Свобода Віктор Леонтійович

Матеріал з wiki
Версія від 11:07, 15 лютого 2021, створена Wikiuser (обговорення | внесок) (Створена сторінка: Файл:SvobodaVL.jpg|мини|200px|<p style="text-align:center;">'''Віктор Леонтійович Свобода'''</p><p style="text-align:left;"><b...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Віктор Леонтійович Свобода

Дата народження — 20.02.1925
Місце народження — с. Компаніївка, Кіровоградська область
Дата смерті — 01.07.1992
Місце смерті — м. Кобен, графство Кент, Велика Британія

Віктор Леонтійович Свобода (20.02.1925; с. Компаніївка Кіровоградської обл. – 01.07.1992; м. Кобен, графство Кент, Великобританія) – соціолог та філолог – україніст.

Життя і діяльність

Блажен, провів хто вік на Батьківщині,
Й, на службу ворога не ставши,
Труди життя для неї присвятив.
Та тричі той блажен, хто на чужині,
Од чвар замки воріт замкнувши,
Для неї жив, змагавсь, горів…

Я. Б. Гординський

Віктор Леонтійович Свобода (справжнє ім'я та прізвище – Віталій Леонтійович Тканов, псевдонім Майкл Браун) народився 20 лютого 1925 року в родині українських інтелігентів у селищі Компаніївка на Кіровоградщині. У ранньому дитинстві пізнав жах голоду 1933 року, а згодом, після арешту батька – терміна абревіатури «ЧСИР» (Член семьи изменника родины). Батько так і загинув десь на Колимській каторзі. У 1941 році юнак закінчив середню школу. А через два роки він уже перебував на чужині: спочатку у Відні, потім переїхав до Великої Британії. Вищу освіту здобув у Інституті слов'янознавства та східноєвропейських студій Лондонського університету. Там, серед переважно англомовного населення, він був носієм найчистішої української літературної мови, яку знав до абсолютних глибин, до найтонших стилістичних нюансів, над якою працював постійно, самовіддано, самозречено й завзято.

Віктор Свобода був одним з перших членів Української студентської громади Великобританії, заснованої 1948 року. Студіював мови та літературу в Інституті слов'янознавства та східноєвропейських студій Лондонського університету. Спеціалізувався в російській та українській мовах і літературах. Русистику вивчав під керівництвом відомого славіста – проф. В. К. Метьюза, україністику – самотужки, бо ж не було тоді в університетах Великобританії ні одного викладача-україніста. У 1953 році здобув звання бакалавра, у 1958 – магістра гуманітарних наук. Спершу викладав лише російську мову та літературу в цьому ж інституті, а з 1973 року – і українську як факультатив (правда, для дуже обмеженої кількості студентів), ставши усе ж першим викладачем української мови університетського рівня в Великобританії.

У 1955-59 роках Віктор Леонтійович працював асистентом, у 1959-73-х – лектором, у 1973-83-х – старшим викладачем, а з 1983 – старшим науковим співробітником в Інституті слов'янознавства. Був довголітнім екзаменатором української мови на державних екзаменах у британських середніх школах, а з 1988 року – головою Екзаменаційної ради. Завжди був готовий допомогти кожному, хто звертався до нього в філологічних справах. Зокрема радів, коли зацікавлення мовою виявляла молодь. Велика заслуга В. Свободи в тому, що він впровадив українську абетку до комп'ютерної системи Великобританії.

Крім російської та білоруської мов, був також глибоким знавцем та шанувальником англійської мови. Колега В. Свободи англієць-славіст Дж. Дінґлі писав про нього: "Віктор володів англійською мовою наче рідною, до того ж, мав чисто англійське відчуття гумору". Дуже добре, на науковому рівні, знав Віктор Леонтійович їдиш. У повному розумінні був мовознавцем. Стояв на сторожі Слова. Тісні контакти підтримував постійно з професорами О. Горбачем та Ю. Шевельовим.

SvobodaVL2.jpg
Мовознавство – зміст життя В.Л. Свободи

В. Свобода знайшов в собі достатньо сил та знань, щоб піднести україністику на загальнобританський дослідницький та викладацький рівень. Він – автор праць, присвячених ранній українській лексикографії, художньому мовленню О. Гончара (“Мовне новаторство та жива мова роману О. Гончара "Собор", 1983); білоруській мові ("Деякі проблеми білоруського словника", 1968), білорусько-українським ("Дещо з особливостей білоруської дієслівної лексики та її зв'язків з українською", 1971) та їдиш-українським мовним контактам ("Український компонент у слов'янізмах словникового складу їдиш", 1980; "Українізми в їдиш-російському словнику Й. М. Ліфшица", 1990). Писав також про М. Шолохова й М. Руденка. Зокрема повчальна для перекладознавців його рецензія на англомовний переклад роману-епопеї “Тихий Дон”, що належить Р. Деглішу.

Він, зокрема, автор оглядової праці про українську літературу та кількох десятків статей - персоналів. Дописував про Україну і до різних довідників, подавав цікаві, зокрема, з погляду політології і соціолінгвістики, статті до журналу "Conflict Studies" ("Дослідження конфлікту"). Ще 1966 року В. Свобода поставив на рівні Міжнародної амністії питання про арешти творчої інтелігенції в Україні. Зокрема хвилювала його доля І. Світличного та В. Стуса. У 70-х роках вів хроніку політичних, зокрема цензурних, переслідувань в Україні, яку друкував у журналі "Index on censorship" (“Індекс цензурних переслідувань"), заснованому в 1972 році. Був редактором (під псевдонімом Майкл Браун) англомовної збірки документальних матеріалів про антитоталітарну борню в Україні "Ferment in Ukraine" ("Неспокій в Україні") та англійського перекладу епохальної праці І. М. Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація" (1968). У співавторстві з Б. Нагайлом опублікував 1990 року багате фактажем англомовне дослідження "Радянське роз'єднання: Історія національного питання в Радянському Союзі" у престижному лондонському видавництві Hamish Hamilton. Окремі розділи цієї книги (у перекладі О. Кушнарьова) опублікував "Всесвіт" (№ 12 за 1991 р.) під заголовком "Рушимий Союз". У цій книзі введено в обіг чимало важливих фактів, використано архівні дані, матеріали самвидаву, свідчення дисидентів та ін. Книжка простежує долю неросійських народів у СРСР (285 млн. осіб) від років захоплення влади більшовиками аж до розпаду імперії.

31 жовтня 1991 року улюблена газета В. Свободи "Літературна Україна" опублікувала його статтю (у співавторстві з Г. Старовойтовою, старшим науковим працівником Інституту етнографії АН СРСР, що була тоді вже народним депутатом СРСР і РРФСР) "Остання імперія: Народження і розпад".

Чималі заслуги Віктора Леонтійовича Свободи перед англомовною науковою шевченкіаною. Зокрема вартісні його три статті, присвячені стосункам між Т. Шевченком та В. Бєлінським. У полеміці з Ф. Приймою щодо авторства анонімної рецензії на «Кобзар», опублікованої в травні 1840 в «Отечественных записках», Віктор Свобода в статті «Шевченко й Бєлінський: Новий погляд» (1978), залучивши до співавторства фахівця з теорії ймовірності й статистики — проф. Шеффілдського університету Р. Мартіна, застосовує вперше в шевченкознавстві статистично-стильометричний комп’ютерний аналіз (за системою дослідника з Кембриджа А. Юла) для підтвердження своїх поглядів.

Працював лондонський шевченкознавець і над історією підцензурних видань поетових творів. Він опублікував статті "Шевченко і цензура" і "Тарас Шевченко й цензори". Хоча його статті на цю тему мають радше інформативний характер, вони цінні формою викладу фактів (царська цензура: цензура тоталітарного режиму), подачею окремих уривків Шевченкових творів (містерії "Великий льох" та ін.) в англомовному перекладі автора. Написав В. Свобода і чимало рецензій на окремі шевченкознавчі публікації, передусім на факсимільне видання т. зв. "захалявної", або "малої книжки", Т. Шевченка з передмовою Є. Шабліовського 1963 року. Він – також автор статті "Недавня шевченкіана з американського континенту", де подано дуже кваліфікований аналіз шевченкознавчих матеріалів, опублікованих у США або ж виданих канадськими та американськими дослідниками, зокрема, чотиримовної збірки творів Т. Шевченка (в оригіналі, англійською, німецькою та французькою мовою), опублікованої за редакцією Ю. Луцького у Мюнхені 1961 року; англомовної збірки матеріалів симпозіуму (опублікованих за редакцією Ю. Шевельова й В. Міяковського), присвяченого Т. Шевченку та проведеного в США 1961 року. Один із перших наважився В. Свобода впровадити в англомовну україніку термін Shevchenkiana, що має глибинну, багату на конотації семантичну структуру. До речі, у всіх своїх англомовних працях дослідник послідовно застосував фонетичний принцип при відтворенні звучання українського ономастикону графемами англійської мови, для нього наша столиця по-англійському завжди була Kyiv, а не Kiev.

Надзвичайно велика заслуга В. Свободи в тому, що він активно, на університетському рівні знайомив англомовний світ з творчістю Т. Шевченка. Він співпрацював з перекладачами Г. Маршалом, який перекладав Шевченкову поезію, та з П.Селвером, що переклав повість "Художник" (дуже вдалий переклад, на жаль, дотепер не опублікований), допомагаючи їм повсякчас кваліфікованими порадами, і країнознавчого, і іншого характеру. Значною мірою за ініціативою В. Свободи у 1961 р. опубліковано в Лондоні збірку перекладів творів Т. Шевченка під заголовком "Song out of darkness" ("Пісня з темряви"), які здійснила В. Річ – найталановитіша з Шевченкових англомовних перекладачів у наш час. В. Свобода не лише був постійним порадником перекладачки у питаннях мовних, просодичних, літературних, країнознавчих, культурологічних, а й редактором цієї збірки, автором вступної статті та коментарів.

Вступну статтю написано саме для англомовного читача. Автор стверджує, що звичайно життя формує літературу, але у випадку з Т. Шевченком було зовсім інакше: українці завдячують своє відродження як окремої нації майже повністю Т. Шевченку, що не був ні політиком, ні державним діячем, але якого обожнюють усі українці як національного героя, провідну зірку та пророка. Немає у світі іншого поета, якому б нація віддавала таку шану, як українці Т. Шевченкові. В. Свобода звертає увагу читачів на велику заслугу Т. Шевченка в розвитку української мови, вказує, що його поезія – це мистецтво слова найвищої якості і, водночас, документ епохи. У цій збірці В. Свобода подав ним укладену детальну бібліографію "Шевченкіана англійською мовою, опублікована у Великобританії (1877-1961)".

Невимовно радів В. Свобода тим, що Україна здобула незалежність. Працював дуже багато, не шкодуючи себе. Активно вивчав, зокрема, практику тогочасної комп'ютерної англійської лексикографії, щоб допомогти українським ученим укласти академічний англо-український словник. Дуже зацікавився відродженням Наукового товариства імені Шевченка у Львові. Єдиний із українців, що живуть в англомовному світі, охоче перекладав англійською мовою резюме для Наукових записок НТШ.

В останні роки життя досліджував також британсько-українські дипломатичні стосунки у 20-х рр. XX віку, діяльність британської місії у Києві за часів УНР. Дружина – англійка Ріта – усе життя допомагала Вікторові в його роботі, не скаржилася, що віддається науці народу невідомого. Після його смерті (1 липня 1992 року) віддала його багатющу бібліотеку Інститутові славістики Лондонського університету. Туди ж – на розвиток українознавчих студій – віддала всі грошові заощадження Віктора Леонтійовича.

Як і мріяв, Свобода повернувся в рідний край силою своєї любові, своїми працями. Залишилися ж вони, опубліковані й неопубліковані. Треба, щоб вони не пішли у непам'ять, щоб увійшли в активний фонд україністики.

Бібліографія

Босько В. М. [Віктор Леонтійович Свобода] // Історичний календар Кіровоградщини на 2020 рік. Люди. Події. Факти / В. М. Босько ; КЗ «КОІППО ім. Василя Сухомлинського». – Кропивницький, 2019. – C. 75

Втрата незагойна: Некролог (В.Л. Свобода – видатний філолог-україніст) // Літературна Україна. – 1992. – 6 серпня. – С.8

Зорівчак Р. Його серця струни // Літературна Україна. – 2007. – 27 грудня. – С. 2, 8

Зорівчак Р. Син степової України // Дзвін. – 1997. – № 3. – С. 144-146

Кобзар В. Ще один видатний земляк [Текст] / В. Кобзар // Народне слово. – 1992. – 13 серпня. Свобода Віктор Леонтійович (справжнє ім'я та прізвище – Віталій Леонтійович Тканов – україніст, перекладач, філолог, політолог, редактор. Один із псевдонімів – Майкл Браун. Народився в Компаніївці.

Свобода, В. Слов'янська частина Оксфордського гептаглота = The "Slavonice" part of the oxvord heptaglot lexicon : Українсько-латинський словник першої половини 17 сторіччя / В. Свобода ; Укр. Вільна Академія наук; Ін-т слов'янознавства; Передм. на англ. мові В.К. Матьюс. – Віннипег: Торонто : Український Народний Дім, 1956. – 63 с. – (Сер. "Slavistica" ; ч.25)

Свобода, Віктор. Шевченко і Бєлінський //Записки наукового товариства імені Шевченка / Наукове товариство ім. Т. Г. Шевченка у Львові. – Львів : [б. в.], 1990 – Т. CCXXI : Праці філологічної секції / ред.: Микола Ільницький, Олег Купчинський. – C. 107

Свобода В., Старовойтова Г. Остання імперія: Народження і розпад // Літ. Україна. – 1991. – 31 жовт.

Web-ресурси

Свобода Віктор Леонтійович (Вікіпедія)

Електронний музей книги | Земляки | Віктор Свобода (Сайт ОУНБ ім. Д. Чижевського)

Компаніївка (Wikiwand)

Сприйняття особистости та творчости Тараса Шевченка у Великобританії (Сайт Український центр)