Суслов Онисим Зіновійович
Онисим Зіновійович Суслов (справжнє прізвище Рєзніков) (1857, м. Єлисаветград –2 грудня 1929, м. Одеса) – український драматург, актор, режисер і антрепренер школи М. Кропивницького.
Життя і діяльність
Суслов Онисим Зіновійович (Рєзніков) народився 1857 року в Єлисаветграді. Ще навчаючись у реальному училищі, захопився театром і почав грати у молодіжній аматорській трупі. Там його помітив Марко Лукич Кропивницький і підтримав творчі наміри юнака. Та батьки наполягли на вступі до Дерптського університету, на медичний факультет. Потім юнак навчався у Бернському університеті.
У ті роки в Росії ширився народницький рух. О. Рєзніков вступає до «Народної волі», що мала великий вплив на українську молодь. Саме «за політику» він відбув п’ять років заслання у Західному Сибіру. Повернувшись у рідні краї з Томська, довго не міг влаштуватися на роботу. Нова зустріч із єлисаветградським земляком М. Л. Кропивницьким навернула Онисима Рєзнікова до театрального життя.
Чотири роки, починаючи з 1888-го, молодий політичний засланець під псевдонімом Суслов набуває акторської майстерності у трупі Марка Лукича. Сам “батько українського театру”, як дехто називав тоді М. Кропивницького, був переконаний, що вже впродовж декількох місяців він вимуштрує початківця на ролі “героїв-любовників”. Уже 1889 р. в тогочасній пресі О. Суслова відносили до основних сил чоловічого складу трупи.
Мало хто знає, що О. Суслов був одним із перших театральних діячів, які пропагували творчість Кобзаря у Західній Європі. А було це так. Французькі колеги 1893 року звернулися до російського уряду з проханням про дозвіл відвідати Париж хоча б одній із українських труп, адже розголос про оригінальну драматургію на берегах Дніпра та Чорного моря ширився через кордон. Трупа під керівництвом театрального антрепренера і актора Георгія Деркача поїхала виступати на берегах Сени. Режисером було запрошено О. Суслова.
…Париж… Чим здивуєш освічену публіку? Онисим Зіновійович Суслов вирішив почитати уривки з творів Кобзаря, як це робив в Одесі Марко Лукич Кропивницький.
У всякого своя доля
І свій шлях широкий:
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком –
За край світа зазирає,
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину..
Зал принишк… Можливо, присутні не всі слова зрозуміли, але суть промовленого артистом у вишитій сорочці глядачі вловлювали.
А той, щедрий та розкошний,
Все храми мурує;
Та отечество так любить,
Так за ним бідкує,
Так із його, сердешного,
Кров, як воду точить…
…Схаменіться!
Усі на сім світі –
І царята, і старчата –
Адамові діти.
«Таких віршів у Франції ніхто ніколи не писав. І не напише», – подумав Онисим Зіновійович, оглядаючи присутніх…
Засвоєну від учителя школу акторської майстерності, режисури та організаційних засад керування колективом О. Суслов втілював у власних трупах, якими він керував у 1894–1909 рр. Репертуар О. Суслова відзначався різноплановістю в різножанрових виставах, що засвідчувало його яскраве природне обдарування та високий акторський професіоналізм. Газети писали: “Он и герой, любовник, и драматический резонер, и первый комик”. Аналізуючи секрети успіху актора, рецензенти звертали увагу на ретельну розробку ним сценічних образів, філігранну обробленість деталей, оригінальність трактування. У комедіях гра актора відзначалася відсутністю шаржу та грубих підкреслень, героїчні ролі забарвлювалися рисами монументальності, ролям трагедійного звучання були притаманні глибина психологічної розробки та сильні, яскраві почуття.
Як організатор театральної справи Онисим Суслов розпочав свою діяльність наприкінці 1894 р., коли з ядра трупи Г. Деркача утворив товариство, до керівництва яким залучив і О. Суходольського. Суслов був розпорядником, Суходольський – режисером, Зарницька – провідною актрисою. Основу трупи становили, крім уже названих, такі учні М. Кропивницького і М. Старицького, як Н. Чарновська, О. Шатковський, А. Запорожець, Л. Круглякова, Г. Коханенко. Періодично до складу трупи входили Г. Затиркевич-Карпинська, Л. Ліницька, Є. Боярська, Л. Манько, актор російської драми і опери М. Сєверський, оперний співак А. Арцимович, співачка з трупи Саксаганського й Карпенка-Карого Ю. Росіна. Дружина – Уляна Суслова була акторкою в трупі Саксаганського.
У трупі підтримувалася висока творча дисципліна. Кожна вистава готувалася ретельно, і сучасники дивувалися злагодженості всіх компонентів та ансамблевості спектаклів. У кожному зображуваному персонажі публіка бачила тип. У роботі над виставою не було дрібниць: костюми, художнє оформлення сприяли відтворенню загальної атмосфери. Декорації створювалися за вказівками режисера кваліфікованими художниками. Реквізит і костюми виготовлялися за музейними зразками. Постановки історичних п’єс консультував відомий історик Д. Яворницький.
За чотири роки існування трупи було здійснено такі постановки, як “Наталка Полтавка” І. Котляревського, “Запорожець за Дунаєм” С. Гулака Артемовського, “Чорноморці” М. Старицького – М. Лисенка, “Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці”, “Циганка Аза”, “Сорочинський ярмарок”, “Талан” М. Старицького, “Невольник” М. Кропивницького, “Бурлака”, “Наймичка”, ”Мартин Боруля” І. Карпенка-Карого, “Лимерівна” Панаса Мирного, “Борці за мрії” І. Тогобочного, “Царицині черевички” Г. Ашкаренка, “Майська ніч” О. Шатковського (дві останні – за М. Гоголем) та ін.
12 березня 1908 року вперше було показано у Петербурзі виставу «Ревізор» українською мовою у виконанні трупи Суслова. Цей день деякі петербурзькі газети назвали «історичним днем української сцени».
Своїм багаторічним успіхом трупа завдячувала як адміністраторським здібностям О. Суслова, так і присутності у трупі провідної актриси, дружини антрепренера і його багатолітньої партнерки Є. Зарницької, яскравий і різноманітний талант якої вражав представників різних верств суспільства.
Онисим Суслов був знаний і як драматург. Він автор п’єс «Галя Русина», «Без просвіту», «За волю».
З 1918 по 1929 рік Онисим Зіновійович керував пересувними театральними колективами, заводськими театральними гуртками, викладав у аматорській студії при Одеському державному драматичному театрі, знімався в кіно. Фільми з його участю:
1909 – «Тарас Бульба»;
1918 – «Голгофа людських страждань»;
1919 – «Саботажники»;
1919 – «Апостол»;
1927 – «Сумка дипкур’єра» – (охоронник); (кадр з фільму)
1927 – «Непереможні» – (капіталіст);
1927 – «Митя» – (обиватель);
1928 – «Проданий апетит» – (Бідатр, ресторатор);
1928 – «Октябрюхов и Декабрюхов» – (білоемігрант).
Помер Онисим Зіновійович Суслов (Рєзніков) 1929 року в Одесі. Його багаторічна плідна праця на ниві українського театру відображена кращими здобутками національного сценічного мистецтва того часу.
Бібліографія
Баканідзе О. А. Грузинсько-українські літературно-мистецькі взаємини. – К., 1984. – С. 172
Григор’єв М. “Ревізор” Гоголя українською мовою в Петербурзі // Рада. – Київ, 1908. – 27 берез. – № 72. – С. 4
Діячі українського театру : Комплект листівок з текстами українською мовою / Укл. П. П. Перепелиця. – К. : Мистецтво, 1982. – 18 листівок
Еремеев Н. “Ревизор” в труппе Суслова // Русский артист. – Петербург, 1908. – № 12. – С. 188
Мар’яненко І. О. Минуле українського театру. – К., 1953. – С. 181.
Осипов Н. “Ревизор” на малорусском языке // Обозрение театров. – Петербург, 1908. – № 359. – С. 4
“Ревізор” по-українському в Петербурзі // Рада. – Київ, 1908. – 18 берез. – № 65
Суслов О. Учитель // Марко Лукич Кропивницький: Збірник статей, спогадів і матеріалів. – К., 1955. – С. 287.
Хлібцевич Є. С. Театральні трупи // Український драматичний театр: Нариси історії в 2-х тт. – Дожовтневий період. – К., 1967. – Т. 1. – С. 395.
Web-ресурси
Суслова О. 3. і Суходольського О. Л. трупа