Нейгауз Генріх Густавович
Генріх Густавович Нейгауз (12 квітня 1888, Єлисаветград, - 10 жовтня 1964, Москва) - народний артист РРФСР, доктор мистецтвознавства, автор класичної праці “Об искусстве фортепианной игры” (перекладена 10 мовами народів світу), книги “Размышления, воспоминания, дневники. Избранные статьи. Письма к родителям”. Піаніст і педагог, публіцист і громадський діяч.
Життя і діяльність
Генріх Нейгауз народився 12 квітня 1888 року в місті Єлисаветграді (нині Кіровоград). Початкову музичну освіту Генріх отримав у свого батька, який також був піаністом. Густав Нейгауз здобув музичну освіту в Німеччині, закінчив консерваторію у Кельні. Після її закінчення переїхав до Росії, згодом - до Єлисаветграда. У Єлисаветграді став фундатором місцевої музичної школи. Мати майбутнього піаніста Генріха Нейгауза, Ольга Михайлівна (нар. Марцеліна Блуменфельд) - старша сестра знаменитого композитора, піаніста та диригента Фелікса Блуменфельда. Генріх Нейгауз був двоюрідним братом видатного польського композитора Кароля Шимановського, племінником відомого піаніста і диригента Ф.Блуменфельда.
У 12-річному віці його відправили в Берлін на навчання у видатного польського піаніста, педагога, композитора, майстра фортепіанної транскрипції Леопольда Годовського, однак навчання залишив. У 16 років з великим успіхом Генріх Нейгауз дебютував як виконавець в Дортмунді, після чого здійснив тривале концертне турне Німеччиною, Австрією та Італією. В 1914 році повернувся до свого вчителя Л.Годовського, до школи вищої майстерності Академії музики „Майстершуле” у Відні, яку закінчив на відмінно. Пізніше вивчав теорію композиції під керівництвом учня Танєєва професора П.Ф.Юона.
Після повернення на батьківщину у 1915 році Генріх Нейгауз склав екстерном іспити у Петроградській консерваторії і в 1916 році почав свою педагогічну діяльність у Тифлісі. Після повернення з Тифлісу до Єлисаветграда Генріх Нейгауз працював у місцевому відділі народної освіти.
У 1918 році в Єлисаветграді зі своїм троюрідним братом, відомим польським композитором К. Шимановським він організовує камерне товариство, читає лекції, пропагує кращі зразки класичної музики. Разом із К. Шимановським, В. Дешевовим, Б. Гайсинським, Л. Балановською та іншими музикантами влаштовує концерти у залі жіночої гімназії.
У 1919-1922 рр. працював професором Київської консерваторії. В ці роки Київ стає своєрідним прихистком для творчої інтелігенції − акторів, музикантів, літераторів. Тут Нейгауз знайомиться з родиною Бориса Пастернака. „Це в Києві вперше „його” вірші і „моя” музика немовби поєднувались”, - говорив про цей час Генріх Нейгауз.
З 1922 року починається його творча діяльність у Московській консерваторії, куди Нейгаузи переїжджають за особистим розпорядженням наркома освіти Луначарського. У 1933 році Генріх Нейгауз захворів дифтерією, наслідком тяжкої хвороби залишився парезний (неповний параліч) стан правої руки.
З 1936 по 1964 рр. завідував кафедрою спеціального фортепіано, протягом двох років — з 1935 по 1937 рр. був директором Московської консерваторії. У 1941 році відмовився від евакуації, побоюючись залишити сина, який лікувався від туберкульозу. Це стало приводом для арешту та ув’язнення. Нейгауз був засуджений за ст. 58 п.10 ч. 2 КК РРФСР за антирадянські висловлювання і висланий з Москви на п’ять років, із забороною проживати у режимних місцях.
Дякуючи клопотанням його учнів, Генріху Нейгаузу дозволяють залишитись у Свердловську. В Уральській консерваторії він викладав до 1944 року. Завдяки колективному зверненню до Михайла Калініна, яке підписали відомі діячі культури - І.Москвін, В.Качалов, С. Ігумнов, С.Михалков, Д.Шостакович, Олексій Толстой та ін., Нейгаузу було дозволено повернутись до Москви. З липня 1944 року і до кінця життя працював у Московській консерваторії. Помер 10 жовтня 1964 року в Москві. Генріх Нейгауз був двічі одружений. Має двох синів від першого шлюбу із Зінаїдою Миколаївною – Адріан (1925 р.н.) та Станіслав (1927 р.н.) Від другого шлюбу з Міліцею Бородкіною – доньку Міліцу (1929 р.н.). Продовжуючи і розвиваючи традиції фортепіанного мистецтва, Нейгауз створив школу, пов'язану з високими досягненнями піанізму. Визнана в усьому світі, піаністична школа Нейгауза знайшла своє продовження у творчості його учнів — С. Ріхтера, Е. Гілельса, Я. Зака, І. Зетеля, Є. Малініна, О. Насєдкіна, Л. Наумова, В. Кастельского, В. Крайнєва, В. Воскобойникова, Т. Гутмана, А. Гінзбурга і багатьох інших музикантів.
Виконавська діяльність Г. Нейгауза ввійшла в скарбницю музичного мистецтва. У його репертуарі - головним чином твори Л. Бетховена, Р. Шумана, Ф. Шопена, Ф. Ліста, І. Брамса, О.М. Скрябіна, С. С. Прокоф'єва. Виступав в ансамблях - зі скрипалями П. Коханьським (в Києві), М. Б. Полякіним, Д. Ф. Ойстрахом і з квартетом ім. Бетховена. Створив всесвітньо відому піаністичну школу. Нагороджений орденом Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, а також медалями.
Пам'ять
У рідному для Нейгауза Кіровограді його іменем названо вулицю, а на розташованому на ній будинку, де народився видатний музичний педагог, встановлено меморіальну дошку.
Від 1981 року в місті працює музей Генріха Нейгауза.
Ім’я Генріха Нейгауза присвоєно Кіровоградській дитячій музичній школі № 1.
Бібліографія
Дельсон В. Генрих Нейгауз. М., 1966.
Краєзнавчий вісник Кіровоградщини/ Кіровоградська обласна організація Національної спілки краєзнавців України. - Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2008 - Вип. 2 / ред.: О. О. Бабенко, Л. А. Гайда, Т. А. Григор’єва та ін. - 2008. - 225,[1] с.: фото. - Бібліогр.: с. 212-225
Кременштейн, Берта Львовна. Педагогика Г. Г. Нейгауза [Текст] / Берта Кременштейн. - М.: Музыка, 1984. - 89 с.; 22 см. - (Сер. "Вопросы истории, теории, методики")
Музична присвята Генріху Нейгаузу - піаністи України [Текст]: Дні пам’яті на батьківщині великого піаніста, педагога, музичного діяча Генріха Нейгауза. - Кіровоград: КОД, 2004. - 6 с. : іл.
Наумов, Лев. Под знаком Нейгауза. - М.: РИФ «Антиква», 2002 Первое издание.- 336 с.
Нейгауз, Генрих Густавович. Об искусстве фортепианной игры [Текст]: Записки педагога / Г. Нейгауз; [Послесл. Я. И. Мильштейна, с. 257-299]. - 4-е изд. - М.: Музыка, 1982. - 300 с. : нот, ил, 9 л. ил; 20 см.
Нейгауз, Генрих Густавович. Размышления, воспоминания, дневники. Избранные статьи. Письма к родителям [Текст] / Г. Г. Нейгауз ; [ Вступ. ст. и коммент. Я. И. Мильштейна]. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Сов. композитор, 1983. - 526 с.: ил, 16 л. ил.; 22 см.
Нейгаузы: Густав, Генрих, Станислав. (Ред-сост. Б.Б.Бородин). - Изд-во Дека-ВС, Москва, 2007.
Станислав Нейгауз. Воспоминания, письма, материалы.- М., 1988
Web-ресурси
Музей Г.Нейгауза в Кіровограді http://www.neuhausmuseum.kr.ua/
«Нейгаузы» - сімейний сайт, автор: Генріх Нейгауз-молодший http://www.neuhaus.mariars.com/
Сайт о Нейгаузе (англ.) (итал.) http://www.neuhaus.it/index_2.html