Шульгин Олександр Якович

Олександр Якович Шульгин

Дата народження — 30.07.1889
Місце народження — с. Софине, Хорольський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Дата смерті — 4.03.1960
Місце смерті — м. Париж,Франція
Місце поховання — м. Сарсель, Франція

Олександр Якович Шульгин (30 липня 1889, с. Софине Хорольського повіту Полтавської губернії – 4 березня 1960, м. Париж, Франція) – український державний, громадський, культурний діяч, історик, політолог.

Життя і діяльність

Шульгин Олександр Якович народився 30 липня 1889 року в селі Софине на Полтавщині. По материнській лінії походив із сім’ї вченого-історика Я. М. Шульгина. Своє раннє дитинство (1893 – 1899 рр.) провів у місті Єлисаветграді. Закінчивши з медаллю Першу київську гімназію, продовжив навчання на історико-філологічному факультеті Петербурзького університету (1910 – 1915). Водночас був заступником голови Київського земляцтва, одним із керівників організованого тут С. Єфремовим Товариства українських поступовців. Після Лютневої революції 1917 року Олександр Шульгин повернувся до Києва, де одразу поринув у вир національно-визвольної боротьби. З кінця березня 1917 року – член ЦК Спілки українських автономістів-федералістів, входить до складу Української Центральної Ради, пізніше – до Малої Ради. З липня 1917 року О. Шульгина обирають Генеральним секретарем міжнародних справ УЦР. У найскладніший період діяльності Української Центральної Ради йому вдалося досягти певних успіхів у дипломатичних зносинах з країнами Антанти і домогтися визнання ними незалежної УНР. В період правління П. Скоропадського Олександр Шульгин був співробітником Міністерства закордонних справ, а з липня 1918 року – послом Української держави в Болгарії. Упродовж 1919 – початку 1920 років у складі делегації УНР брав участь у роботі Паризької мирної конференції. А восени 1920 року очолював делегацію УНР на першій асамблеї Ліги Націй у Женеві. Відтоді і до 1939 року він репрезентував державний центр УНР в еміграції перед різними організаціями Ліги Націй. У 1923 – 1927 роках Олександр Шульгин жив і працював у Празі, пізніше – в Парижі, викладав історію і філософію в Українському вільному університеті і Українському педагогічному інституті ім. М. Драгоманова. У 1926 – 1936, 1939 – 1940, 1941 – 1946 роках був міністром закордонних справ УНР у вигнанні. Ще у 1930 році О. Шульгин передбачав, що Україна відновить свою незалежність і повернеться до Європи: «Україна, коли стане вільною, мусить увійти до складу Європейського Союзу, оскільки він буде існувати!» Після 1946 року Олександр Якович займається історичною наукою. Йому належать монографії, статті, підручники, зокрема «Політика. Державне будівництво України і міжнародні справи» (1918), «Нариси з новітньої історії Європи» (1925), «Україна і червоний кошмар» (1927), «Уваги до історії розвитку ранішнього капіталізму» (1928), «Без території. Ідеологія та чин уряду УНР на чужині» (1934), «Державність чи Гайдамаччина?» (1934).

У спогадах, виданих 1969 року, О. Шульгин дав таку характеристику нашому місту: «Не завжди Єлисаветград був пусткою в українському відношенні, не був він таким…і за часів перебування там моїх батьків. А у 80-х роках це був своєрідний, хоч і конспірований, центр виховання українців. Був там таємний гурток, з якого вийшов і сам Євген Чикаленко. Вийшли звідти й брати Тобілевичі…Були й інші, що розсіялися по світу». На схилі життя О. Шульгин писав мемуари, які друкувала мюнхенська «Українська літературна газета». У них, в розділах «Нове заслання», «Родинне життя», «Приятель батьків – А. І. Михалевич», «Я буду істориком», «Український театр в Єлисаветі», відображено інгульську сторінку життя Шульгиних. У березні 1960 року Олександр Шульгин помер у Парижі, похований у м. Сарселі, Франція.

Пам’ять

22 грудня 2000 року в Києві, в День української дипломатії, міністр закордонних справ України А. Зленко відкрив меморіальну дошку першому міністру закордонних справ УНР – Олександру Яковичу Шульгину.

16 грудня 2014 року в місті Кропивницькому з’явилася вулиця Шульгиних, названа на честь славетної родини.

Бібліографія

Босько В. Історичний календар Кіровоградщини на 2019 . Люди. Події. Факти. / В. Босько. – Кропивницький. – 2018. – С. 142

Енциклопедія історії України у 10 т. / Редкол.: В. Смолій та ін. К. : 2013. Т. 10. – С.666

Збірник на пошану Олександра Шульгина (1889-1966). Праці історично-філософічної секції / ред. Володимир Янев. – Париж; Мюнхен: НТШ, 1969. – С.1-359

Леонтович О. Шульгини: батьки, діти, онуки. / О. Леонтович. – Тернопіль., 2012.

Олександр Шульгин в українському державотворенні та міжнародній політиці. / НАН України та джерелознавства ім. М. Г. Грушевського; упор. В. Піскун. – К., 2016

Провідники духовності в Україні: Довідник / За ред. І. Ф. Кураса. – К.: 2003. – C.114

Українська дипломатична енциклопедія: у 5-ти т. / редкол. Д. Табачник та ін. – Харків, 2013. Т. 5. – C. 380

Шевченко С. Шульгини: інгульська сторінка. / C. Шевченко – Кіровоград, 2013. – С. 55

Шульгин О. Україна і червоний жах. Погроми в Україні / О. Шульгин, пер.: О. Леонтович, М. Мулова – Войтовецька, Н. Пазуняк. – К., 2001

Статті в періодичних виданннях

Бойко В. Участь українських партій у муніципальній кампанії / В. Бойко. // Український історичний журнал. – 1997 – № 5. – С. 25-38

Босько В. «Брат мій – ворог мій»: Родичі-антагоністи та антиподи, пов’язані з Єлисаветградом / В. Босько // Народне слово. – 2000. – 13 червня. – С. 4 Вишневська-Черкас І. Олександр Шульгин і становлення української дипломатії / І. Вишневська – Черкас // Наука і суспільство. – 2018. – № 7-8. – С. 59-67 Голіков А. Наші земляки у Центральній Раді: До 90-річчя з дня заснування першого українського парламенту / Голіков А. // Знам’янські вісті. – 2007. – 17 березня. – С. 4; Сільське життя. – 2007. – 17 березня. – С. 1

Гоцуляк І. Незламний борець за суверенну Україну. // Пам’ять століть. – 1998. – № 108-118

Кот С. Олександр Шульгин: від першого міністра закордонних справ УНР – до першого посла української держави в Болгарії / С. Кот // День. – 2016. – 1-2 липня. – С. 14

Кучерук О. Дипломати УНР / Кучерук О. // Урядовий кур’єр. – 2004. – 25 грудня. – C. 6

Матівос Ю. Повпреди незалежної України: До Дня працівників дипломатичної служби / Ю. Матівос // Кіровоградська правда. 2009. – 22 грудня. – С. 6

Матяш І. Ad fondes: «Без знання минулого неможливе точне уявлення про сучасність» / І. Матяш // Зовнішні справи. – 2008. – № 8. – С. 54-57

Матяш І. Розбудова мережі українських дипломатичних представництв за кордоном / І. Матяш // Зовнішні справи. – 2008. – № 11. – С. 48-49; Зовнішні справи. – 2009. №1. – С. 52-54

Махун С. Fatum історії / С. Махун // День. – 2003. – 27 вересня. – С. 7

Мельник В. Герої Крут – наші земляки / В. Мельник // Нова газета. – 2018. – 1 лютого. – С.11

Орел С. Шульгины: история оживает… / C. Орел // Зеркало недели. – 2006. – 18 февраля. – С.22

Об’єктив: Фотогалерея // Голос України. – 2004. – 25 грудня. – С. 6

Панченко В. Володимир і Юрій: дві постаті трагедії. Трагедія під Крутами / В. Панченко // День. 2004. – 24січня. – С. 7

Піскун В. Олександр Шульгин – Міністр закордонних справ УНР / В. Піскун // Зовнішні справи. – 2017. № 2. – С. 37-40

Похвальський В. Україна – Болгарія: стратегічне партнерство в дії / Похвальський В. // Політика і час. – 2004. № 2. – С. 3-12

Стаднюк Т. Діяльність Олександра Шульгина за доби Центральної ради Української Народної Республіки / Т. Стаднюк // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. – 2000. – вип. 47. Історія. – С. 40-46 Стаднюк Т. Внесок Олександра Шульгина у міжнародну політику уряду Української держави та Директорії / Т. Стаднюк // Київська старовина. – 2000. – № 3. – С. 167-175

Стрельський Г. Провідні історики України в горнилі другої світової війни. / Г. Стрельський // Історія в школі. – 2005. – №11-12. – C. 22-25

Ціватий В. Особистість першого Міністра закордонних справ України крізь призму архівних документів (політико-дипломатична і іституційна діяльність Олександра Шульгина). / В. Ціватий // Зовнішні справи. – 2014. – №12. – С.10–13

Шевченко С. Олександр Шульгин: інгульська сторінка / С. Шевченко // Зовнішні справи. – 2010. – № 9-10. – С. 57-59

Шевченко С. Центральноукраїнці у Центральній Раді / С. Шевченко // Народне слово. – 2007. – 20 березня. – С. 3

Шевченко С. Дитинство фундатора української дипломатії / С. Шевченко // Народне слово. – 2010. – 29 липня. – С. 4

Шевченко С. «Український театр робив своє виховне діло»: Еміграційні мемуари Олександра Шульгина / С. Шевченко // Кіровоградська правда. – 2012. – 17 липня

Шевченко С. Дитинство дипломата / С. Шевченко // Народне слово. – 2010. – 2 грудня. – С. 6

Шевченко С. Українські дипломати росли в Приінгуллі й Прибужжі / С. Шевченко // Народне слово. – 2008. – 7 лютого. – С. 3

Шевченко С. Корифеї українського національного театру в еміграційних мемуарах Олександра Шульгина / С. Шевченко // Ведомости Плюс. – 2012. – 17 августа. – С. 6

Шепель Ф. Чижевський і Шульгини. / Ф. Шепель // Наше місто. – 2014. – 12 травня. – С. 4

Шепель Ф. З гнізда Шульгиних. / Ф. Шепель // Народне слово. – 2017. – 8 червня. – С. 10

Шульгин О. Державність чи гайдамаччина? / О. Шульгин // Хроніка 2000. – 1999 № 31-32. – С.252-260

Шульгин О. Пам’яті Леонтовича / О. Шульгин // Українська літературна газета. – 2018. № 26 (грудень) – С. 6-7

Web-ресурси

День в історії – міністр УНР розповів газеті Le Figaro, як більшовики організовують голод в Україні.( Galinfo)

Кот С. Олександр Шульгин. (День. Україна Incognita)

Кот С. Олександр Шульгин: від першого міністра закордонних справ УНР – до першого посла української держави в Болгарії. (День)

О. Шульгин. 29 січня 1918: Лист до редакції. (Історична правда. Українська революція 1917-1921)

Олександр Якович Шульгин. (Український інститут національної пам’яті)

Олександр Шульгин – перший міністр закордонних справ України. Пишемо історію.( YouTube.)

Олександр Шульгин. (Радіо Свобода)

Олександр Шульгин. (Чтиво. Електронна бібліотека)

Олександр Якович Шульгин нар. 30 липня 1889, пом. 3 березня 1960.

Олександр Шульгин, справоздання Андрію Ніковському, Париж, 25 березня 1921. (Наука. Освіта. Література)

Олександр Шульгин. Україна і червоний жах. Погроми в Україні.

Орел С. Шульгини: історія оживає…(ZN,UA)

Рецензии на книгу «Шульгин, Александр Яковлевич». (LiveLib)

Українська дипломатія. (Сто років боротьби. Українська революція 1917-1921)

Шульгин Олександр Якович. (Вікіпедія. Вільна енциклопедія)

Шульгин Олександр Якович. (Інститут історії України. Енциклопедія України.)

Шульгин (Шульгін) Олександр Якович.( Історія України. Персони.)

Шульгин Александр Яковлевич.( Интересный Киев).

Шульгин Александр Яковлевич. (Хронос).

Шульгин Олександр.(Культура України. Електронна бібліотека).

Шульгин Александр Яковлевич. (Studbooks.net)