Придворов Юхим Олексійович (Дем’ян Бєдний)

Юхим Олексійович Придворов

народився — 1(13).04.1883
місце народження — с. Губівка Олександрійського повіту Херсонської губернії (нині - Компаніївський район Кіровоградської області)
дата смерті — 25.05.1945
місце смерті — м. Москва
місце поховання — Новодівочий цвинтар

Придворов Юхим Олексійович (Дем’ян Бєдний) – (1 квітня (13 квітня) 1883, с. Губівка Олександрійського повіту Херсонської губернії — 25 травня 1945, Москва) – пролетарський поет, один з основоположників літератури «соціалістичного реалізму».

Життя і діяльність

Юхим Олексійович Придворов народився 13 квітня 1883 року в селі Губівці Олександрійського повіту Херсонської губернії у сім’ї селянина. Дитинство було незатишним, сповненим негараздів і лихоліть. Перші роки життя хлопчик провів у місті Єлисаветграді, де його батько служив церковним сторожем.

У 13 років Юхим Придворов вступив на казенне утримання у Київську військово-фельдшерську школу при гарнізонному госпіталі. Закінчив її і певний час служив за фахом.

Перші його вірші були опубліковані в газеті «Киевское слово» в 1899 році; через два роки вийшла у світ поема «Лебедь», романсова лірика. Але пристрасть до книг, яка дуже рано пробудилася, інтерес до літератури не полишали Юхима. Він багато й наполегливо займався самоосвітою й уже у двадцятилітньому віці, склавши екстерном екзамен за гімназійний курс, став студентом історико-філологічного факультету Санкт-Петербурзького університету. Звання дійсного студента (до 1914) дозволяло йому жити в Санкт-Петербурзі й займатися літературною діяльністю.

В роки університетського навчання, в той час, коли у стінах «храму науки» на Василівському острові вирували сходи, маніфестації, демонстрації, відбувався складний процес формування й становлення особистості майбутнього поета. Під впливом революційних подій 1905–1907 рр. Юхим Придворов почав друкуватися в народницькому журналі «Русское богатство», познайомився з його редакцією — В.Г. Короленком, П.П. Якубовичем, зблизився з В.Д. Бонч-Бруєвичем. З весни 1911 року поет активно співпрацює з більшовицькими газетами «Звезда» і «Правда», з журналом «Просвещение», публікуючи свої полум’яні твори-маніфестації: вірші «Полна страданий наших чаша», байку «Кукушка», присвячену 100-річчю від дня народження О.І.Герцена тощо. Ім’я персонажа одного з перших віршів Придворова «О Демьяне бедном, мужике вредном» стає його літературним псевдонімом, популярним серед мільйонів читачів. У 1912 році поет вступив у РСДРП. Надзвичайна ясність і простота форми, політична актуальність і гострота тематики робили вірші Дем’яна Бєдного улюбленими дуже широкою аудиторією. Він вчився в М.О.Некрасова й Т.Г.Шевченка. У них почерпнув, серед іншого, неперевершену майстерність використання надзвичайно багатих джерел усної народної творчості. Насамперед його головною зброєю й найулюбленішим жанром стала байка. Вона допомагала в дореволюційній оді приховувати від цензури крамольні думки. Але, крім цього, Дем’яна Бєдного полюбили як автора великих поетичних форм: віршованих повістей, легенд, епічних та лірико-публіцистичних поем. У 1917 він створив віршовану повість «Про землю, про волю, про робочу долю», у якій оспівує зростання революційної свідомості мас у роки імперіалістичної війни, перемогу більшовиків. Величезну політичну роль зіграла літературна діяльність Дем’яна Бєдного в роки громадянської війни. Поет постійно перебував на фронтах (восени 1918 року — на Східному, влітку 1919 року — на Південному, в 1920 році — на Західному). Вірші цього часу він сам справедливо називав бойовими «розривними снарядами». У 1923 році за свою поетичну діяльність Придворов був нагороджений орденом Червоного Прапора.

Багато й плідно Юхим Олексійович працював і в мирний час, бував на заводах та будовах, постійно виступаючи перед робітниками з віршами, які агітують за нове життя, за боротьбу з пережитками минулого. Найвідоміші твори 1920-х — сатира на зовнішньополітичні теми, поема «Главная улица» (1922) з її вражаючим лаконізмом, карбованим ритмом, патріотичним напруженням кожного образу, кожного слова.

У 1920-х роках книги Придворова розходились накладом понад 2 млн. Він був визнаний класиком ще за життя. Проте в окремих творах 30-х років "припустився дегероїзації минулого російського народу", за що був підданий партійній критиці. А в липні 1938 року він був виключений з лав партії та Спілки письменників СРСР. Його твори перестали друкувати, але об'єкти, що носили його ім'я, не були перейменовані. Письменник бідував, змушений був продавати бібліотеку та меблі. Правда, до репресій не дійшло.

Під час Великої Вітчизняної війни Дем’ян Бєдний створив безліч поетичних текстів до плакатів, антифашистську сатиру, патріотичну лірику («Я верю в свой народ» тощо), написав нові віршовані повісті, легенди, поеми «Русские девушки», «Месть», «Хозяин»). Низку творів присвятив Україні.

Весною 1945 року тяжкохворий поет мріяв лише про одне — дожити до Дня Перемоги. Він помер у м. Барвиха Московської області 25 травня 1945 р. і був похований у Москві на Новодівочому кладовищі. В 1956 році Юхим Олексійович Придворов був посмертно поновлений у рядах КПРС та Спілки письменників СРСР.

Пам'ять

Дем’ян Бєдний зібрав одну з найбільших приватних бібліотек (понад 30 тисяч томів) і подарував її Державному літературному музею в Москві.

У 1925-2005 роках ім'я Дем'яна Бєдного носило місто Спаськ в Пензенській області (Беднодемьяновск). У рідному селі письменника в повоєнні роки було відкрито музей. На його честь було названо теплохід і острови, в багатьох містах колишнього СРСР названо вулиці. Сучасна вулиця Ольжича в Києві раніше носила ім'я радянського поета. Твори Дем'яна Бєдного вивчались у радянських школах.

Бібліографія

Бєдний Дем'ян //Українська літературна енциклопедія: в 5 т. /Дзеверін І.О. та ін.- Т.1. - К.: Голов. Ред. УРЕ, 1988. - С. 157-158

Бєдний Дем'ян //Українська радянська енциклопедія.- Т.1. - К., 1977. - С. 427

Бєдний Дем'ян //Український радянський енциклопедичний словник: В 3-х т. - Т.1. - К., 1986. - С.164

Годованець М. Моє перше знайомство з Дем'яном Бєдним // Радянське Поділля (Хмельницький). — 1962. — 5 травня.

Демьян Бедный. Библиографический указатель/ К 90- летию со дня рождения.- Кировоград, 1973. – 22 с.

Демьян Бедный // Краткая литературная энциклопедия: в 8 т.- Т.1.- М., 1962.- С. 491-492

Эвентов И.С. Демьян Бедный: жизнь, поэзия, судьба. - М.: Худ. Лит., 1983. – 191 с. Йдучи вперед, озираймося назад // Прапор Жовтня (Кам'янець-Подільський). — 1968. — 1 травня. — С. 4.

Кирпотин В. Демьян Бедный / В. Кирпотин // Литературный критик. - 1936. - № 6. - С. 188-204

Кулинич А. В. Д. Бедный. В кн.: Очерки по истории русской советской поэзии 20-х годов. К., 1958

Маков В. И. Творческий путь Демьяна Бедного. Ташкент, 1958

Різниченко Т. М. Бєдний Дем'ян // Енциклопедія Сучасної України. — Т. 2. — К., 2003. — С. 557.

Шевченківський словник: У двох томах / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — К.: Головна редакція УРЕ, 1978.

Шепель Ф. Про Сергія Єсеніна, Дем`яна Бєдного, українізацію та розстрільну справу зразка тридцять сьомого / Ф. Шепель // Кіровоградська правда. - 2010. - 16 лютого. - С. 4

Web-ресурси

Дем'ян Бєдний‎ http://uk.wikipedia.org/wiki/Дем'ян_Бєдний‎

Дем'ян Бєдний‎ (Придворов Юхим Олексійович) http://www.ukrainians-world.org.ua/ukr/peoples/d118f5e6ab7757b7/‎

Громова поезія Дем'яна http://www.komunist.com.ua/article/18/168/13665_u.htm