Відмінності між версіями «Панченко Володимир Євгенович»

Матеріал з wiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку
(Створена сторінка: Файл:PanchenkoVY.jpg|мини|200px|<p style="text-align:center;">'''Володимир Євгенович Панченко'''</p><p style="text-align:lef...)
 
Рядок 1: Рядок 1:
 
[[Файл:PanchenkoVY.jpg|мини|200px|<p style="text-align:center;">'''Володимир Євгенович Панченко'''</p><p style="text-align:left;"><b>Дата народження</b> — 02.09.1954<br /><b>Місце народження</b> — c. Демидівка, Любашівський район, Одеська область, Україна<br /><b>Дата смерті</b> — 14.10.2019<br /><b>Місце смерті</b> — м. Кропивницький, Україна<br /><b>Дата поховання</b> — 17.10.2019<br /><b>Місце поховання</b> — с. Олексіївка, Кропивницький район, Україна<br /><br />Світ, звісно, недосконалий, але життя – штука прекрасна, і як добре, що кожен із нас, сущих, відвідав цей дивний світ, цю «планету людей», де серед усього-усього є стільки цікавого й радісного.<br />В.Панченко / Semper tiro: збірник на пошану професора Володимира Панченка]]</p>
 
[[Файл:PanchenkoVY.jpg|мини|200px|<p style="text-align:center;">'''Володимир Євгенович Панченко'''</p><p style="text-align:left;"><b>Дата народження</b> — 02.09.1954<br /><b>Місце народження</b> — c. Демидівка, Любашівський район, Одеська область, Україна<br /><b>Дата смерті</b> — 14.10.2019<br /><b>Місце смерті</b> — м. Кропивницький, Україна<br /><b>Дата поховання</b> — 17.10.2019<br /><b>Місце поховання</b> — с. Олексіївка, Кропивницький район, Україна<br /><br />Світ, звісно, недосконалий, але життя – штука прекрасна, і як добре, що кожен із нас, сущих, відвідав цей дивний світ, цю «планету людей», де серед усього-усього є стільки цікавого й радісного.<br />В.Панченко / Semper tiro: збірник на пошану професора Володимира Панченка]]</p>
 +
'''Володимир Євгенович Панченко''' (2 вересня 1954, с. Демидівка, Любашівський район, Одеська область – 14 жовтня 2019, м. Кропивницький) – літературознавець, критик, письменник, доктор філологічних наук, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», член Національної спілки письменників України, член Українського ПЕН, народний депутат Верховної Ради України першого скликання.
 +
 +
==Життя і діяльність==
 +
 +
Панченко Володимир Євгенович народився 2 вересня 1954 року в с. Демидівка Любашівського району Одеської області в родині агронома місцевого колгоспу та вчительки початкових класів. Закінчив Демидівську восьмирічну школу (1968). Середню освіту здобув у Любашівській середній школі № 1.
 +
 +
У 1970-1975 рр. – студент філологічного факультету Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова. Після закінчення аспірантури (1978) працював на кафедрі радянської літератури і літератури народів СРСР у тому ж вищому навчальному закладі. Писав вірші, замітки і рецензії на теми літератури, які друкувалися в місцевих газетах, зокрема, в одеській «Комсомольськой искре», а також в «Літературній газеті». Перша велика журнальна публікація – стаття «За ним завтрашній день» була в журналі «Дніпро» за 1976 рік, № 7. У ній ішлося про твори сучасної радянської, зокема й української, літератури, які піднімали проблеми дорослішання і морального становлення підлітків, взаємин учнів і вчителів, батьків і дітей, конфлікту поколінь.
 +
 +
[[Файл:PanchenkoVY2.jpg|200px|]]
 +
 +
1979 року В. Панченко захистив кандидатську дисертацію на тему «Проблема характеру в її зв’язку зі стильовими тенденціями в сучасній українській прозі». На той час він був уже досить помітною постаттю серед молодих українських літераторів і, як писав у автобіографії, «…з легкої руки П. Загребельного того ж року був прийнятий до Спілки письменників України».
 +
 +
З 1984 до 2001 року Володимир Євгенович мешкав у Кіровограді. Працював у Кіровоградському державному педагогічному інституті ім. О.С.Пушкіна (нині педагогічний університет ім. В.Винниченка) доцентом, завідувачем кафедри зарубіжної літератури та компаративістики.
 +
 +
У 1995-1998 рр – докторант Київського педагогічного університету ім. М.Драгоманова. У жовтні 1998 року захистив докторську дисертацію на тему «Творчість В.Винниченка 1902-1920 рр. у генетичних і типологічних зв’язках з європейськими літературами», отримавши звання професора.
 +
 +
У 1985-1991 рр. – відповідальний секретар Кіровоградської організації Спілки письменників України.
 +
 +
З 1990 по 1994 рік – народний депутат Верховної Ради України першого скликання. Після завершення каденції у 1994 році повернувся до викладацької діяльності у Кіровоградському педагогічному університеті та був обраний депутатом Кіровоградської обласної ради (1994-1998). Як голова комісії з питань культури й освіти обласної ради, В.Панченко ініціював у 1990 році заснування газети «Народне слово». Також він був ініціатором створення на базі школи № 5 якісно нової Української гімназії (очолював громадський комітет). Обласному краєзнавчому музею передав унікальну колекцію особистих речей В.Винниченка, привезену з Франції у 1992 році. Активізував громадську роботу щодо збереження будинку І.Тобілевича (Карпенка-Карого) і відкриття в ньому літературно-меморіального музею ім. І.Карпенка-Карого. Саме за клопотанням народного депутата Володимира Панченка у січні 1993 року було ухвалене рішення про створення музею, а в 1995 році музей було відкрито. Обласній науковій бібліотеці ім. Д.І.Чижевського Володимир Євгенович передав 700 примірників книг із власної бібліотеки. За його особистого сприяння бібліотека отримала книжкову частину славнозвісної колекції О.Б. Ільїна. Неодноразово брав участь у різноманітних заходах, культурних подіях, що відбувалися в бібліотеці (частину із них сам ініціював та організовував). У 90-х роках, як депутат обласної ради, В.Є Панченко доклав багато зусиль щодо збереження обласної бібліотеки для юнацтва ім. В.Бойченка (нині ім. Є.Маланюка), опікувався її ремонтом та успішним функціонуванням.
 +
 +
[[Файл:PanchenkoVY4.jpg|200px|]]
 +
 +
У 2000 році В’ячеслав Брюховецький, ректор Києво-Могилянської академії, доручив В. Панченку розробляти вступні тести з літератури, а з наступного (тобто 2001-го) року запросив працювати у НаУКМА. З 2001 по 2014 рік Володимир Євгенович Панченко – професор кафедри філології; а у 2002 – 2007 рр. – віце-президент цього навчального закладу.
 +
 +
Панченко – автор численних досліджень з історії української літератури. Його активна публіцистична праця була завжди спрямована на розвиток демократичних засад української державності, національної культури, історичної пам’яті.
 +
 +
Протягом багатьох років науковець досліджує та популяризує творчість письменників, театральних та громадських діячів, життєвий шлях яких тісно пов’язаний з історією нашого краю та міста: В.Винниченка, М.Зерова, Ю.Яновського, Є.Маланюка, Є.Чикаленка, І.Тобілевича, М.Кропивницького. За сценаріями Володимира Панченка знято низку документальних фільмів, зокрема й про рідне місто та наших земляків (так, він автор сценарію фільму «Голгофа Винниченка»). Володимир Євгенович започаткував авторську серію посібників для вчителів «Урок літератури», а також був одним із авторів підручника української літератури для 11 класу (1998 р.) У 2007 році, за сприяння видавництва «Темпора» і його головного редактора – Юлії Олійник, став засновником та шеф-редактором українського вебпроталу та (з 2008 р.) альманаху «ЛітАкцент». Останнім часом Володимир Євгенович багато подорожував Україною. Результатом цих подорожей стала книга «Сонячний годинник. Книга пілігрима» (2013).Вже будучи тяжко хворим, він напружено працює. Протягом 2018-2019 років одна за одною виходять книги: «Повість про Миколу Зерова», «Літературиний ландшафт України. ХХ столітя», «Сонячний годинник. Книга пілігрима» (2-ге видання) Однм із найвизначнішх явищ в українському літературознавстві називає «Повість про Миколу Зерова» Михайло Слабошпицький, а «Літературний ландшафт України. ХХ століття» (2019) він же називає «неоціненною лектурою не тільки для вчительства та студентства, а й для всіх, хто навіть бодай побіжно цікавиться нашим письменством». Ці книги стали своєрідним підсумком наукового і життєвого шляху Володимира Панченка.
 +
 +
[[Файл:PanchenkoVY3.jpg|200px|]]
 +
 +
Помер Володимир Євгенович Панченко 14 жовтня 2019 року. Церемонія прощання відбулася в м. Кропивницький біля пам’ятника В.Винниченку Похований 17 жовтня в селі Олексіївка Кропивницького району.
 +
 +
[[Файл:PanchenkoVY6.jpg|200px|]]

Версія за 15:21, 12 лютого 2021

Володимир Євгенович Панченко

Дата народження — 02.09.1954
Місце народження — c. Демидівка, Любашівський район, Одеська область, Україна
Дата смерті — 14.10.2019
Місце смерті — м. Кропивницький, Україна
Дата поховання — 17.10.2019
Місце поховання — с. Олексіївка, Кропивницький район, Україна

Світ, звісно, недосконалий, але життя – штука прекрасна, і як добре, що кожен із нас, сущих, відвідав цей дивний світ, цю «планету людей», де серед усього-усього є стільки цікавого й радісного.
В.Панченко / Semper tiro: збірник на пошану професора Володимира Панченка

Володимир Євгенович Панченко (2 вересня 1954, с. Демидівка, Любашівський район, Одеська область – 14 жовтня 2019, м. Кропивницький) – літературознавець, критик, письменник, доктор філологічних наук, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», член Національної спілки письменників України, член Українського ПЕН, народний депутат Верховної Ради України першого скликання.

Життя і діяльність

Панченко Володимир Євгенович народився 2 вересня 1954 року в с. Демидівка Любашівського району Одеської області в родині агронома місцевого колгоспу та вчительки початкових класів. Закінчив Демидівську восьмирічну школу (1968). Середню освіту здобув у Любашівській середній школі № 1.

У 1970-1975 рр. – студент філологічного факультету Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова. Після закінчення аспірантури (1978) працював на кафедрі радянської літератури і літератури народів СРСР у тому ж вищому навчальному закладі. Писав вірші, замітки і рецензії на теми літератури, які друкувалися в місцевих газетах, зокрема, в одеській «Комсомольськой искре», а також в «Літературній газеті». Перша велика журнальна публікація – стаття «За ним завтрашній день» була в журналі «Дніпро» за 1976 рік, № 7. У ній ішлося про твори сучасної радянської, зокема й української, літератури, які піднімали проблеми дорослішання і морального становлення підлітків, взаємин учнів і вчителів, батьків і дітей, конфлікту поколінь.

PanchenkoVY2.jpg

1979 року В. Панченко захистив кандидатську дисертацію на тему «Проблема характеру в її зв’язку зі стильовими тенденціями в сучасній українській прозі». На той час він був уже досить помітною постаттю серед молодих українських літераторів і, як писав у автобіографії, «…з легкої руки П. Загребельного того ж року був прийнятий до Спілки письменників України».

З 1984 до 2001 року Володимир Євгенович мешкав у Кіровограді. Працював у Кіровоградському державному педагогічному інституті ім. О.С.Пушкіна (нині педагогічний університет ім. В.Винниченка) доцентом, завідувачем кафедри зарубіжної літератури та компаративістики.

У 1995-1998 рр – докторант Київського педагогічного університету ім. М.Драгоманова. У жовтні 1998 року захистив докторську дисертацію на тему «Творчість В.Винниченка 1902-1920 рр. у генетичних і типологічних зв’язках з європейськими літературами», отримавши звання професора.

У 1985-1991 рр. – відповідальний секретар Кіровоградської організації Спілки письменників України.

З 1990 по 1994 рік – народний депутат Верховної Ради України першого скликання. Після завершення каденції у 1994 році повернувся до викладацької діяльності у Кіровоградському педагогічному університеті та був обраний депутатом Кіровоградської обласної ради (1994-1998). Як голова комісії з питань культури й освіти обласної ради, В.Панченко ініціював у 1990 році заснування газети «Народне слово». Також він був ініціатором створення на базі школи № 5 якісно нової Української гімназії (очолював громадський комітет). Обласному краєзнавчому музею передав унікальну колекцію особистих речей В.Винниченка, привезену з Франції у 1992 році. Активізував громадську роботу щодо збереження будинку І.Тобілевича (Карпенка-Карого) і відкриття в ньому літературно-меморіального музею ім. І.Карпенка-Карого. Саме за клопотанням народного депутата Володимира Панченка у січні 1993 року було ухвалене рішення про створення музею, а в 1995 році музей було відкрито. Обласній науковій бібліотеці ім. Д.І.Чижевського Володимир Євгенович передав 700 примірників книг із власної бібліотеки. За його особистого сприяння бібліотека отримала книжкову частину славнозвісної колекції О.Б. Ільїна. Неодноразово брав участь у різноманітних заходах, культурних подіях, що відбувалися в бібліотеці (частину із них сам ініціював та організовував). У 90-х роках, як депутат обласної ради, В.Є Панченко доклав багато зусиль щодо збереження обласної бібліотеки для юнацтва ім. В.Бойченка (нині ім. Є.Маланюка), опікувався її ремонтом та успішним функціонуванням.

PanchenkoVY4.jpg

У 2000 році В’ячеслав Брюховецький, ректор Києво-Могилянської академії, доручив В. Панченку розробляти вступні тести з літератури, а з наступного (тобто 2001-го) року запросив працювати у НаУКМА. З 2001 по 2014 рік Володимир Євгенович Панченко – професор кафедри філології; а у 2002 – 2007 рр. – віце-президент цього навчального закладу.

Панченко – автор численних досліджень з історії української літератури. Його активна публіцистична праця була завжди спрямована на розвиток демократичних засад української державності, національної культури, історичної пам’яті.

Протягом багатьох років науковець досліджує та популяризує творчість письменників, театральних та громадських діячів, життєвий шлях яких тісно пов’язаний з історією нашого краю та міста: В.Винниченка, М.Зерова, Ю.Яновського, Є.Маланюка, Є.Чикаленка, І.Тобілевича, М.Кропивницького. За сценаріями Володимира Панченка знято низку документальних фільмів, зокрема й про рідне місто та наших земляків (так, він автор сценарію фільму «Голгофа Винниченка»). Володимир Євгенович започаткував авторську серію посібників для вчителів «Урок літератури», а також був одним із авторів підручника української літератури для 11 класу (1998 р.) У 2007 році, за сприяння видавництва «Темпора» і його головного редактора – Юлії Олійник, став засновником та шеф-редактором українського вебпроталу та (з 2008 р.) альманаху «ЛітАкцент». Останнім часом Володимир Євгенович багато подорожував Україною. Результатом цих подорожей стала книга «Сонячний годинник. Книга пілігрима» (2013).Вже будучи тяжко хворим, він напружено працює. Протягом 2018-2019 років одна за одною виходять книги: «Повість про Миколу Зерова», «Літературиний ландшафт України. ХХ столітя», «Сонячний годинник. Книга пілігрима» (2-ге видання) Однм із найвизначнішх явищ в українському літературознавстві називає «Повість про Миколу Зерова» Михайло Слабошпицький, а «Літературний ландшафт України. ХХ століття» (2019) він же називає «неоціненною лектурою не тільки для вчительства та студентства, а й для всіх, хто навіть бодай побіжно цікавиться нашим письменством». Ці книги стали своєрідним підсумком наукового і життєвого шляху Володимира Панченка.

PanchenkoVY3.jpg

Помер Володимир Євгенович Панченко 14 жовтня 2019 року. Церемонія прощання відбулася в м. Кропивницький біля пам’ятника В.Винниченку Похований 17 жовтня в селі Олексіївка Кропивницького району.

PanchenkoVY6.jpg