: Критика, 2002. – 415с. : іл. – (Сер. «Критичні студії»; вип. 1).

Яковенко Наталя. У пошуках Нового неба. Життя і тексти Йоаникія Ґалятовського / Н. Яковенко; ред. Я. Паньків. – К. : Лаурус : Критика, 2017. – 704 с. : іл. 

Яковенко Наталя. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття: Волинь і Центральна Україна. – Вид. 2-ге, переглянуте і виправлене. – Київ: Критика, 2008. – 470 с.

<b><i>Публікації в періодичних виданнях та збірках</i></b>

Яковенко Наталя. Гетьманська Україна під колесами просвітницьких ідеалів / Наталя Яковенко // Сучасність. – 1997. – № 9. – С. 145-149.

Яковенко Наталя. Дослідження про розвиток освіти на Україні // Український історичний журнал. – 1988. – № 10. – С. 149-151.

Яковенко Наталя. Історія України не є часом втрачених можливостей / Укл. Ю. Ільченко // Сучасність. – 2009. – № 10. – С. 3-14.

Яковенко Наталя. Карфаген застарілих догм: Час руйнувати колоніальний дискурс вітчизняних підручників, де українці-всуціль нація-жертва / Наталя Яковенко // Сучасність. – 2008. – № 5-6. – С. 53-57.

Яковенко Наталя. Концепція нового підручника української історії: З циклу «Публічні лекції Політ. UA» / Наталя Яковенко // Історія України. – 2010. – жовтень-грудень. – С. 29-31.

Яковенко Наталя. Навіщо казка про перевертня / Наталя Яковенко // Критика. – 1997. – С. 13-19.

Яковенко Наталя. Нове джерело про Київський замок // Архіви України. – 1980. – № 2. – С. 65-68.

Яковенко Наталя. Новий документ до історії київських ремісничих цехів початку ХVІІ ст. // Архіви України. – 1989. – № 5. – C. 68-71.

Яковенко Наталя. «Образ себе» – «образ іншого» у шкільних підручниках з історії // Шкільна історія очима істориків-науковців: Матеріали Робочої наради з моніторинґу шкільних підручників історії України. – Київ: Український Інститут національної пам’яті, 2008. – С. 119-127.

Яковенко Наталя. Передумови поширення і характер латинського письма на Правобережній Україні (друга половина XVI – перша половина XVII ст.) // Архіви України. – 1978. – № 6. – C. 8-19.

Яковенко Наталя. Просторові координати підручників історії України (самодостатність «у Європі» чи «від Європи»?) // Історична освіта: європейський та український досвід. Викладання національної історії в школах Центрально-Східної Європи. – Київ: Видавництво «К.І.С.», 2010. – С. 227-243.

Яковенко Наталя. Соціальна термінологія латинського документа українського походження XIV-XVI ст. // Іноземна філологія. – Вип. 80. – Львів: Львівський університет ім. І. Франка, 1985. – № 21. – C. 82-90.

Яковенко Наталя. Чи можна вважати повстання Богдана Хмельницького зрадою Речі Посполитій? // Історія України в запитаннях і відповідях. – Вип. 2. – Київ: Знання, 1990. – С. 13-15.

<b><i>Література про життя і діяльність</i></b>

Гайда Лариса. Та, що відкриває голоси історії / Л. Гайда // Честь хлібороба. – 2020. – 20 жовтня. – С. 6.

Клочко Діана. Яковенко Наталія: «Без балакучих інтелектуалів суспільство перетворюється на біомасу споживачів» / Д. Клочко // ПІК. – 2000. – № 45. – С. 40-41.

Лашкул Г. Апостол правди і науки: Наталія Яковенко-Апрод. Жінка. Історик. Патріот / Г. Лашкул // Честь хлібороба. – 2005. – 8 листопада. – С. 2.

Серед відомих земляків – науковець Наталія Яковенко // Честь хлібороба. – 2018. – 13 листопада. – С. 3 : фото.

Чорней Юрій. Наталя Яковенко: Історику не дано пізнати світ таким, який він був насправді... / Ю. Чорней // Книжник. – 2003. – № 5. – С. 20-21.

==Web-ресурси==

[https://vifbs.in.ua/interview/journals/intervyu-z-nataliyeyu-yakovenko/ Венгрин Петро. Інтерв’ю з Наталією Яковенко для журналу «Господь і я» (Василіанський інститут)]

[http://chas-time.com.ua/liudyna/ta-shcho-vidkryvaie-holosy-istorii.html?fbclid=IwAR1w8zL7dC4C8Anf47b8ZT0Vq0r4VObHzSy1E_sU3db Гайда Лариса. Та, що відкриває голоси історії (Кропивницький час-тайм)]

[https://pmu.in.ua/museum_pedagogics/natalia_yakovenko_75/ Єфімова Валентина. Наталія Яковенко: до 75-річчя від дня народження (Педагогічний музей України)]

[https://www.dsnews.ua/ukr/politics/nataliya-yakovenko-uchebnik-istorii-ukrainy-anahronichen-11022018222800 Куриленко Олександр. Наталя Яковенко: «Підручник історії України анахронічен і квазіпатріотичен» (DSNews. Ділова столиця)]

[https://www.hroniky.com/articles/view/184-natalia-iakovenko-lyshe-naivnyi-istoryk-slipo-viryt-dzherelu-natomist-fakhovo-zrilyi-nikoly Наталя Яковенко: «Лише наївний історик сліпо вірить джерелу, натомість фахово зрілий – ніколи» (Хроніки Любарта)]

[https://uamoderna.com/jittepis-istory/yakovenko/ Наталя Яковенко: «Ніколи не будувала кар’єру, тільки власний паралельний світ» (Україна модерна: міжнародний інтелектуальний часопис)]

[https://rozmova.wordpress.com/2017/04/21/natalya-yakovenko/ Наталя Яковенко – про те, як вивчення історії шляхти може змінити самосвідомість українців (Інтерв’ю з України)]

[https://localhistory.org.ua/texts/interviu/natalia-iakovenko-cvoyikh-kniaziv-u-polshchi-ne-bulo-usi-voni-ruski-tobto-ukrayinski/ Наталя Яковенко: «Cвоїх князів у Польщі не було, усі вони – руські, тобто українські» (LocalHistory. Локальна історія)]

[https://www.istpravda.com.ua/articles/4edaa6d60e8d0/ Трегуб Ганна. Наталя Яковенко: «В Україні діяла не «советская власть», а радянська влада» (Історична правда)]

[https://history.rayon.in.ua/news/496013-u-kievi-vidoma-istorikinya-perekladae-istorii-vid-zasnuvannya-mista-liviya У Києві відома історикиня перекладає «Історії від заснування міста» Лівія (Район. Iсторія)]

[https://uculture.com.ua/publications/61 Форми протестного руху в Україні: політичне хуліганство «Клубу кавопивців» (Укультура)]

[https://localhistory.org.ua/texts/interviu/chuda-poza-konfesiieiu/ Чуда поза конфесією. Наталя Яковенко про надії та страхи українців з XVI століття (LocalHistory. Локальна історія)]