Кривенко Віталій Єфремович
Віталій Єфремович Кривенко (13 серпня 1937, м. Кірово, Одеська область (нині м. Кропивницький, Кіровоградська область) – 24 травня 2020, м. Кропивницький) – архітектор, геральдист, заслужений архітектор України, член Національної спілки архітекторів України та ради Українського геральдичного товариства, почесний громадянин м. Кропивницького.
Життя і діяльність
Кривенко Віталій Єфремович народився тринадцятого серпня 1937 року в місті Кірово Одеської області; переважну частину свого життя мешкав і працював у Кіровограді (нині м. Кропивницький, Кіровоградська область). Мати Віталія, Марія Пилипівна, приїхала до міста в середині тридцятих років зі старовинного військового поселення Аджамки, що в Кіровоградському районі; працювала на будівництві. Робота для жінки була дуже важкою (потрібно було носити на верхні поверхи цеглу). Згодом їй допомогли влаштуватися на швейну фабрику підсобницею, а після курсів підвищення кваліфікації Марія Пилипівна працювала закрійницею. В ці ж роки вона познайомилася з майбутнім батьком Віталія – Єфремом.
Малому Віталіку було майже чотири роки, коли розпочалася Друга світова війна. В тяжкий період окупації його сім’я (Віталій, мати та бабуся) залишалася у місті. Батько пішов на фронт. У 1944 році, захищаючи рідну землю від окупантів, Єфрем Іванович загинув. У серпні цього ж року хлопчик пішов до школи, де, крім навчання, активно займався спортом – футболом, штангою, боксом, а також захоплювався малюванням. Згадуючи своє дитинство, Віталій Єфремович писав: «Цікавість до малювання у мене виникла несподівано ще в дитинстві. Коли мені було років три, батько взяв мене з собою, йдучи до знайомих в гості. Дорослим треба було поговорити, і щоб мене чимось зайняти, дівчинці – дочці господарів – запропонували показати мені її малюнки. Вони були зроблені кольоровим олівцем і настільки мене вразили, що я як зачарований довго та уважно їх роздивлявся. Особливо запам’ятав парусник з роздутими вітрилами. Звичайно, я й до цього бачив різні картинки. Але переді мною був малюнок і дівчинка, яка реально його намалювала. Кажуть, що людину повинно щось дуже вразити, щоб вона захотіла це повторити. Я тоді дуже захотів. Вдома я знайшов звичайний олівець, попросив у бабусі лист паперу й спробував намалювати такий вітрильник, який бачив у альбомі. Бабуся, побачивши мій малюнок і з’ясувавши причину його виникнення, десь роздобула декілька різнокольорових олівців та папір. З цього все почалося».
Після закінчення школи в 1954 році Віталій (разом з другом) намагався вступити до Львівського лісотехнічного інституту, але спроба була невдалою (не пройшов по конкурсу).
У 1956 році юнак був призваний на військову службу. Того ж року у зв’язку з великими врожаями на цілинних землях Казахстану призов на військову службу було оголошено не восени, як завжди, а в травні. Новобранців направили підкоряти цілину в Карабаликський район Кустанайської області, де вони працювали на різних об’єктах: виконували земляні роботи, будували, вантажили зерно. І тільки через вісім місяців, під новий, 57-й рік хлопців повезли до місця справжньої служби. В Естонії, в місті Вільянді, Віталій склав присягу, а далі – військовий гарнізон в Таллінні. Ще до армії він пройшов курси підготовки водіїв, що діяли при ДТСААФ, тому й потрапив до автомобільного батальйону.
Після служби в армії хлопець шукав роботу не тільки до вподоби, а й щоб заробити кошти для майбутнього навчання. Згодом він влаштувався до цеху артілі «9 травня» Кіровоградського міськпобуткомбінату, де працював художником-оздоблювачем та навчався професійних премудростей у виготовленні рекламних щитів, панно, лозунгів, табличок. На початку 60-х років випадок звів Віталія Кривенка з директором Кіровоградської допоміжної школи-інтернату для дітей з фізичними вадами. На той час Віталій виконував роботу з художнього оздоблення школи. Директор запропонував йому посаду вчителя малювання та креслення, а коли дізнався, що юнак має спортивні розряди, то запропонував ще й проводити уроки фізкультури. За час роботи в школі молодий вчитель став для дітей справжнім авторитетом. На уроках учні з цікавістю слухали розповіді про життя художників, спортсменів, які попри фізичні вади змогли досягти успіхів у професії. А на заняттях з фізкультури вчитель навчав учнів застосовувати прийоми самозахисту. Наприкінці навчального року йому запропонували вступити до педагогічного інституту, але юнак вже розумів, що має достатню підготовку для навчання в художньому училищі. Він звільняється зі школи-інтернату та починає працювати у художній майстерні з виготовлення реклами, активно долучається до створення газосвітлової реклами та оздоблення інтер’єрів торговельних приміщень, що дало змогу вдосконалити професійний досвід, розширити коло знайомств, завойувати авторитет серед художників області та наблизити омріяну мету.
У 1964 році Віталій прийняв рішення подавати документи на вступ до Іванівського художнього училища. Проте перша спроба виявилась невдалою, тому він повертається до Кіровограда на попереднє місце роботи. Невдовзі Віталій отримав запрошення перейти на роботу в управління головного архітектора міста. В його обов’язки входила підготовка питань для розгляду художньою радою, організація контролю за якістю зовнішньої реклами та благоустрою. Працюючи в управлінні, Віталій продовжував підготовку для вступу до художнього училища. І нарешті його мрія здійснилася: восени 1965 року він розпочав навчання в Іванівському художньому училищі, яке з відзнакою закінчив у 1968 році. В Іваново Віталій познайомився зі своєю майбутньою дружиною Людмилою, яка заочно навчалася в Московському поліграфічному інституті. Після одруження молода сім’я переїхала до Кіровограду.
Віталій Кривенко почав працювати в управлінні обласної архітектури, одночасно планував отримати фах архітектора, проте вчитися на стаціонарі архітектурного факультету у нього не було можливості, тож Віталій обрав інженерно-будівельний профіль. Три роки Кривенко навчався заочно в Кіровоградському інституті сільськогосподарського машинобудування, а завершив навчання на факультеті міського будівництва Київського інженерно-будівельного інституту (нині Київський національний університет будівництва і архітектури).
Протягом 1976-1987 років Віталій Єфремович Кривенко обіймав посаду головного архітектора міста Кіровограда; з 1987 по 1991 роки працював головним архітектором виробничого об’єднання «Червона зірка»; з 1991 по1996 рік був начальником управління містобудування, архітектури, землеустрою та землекористування Кіровоградської міської ради; з 1996 по 2012 рік працював у Кіровоградському науковому технічно-лабораторному центрі спеціальних видів робіт у будівництві.
Протягом трудової діяльності Віталій Єфремович поєднував безпосередню роботу з архітектурною творчістю. Кривенко – член Національної спілки архітекторів України, автор понад 50 проєктів споруд соціально-культурної сфери, пам’ятників та об’єктів благоустрою.
Найвідоміші споруди, збудовані за проєктами Віталія Єфремовича Кривенка:
Меморіальний комплекс загиблим воїнам на Фортечних валах (1981);
Меморіальний музей М. Л. Кропивницького (1982);
Пам’ятник Богдану Хмельницькому (1992);
Скульптура Ангела-провісника (скульптор А. Гончар), встановлена у ніші мансардного поверху головпоштамту (1999-2000);
Проєкт реконструкції головного відділення поштового зв’язку м. Кропивницького (2000);
Пам’ятник Ангелу-Охоронцю (скульптор А. Гончар) та Соборна площа біля нього (2004);
Пам’ятник засновникам заводу «Червона Зірка» братам Роберту та Томасу Ельворті (скульптор М. Олійник) (2004);
Пам’ятник Олександру Пашутіну на площі біля Кропивницької міської ради, яка оформлена за його проєктом (2009);
Пам’ятники видатним землякам-кропивничанам: громадському діячу, прозаїку, драматургу Володимиру Кириловичу Винниченку (2010), лауреату Нобелівської премії Ігорю Тамму (2012), педагогу та піаністу Генріху Нейгаузу (2013);
Архітектурно-скульптурна композиція «Студентство» (скульптор В. Цісарик) на площі поруч з Центральноукраїнським національним технічним університетом (2013).
В. Кривенко брав участь у розробці генерального плану міста та проєктів планування деяких районів, а саме: Набережної, вулиці Вокзальної та інших.
Галерея робіт
Янголи-провісники на головпоштамті 
Пам’ятник Ангелу-Охоронцю та Соборна площа біля нього 
Пам’ятник братам Ельворті 
Пам’ятник О. Пашутіну 
Композиція «Студентство»
Кривенко Віталій Єфремович – ініціатор розвитку та відродження геральдичної справи в Україні; з 1996 року – член Українського геральдичного товариства, засновник і голова Кіровоградського обласного відділення Українського геральдичного товариства, з 1997 по 2020 рр. – заступник голови геральдичної комісії Кіровоградської обласної ради. Кривенко є автором гербу й прапору міста Кропивницького, автором і співавтором гербів, прапорів міст та селищ міського типу Кіровоградської області, а також марок, ювілейних монет та іншої символіки.
Герб Кіровоградської області 
Прапор Кіровоградської області 
Герб м. Кропивницького 
Прапор м. Кропивницького
Віталій Єфремович був автором багатьох статей у засобах масової інформації з питань геральдики та вексилології, архітектури та містобудування, а також співавтором альбому-каталогу «Символіка Кіровоградщини», виданого 2002 року; збірника «Символіка адміністративних районів та міст обласного значення Кіровоградщини» (2004) та третього видання книги «Символіка Кіровоградщини», що вийшла друком у 2008 році; виступав ініціатором та учасником виставок геральдики та вексилології.
Все своє життя, починаючи з дитинства, Віталій Кривенко мріяв стати художником. І він ним став. Але не афішував свої роботи для широкого загалу. Віталій Єфремович написав понад 70 живописних та графічних творів. Це колоритні пейзажі, натюрморти, жіночі портрети – від зворушливих акварельних етюдів та графічних начерків дружини і доньок до абстрагованих, узагальнених зображень жінки. Його роботи були представлені на виставці в художньо-меморіальному музеї Олександра Осмьоркіна під знаковою назвою: «По-перше, художник: виставка живописних та графічних творів заслуженого архітектора України Віталія Кривенка». Ідея проведення виставки належить його дружині Людмилі Іванівні Кривенко. В образотворчому мистецтві митець відкриває свій внутрішній світ, говорить про те, чого не мав можливості сказати в архітектурі.
Автопортрет архітектора, 1995, картон, олія, 40х30
На жаль, ця виставка відбулася майже через рік після смерті почесного громадянина Кіровограда, видатного міського архітектора-геральдиста, професіонала, патріота, Людини з Великої літери. Пішов із життя славетний земляк Віталій Єфремович Кривенко 24 травня 2020 року.
Нагороди та відзнаки
За значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм Віталій Кривенко отримав такі відзнаки та нагороди:
Заслужений архітектор України (2009)
Орден «За заслуги» III ступеня (2003)
Орден «За заслуги» II ступеня (2017)
Орден «Преподобного Нестора Літописця» III ступеня (2005)
Почесна грамота Верховної Ради України (2005)
Почесний громадянин міста Кропивницького (9 вересня 2014 року)
Відзнака виконавчого комітету Кропивницької міської ради «За заслуги» ІІ ступеня
Відзнака виконавчого комітету Кропивницької міської ради «За заслуги» І ступеня (2015)
Почесна грамота Кропивницької міської ради та виконавчого комітету
Лауреат Кропивницької обласної премії імені Якова Паученка в галузі архітектури, геральдики, вексилології та декоративно-ужиткового мистецтва (2004, 2018)
Медалі лауреата обласних премій
Відзнака «Честь і слава Кірoвoградщини» (пoсмертнo, 24 серпня 2022 року; нагoрoду oтримала дружина архітектора Людмила Іванівна).
Бібліографія
Символіка адміністративних районів та міст обласного значення Кіровоградщини : альбом / під заг. ред. В. Кривенка, В. Сибірцева ; Кіровоградська обласна рада, Кіровоградське обл. відділення Українського геральдичного т-ва . – Кіровоград : Антураж А, 2004. – 36 с. : герби.
Символіка Кіровоградщини : альбом-каталог / за заг. ред. В. Кривенка, К. Шляхового. – Кіровоград : Мавік, 2002. – 52 с. : герби.
Символіка Кіровоградщини : Альбом / укл. : Віталій Кривенко, Костянтин Шляховий. – Кіровоград : Мавік, 2008. – 207 с. : герби, фото. кол. – Бібліогр. с. 204-205.
Публікації в періодичних виданнях
Кривенко В. Зникаючі сліди історії / В. Кривенко // Народне слово. – 2012. – 29 березня. – С. 14 : фото.
Кривенко В. Кадри вирішують все / В. Кривенко, П. Довченко, П. Олійник // Народне слово. – 2013. – 27 червня. – С. 5 : фото.
Кривенко Віталій. Арка, шляхопровід чи кільце? / Віталій Кривенко // Народне слово. – 2016. – 28 липня. – С. 4 : карти.
Кривенко Віталій. Без господарів та системи / Віталій Кривенко // Народне слово. – 2016. – 1 вересня. – С. 6 : фото.
Кривенко Віталій. Пам’ять у граніті та бронзі / Віталій Кривенко, Петро Довченко // Народне слово. – 2015. – 10 грудня. – С. 4 : фото.
Кривенко Віталій. Плани та реальність / Віталій Кривенко // Народне слово. – 2015. – 26 листопада. – С. 1, 3.
Література про життя і діяльність В. Є. Кривенка
Босько Володимир. [Віталій Єфремович Кривенко] // Історичний календар Кіровоградщини. Люди. Події. Факти. 2022 рік. Нариси та розвідки з історії художнього життя краю: Земська рисувальна школа, митці, колекціонери, виставки, картини, ікони / Володимир Босько. – Кропивницький : Імекс-ЛТД, 2021. – С. 119 : фото.
Кривенко Віталій Єфремович // Хто є хто на Кіровоградщині : видатні земляки: довідково-біографічне видання / укл. Вадим Болгов, Ілля Болгов; Укр. товариство геральдики та вексилології, Укр. акад. геральдики, товар. зн. та логотипу. – К. : [б. и.], 2006. – Вип. 1. – С. 93.
Кузик Б. М. Кривенко Віталій Єфремович // Кіровоградщина: історія та сучасність центру України : в 2-х т.: науково-популярне видання / Б. М Кузик, В. В. Білошапка. – Дніпропетровськ : Арт-Прес, 2005. – Т. 1. – С. 388-389.
По-перше, художник: Таємниці творчості заслуженого архітектора України Віталія Кривенка : каталог / Управління культури і туризму Кропивницької міської ради, Художньо-меморіальний музей О. О. Осмьоркіна ; упор. А. Надєждін. – Кропивницький : [б. и.], 2021. – 23 с. : кол. іл., фото. – (Сер. «В майстерні художника»). – Загол. обкл. : По-перше, художник: Виставка живописних та графічних творів заслуженого архітектора України Віталія Кривенка, 21 травня 2021 року.
Даниленко Н. Не зітруться його сліди на карті міста : Віталій Кривенко у спогадах сучасників / Н. Даниленко // Наше місто. – 2020. – 6 серпня. – С. 1, 3 : фото.
Достойнику – найвищу відзнаку області // Народне слово. – 2022. – 18 серпня. – С. 2 : фото.
Кобець О. Віталій Кривенко: «Зберегти архітектурне надбання Кіровограда – справа престижу» / О. Кобець // Народне слово. – 2007. – 23 жовтня. – С. 2.
Надєждін А. Архітектурні візії в музеї Осмьоркіна / А. Надєждін // Вечірня газета. – 2021. – 9 липня. – С. 12.
Никитина Елена. Детский мир Виталия Кривенко / Елена Никитина // Украина-Центр. – 2020. – 11 июня. – С. 8-9 : портр.; фот.
Нікітіна Олена. Віталій Кривенко. Історія в теперішньому часі / Олена Нікітіна // Украина-Центр. – 2021. – 15 апреля. – С. 8-9 : фот. кол.; Украина-Центр. – 2021. – 22 апреля. – С. 10 : фот. кол; Украина-Центр. – 2021. – 29 апреля. – С. 8-9 : фот. кол.; Украина-Центр. – 2021. – 6 мая. – С. 10 : фот. кол.
Почесний кіровоградець Віталій Кривенко // Вечірня газета. – 2014. – 12 вересня. – С. 2.
Рибалко Павло. Архітектор. Геральдист. Громадянин / Павло Рибалко // Народне слово. – 2022. – 7 липня. – С. 7 : фото.
Черновол М. Пам’ятник студентам : колишнім, теперішнім і майбутнім / М. Черновол // Вечірня газета. – 2012. – 24 лютого. – С. 6.
Шепель Федір. «По-перше, художник...» / Федір Шепель // Народне слово. – 2021. – 27 травня. – С. 16 : фото. кол.
Web–ресурси
Архітектор міста своєї мрії (Народне слово)
Віталій Кривенко. Історія в теперішньому часі (Україна-Центр)
Кривенко Віталій Єфремович (Вікіпедія. Вільна енциклопедія)
Кривенко Віталій Єфремович (Енциклопедія сучасної України)
У Кропивницькому відкрилася виставка пам’яті архітектора Віталія Кривенка (Утренний город)