Відмінності між версіями «Тобілевич Андрій Юрійович»
(Створена сторінка: [[Файл:TobilevichU1.jpg|мини|300px|<p style="text-align:center;">'''Тобілевич Андрій Юрійович'''</p><p style="text-align:left;"><...) |
|||
| (Не показано 9 проміжних версій цього користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | [[Файл:TobilevichU1.jpg|мини| | + | [[Файл:TobilevichU1.jpg|мини|250px|<p style="text-align:center;">'''Тобілевич Андрій Юрійович'''</p><p style="text-align:left;"><b>народився</b> — 13.12.1905<br /><b>місце народження</b> — с. Миколаївка Кіровоградський район Кіровоградська область<br /><b>дата смерті</b> — 03.11.1979 <br /><b>місце смерті</b> — с. Миколаївка Кіровоградський район Кіровоградська область Карлюгівський цвинтар<br /><b>місце поховання</b> — с. Миколаївка Кіровоградський район Кіровоградська область Карлюгівський цвинтар<br />]]</p> |
| − | На хуторі усе його життя... | + | На хуторі усе його життя...<br /> |
| − | Стежки й надії наших корифеїв | + | Стежки й надії наших корифеїв<br /> |
| − | Не вкрилося пилюгою забуття | + | Не вкрилося пилюгою забуття<br /> |
| − | На тій комишуватій Сугоклеї... | + | На тій комишуватій Сугоклеї...<br /> |
'''В.Бровченко''' | '''В.Бровченко''' | ||
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
==Життя і діяльність== | ==Життя і діяльність== | ||
| − | Тобілевич Андрій Юрійович народився 13 грудня 1905 року. Він був старшою дитиною в сім’ї Юрія Івановича Тобілевича та його дружини Наталії Всеволодівни (дочки єлисаветградського юриста Авдєєва). Теплу й щиру любов подарував йому дід, Іван Карпович Тобілевич. Андрій запам’ятав і зберіг її у своїй душі як найдорожчий скарб. Відтоді його головною мрією стало виконати бажання Івана Карповича зробити хутір Надію “найкращим куточком у всьму Єлисаветградському повіті”. Навчався в Єлисаветградській школі, яка знаходилася на Чечорі. Був однокласником відомого українського письменника Тереня Масенка. В 1929 році закінчив київський агрономічний інститут. Незадовго до цього одружився на Євдокії Єфимівні Полудень. Після навчання працював на селі біля рідного хутора агрономом. Потім переїхав на Донеччину в с. Сергіївку Красноармійського району, де також працював агрономом. Деякий час викладав в Селидівській агрономічній школі. Під час Другої світової війни боровся з фашистами, отримав звання лейтенанта. Серед його бойових нагород медалі за звільнення Сталінграда, Румунії, Польщі, Чехословаччини, Угорщини. Сім’я під час війни евакуювалася в Нальчик, де жила мати Андрія Юрійовича, що перебралася туди після смерті чоловіка. Після визволення Кіровоградщини сім’я повернулася на хутір. В сім’ї було 9 дітей, але більшість з них померли у важкі 30-40-і роки. Залишилося четверо : Наталка, Юрко, Ігор та Майя. Вони жили в хаті, що побудував прадід Карп Адамович. Хата була напівзруйнована, умови проживання жахливі. Захворіла донька Майя, врятувати її не змогли. В 1945 році Андрій Юрійович повернувся з війни | + | Тобілевич Андрій Юрійович народився 13 грудня 1905 року. Він був старшою дитиною в сім’ї Юрія Івановича Тобілевича та його дружини Наталії Всеволодівни (дочки єлисаветградського юриста Авдєєва). Теплу й щиру любов подарував йому дід, Іван Карпович Тобілевич. Андрій запам’ятав і зберіг її у своїй душі як найдорожчий скарб. Відтоді його головною мрією стало виконати бажання Івана Карповича зробити хутір Надію “найкращим куточком у всьму Єлисаветградському повіті”. Навчався в Єлисаветградській школі, яка знаходилася на Чечорі. Був однокласником відомого українського письменника Тереня Масенка. В 1929 році закінчив київський агрономічний інститут. Незадовго до цього одружився на Євдокії Єфимівні Полудень. Після навчання працював на селі біля рідного хутора агрономом. Потім переїхав на Донеччину в с. Сергіївку Красноармійського району, де також працював агрономом. Деякий час викладав в Селидівській агрономічній школі. Під час Другої світової війни боровся з фашистами, отримав звання лейтенанта. Серед його бойових нагород медалі за звільнення Сталінграда, Румунії, Польщі, Чехословаччини, Угорщини. Сім’я під час війни евакуювалася в Нальчик, де жила мати Андрія Юрійовича, що перебралася туди після смерті чоловіка. Після визволення Кіровоградщини сім’я повернулася на хутір. В сім’ї було 9 дітей, але більшість з них померли у важкі 30-40-і роки. Залишилося четверо : Наталка, Юрко, Ігор та Майя. Вони жили в хаті, що побудував прадід Карп Адамович. Хата була напівзруйнована, умови проживання жахливі. Захворіла донька Майя, врятувати її не змогли. В 1945 році Андрій Юрійович повернувся з війни. |
| − | + | [[Файл:TobilevichU4.JPG|300px|]] | |
| − | + | '''Відзнака "Заслужений працівник культури"''' | |
| − | + | У роки Великої Вітчизняної війни німецько-фашистські загарбники завдали хутору великої шкоди: зруйнували будинки, знищили багато дерев. А.Ю.Тобілевич разом з Софією Віталіївною Тобілевич почали нелегкий шлях до створення музею-заповідника. Андрій Юрійович звертався до різних чиновників, писав листи в пресу. В 1947 році його оголосили націоналістом і змусили залишити хутір. Разом з ним поїхала вся сім’я, яка подорожувала по всій країні, шукала підтримки у друзів та знайомих. Поки їх не було на хуторі оселилися біженці. Тобілевичам вдалося повернутися через декілька років. Андрій Юрійович продовжував боротися за відкриття заповідника. Зокрема він написав статтю в “Літературну газету” на ім’я Павла Загребельного. Статтю не надрукували. Про цей факт Андрій Юрійович розповів Максиму Рильському. Як наслідок у 1956 році ухвалою уряду Української РСР «хутір Надія» було оголошено Державним заповідником-музеєм І.К.Карпенка-Карого (Тобілевича), надано кошти на його реставрацію, зведення літературно-меморіального музею, пам’ятників видатному українському драматургові, артисту і режисеру. | |
| − | В 1958 році було відкрито пам’ятник на могилі І.К.Карпенка-Карого. Та місцеве керівництво нехтувало урядовою постановою. В 1962 році Сергій Плачинда написав про це до газети “Літературна Україна”. Він писав, що найбільше місцеве керівництво розлютило те, що А. Тобілевич заборонив обласному начальству влаштовувати в тіні затишних Маркових дубів п’яні бенкети, не дозволяв спускати ставок для поливу колгоспної капусти, адже води б не вистачило навіть на половину левади. За «хуліганство» онука драматурга протримали у в’язниці майже рік. Сам А.Ю.Тобілевич писав Максиму Рильському: «Позбавлений прав хранителя заповідника музею, животію в ролі екскурсовода. У садибі господарюють через мою голову - глумляться над усім священним для нас. «Надію» треба рятувати! Ми всі в одвіті за неї перед своєю совістю, перед наступними поколіннями”. На статтю С.Плачинди відгукнулися відомі діячі мистецтв - Т.Хренніков, І.Ільїнський, Ю.Завадський, В.Марецька, І.Козловський та інші. 21 червня 1969 року відбувся багатолюдний мітинг шанувальників театрального мистецтва України з нагоди відкриття державного заповідника-музею І.К.Карпенка-Карого (Тобілевича) - «Хутора Надії». Андрію Юрійовичу допомагали його син Ігор та невістка Валентина. В 1976 році А.Ю.Тобілевичу присвоєно почесне звання заслуженого працівника культури України. 3 листопада 1979 року А.Ю.Тобілевич помер. Його поховали разом з усіма Тобілевичами на Карлюгівському цвинтарі. | + | [[Файл:TobilevichU2.jpg|300px|]] |
| + | |||
| + | '''Першим завідувачем заповідником став Андрій Юрійович Тобілевич.''' | ||
| + | |||
| + | В 1958 році було відкрито пам’ятник на могилі І.К.Карпенка-Карого. Та місцеве керівництво нехтувало урядовою постановою. В 1962 році Сергій Плачинда написав про це до газети “Літературна Україна”. Він писав, що найбільше місцеве керівництво розлютило те, що А. Тобілевич заборонив обласному начальству влаштовувати в тіні затишних Маркових дубів п’яні бенкети, не дозволяв спускати ставок для поливу колгоспної капусти, адже води б не вистачило навіть на половину левади. За «хуліганство» онука драматурга протримали у в’язниці майже рік. Сам А.Ю.Тобілевич писав Максиму Рильському: «Позбавлений прав хранителя заповідника музею, животію в ролі екскурсовода. У садибі господарюють через мою голову - глумляться над усім священним для нас. «Надію» треба рятувати! Ми всі в одвіті за неї перед своєю совістю, перед наступними поколіннями”. На статтю С.Плачинди відгукнулися відомі діячі мистецтв - Т.Хренніков, І.Ільїнський, Ю.Завадський, В.Марецька, І.Козловський та інші. 21 червня 1969 року відбувся багатолюдний мітинг шанувальників театрального мистецтва України з нагоди відкриття державного заповідника-музею І.К.Карпенка-Карого (Тобілевича) - «Хутора Надії». | ||
| + | |||
| + | [[Файл:TobilevichU5.jpg|300px|]] | ||
| + | |||
| + | Андрій Тобілевич 1975 р. | ||
| + | |||
| + | Андрію Юрійовичу допомагали його син Ігор та невістка Валентина. В 1976 році А.Ю.Тобілевичу присвоєно почесне звання заслуженого працівника культури України. 3 листопада 1979 року А.Ю.Тобілевич помер. Його поховали разом з усіма Тобілевичами на Карлюгівському цвинтарі. | ||
==Вшанування пам’яті== | ==Вшанування пам’яті== | ||
На стіні будинку І.Тобілевича, де А.Тобілевич народився, висить меморіальна дошка, на якій написано: "Заповідник-музей І.К.Тобілевича (Карпенка-Карого) "Хутір "Надія" засновано у 1956 р. з ініціативи його першого завідувача, онука І.Карпенка-Карого Андрія Юрійовича Тобілевича (1905-1979). Встановлено до 100-річчя від дня народження А.Ю. Тобілевича. 2005 р". | На стіні будинку І.Тобілевича, де А.Тобілевич народився, висить меморіальна дошка, на якій написано: "Заповідник-музей І.К.Тобілевича (Карпенка-Карого) "Хутір "Надія" засновано у 1956 р. з ініціативи його першого завідувача, онука І.Карпенка-Карого Андрія Юрійовича Тобілевича (1905-1979). Встановлено до 100-річчя від дня народження А.Ю. Тобілевича. 2005 р". | ||
| + | |||
| + | [[Файл:TobilevichU3.jpg|300px|]] | ||
| + | |||
| + | '''Поховання''' | ||
==Бібліографія== | ==Бібліографія== | ||
Поточна версія на 12:48, 9 лютого 2016
Тобілевич Андрій Юрійович
народився — 13.12.1905
місце народження — с. Миколаївка Кіровоградський район Кіровоградська область
дата смерті — 03.11.1979
місце смерті — с. Миколаївка Кіровоградський район Кіровоградська область Карлюгівський цвинтар
місце поховання — с. Миколаївка Кіровоградський район Кіровоградська область Карлюгівський цвинтар
На хуторі усе його життя...
Стежки й надії наших корифеїв
Не вкрилося пилюгою забуття
На тій комишуватій Сугоклеї...
В.Бровченко
Тобілевич Андрій Юрійович — 13.12.1905 (с. Миколаївка, нині Кіровоградський район, Кіровоградської області, Україна — 03.11.1979, с. Миколаївка Кіровоградський район, Кіровоградська область,) — онук видатного українського драматурга І.К.Карпенка-Карого (Тобілевича), засновник державного заповідника-музею І.К.Карпенка-Карого “Хутір Надія”, заслужений діяч культури України.
Життя і діяльність
Тобілевич Андрій Юрійович народився 13 грудня 1905 року. Він був старшою дитиною в сім’ї Юрія Івановича Тобілевича та його дружини Наталії Всеволодівни (дочки єлисаветградського юриста Авдєєва). Теплу й щиру любов подарував йому дід, Іван Карпович Тобілевич. Андрій запам’ятав і зберіг її у своїй душі як найдорожчий скарб. Відтоді його головною мрією стало виконати бажання Івана Карповича зробити хутір Надію “найкращим куточком у всьму Єлисаветградському повіті”. Навчався в Єлисаветградській школі, яка знаходилася на Чечорі. Був однокласником відомого українського письменника Тереня Масенка. В 1929 році закінчив київський агрономічний інститут. Незадовго до цього одружився на Євдокії Єфимівні Полудень. Після навчання працював на селі біля рідного хутора агрономом. Потім переїхав на Донеччину в с. Сергіївку Красноармійського району, де також працював агрономом. Деякий час викладав в Селидівській агрономічній школі. Під час Другої світової війни боровся з фашистами, отримав звання лейтенанта. Серед його бойових нагород медалі за звільнення Сталінграда, Румунії, Польщі, Чехословаччини, Угорщини. Сім’я під час війни евакуювалася в Нальчик, де жила мати Андрія Юрійовича, що перебралася туди після смерті чоловіка. Після визволення Кіровоградщини сім’я повернулася на хутір. В сім’ї було 9 дітей, але більшість з них померли у важкі 30-40-і роки. Залишилося четверо : Наталка, Юрко, Ігор та Майя. Вони жили в хаті, що побудував прадід Карп Адамович. Хата була напівзруйнована, умови проживання жахливі. Захворіла донька Майя, врятувати її не змогли. В 1945 році Андрій Юрійович повернувся з війни.
Відзнака "Заслужений працівник культури"
У роки Великої Вітчизняної війни німецько-фашистські загарбники завдали хутору великої шкоди: зруйнували будинки, знищили багато дерев. А.Ю.Тобілевич разом з Софією Віталіївною Тобілевич почали нелегкий шлях до створення музею-заповідника. Андрій Юрійович звертався до різних чиновників, писав листи в пресу. В 1947 році його оголосили націоналістом і змусили залишити хутір. Разом з ним поїхала вся сім’я, яка подорожувала по всій країні, шукала підтримки у друзів та знайомих. Поки їх не було на хуторі оселилися біженці. Тобілевичам вдалося повернутися через декілька років. Андрій Юрійович продовжував боротися за відкриття заповідника. Зокрема він написав статтю в “Літературну газету” на ім’я Павла Загребельного. Статтю не надрукували. Про цей факт Андрій Юрійович розповів Максиму Рильському. Як наслідок у 1956 році ухвалою уряду Української РСР «хутір Надія» було оголошено Державним заповідником-музеєм І.К.Карпенка-Карого (Тобілевича), надано кошти на його реставрацію, зведення літературно-меморіального музею, пам’ятників видатному українському драматургові, артисту і режисеру.
Першим завідувачем заповідником став Андрій Юрійович Тобілевич.
В 1958 році було відкрито пам’ятник на могилі І.К.Карпенка-Карого. Та місцеве керівництво нехтувало урядовою постановою. В 1962 році Сергій Плачинда написав про це до газети “Літературна Україна”. Він писав, що найбільше місцеве керівництво розлютило те, що А. Тобілевич заборонив обласному начальству влаштовувати в тіні затишних Маркових дубів п’яні бенкети, не дозволяв спускати ставок для поливу колгоспної капусти, адже води б не вистачило навіть на половину левади. За «хуліганство» онука драматурга протримали у в’язниці майже рік. Сам А.Ю.Тобілевич писав Максиму Рильському: «Позбавлений прав хранителя заповідника музею, животію в ролі екскурсовода. У садибі господарюють через мою голову - глумляться над усім священним для нас. «Надію» треба рятувати! Ми всі в одвіті за неї перед своєю совістю, перед наступними поколіннями”. На статтю С.Плачинди відгукнулися відомі діячі мистецтв - Т.Хренніков, І.Ільїнський, Ю.Завадський, В.Марецька, І.Козловський та інші. 21 червня 1969 року відбувся багатолюдний мітинг шанувальників театрального мистецтва України з нагоди відкриття державного заповідника-музею І.К.Карпенка-Карого (Тобілевича) - «Хутора Надії».
Андрій Тобілевич 1975 р.
Андрію Юрійовичу допомагали його син Ігор та невістка Валентина. В 1976 році А.Ю.Тобілевичу присвоєно почесне звання заслуженого працівника культури України. 3 листопада 1979 року А.Ю.Тобілевич помер. Його поховали разом з усіма Тобілевичами на Карлюгівському цвинтарі.
Вшанування пам’яті
На стіні будинку І.Тобілевича, де А.Тобілевич народився, висить меморіальна дошка, на якій написано: "Заповідник-музей І.К.Тобілевича (Карпенка-Карого) "Хутір "Надія" засновано у 1956 р. з ініціативи його першого завідувача, онука І.Карпенка-Карого Андрія Юрійовича Тобілевича (1905-1979). Встановлено до 100-річчя від дня народження А.Ю. Тобілевича. 2005 р".
Поховання
Бібліографія
Тобілевич А. Хутір “Надія” та життя і творчість І.К.Тобілевича// Кіровоградська правда. - 1946. - 17 травня
Книги
Гусейнов, Григорій Джамалович. Незаймані сніги : п’ятнадцять мандрівних історій : документальні повісті : в 3-х кн. / Григорій Джамалович Гусейнов ; Григорій Гусейнов. - 2010. Кн. 1. - Дніпропетровськ : Арт-Прес, 2010. - 511 с. : іл.
Заповідник-музей І. Тобілевича (Карпенка-Карого) "Хутір Надія" = Заповедник-музей И. Тобилевича (Карпенко-Карого) "Хутор Надия" = I. K. Tobilevych (Karpenko-Karyi) reserve-museum "Khutir Nadiya" / Упр. культури і туризму Кіровоградської обл. держ. адм. ; Кіровоградський обл. краєзнав. музей. - Кіровоград : [б. в.], [2012?]. - [20] с. : іл., фото. кол., портр., фото. - (Сер. "Кіровоградщина туристична"). - (Сер. "Музейні заклади"). - Текст: укр, рос., англ.
Куценко, Леонід Васильович. Стежками хутора "Надія" : Нарис / Леонід Куценко. - Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2007. - 47,[1] с. : фото.кол.
Смоленчук, Микола Кузьмич. Хутір Надія : Держ. заповідник, садиба-музей І.К. Карпенка-Карого (Тобілевича): Нарис / Микола Смоленчук,. - Дніпропетровськ : Промінь, 1967. - 20, [1] с. : 6 арк. фото
Шурапов, Володимир Петрович. Тернистими шляхами : етюди про корифеїв українського театру / Володимир Шурапов. - Кіровоград : Видавець Лисенко В. Ф., 2013. - 95 с. : фото
Cтатті
Войченко Г. У "Надію" доля привела / Г. Войченко // Молодіжне перехрестя. - 2006. - 26 жовтня. - С. 9
Куценко Л. Хай зашумить на хуторі "Надія" явір Миколи Вороного / Л. Куценко // Народне слово. - 2004. - 23 вересня. - С. 4
Семененко В. Якби не дід і онук, була б лише земля, названа іменем Надії... : До 70-річчя області / В. Семененко // Зоря. - 2008. - 19 липня. - С. 7
Тобілевич В. Чарівний куточок України : Заповіднику "Хутір Надія" - 50 / Тобілевич В. // Народне слово. - 2006. - 31 серпня. - С. 3
Тобілевич, Валентина. "Дубове листя" / Валентина Тобілевич // Народне слово. - 2013. - 15 серпня. - С. 8
Френчко Л. Знаменитости степной столицы : Андрей Тобилевич / Френчко Л. // Ведомости. - 2005. - 14 , 21 октября. - С. 8
Шевченко С. 1948-й: на Хутір, до Андрія Юрійовича : 27 березня - Міжнародний день театру / С. Шевченко // Народне слово. - 2010. - 25 березня. - С. 11
Шурапов В. Тернистим шляхом : До 40-річчя "Вересневих самоцвітів" / В. Шурапов // Народне слово. - 2010. - 7 вересня. - С. 4-5
Web-бібліографія
Надія Тарковська увійшла яскравою квіткою в театральний вінок Тобілевичів
Володимир Панченко: “Хутір на ім’я Надія”
Валентина Тобілевич. Йому виповнилося б 80...До роковин від дня народження Миколи Смоленчука
Заповідник-музей І.К.Тобілевича (Карпенка-Карого) Хутір Надія