Відмінності між версіями «Петров Йосип Опанасович»
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
==Життя і діяльність== | ==Життя і діяльність== | ||
| − | + | Петров Йосип Опанасович народився в місті Єлисаветграді. Батька він не пам’ятав. Йосип жив із матір’ю Євдокією Савелівною, яка займалася дріб'язковою торгівлею товарами, виготовленими власноруч. Її знали в місті також як відмінну кухарку. Родичі Йосипа з материнської сторони, на прізвище Петрови, були єлисаветградські купці 3-ї гільдії з грецьким корінням. | |
| − | + | Дитинство хлопчика пройшло у будинку бабусі, де мешкала вся його рідня. Для навчання грамоті Йосипа був запрошений дячок. Вчитель був вражений здібностями свого учня, який сам здогадався, як із букв складати слова. Курс читання за церковними книгами, письма та арифметики був пройдений Петровим швидко та успішно. Але дружба учня з дячком продовжувалася. Хлопчик захопився читанням священних книг, ця любов залишилась у нього на все життя. | |
| − | + | Ще дитиною Йосип проявив яскраві музичні здібності, завдяки яким дячок влаштував його до церкви на крилос. У церковному хорі Петров почав співати з семи років. Його дзвінкий, дуже красивий дискант виділявся з хору. З часом дитячий дискант перетворився на могутній бас. Щасливий випадок змінив життя юнака. Його здібності помітив полковий капельмейстер Бехман, що квартирував у домі дядька Йосипа Петрова. Так хлопець почав навчатися музичній грамоті, грі на кларнеті, а згодом і на гітарі, балалайці, флейті, фаготі, контрабасі. | |
| − | + | У 1826 році 19-річний Йосип дебютував у своєму рідному місті Єлисаветграді в опереті Катарино Кавоса «Козак-віршотворець». | |
| − | + | З цього часу розпочалася нова ера в житті Йосипа Петрова. Він став провінційним актором і відчув на собі весь тягар і всі творчі радощі акторської долі. | |
| − | + | Переїхавши до Миколаєва, Йосип виступав у оперетах, драмах, трагедіях у трупі І. Штейна, яка гастролювала на півдні Росії. У Полтаві актор зблизився з М. Щепкіним, творче спілкування з яким мало великий вплив на розвиток його сценічного таланту. У 1830 році Петров переїхав до Петербурга, де брав уроки співу в К. Кавоса. | |
| − | Йосип | + | Протягом багатьох років Йосип Опанасович співав на сценах Петербурзького Великого театру, Театру-цирку (у 50-х роках ХІХ століття), Маріїнського театру (1860-1878рр.). |
| − | + | Йосип Петров першим виконав написані саме для нього Глінкою партії Сусаніна і Руслана (опери «Іван Сусанін» і «Руслан і Людмила»), пильщика («Русалка» Даргомижського), Грозного («Псковитянка» Римського-Корсакова), Варлаама («Борис Годунов» Мусоргського). | |
| − | Незабаром | + | Йосип Опанасович Петров належав до тих талантів, які визначаються відразу. Актор мав чудову дикцію, вільно володів жестами, вдало виконував монологи та співав складні арії голосом феноменальної сили, рівності, широкого діапазону, багатим на темброві відтінки. Незабаром він довів публіці ще й свою драматичну обдарованість. |
| − | + | У 30-х роках ХІХ століття серед різноманітних ролей репертуару Петрова особливо виділились ролі Каспара в опері Вебера «Вільний стрілець» та мандрівника в «Бронзовому коні» Обера. Саме в цих ролях актор вразив трагічністю образу, силою комізму та неперевершеною природністю. | |
| − | + | У 1836 році вперше пролунала опера композитора М.І. Глінки «Іван Сусанін» з багатьма новаторськими прийомами: національним складом музики, типів, своєрідністю художніх завдань, оригінальністю їх виконання. | |
| − | Нова опера Глінки | + | Нова опера Глінки «Руслан і Людмила» (1842) силою таланту, новизною та грандіозністю далеко перевершила все раніше створене композитором. Завдяки спільній творчості двох видатних акторів – Петрова та його дружини співачки Ганни Яківни Воробйової – вистава стала високим зразком для всіх інших сценічних художників. |
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| + | Йосип Петров виступав і як камерний співак, виконуючи романси Глінки, Даргомижського, Мусоргського. Він був одним із найкращих виконавців українських народних пісень. Актор мав дружні стосунки з Тарасом Шевченком, який бував у нього вдома, бачив спектаклі за участю Петрова. | ||
| + | 21 квітня 1876 року в Маріїнському театрі Санкт-Петербургу святкували 50-річний ювілей сценічної діяльності Йосипа Опанасовича Петрова. Від Імператора йому була подарована на сцені золота медаль з діамантами. Серед інших цінних подарунків від товариств та приватних осіб був золотий вінок з діамантами, на кожному листочку якого було вигравірувано назву однієї зі 100 опер, виконаних митцем протягом довгої співочої кар`єри. | ||
| + | Йосип Опанасович Петров помер 11 березня 1878 року та був похований на Тихвінському цвинтарі в Санкт-Петербурзі. | ||
==Бібліографія== | ==Бібліографія== | ||
Версія за 16:50, 8 грудня 2023
Йосип Опанасович Петров
Дата народження — 15.11.1807
Місце народження — м. Єлисаветград, Херсонська губернія, Російська імперія (нині місто Кропивницький, Кіровоградська область, Україна)
Дата смерті — 11.03.1878
Місце смерті — м. Санкт-Петербург, Російська імперія
Місце поховання – м. Санкт-Петербург, Тихвінський цвинтар
Йосип Опанасович Петров (15 листопада 1807, м. Єлисаветград, Херсонська губернія, Російська імперія (нині місто Кропивницький, Кіровоградська область, Україна) – 11 березня 1878, м. Санкт-Петербург, Російська імперія) – український співак (бас), один з основоположників української та російської вокально-сценічної школи.
Життя і діяльність
Петров Йосип Опанасович народився в місті Єлисаветграді. Батька він не пам’ятав. Йосип жив із матір’ю Євдокією Савелівною, яка займалася дріб'язковою торгівлею товарами, виготовленими власноруч. Її знали в місті також як відмінну кухарку. Родичі Йосипа з материнської сторони, на прізвище Петрови, були єлисаветградські купці 3-ї гільдії з грецьким корінням.
Дитинство хлопчика пройшло у будинку бабусі, де мешкала вся його рідня. Для навчання грамоті Йосипа був запрошений дячок. Вчитель був вражений здібностями свого учня, який сам здогадався, як із букв складати слова. Курс читання за церковними книгами, письма та арифметики був пройдений Петровим швидко та успішно. Але дружба учня з дячком продовжувалася. Хлопчик захопився читанням священних книг, ця любов залишилась у нього на все життя.
Ще дитиною Йосип проявив яскраві музичні здібності, завдяки яким дячок влаштував його до церкви на крилос. У церковному хорі Петров почав співати з семи років. Його дзвінкий, дуже красивий дискант виділявся з хору. З часом дитячий дискант перетворився на могутній бас. Щасливий випадок змінив життя юнака. Його здібності помітив полковий капельмейстер Бехман, що квартирував у домі дядька Йосипа Петрова. Так хлопець почав навчатися музичній грамоті, грі на кларнеті, а згодом і на гітарі, балалайці, флейті, фаготі, контрабасі.
У 1826 році 19-річний Йосип дебютував у своєму рідному місті Єлисаветграді в опереті Катарино Кавоса «Козак-віршотворець».
З цього часу розпочалася нова ера в житті Йосипа Петрова. Він став провінційним актором і відчув на собі весь тягар і всі творчі радощі акторської долі.
Переїхавши до Миколаєва, Йосип виступав у оперетах, драмах, трагедіях у трупі І. Штейна, яка гастролювала на півдні Росії. У Полтаві актор зблизився з М. Щепкіним, творче спілкування з яким мало великий вплив на розвиток його сценічного таланту. У 1830 році Петров переїхав до Петербурга, де брав уроки співу в К. Кавоса.
Протягом багатьох років Йосип Опанасович співав на сценах Петербурзького Великого театру, Театру-цирку (у 50-х роках ХІХ століття), Маріїнського театру (1860-1878рр.).
Йосип Петров першим виконав написані саме для нього Глінкою партії Сусаніна і Руслана (опери «Іван Сусанін» і «Руслан і Людмила»), пильщика («Русалка» Даргомижського), Грозного («Псковитянка» Римського-Корсакова), Варлаама («Борис Годунов» Мусоргського).
Йосип Опанасович Петров належав до тих талантів, які визначаються відразу. Актор мав чудову дикцію, вільно володів жестами, вдало виконував монологи та співав складні арії голосом феноменальної сили, рівності, широкого діапазону, багатим на темброві відтінки. Незабаром він довів публіці ще й свою драматичну обдарованість.
У 30-х роках ХІХ століття серед різноманітних ролей репертуару Петрова особливо виділились ролі Каспара в опері Вебера «Вільний стрілець» та мандрівника в «Бронзовому коні» Обера. Саме в цих ролях актор вразив трагічністю образу, силою комізму та неперевершеною природністю.
У 1836 році вперше пролунала опера композитора М.І. Глінки «Іван Сусанін» з багатьма новаторськими прийомами: національним складом музики, типів, своєрідністю художніх завдань, оригінальністю їх виконання.
Нова опера Глінки «Руслан і Людмила» (1842) силою таланту, новизною та грандіозністю далеко перевершила все раніше створене композитором. Завдяки спільній творчості двох видатних акторів – Петрова та його дружини співачки Ганни Яківни Воробйової – вистава стала високим зразком для всіх інших сценічних художників.
Йосип Петров виступав і як камерний співак, виконуючи романси Глінки, Даргомижського, Мусоргського. Він був одним із найкращих виконавців українських народних пісень. Актор мав дружні стосунки з Тарасом Шевченком, який бував у нього вдома, бачив спектаклі за участю Петрова. 21 квітня 1876 року в Маріїнському театрі Санкт-Петербургу святкували 50-річний ювілей сценічної діяльності Йосипа Опанасовича Петрова. Від Імператора йому була подарована на сцені золота медаль з діамантами. Серед інших цінних подарунків від товариств та приватних осіб був золотий вінок з діамантами, на кожному листочку якого було вигравірувано назву однієї зі 100 опер, виконаних митцем протягом довгої співочої кар`єри.
Йосип Опанасович Петров помер 11 березня 1878 року та був похований на Тихвінському цвинтарі в Санкт-Петербурзі.
Бібліографія
Пружанский А. М. Отечественные певцы. 1750—1917: Словарь. Часть 1. — М.: Советский композитор, 1991.- С. 396—397.
Сто великих вокалистов [Текст] / Авт.-сост. Д. К. Самин. - М. : Вече, 2003. - 477 с. : ил. - (Сер. "100 знаменитых"). - Библиогр.: с. 475-477.
Шурапов, Володимир. Єлисаветградський Сусанін : (Осип Петров: погляд крізь роки) / Володимир Шурапов, Роза Турбай,. - Кіровоград : КОД, 2003. - 73 с. : іл, портр. - Бібліогр. с. 70-72.
Ястребов В. Осип Афанасьевич Петров. Годы его детства и юности. 1805 - 1838 гг. / В. Ястребов // Русская старина. - 1882. - № 11. - С. 365 – 378
Куценко Л. Знайомтеся - "Єлисаветградський Сусанін" / Л. Куценко // Кіровоградська правда. - 2003. - 8 липня. - С. 4.
Несен А. Дідусь російської опери / Несен А. // Елисаветградские ведомости. - 2004. - 14 мая. - С. 1
Френчко Л. Знаменитости степной столицы / Френчко Л. // Ведомости. - 2004. - 17 сентября. - С. 4; Ведомости.-2006.- 27 октября.- С.8
Босько В. Єлисаветградці всіх країн, єднайтеся! / В. Босько // Народне слово. - 2011. - 28 квітня. - С. 1, 9
Web-ресурси
Петров Йосип Опанасович у Великій радянській енциклопедії (рос.)
Особистості - П; Театральні діячі, актори; Музиканти
Ястребов В. Осип Афанасьевич Петров. ГОДЫ ЕГО ДЕТСТВА И ЮНОСТИ. 1805 — 1838 гг.