Степанок Володимир Іванович
Володимир Іванович Степанок (27 січня 1968, с. Майське, Джанкойський район, АР Крим − 26 січня 2015, м. Дебальцеве, Донецька область) − майор, заступник командира 42-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади. Активний учасник Революції Гідності. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (04.06.2015, посмертно).
Життя і діяльність
Степанок Володимир Іванович народився 27 січня 1968 року в селі Майському Джанкойського району АР Крим в родині хліборобів. Там закінчив загальноосвітню й музичну школи. В його роду були кадрові військові, тож Володимир після восьмого класу намагався вступити до Київського Суворовського військового училища, але з певних причин не став суворовцем. В 1985 році вступив до Новосибірського вищого військово - політичного загальновійськового училища. Під час навчання наполегливо займався самовдосконаленням, як фізичним, так і моральним. Багато читав, займався боксом та гирьовим спортом. З тих часів за ним закріпилося прізвисько"Апостол", яке залишилося на все життя. Закінчив навчання в 1989 році. Розпочалась військова служба у Туркестанському окрузі на посаді – заступника командира парашутно-десантної роти по політчастині військової частини 33079, де він отримав перший бойовий досвід у прикордонних сутичках з афганськими контрабандистами. За час проходження військової служби мав 165 стрибків з парашутом.
У 1992 році після проголошення незалежності нашої держави Степанок В.І. розпочав службу у Збройних Силах України: з січня 1993 року методист – організатор - заступник командира автомобільної роти військової частини 65564, з липня 1993 року – начальник соціально - психологічної служби - заступник командира батальйону з виховної роботи військової частини А 0680 - 10 окремої бригади спеціального призначення. У зв’язку з скороченням штату з лютого 1995 року - помічник військового коменданта військової комендатури Феодосійського гарнізону Одеського військового округу, з липня 1996 року - заступник командира батальйону з виховної роботи військової частини А 0461. В 1996-1998 рр. навчався у Київському військовому гуманітарному інституті (факультет виховної і соціально-психологічної роботи), де вивчав військову психологію та педагогіку. По закінченню навчання отримав направлення у військову частину А 0759 в місті Кіровограді на посаду старшого офіцера відділення виховної роботи.
З червня 2004 року – старший офіцер відділення з гуманітарних питань, а з квітня 2005 року - заступник командира загону спеціального призначення з гуманітарних питань тієї ж військової частини А 0680 -3-й окремий полк спеціального призначення Південного оперативного командування. Вийшов у запас у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України у 2005 році.
Після виходу у відставку працював на різних посадах, зокрема й на керівних. 2009 року очолив сільськогосподарське підприємство і пропрацював на цій посаді два роки. Працював і на посаді фахівця з якості, і, як багато хто з військових пенсіонерів, в охороні. Але ця робота була йому нецікавою.
Степанок В.І. завжди мав активну життєву позицію щодо процесів, які відбувалися в країні. Тому під час Помаранчевої революції 2004 року він був у рядах борців за демократію та справедливість. Свій вибір на користь правди і свободи він зробив і надалі, був активістом під час Революції Гідності. Влітку 2012 року Володимир долучився до лав Всеукраїнського об’єднання “Свобода”.
З початком вторгнення російських військ на територію України Степанок В.І. добровольцем пішов до війська. У червні 2014 року майор Степанок разом з капітаном першого рангу Юрієм Олефіренком формує батальйон територіальної оборони Кіровоградської області „Рух опору”. Його посада – заступник командира батальйону по роботі з особовим складом, його завдання – перетворити цивільних людей у боєздатний військовий підрозділ. Поряд з цим активно працював з меценатами, щоб допомагати в придбанні для батальйону бронежилетів, комп’ютерної техніки тощо. З 5 серпня 2014 року Степанок В.І. перебуває безпосередньо на фронті. Був поранений. Лікувався в Кіровоградському госпіталі. . Із середини січня 2015 року перебував на ротації, але після активізації військових дій на дебальцевському напрямку залишався на бойових позиціях.
Двадцять шостого січня заступник командира по роботі з особовим складом майор Володимир Степанок 42-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ої окремої мотопіхотної бригади Збройних Сил України (42-й батальйон територіальної оборони "Рух опору") очолив загін із 72-х бійців, які добровільно відгукнулися на заклик прийти на допомогу 128–й гірсько-піхотній бригаді, що зазнавала великих втрат під містом Дебальцевим Донецької області. Загін героїчно відбивав ворожий натиск, та в бойову машину, де знаходився майор влучив протитанковий реактивний снаряд. Степанюк В.І. загинув від чисельних осколочних поранень. В.Степанок не дожив лише день до свого 47-річчя.
Степанок В.І. був одружений з Оленою Степанок (Мельник) (1993 р.) У 1994 році у них народилася донька Юлія.
Нагороди
Указом Президента України № 311 / 2015 від 4 червня 2015 року "За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі" Степанка Володимира Івановича нагороджено орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
3 квітня 2015 року Всеукраїнською громадською організацією "Спілка ветеранів та працівників силових структур України "Звитяга" Степанка В.І. нагороджено нагрудним знаком "Гідність та честь" (посмертно).
7 лютого 2015 року був нагороджений найвищою партійною нагородою – Золотим нагрудним знаком ВО "Свобода" (посмертно).
Бібліографія
Іванова, Ірина. Порошенко нагородив п'ятьох бійців із Кіровоградщини. Посмертно / Ірина Іванова // Кіровоградська правда. - 2015. - 9 червня. - С. 2: фото
Гуцулюк, Максим. Несколько шагов к бессмертию / Максим Гуцулюк // Первая городская газета. - 2016. - 28 января. - С. 3 : фото
Зубець, Анастасія. Ордени полеглим / Анастасія Зубець // Народне слово. - 2015. - 27 серпня. - С. 2 Нагороди героїв вручено сім'ям воїнів, які захищали Україну і загинули під час АТО
Колектив Кіровоградського обласного художнього музею. Війна забирає найкращих / Колектив Кіровоградського обласного художнього музею // Народне слово. - 2015. - 5 лютого. - С. 18: фото Слово пам'яті про загиблого героя АТО Володимира Степанка від колег його дружини Олени Степанок
Нагороджені посмертно / Наталія Земнорій // Народне слово. - 2015. - 11 червня. - С. 3
Требунських, Ірина. Дощ та сльози `на Театральній площі /Ірина Требунських // Народне слово. - 2015. - 5 лютого. - С. 7 : фото Громадська панахида по загиблому бійцю АТО, що добровільно пішов захищати Україну
Web-ресурси
Степанок Володимир Іванович// Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У пам'ять про "Апостола" - майора Володимира Степанка (ФОТО)
Книга Пам’яті полеглих за Україну
Вічна пам’ять: рік тому Кіровоградщина втратила видатного воїна Володимира Степанка
Коли Герой не повертається з бою