Тобілевич Марія Карпівна (Садовська-Барілотті)

Марія Карпівна Тобілевич (Садовська-Барілотті)

Дата народження — 17.04.1855
Місце народження — с. Кам’яно-Костувате Бобринецького повіту Херсонської губернії, Російська імперія (нині Вознесенський район, Миколаївська область, Україна)
Дата смерті — 27.03.1891
Місце смерті — м.Одеса
Місце поховання — с. Корлюгівка (нині Кропивницький район, Кіровоградська область, Україна)

Марія Карпівна Тобілевич (псевдонім – Садовська-Барілотті) (17 квітня 1855 року, с. Кам’яно-Костувате Бобринецького повіту Херсонської губернії, Російська імперія (нині Вознесенський район, Миколаївська область, Україна) – 27 березня 1891 року, м. Одеса) – співачка-сопрано, драматична акторка, сестра І. Тобілевича, М. Садовського і П. Саксаганського.

Життя і діяльність

Передати характер її співу неможливо:
в ньому відбивався весь народ, його поезія, його почуття.
Панас Саксаганський

Тобілевич Марія Карпівна народилася 17 квітня 1855 р. у селі Кам’яно-Костуватому Бобринецького повіту Херсонської губернії Російської імперії (нині Вознесенський район, Миколаївська область, Україна) у славетній родині Тобілевичів. Мала трьох братів, видатних театральних діячів І. Карпенка-Карого, М. Садовського, П. Саксаганського. В Єлисаветграді, куди переїхала родина Тобілевичів, Марія закінчила жіночу школу Титаренка, а з 11 років навчалася у жіночій гімназії Хрущової, успішне закінчення повного курсу якої надало їй право вчителювати. Вона була активною учасницею учнівських аматорських гуртків, грала у виставах, у російських п’єсах, українських оперетах, брала участь у виготовленні декорацій і костюмів.

Марія володіла голосом виняткової краси (сопрано), що передався їй від матері. У 1875 році в родині Тобілевичів гостював композитор Петро Ніщинський, який приїхав на виставу «Назар Стодоля», для якої створив музичну картину «Вечорниці». Ця вставна сцена до вистави вперше виконана артистичним гуртком М. Кропивницького у Єлисаветграді. Марія зачарувала композитора своїм співом. «Ваша доля – то сцена. Таким голосом рідко кого наділяє природа!» – напророкував Ніщинський.

На сцену Марія Тобілевич вийшла у 1876 році в складі російської трупи під керівництвом М. Кропивницького, куди пішла проти волі своїх батьків. У трупі Кропивницького та в інших російських опереткових трупах Марія Садовська грала майже три роки. В її репертуарі були п’єси «Назар Стодоля», «За Німан йду», «Дай серцю волю – заведе в неволю». Молоду талановиту акторку одразу помітили, про неї писали газети.

Саме в цей час Марія познайомилася з молодим італійцем-музикантом і співаком Барілотті, який допомагав їй в музичній освіті. Знайомство завершилося шлюбом, і родина переїхала в Італію. Однак шлюб тривав недовго. Чоловік виявився легковажною людиною. До того ж усі Тобілевичі не схвалювали цей шлюб, особливо брат Іван – він був незадоволений тим, що сестра марнує свій талант в «дешевих оперетках», й запевняв, що творчий шлях Марії має бути в театрі справжньої драми. Марія Карпівна повертається з двома дітьми до батьків у Єлисаветград і на деякий час полишає сцену.

Коли навесні 1879 року померла мати, Євдокія Зіновіївна, Марія замінила її по господарству, але весь час пам’ятала й про театр. І коли в родинному домі Тобілевичів гостював Марко Кропивницький, який розповів про свою нову драму «Дай серцю волю, заведе в неволю» і сказав Марії, що у цій п’єсі знайдеться справжня роль для неї – роль Оксани, Марія відповіла, що мала б те за щастя. Був 1883 рік. Марія Карпівна їде до Харкова і вступає до української трупи Марка Кропивницького.

У трупі Марка Лукича Марія спочатку виступає під прізвищем Барілотті. Пізніше, працюючи в трупах Михайла Старицького, Миколи Садовського та Панаса Саксаганського, обирає псевдонім Садовська (дівоче прізвище її матері) і з ним входить в історію українського театру.

Тут до Марії Садовської приходить справжнє визнання. Тривалий час акторка працювала в трупі М. Старицького. За свідченням Панаса Саксаганського, вона була самостійна у поглядах, далека від пліток і всіляко намагалася запобігти розколу трупи молодших братів Миколи Садовського і Панаса Саксаганського. Але розкол відбувся, і з 1890 року Марія Карпівна стає драматичною артисткою трупи Панаса Саксаганського. Вона вдруге виходить заміж за свого колегу – актора Дениса Мову. Софія Тобілевич згадує про нього так: «У Дениса був прекрасний тенор, високий і дуже мелодійний, приємний для вуха, який він опрацював в консерваторії. Він був досвідченим співаком і багато допомагав Марії у підготовці до співочих партій».

За 12 років сценічної діяльності Марія Садовська виступила майже в усіх жіночих оперних партіях: Кулина («Чорноморці» М. Старицького), Панночка («Утоплена» М. Лисенка), Наталка («Наталка-Полтавка» І. Котляревського), Олена, Текля, Оришка («Глитай або ж Павук», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Пошились у дурні» М. Кропивницького), Одарка («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Харитина («Наймичка» І. Карпенко-Карого). За створення прекрасних сценічних образів глядачі завжди шанували Марію Карпівну бурхливими оплесками, преса відзначала її високий талант та яскравий спів.

М. К. Садовська-Барілотті увійшла в історію українського театру як одна з перших і найблискучіших виконавиць вокальних партій в операх і оперетах, що ставились на українських сценах у 70-80 рр. XIX ст. Однією з найсильніших ролей Садовської-Барілотті була роль Софії в драмі «Безталанна».

Марії було трохи за 30, а здоров’я підводило все частіше – гастролі й сценічні навантаження давалися взнаки. У березні 1891 року під час гастролей в Одесі у Марії Карпівни погіршилось здоров’я. Під час спектаклю «Безталанна» вона прошепотіла братові Панасу Саксаганському, який грав роль Гната: «Мені погано, братику». Виставу дограла і втратила свідомість. На фінальний поклон, коли глядачі викликали Марію бурхливими оплесками, квітами й подарунками, вийти вже не змогла. Брат виніс її, непритомну, на руках й відвіз додому. Безталанна Софія стала її останньою роллю…

Померла талановита співачка та акторка 27 березня 1891 р. в Одесі, на 36-му році життя. Похована в Єлисаветграді на Биківському цвинтарі, біля могили матері, яку вона дуже любила. На початку 60-х років ХХ ст. тіла Марії та її матері були перепоховані на Корлюгівському цвинтарі поблизу хутора Надія, поруч з могилами батька Карпа Адамовича, Івана Карповича та його молодшого сина Юрія Івановича Тобілевича.

Бібліографія

Луговий О. Визначне Жіноцтво України [Текст] : історичні життєписи у 4 ч. Ч. 1. Жіноцтво Княжої, Державної Доби ; Ч. 2. Жіноцтво Козацької України ; Ч. 3. Письменниці і Артистки ; Ч. 4. Культурно-Громадські й Національні Діячки / Ол. Луговий. - Торонто : Український робітник, 1942. - 251 с.

Друзь І. Марія Садовська: нариси про життя і творчість.— К : Держ. муз. вид-во УРСР, 1956 .— 72 с.

Корифеї українського театру: Матеріали про діяльність театру корифеїв./ Упоряд., вступна ст., приміт. І.О.Волошина. - К.: Мистецтво, 1982. - 307,[2] с.: іл.

Садовська-Барілотті (Тобілевич) Марія Карпівна :[Листівка] //Діячі українського театру: комплект листівок з текстами українською мовою / укл. П.П.Перепелиця. - К. : Мистецтво, 1982. - 18 листівок.

Рильський М. Брати Тобілевичі [І М.Садовська-Барілотті] // Народ і краса / М.Рильський.— К., 1985 .— С.200-224.

Карпенко В. Південні шляхи корифеїв / В. Карпенко // Тут, біля самого моря / В. Карпенко. — К., 1989. — С. 142–153.

Садовська Марія Карпівна // Митці України: енциклопедичний. довідник— К., 1992.— С.510.

Гусейнов, Григорій Джамалович. Незаймані сніги : п’ятнадцять мандрівних історій : документальні повісті : в 3-х кн. / Григорій Гусейнов. - 2010 - Кн. 1. - Дніпропетровськ : Арт-Прес, 2010. - 511 с. : іл

Шуменко Л. Талановита актриса / Л.Шуменко // Кіровоградська правда.— 1964.— 22 березня. Бурмістренко С. Марія Садовська-Барілотті / С.Бурмістренко // Сільські вісті.— 1966.— 27 березня.

Сандул В. Глибоко , реалістично / В.Сандул// Молодий комунар.— 1975.— 19 квітня.

Сандул В. Поборниця реалістичного театру / В.Сандул // Честь хлібороба.— 1975.— 26 квітня.

Чута П. Ім’я на афіші / П.Чута // Кіровоградська правда.— 1989.— 24 квітня.

Биков В. Найкраща “Наталка Полтавка” українського театру / В.Биков// Народне слово.— 1996.— 27 квітня .— С.4.

Олена Петляш згадує // Український театр. — 1996. — № 1. — С.13-19.

Ковальова О. Метеорит у сузір'ї корифеїв / О. Ковальова // Жінка. — 2000. — № 4. — С.6 ; Щотижня. — 2000. — 18 травня.

Шурапов, Володимир Петрович. Про що мовчить сцена ...: цикл передач радіожурналу "Криниця" Кіровоградської державної телерадіокомпанії / Володимир Шурапов,. - Кіровоград, 2002. - С.94, 115.

Марія Садовська : народилася у квітні // Вісник книжкової палати. - 2003. - № 3. - С. 42

Куманський Б. Сучасники називали ії Соловейком / Б.Куманський // Народне слово. - 2005. - 21 квітня. - С. 1

Кухар Л. Український соловейко: / Л. Кухар // Календар знаменних і пам'ятних дат. - 2005. - ІІ квартал. - С. 37-40: портр. - Бібліографія

Погрібний В. З обличчя Марії все ж тепло не зійшло... : надто скромно відзначила Кіровоградщина 150- річчя з дня народження корифея українського театру Марії Садовської / В. Погрібний // Кіровоградський тиждень. - 2005. - 21 квітня. - С. 1

Френчко Л. Знаменитости степной столицы / Френчко Л. // Ведомости. - 2005. - 8 апреля. - С. 8

Білоцерківець Н. Творчі експерименти Мар'яни Садовської / Н. Білоцерківець // Українська культура. - 2007. - № 10. - С. 3: фото.

Шевченко С. Недоспіване кохання Марії : театр корифеїв - 125 / С. Шевченко // Народне слово. - 2007. - 8 листопада. - С. 3

Підлужна А. Тридцять шість миттєвостей Марії Садовської / А. Підлужна // День. - 2008. - 3 квітня. - С. 7.

Семененко В. Виставка, зібрана з великою любов`ю / В. Семененко // Зоря. - 2009. - 4 квітня. - С. 7

Web-ресурси

«Проект — Єлисаветградський абрис. Персони українського театру.» http://library.kr.ua/kray/abrys/barilotti/

Садовська-Барілотті (Тобілевич) Марія Карпівна: Бібліографічний покажчик видань у фондах ОУНБ ім. Чижевського http://library.kr.ua/kray/abrys/barilotti

Софія Тобілевич. Мої стежки і зустрічі http://library.kr.ua/elib/tobilevych_sv/