Нейгауз Генріх Густавович
Генріх Густавович Нейгауз (12 квітня (31 березня) 1888, м. Єлисаветград, – 10 жовтня 1964, м. Москва) – видатний піаніст і педагог, публіцист, доктор мистецтвознавства, народний артист РРФСР.
Життя і діяльність
Генріх Густавович Нейгауз народився 12 квітня (31 березня за старим стилем) 1888 року в місті Єлисаветграді (нині – Кропивницький). Початкову музичну освіту Генріх одержав у свого батька, який також був піаністом. Густав Нейгауз отримав музичну освіту в Німеччині – закінчив консерваторію у Кельні, після чого переїхав до Росії, згодом – до Єлисаветграда, де став фундатором місцевої музичної школи. Мати майбутнього піаніста Генріха Нейгауза, Ольга Михайлівна (нар. Марцеліна Блуменфельд), була старшою сестрою знаменитого композитора, піаніста та диригента Фелікса Блуменфельда. Генріх Нейгауз був двоюрідним братом видатного польського композитора Кароля Шимановського, племінником відомого піаніста і диригента Ф. Блуменфельда.
У 1897 році юний Нейгауз дав перший сольний концерт в Єлисаветграді, згодом, у 1902 році, він виступав спільно з 11-річним Мішою Ельманом (у майбутньому відомим російсько-американським музикантом).
У 16 років Генріх Нейгауз з великим успіхом дебютував як виконавець у Дортмунді, після чого здійснив тривале концертне турне Німеччиною, Австрією та Італією. У 1914 році піаніст повернувся до свого вчителя Л. Годовського, видатного польського піаніста, педагога, композитора, майстра фортепіанної транскрипції у школу вищої майстерності Академії музики «Майстершуле» у Відні, яку закінчив на відмінно.
Пізніше музикант вивчав теорію композиції під керівництвом знаного музиканта П.Ф. Юона, учня професора Танєєва.
Після повернення на батьківщину у 1915 році Генріх Нейгауз склав екстерном іспити у Петроградській консерваторії і в 1916 році розпочав педагогічну діяльність у Тифлісі. Після повернення з Тифлісу до Єлисаветграда Нейгауз працював у місцевому відділі народної освіти.
У 1918 році в Єлисаветграді зі своїм троюрідним братом, відомим польським композитором К. Шимановським, він організовує камерне товариство, читає лекції, пропагує кращі зразки класичної музики; разом із К. Шимановським, В. Дешевовим, Б. Гайсинським, Л. Балановською та іншими музикантами влаштовує концерти у залі жіночої гімназії.
У 1919-1922 рр. Нейгауз – професор Київської консерваторії. В ці роки Київ був своєрідним прихистком для творчої інтелігенції − акторів, музикантів, літераторів. Тут Генріх Густавович знайомиться з родиною Бориса Пастернака. «Це в Києві вперше «його» вірші і «моя» музика немовби поєднувались», – говорив про цей час музикант.
Від 1922 року починається його творча діяльність у Московській консерваторії, куди Нейгаузи переїжджають за особистим розпорядженням наркома освіти Луначарського. У 1933 році Генріх Нейгауз захворів дифтерією, наслідком тяжкої хвороби залишився парезний стан (неповний параліч) правої руки.
З 1936 по 1964 рр. Нейгауз завідував кафедрою спеціального фортепіано, протягом двох років – з 1935 по 1937 рр. – був директором Московської консерваторії. У 1941 році він відмовився від евакуації, щоб не залишати сина, який лікувався від туберкульозу. Це стало приводом для арешту та ув’язнення. Нейгауз був засуджений за ст. 58 п.10 ч. 2 КК РРФСР за антирадянські висловлювання і висланий із Москви на п’ять років із забороною проживати у режимних місцях.
Дякуючи клопотанням учнів музиканта, Генріху Нейгаузу дозволяють залишитись у Свердловську, до 1944 року він викладав в Уральській консерваторії. Завдяки колективному зверненню до Михайла Калініна, яке підписали відомі діячі культури І. Москвін, В. Качалов, С. Ігумнов, С. Михалков, Д. Шостакович, Олексій Толстой та інші, Нейгаузу дозволили повернутись до Москви. З липня 1944 року і до кінця життя він працював у Московській консерваторії. Помер музикант 10 жовтня 1964 року в Москві.
Генріх Нейгауз був двічі одружений, мав двох синів від першого шлюбу з Зінаїдою Миколаївною – Адріана (1925 р.н.) та Станіслава (1927 р.н.); від другого шлюбу – з Міліцею Бородкіною – доньку Міліцу (1929 р.н.).
Розвиваючи традиції фортепіанного мистецтва, Нейгауз створив визнану в усьому світі піаністичну школу, яка знайшла своє продовження у творчості його учнів – С. Ріхтера, Е. Гілельса, Я. Зака, І. Зетеля, Є. Малініна, О. Насєдкіна, Л. Наумова, В. Кастельского, В. Крайнєва, В. Воскобойникова, Т. Гутмана, А. Гінзбурга і багатьох інших музикантів.
Виконавська діяльність Г. Нейгауза увійшла до скарбниці музичного мистецтва. В його репертуарі переважають твори Л. Бетховена, Р. Шумана, Ф. Шопена, Ф. Ліста, І. Брамса, А. Скрябіна, С. Прокоф’єва. Нейгауз виступав також і у складі ансамблів – зі скрипалями П. Коханьським (у Києві), М. Полякіним, Д. Ойстрахом і з квартетом ім. Бетховена.
У 1959 році вийшла друком класична праця Генріха Нейгауза «Об искусстве фортепианной игры», яка була перекладена 10 мовами світу та неодноразово перевидавалася.
Нагороди
Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (27.04.1937)
Нагороджений орденом Леніна – за вислугу років та бездоганну працю (23.01.1954)
Народний артист РРФСР (1956)
Пам'ять
У Кропивницькому одна з вулиць носить ім’я Генріха Нейгауза, а на будинку, де народився відомий музикант і педагог, встановлено меморіальну дошку.
Ім’я Генріха Нейгауза присвоєно музичній школі № 1 міста Кропивницького.
У 1981 році було відкрито Народний меморіальний музей Генріха Нейгауза при музичній школі № 1. ім. Г.Г. Нейгауза міста Кропивницького.
Бібліографія
Дельсон В. Генрих Нейгауз. М., 1966.
Краєзнавчий вісник Кіровоградщини/ Кіровоградська обласна організація Національної спілки краєзнавців України. - Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2008 - Вип. 2 / ред.: О. О. Бабенко, Л. А. Гайда, Т. А. Григор’єва та ін. - 2008. - 225,[1] с.: фото. - Бібліогр.: с. 212-225
Кременштейн, Берта Львовна. Педагогика Г. Г. Нейгауза [Текст] / Берта Кременштейн. - М.: Музыка, 1984. - 89 с.; 22 см. - (Сер. "Вопросы истории, теории, методики")
Музична присвята Генріху Нейгаузу - піаністи України [Текст]: Дні пам’яті на батьківщині великого піаніста, педагога, музичного діяча Генріха Нейгауза. - Кіровоград: КОД, 2004. - 6 с. : іл.
Наумов, Лев. Под знаком Нейгауза. - М.: РИФ «Антиква», 2002 Первое издание.- 336 с.
Нейгауз, Генрих Густавович. Об искусстве фортепианной игры [Текст]: Записки педагога / Г. Нейгауз; [Послесл. Я. И. Мильштейна, с. 257-299]. - 4-е изд. - М.: Музыка, 1982. - 300 с. : нот, ил, 9 л. ил; 20 см.
Нейгауз, Генрих Густавович. Размышления, воспоминания, дневники. Избранные статьи. Письма к родителям [Текст] / Г. Г. Нейгауз ; [ Вступ. ст. и коммент. Я. И. Мильштейна]. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Сов. композитор, 1983. - 526 с.: ил, 16 л. ил.; 22 см.
Нейгаузы: Густав, Генрих, Станислав. (Ред-сост. Б.Б.Бородин). - Изд-во Дека-ВС, Москва, 2007.
Станислав Нейгауз. Воспоминания, письма, материалы.- М., 1988
Web-ресурси
Музей Г.Нейгауза в Кіровограді http://www.neuhausmuseum.kr.ua/
«Нейгаузы» - сімейний сайт, автор: Генріх Нейгауз-молодший http://www.neuhaus.mariars.com/
Сайт о Нейгаузе (англ.) (итал.) http://www.neuhaus.it/index_2.html