Хромченко Соломон Маркович

Матеріал з wiki
Версія від 15:41, 18 листопада 2021, створена Wikiuser (обговорення | внесок) (→‎Життя і діяльність)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Соломон Маркович Хромченко

Дата народження — 21.11(04.12).1907
Місце народження — м.Златопіль, Златопільська волость,Чигиринський повіт, Київська губернія (нині м. Новомиргород, Кіровоградська область), Україна
Дата смерті — 20.01.2002
Місце смерті — м. Москва, Росія
Місце поховання — м. Москва, прах у колумбарії Донського кладовища

Соломон Маркович Хромченко (21 листопада (04 грудня)1907, м.Златопіль, Златопільська волость, Чигиринський повіт, Київська губернія (нині м. Новомиргород, Кіровоградська область) – 20 січня 2002, м. Москва, Росія) – співак (ліричний тенор) і педагог. Соліст Великого театру СРСР. Викладач Московського музично-педагогічного інституту ім. Гнесіних, професор Єрусалимської музичної академії імені Рубіна.

Життя і діяльність

«Кожній людині визначено долею завдання його життя».
Альберт Швейцер

Соломон Маркович Хромченко народився 21 листопада (04 грудня)1907 року в містечку Златопіль Златопільської волості Чигиринського повіту Київської губернії (нині м. Новомиргород, Кіровоградська область). Батько Матвій (Марк) працював керуючим на млині, а мати Анна (Ента) займалася домашнім господарством і вихованням дітей – доньки Софії, синів Наума та Соломона.

Коли діти підросли, батько запросив до них вчителя музики. Незабаром в містечку дізналися про музичну родину і стали запрошувати на аматорські концерти, на яких мати з дочкою акомпанували співу молодшого Соломона та Наума. Через кілька років Анна запросила місцеву вокальну знаменитість послухати її молодшого сина Соломона. Метр Рабинович проспівав першу фразу пісні Індійського гостя з опери Римського-Корсакова «Садко», хлопчик її інтонаційно точно відтворив, потім ще заспівав «Дивлюсь я на небо» і «Ніченька ясна». Здивувавшись, гість порадив показати Соломона професійному педагогу. Перейнявшись цим, батько зібрав кошти і відправив дружину з сином в Одесу до педагога з вокалу Дельфіно Менотті.

Сидячи в італійця на колінах, Соломон заспівав неаполітанську пісню «Як яскраво світить після бурі сонце» і «Швидкі як хвилі дні нашого життя». Від пропозиції заспівати що-небудь ще відмовився, пояснивши тим, що сидячи йому важко тримати дихання, чим дуже розвеселив маестро: треба ж таке, в десять років міркує про дихання! Після чого він велів Соломону відкрити рота, вдивлявся в його горло, натискав на шию, велів тягнути різні голосні звуки, після чого виніс вердикт: голос у хлопчика є, це дар згори, його треба берегти! А тому співати йому можна буде ще років зо два, а потім до 16-17-ти років мовчати, поки його високий альт не стане тенором.

У Златополі Соломон ходив тільки в підготовчий до вступу в гімназію клас: найнятому для підготовки до приймального іспиту вчителеві батько заплатив 75 рублів, величезну на ті часи суму. Втім, і одного року вистачило, щоб хлопчик навчився читати і без особливих помилок писати.

У роки громадянської війни містечком прокотилася хвиля єврейських погромів. Матвія в Златополі поважали за доброту, чесність у справах і справедливість, а тому хтось вночі прокрався до будинку і попередив. Батько встиг заховати сім'ю, а коли погромна хвиля спала, вивіз до Одеси. Там Соломону було уже не до навчання. Десятирічного хлопчика прийняли в синагогу мешойрером (співочим). Він отримував за свою працю борошно, крупи, рибні консерви, іноді цукор і, неодмінно, мацу, ставши головним годувальником сестри, брата і батьків.

Через три роки (1920 р.) друзі батька знайшли йому роботу в Києві дрібним банківським службовцем. Родина переїхала до столиці, оселившись спочатку в підвалі великого будинку на околиці, а потім знайшли квартиру в центрі міста.

В Києві у братів Наума та Соломона з'явилася можливість навчатися вокального мистецтва. Наум займався у професора Михайла Енгель-Крона, який викладав у Вищому музично-драматичному інституті ім. Миколи Лисенка, спочатку приватно, потім був прийнятий в його клас до музичного технікуму (музично-професійній школі) при інституті. Тоді ж Наум привів до професора свого брата, але маестро від занять із Соломоном відмовився і попросив його прийти через рік.

Але голос рвався назовні. І знехтувавши порадами, Соломон розучував новий репертуар із мамою, яка дуже страждала через відмову Енгель-Крона. Результат перевершив всі очікування: незабаром юного співака запросили до Всеукраїнського радіоцентру солістом першої категорії знаменитого Єврейського академічного хору ЕВОКАНС.

Далі були 3 роки занять в музичному училищі, а потім 3 роки (1929-1932 рр.) – у Київській консерваторії, яку Соломон закінчив з відзнакою. Заняття вокалом зі своїм першим педагогом М.М. Енгель-Кроном заклали фундамент дивного співочого довголіття Соломона.

У студентські роки юнак познайомився зі своєю нареченою Сицилією. Вони зустрічалися понад шість років і одружилися, коли дипломник інституту збирався на навчання до аспірантури. Два роки йому світила лише стипендія, але дружина сказала: потерпимо!

KhromchenkoSM2.jpg
Дружина Сицилія Авріх-Хромченко

Влітку 1932 року Соломон був прийнятий до аспірантури Московської консерваторії, де 3 роки (1932-1935 рр.) навчався у професора Ксенії Миколаївни Дорліак. Зміна педагога була дуже важливим моментом у творчому житті співака, але ж з Енгель-Кроном Соломон займався 6 років. Всі побоювання виявилися марними: уроки Ксенії Миколаївни сприяли подальшому творчому зростанню Соломона Марковича.

Знаковою в кар'єрі Хромченка стала участь у Першому всесоюзному конкурсі музикантів-виконавців у травні 1933 року. Він став лауреатом, отримавши третю премію. Ксенія Миколаївна порадила Соломону готуватися до наступного випробування: конкурсу на вступ солістом до трупи Великого театру. Друзі та родичі відмовляли його від цієї ідеї, оскільки у Великому театрі СРСР на той час було сузір'я ліричних тенорів: Іван Козловський, Сергій Лемешев, Іван Жадан та інші. Це означало, що навіть в разі прийняття, Соломону Марковичу загрожувала багаторічна доля запасного тенора.

Однак цілеспрямованість співака дала свій результат і в листопаді 1934 року він був прийнятий до трупи Великого театру СРСР. Він, єврейський хлопець з українського містечка, був одним з провідних ліричних тенорів протягом 23 років, з'являвся на сцені славетного театру понад 500 разів!

Хромченко володів м'яким і гнучким голосом, чудовою дикцією, його оперні та камерні образи відрізнялися виразністю і високою музичною культурою. Соломон Маркович виконав у Великому театрі понад 20 провідних партій ліричного тенора, серед яких Ленський («Євгеній Онєгін»), Індійський гість («Садко»), принц Синодал («Демон»), Юродивий («Борис Годунов») в російських, а також французьких («Фауст», «Лакме») і італійських («Травіата», «Ріголетто», «Севільський цирульник») операх.

KhromchenkoSM3.jpg KhromchenkoSM4.jpg KhromchenkoSM5.jpg
Сценічні образи співака

Під час Другої світової війни Хромченко разом з колегами різних театрів неодноразово виїжджав на фронт, виступаючи перед бійцями Червоної армії в небезпечній близькості від передової – це був його внесок у Перемогу. Серед обраних артистів він виступив на знаменитому прийомі в Кремлі на честь Перемоги 24 травня 1945 року, де виконав романс Луїджі Денцу «Дивні очі».

Дружина Сицилія Ізраївлівна (1908-1989 рр.) присвятила своє життя родині: чоловікові та двом синам Олександру та Матвію. Її цікавили будь-які театральні дрібниці, вона була знайома з багатьма колегами чоловіка, пишалася його успіхами, заспокоювала після невдач.

KhromchenkoSM6.jpg
Щаслива родина

У житті Соломона Марковича збулося те, про що ніколи не мріялося: він – соліст Великого театру СРСР! Його сольні концерти проходили в кращих залах Москви, Ленінграда, Києва, Мінська. І в особистому житті було все чудово: налагоджений побут люблячою дружиною, відпочинок з сім'єю в кримських санаторіях або в будинку відпочинку театру, знайомства і дружба з цікавими людьми. Він облаштував двокімнатний будиночок в новому дачному селищі Великого театру. На дачі Соломон Маркович садив яблуні, смородину, чорноплідну горобину, насолоджувався трояндами, які виростила дружина, пишався, пригощаючи своїх гостей вином із ягід власного врожаю, витриманим у подарованій до дня народження дубовій діжці.

KhromchenkoSM7.jpg
Відпочинок співака на дачі

У 1957 році було прийнято рішення про закриття філії Великого театру, в результаті якого відбулося скорочення штатів, яке торкнулося і 50-річного Хромченка. Після цього Соломон Маркович зосередився на концертній діяльності (1956-1962 рр.). Він здобув визнання як виконавець великого, різнобічного репертуару. У виконанні Хромченка звучали арії та романси російських класиків (М. І. Глінки, П. І. Чайковського, С. В. Рахманінова), твори західноєвропейських (Р. Шумана, Ф. Ліста, Ф. Мендельсона, Й.Брамса) і радянських композиторів, неаполітанські і єврейські народні пісні.

З 1961 року Соломон Маркович став поєднувати концертну діяльність з педагогічною в Московському музично-педагогічному інституті імені Гнесіних, де він за 30 років пройшов шлях від педагога до професора кафедри сольного співу.

У класі Хромченка в інституті навчалися люди з різними за своєю природою голосами, різноманітними характерами, здібностями і музичною підготовкою. Соломон Маркович ніколи не нав'язував їм свою точку зору, до кожного він умів знайти індивідуальний підхід. Відносини в його класі були засновані на взаємній повазі та довірі. Професор займався зі своїми учнями з такою ж ретельністю, з якою готував себе до вистав і концертів.

KhromchenkoSM8.jpg
Клас педагога Хромченка С.М.

Практично у всіх його учнів вдало склалося співоче життя. Вони виступали на сценах оперних театрів Москви, Мінська, Саратова і Харкова, Воронежа, Уфи, Барнаула, Душанбе і Біробіджана, стали заслуженими артистами республік.

Співоча кар’єра Соломона Марковича була довжиною в 54 роки (1933- 1987 рр.)! До 70-річчя співака всесоюзна фірма грамзапису «Мелодія» випустила комплект з двох платівок з оперними аріями, романсами та піснями в його виконанні. Платівка з неаполітанськими піснями побачила світ у 1981 році, а зі старовинними російськими романсами – в 1984 році до 50-річчя з початку його співу на сцені Великого театру. Заключна платівка Хромченка з єврейськими народними піснями була записана ним у віці 80 років! Тембр його голосу зачаровував слухачів свіжістю та енергією звучання.

З 1991 року Соломон Маркович жив у Ізраїлі, де продовжував повноцінну педагогічну й концертну діяльність. Вісім років (1992-2000 рр.) він був професором Єрусалимської музичної академії імені Рубіна. Незважаючи на свій поважний вік, професор готував молодих вокалістів. Останній публічний виступ співака відбувся в ізраїльській столиці 4 грудня 1997 року в день святкування його 90-річного ювілею.

KhromchenkoSM9.jpg
Остання афіша

KhromchenkoSM10.jpg
Виступ ювіляра

У 2000 році він повернувся до Москви, де помер 20 січня 2002 року в своєму будинку уві сні. Соломон Маркович був похований в колумбарії Донського кладовища.

Ім'я єврейського тенора Великого театру Хромченка С.М. повинно назавжди увійти до золотого фонду діячів культури, які прославили Україну у світі мистецтва.

Нагороди

На Першому всесоюзному конкурсі музикантів-виконавців у травні 1933 року Хромченко став лауреатом, здобувши третю премію.

У листопаді 1947 року Соломон Маркович отримав почесне звання «Заслужений артист РРФСР», а у травні 1984 року – «Заслужений діяч мистецтв РРФСР».

За видатні успіхи та високу виконавську майстерність у 1951 році Хромченко С.М. був нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора.

Серед нагород співака були медалі: «За оборону Москви», «За доблесну працю», «В пам'ять 800-річчя Москви».

Бібліографія

Большой театр СССР: Опера. Балет / Редкол.: И.Ф. Бэлза (отв. ред.) и др.; Вступ. ст. И.Ф. Бэлза; Сост. И.П. Абрамский. – М.: Музгиз, 1958. – С. 500-502.

Босько В. М. [Хромченко Соломон Маркович] // Історичний календар Кіровоградщини на 2007 рік. Люди. Події. Факти: історико-краєзнавче видання: довідник / Володимир Босько; Кіровоград. обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського, Кіровоград. обл. організація Всеукр. спілки краєзнавців. – Кіровоград: ПОЛІМЕД-Сервіс, 2006. – С.104.

Босько В. М. [Хромченко Соломон Маркович] // Історичний календар Кіровоградщини на 2012 рік: Люди. Події. Факти: історико-краєзнавче видання: довідник / Володимир Босько; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського. – Кіровоград: Центрально-Українське вид-во, 2011. – С. 223-224.

Босько В. М. [Хромченко Соломон Маркович] // Історичний календар Кіровоградщини на 2017 рік. Люди. Події. Факти: довідник / Володимир Босько; КЗ «КОІППО ім. Василя Сухомлинського». – Кропивницький: Центрально-Українське вид-во, 2016. – С. 219-220.

Зарубин Валерий Ильич. Большой театр = Bolshoi theatre: Первые постановки опер на русской сцене, 1825-1993: [Фотоальбом] / В. И. Зарубин. – М.: Эллис Лак, 1994. – С.306.

Музыкальная энциклопедия: [В 5 т.] / Гл. ред. Юрий Келдыш. – М.: Сов. энциклопедия: Сов. композитор, 1973. – (Сер. «Энциклопедии. Словари. Справочники») Т. 6: Хейнце – Яшугин. Дополнения А-Я. – 1982. – С. 92-93.

Бойко І. Талановитий співак / І. Бойко // Будівник комунізму. – 1964. – 24 грудня Радянський співак (ліричний тенор) і педагог. Народився в Златополі, Чигиринського повіту, Київської губернії (нині м. Новомиргород, Кіровоградська область, Україна).

Web-ресурси

Еврейский певец Соломон Хромченко (languages-stady.com)

Солист Большого театра (Флибуста)

Соломон Хромченко - театральный деятель, актёр (kino-teatr.ru)

Хромченко (gnesina)

Хромченко в энциклопедии музыки (musenc.ru)

Хромченко Соломон Маркович (Вікіпедія)