Тобілевич Марія Карпівна (Садовська-Барілотті)
Садовська-Барілотті Марія Карпівна (псевдонім - Садовська-Барілотті) 17 квітня 1855 року - 27 березня 1891 року - співачка-сопрано драматична акторка, сестра І. Тобілевича, М.Садовського і П.Саксаганського.
Життя і діяльність
Народилася 9 квітня 1855 р. у с. Костувате Бобринецького повіту Херсонської губернії – нині село Костувате Братського району Миколаївської області. Мала трьох братів, видатних театральних діячів І.Карпенка-Карого, М.Садовського, П.Саксаганського. В Єлисаветграді, куди переїхала родина Тобілевичів, Марія закінчила жіночу школу, а потім приватну гімназію. Вона була активною учасницею учнівських аматорських гуртків, грала у виставах, у російських п’єсах, українських оперетах, брала участь у виготовленні декорацій і костюмів. Деякий час вчителювала.
Марія мала чудовий голос, що передався їй від матері. У 1875 році в родині Тобілевичів гостював композитор Петро Ніщинський, який приїхав на виставу „Назар Стодоля”, для якої створив музичну картину «Вечорниці». Ця вставна сцена до вистави вперше виконана артистичним гуртком М. Кропивницького у Єлисаветграді. Марія зачарувала композитора своїм співом. „Ваша доля - то сцена. Таким голосом рідко кого наділяє природа!”-, напророкував Ніщинський.
На сцену вийшла у 1876 році в складі російської трупи під керівництвом М. Кропивницького, куди пішла проти волі своїх батьків. В трупі Кропивницького та в інших російських опереткових трупах Марія Садовська грала майже три роки. В її репертуарі були п’єси “Назар Стодоля”, “За Німан йду”, “Дай серцю волю — заведе в неволю”.
Саме в цей час Марія познайомилася з молодим італійцем-музикантом і співаком Барілотті, який допомагав їй в музичній освіті. Знайомство закінчилося шлюбом і родина переїхала в Італію. Однак шлюб тривав недовго. Марія Карпівна повертається з двома дітьми до батьків у Єлисаветград і на деякий час полишає сцену.
Але вже у 1883 році їде до Харкова і вступає до української трупи Марка Кропивницького. Тут до Марії Садовської приходить справжнє визнання. Тривалий час працювала в трупі М. Старицького. За свідченням Панаса Саксаганського, вона була самостійна у поглядах, далека від пліток і всіляко намагалася запобігти розколу трупи молодших братів Миколи Садовського і Панаса Саксаганського. Але розкол відбувся, і з 1890 року Марія Карпівна стає драматичною артисткою трупи Панаса Саксаганського. Вона вдруге виходить заміж за свого колегу – актора Дениса Мову.
За 12 років сценічної діяльності виступила майже у всіх жіночих партіях опер: Кулина („Чорноморці” М.Старицького), Панночка („Утоплена” М.Лисенка), Наталка („Наталка-Полтавка” І.Котляревського), Олена, Текля, Оришка („Глитай або ж Павук”, „Доки сонце зійде, роса очі виїсть”, „Пошились у дурні” М.Кропивницького), Одарка („Запорожець за Дунаєм” С.Гулака-Артемовського), Харитина („Наймичка” І.Карпенко-Карого).
За створення прекрасних сценічних образів глядачі завжди наділяли Марію Карпівну шквалом оплесків, преса відзначала її високий талант та яскравий спів.
М. К. Садовська-Барілотті увійшла в історію українського театру як одна з перших і найблискучіших виконавиць вокальних партій в операх і оперетах, що ставились на українських сценах у 70-80 рр. XIX ст. Однією з найсильніших ролей Садовської-Барілотті була роль Софії в драмі „Безталанна”.
У 1891 році під час гастролей в Одесі у Марії Карпівни погіршилось здоров’я. Під час спектаклю „Безталанна” вона прошепотіла братові Панасу Саксаганському, який грав роль Гната: "Мені погано, братику.” Виставу дограла і втратила свідомість. Більше на сцену вже не вийшла.
Померла 27 березня 1891 р. в Одесі, на 36 році життя. Похована в Єлисаветграді на Биковськім кладовищі, біля матері, яку вона дуже любила.004 Пізніше прах перенесено на хутір Надія, поблизу с. Миколаївки Кіровоградського району.
Бібліографія
Луговий О. Визначне Жіноцтво України [Текст] : історичні життєписи у 4 ч. Ч. 1. Жіноцтво Княжої, Державної Доби ; Ч. 2. Жіноцтво Козацької України ; Ч. 3. Письменниці і Артистки ; Ч. 4. Культурно-Громадські й Національні Діячки / Ол. Луговий. - Торонто : Український робітник, 1942. - 251 с.
Друзь І. Марія Садовська: нариси про життя і творчість.— К : Держ. муз. вид-во УРСР, 1956 .— 72 с.
Корифеї українського театру: Матеріали про діяльність театру корифеїв./ Упоряд., вступна ст., приміт. І.О.Волошина. - К.: Мистецтво, 1982. - 307,[2] с.: іл.
Садовська-Барілотті (Тобілевич) Марія Карпівна :[Листівка] //Діячі українського театру: комплект листівок з текстами українською мовою / укл. П.П.Перепелиця. - К. : Мистецтво, 1982. - 18 листівок.
Рильський М. Брати Тобілевичі [І М.Садовська-Барілотті] // Народ і краса / М.Рильський.— К., 1985 .— С.200-224.
Карпенко В. Південні шляхи корифеїв / В. Карпенко // Тут, біля самого моря / В. Карпенко. — К., 1989. — С. 142–153.
Садовська Марія Карпівна // Митці України: енциклопедичний. довідник— К., 1992.— С.510.
Гусейнов, Григорій Джамалович. Незаймані сніги : п’ятнадцять мандрівних історій : документальні повісті : в 3-х кн. / Григорій Гусейнов. - 2010 - Кн. 1. - Дніпропетровськ : Арт-Прес, 2010. - 511 с. : іл
Шуменко Л. Талановита актриса / Л.Шуменко // Кіровоградська правда.— 1964.— 22 березня. Бурмістренко С. Марія Садовська-Барілотті / С.Бурмістренко // Сільські вісті.— 1966.— 27 березня.
Сандул В. Глибоко , реалістично / В.Сандул// Молодий комунар.— 1975.— 19 квітня.
Сандул В. Поборниця реалістичного театру / В.Сандул // Честь хлібороба.— 1975.— 26 квітня.
Чута П. Ім’я на афіші / П.Чута // Кіровоградська правда.— 1989.— 24 квітня.
Биков В. Найкраща “Наталка Полтавка” українського театру / В.Биков// Народне слово.— 1996.— 27 квітня .— С.4.
Олена Петляш згадує // Український театр. — 1996. — № 1. — С.13-19.
Ковальова О. Метеорит у сузір'ї корифеїв / О. Ковальова // Жінка. — 2000. — № 4. — С.6 ; Щотижня. — 2000. — 18 травня.
Шурапов, Володимир Петрович. Про що мовчить сцена ...: цикл передач радіожурналу "Криниця" Кіровоградської державної телерадіокомпанії / Володимир Шурапов,. - Кіровоград, 2002. - С.94, 115.
Марія Садовська : народилася у квітні // Вісник книжкової палати. - 2003. - № 3. - С. 42
Куманський Б. Сучасники називали ії Соловейком / Б.Куманський // Народне слово. - 2005. - 21 квітня. - С. 1
Кухар Л. Український соловейко: / Л. Кухар // Календар знаменних і пам'ятних дат. - 2005. - ІІ квартал. - С. 37-40: портр. - Бібліографія
Погрібний В. З обличчя Марії все ж тепло не зійшло... : надто скромно відзначила Кіровоградщина 150- річчя з дня народження корифея українського театру Марії Садовської / В. Погрібний // Кіровоградський тиждень. - 2005. - 21 квітня. - С. 1
Френчко Л. Знаменитости степной столицы / Френчко Л. // Ведомости. - 2005. - 8 апреля. - С. 8
Білоцерківець Н. Творчі експерименти Мар'яни Садовської / Н. Білоцерківець // Українська культура. - 2007. - № 10. - С. 3: фото.
Шевченко С. Недоспіване кохання Марії : театр корифеїв - 125 / С. Шевченко // Народне слово. - 2007. - 8 листопада. - С. 3
Підлужна А. Тридцять шість миттєвостей Марії Садовської / А. Підлужна // День. - 2008. - 3 квітня. - С. 7.
Семененко В. Виставка, зібрана з великою любов`ю / В. Семененко // Зоря. - 2009. - 4 квітня. - С. 7
Web-ресурси
«Проект — Єлисаветградський абрис. Персони українського театру.» library.kr.ua/kray/abrys/barilotti/
Садовська-Барілотті (Тобілевич) Марія Карпівна: Бібліографічний покажчик видань у фондах ОУНБ ім. Чижевського http://library.kr.ua/kray/abrys/barilotti
Софія Тобілевич. Мої стежки і зустрічі http://library.kr.ua/elib/tobilevych_sv/