Ніколаєв Валентин Володимирович

Матеріал з wiki
Версія від 15:40, 12 листопада 2021, створена Wikiuser (обговорення | внесок) (Створена сторінка: Файл:NikolaievVV.jpg|мини|200px|<p style="text-align:center;">'''Валентин Володимирович Ніколаєв'''</p><p style="text-ali...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Валентин Володимирович Ніколаєв

Дата народження — 06.04.1924
Місце народження — с. Долино-Кам’янка, Олександрійського округу Катеринославської губернії (нині Знам’янський район, Кіровоградська область, Україна)
Дата смерті — 31.10.2004
Місце смерті — м. Ростов-на Дону, Росія
Місце поховання — м. Ростов-на-Дону, Північне кладовище

Валентин Володимирович Ніколаєв (6 квітня 1924, Долино-Кам'янка, Олександрійського округу Катеринославської губернії (нині Знам’янський район, Кіровоградська область) – 31 жовтня 2004, Ростов-на-Дону, Росія) – радянський борець класичного стилю, дворазовий чемпіон СРСР з греко-римської боротьби, Олімпійський чемпіон 1956 року. Чемпіон світу 1955 року. Заслужений тренер РРФСР.

Життя і діяльність

Ніколаєв Валентин Володимирович народився 6 квітня 1924 року у невеличкому степовому селі Долино-Кам’янці Знам’янського району на Кіровоградщині. Раннє дитинство пройшло тут же, де його батьки вчителювали: батько викладав математику, мати – вчителька початкових класів. Згодом родина переїхала до с. Коханівка, що поблизу Новоукраїнки. Там Валентин закінчив перший клас у місцевій школі. Коли почався голодомор 1932-1933 років, сім’я Ніколаєвих змушена була покинути рідний край і виїхати з восьмирічним сином до Ростова-на-Дону. І надалі все життя Валентина Володимировича було пов’язане з цим містом. Ще в школі Валентин почав займатися спортом. Спершу це була гімнастика, легка атлетика, вітрильний спорт, плавання. Юнак розвивався в справжнього атлета, і батьки підтримували його захоплення. Після десятирічки, яку закінчив із золотою медаллю, обрав для подальшого навчання Ленінградське вище військово-морське училище. Але його мріям не судилося здійснитися. Розпочалася Друга світова війна. Хлопець вирішив піти добровольцем на фронт, але військкомат направив його на енергетичний факультет Ростовського інституту інженерів залізничного транспорту.

Навчаючись в інституті, молодий атлет продовжує займатися плаванням, потрохи боротьбою, штовханням ядра, акробатикою, боксом та все ж остаточний вибір припав на боротьбу у вільному і класичному стилях (так тоді називали греко-римський стиль боротьби). Це був 1946 рік. Дехто у цьому віці вже чемпіоном стає, а він лише ази пізнавав, але досить швидко й успішно. Наполегливість і серйозне ставлення до тренувань дали позитивні результати. На нього звернули увагу тренери збірної команди країни. І в 1948 році Валентин Ніколаєв став чемпіоном РРФСР з вільної та класичної боротьби. В тому ж році закінчив навчання і почав працювати інженером-енергетиком на Північно-Кавказькій дорозі. Отримав відзнаку «Почесному залізничнику».

В 1949 році вперше виступає за збірну команду країни на Всесвітньому фестивалі молоді і студентів у Будапешті (Угорщина). Додому молодий спортсмен повернувся зі срібною медаллю. Та це був лише початок. І вже в 1951 році на фестивалі у Берліні отримав першу значну перемогу. Згодом Ніколаєв ще двічі ставав переможцем на подібних змаганнях – у 1953 (Бухарест) та 1954 (Будапешт) роках. Крім того, на усіх цих фестивалях він був прапороносцем. У 1952, 1954 роках борець із Ростова виграє чемпіонат Радянського Союзу. Пройшовши у важку вагову категорію, Валентин Ніколаєв у 1955 році перемагає на чемпіонаті світу з греко-римської боротьби в Карлсруе (Німеччина) та стає заслуженим майстром спорту СРСР з греко-римської боротьби.

NikolaievVV2.jpg

NikolaievVV3.jpg

NikolaievVV4.jpg

Та на найвищу свою спортивну висоту наш прославлений земляк зійшов у 1956 році на ХVI Олімпійських іграх в Мельбурні (Австралія). Валентин здобув «золото», отримавши симпатії не тільки суддів, журналістів і письменників, а навіть суперників своєю феноменальною силою та культурою поведінки на борцівському килимі. За перемогу на Олімпійських іграх був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Крім греко-римської боротьби, Валентин Ніколаєв брав участь у змаганнях з вільної боротьби та самбо, десять разів ставав чемпіоном РРФСР з цих видів спорту.

NikolaievVV5.jpg

До 1962 року наш земляк не сходив з борцівського килима. З великого спорту пішов непереможеним. Завершивши виступи, Валентин Ніколаєв став наставником молодих спортсменів, виховавши на Дону чимало яскравих майстрів. Двадцять два роки прославлений олімпієць працював тренером. Серед його вихованців були чемпіони СРСР, Росії, переможці та призери світових чемпіонатів. Тривалий час Валентин Володимирович очолював школу олімпійського резерву ДСТ «Труд». За підготовку борців високого класу В. В. Ніколаєву було присвоєно звання «Заслужений тренер Російської Федерації». У 2000 році прославлений атлет був нагороджений почесним знаком «За заслуги в розвитку фізичної культури та спорту».

Світом його захоплень була не тільки греко-римська боротьба. Він любив подорожі, музику, спілкування з друзями. У вільну хвилину широкоплечий богатир з кулаками, якими можна було вола вбити, вправно грав на роялі. Отже, олімпійський чемпіон був яскравою та неординарною особистістю.

Надійною опорою для нього весь час була дружина Неля Федорівна. Разом вони виростили і виховали доньку Світлану та сина Володимира. Онучки Валя та Аліна завжди з цікавістю слухали розповіді свого дідуся про закордонні поїздки на змагання.

Олімпійський чемпіон, заслужений майстер спорту Валентин Володимирович Ніколаєв пішов з життя 31 жовтня 2004 року. Похований на Північному кладовищі Ростова-на-Дону.

NikolaievVV6.jpg

Іменем відомого спортсмена, нашого земляка В. В. Ніколаєва, названо спеціалізований палац спорту «Геркулес» міста на Дону, а на фасаді будинку, де мешкав прославлений борець, встановлено меморіальну дошку.

NikolaievVV7.jpg

Бібліографія

Босько В. М. Валентин Володимирович Ніколаєв // Історичний календар Кіровоградщини на 2014 рік. Люди. Події. Факти : довідник / В. М. Босько ; Департамент освіти і науки Кіровоградської обл. держ. адміністрації, КЗ «КОІППО ім. Василя Сухомлинського». – Кіровоград : Центрально-Українське вид-во, 2013. – С.80.

Босько В. М. Валентин Ніколаєв: Наш перший і єдиний олімпійський чемпіон // Історичний календар Кіровоградщини на 2011 рік. Люди. Події. Факти / В. М. Босько ; КЗ «КОІППО ім. Василя Сухомлинського». – Кіровоград: Центрально-Українське вид-во, 2010. – С. 225-228.

Николаев Валентин Владимирович // Олимпийская энциклопедия / гл. редактор С. П. Павлов. – М. : Сов. энциклопедия, 1980. – С. 220-221. Николаев Валентин Владимирович (борьба классическая) // Звезды спорта : Справочник / Сост. Б. Н. Хавин. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Физкультура и спорт, 1979. – С. 248. Матівос Ю. І настала щаслива мить / Ю. Матівос // Кіровоградська правда. – 1984. – 5 лютого. – С. 4 : фото.

Рябошапка, Олександр. Богатир із степового села / О. Рябошапка // Серп і молот. – 1984. – 8 серпня. – С. 4 : фото.

Рябошапка, Олександр. В обіймах землі Ростовської / Олександр Рябошапка // Сільське життя. – 2017. – 25 лютого. – С. 6 : фото.

Рябошапка, Олександр. Заслужена висота слави / О. Рябошапка // Сільське життя. – 2013. – 26 січня. – С. 4.

Цибульский М. Єдиний олімпійський чемпіон з Кіровоградщини / М. Цибульский // Народне слово. – 2004. – 17 лютого. – С. 3 : фото.

Web-ресурси

Валентин Ніколаєв: Наш перший і єдиний олімпійський чемпіон (Обласна універсальна наукова бібліотека ім. Д. І. Чижевського)

Ніколаєв Валентин Володимирович (Вікіпедія – Вільна енциклопедія)

Николаев Валентин Владимирович (Федерация спортивной борьбы России)

Николаев Валентин Владимирович (Федерация спортивной борьбы Омской области)