Міансарова Тамара Григорівна

Матеріал з wiki
Версія від 14:56, 12 листопада 2021, створена Wikiuser (обговорення | внесок) (Створена сторінка: Файл:MiansarovaTH.jpeg|мини|200px|<p style="text-align:center;">'''Тамара Григорівна Міансарова'''</p><p style="text-align:l...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Тамара Григорівна Міансарова

Дата народження — 05.03.1931
Місце народження — м. Зінов’євськ, УРСР (нині м. Кропивницький, Україна)
Дата смерті — 12.07.2017
Місце смерті — м. Москва, Росія
Місце поховання — м. Москва, Троєкурівський цвинтар

Тамара Григорівна Міансарова (уроджена Ремньова) 05.03.1931, Зінов'євськ, Українська РСР – 12.07.2017, Москва, Росія) – українська і російська естрадна співачка (ліричне сопрано), народна артистка Росії (1996), заслужена артистка УРСР (1972), професор Російської академії театрального мистецтва.

Життя і діяльність

Тамара Григорівна Міансарова народилась 5 березня 1931 року в місті Зінов'євськ Української РСР, пізніше перейменований на Кіровоград, зараз носить назву Кропивницький). Батько, Ремньов Григорій Матвійович, був професійним актором, мати, Алексєєва Анастасія Федорівна – співачкою.

Музикою Тамара цікавилась з дитинства. Перший дебют майбутньої співачки відбувся в чотирьохрічному віці на сцені Будинку культури, де вона продемонструвала одночасно співи, танець та художнє читання. В Зінов’євську родина прожила недовго, ще до початку війни переїхавши до Мінська. В 1951 році Тамара Ремньова закінчила музичну школу-десятирічку при Мінській консерваторії. Того ж року вступила на фортепіанне відділення Московської консерваторії, вийшла заміж за піаніста і композитора Едуарда Міансарова. Володіючи красивим голосом (ліричне сопрано) факультативно навчалася ще й на вокальному відділенні. В 1957 році закінчила консерваторію та отримала диплом концертмейстера. Між грою на фортепіано та співом вона обрала пісню, і з 1960 року виступає у Московському мюзік-холі. В 1962 році Тамара стала переможницею пісенного конкурсу, що проходив у Хельсінкі. 1963 року бере участь у фестивалі в польському місті Сопоті. Виконавши пісню «Солнечный круг», стає лауреатом. В 1963 році, на хвилі великої популярності в Польщі, співачка знялася в музичному фільмі «25 minut z Tamarą Miansarową». З 1964 року співачка виступає із створеним Леонідом Гаріним спеціально для неї гуртом «Три плюс два». В 1965 році артистка виконала кілька пісень у фільмі-концерті (TVP) за участю польських і зарубіжних виконавців, які у різний час виступали на Сопотському фестивалі. Того ж року в ефірі телевізійної програми «Голубой огонек» у її виконанні прозвучала пісня Юрія Саульського на вірші Михайла Таніча «Черный кот», яка стала надзвичайно популярною. У подальшому пісню перевели на чеську, польську і немецьку мови. В репертуарі Тамари Міансарової більше 400 пісень російською, українською, польською мовами, багато з яких стали шлягерами: «Глаза на песке», «Город спит», «Для тебя», «Московские улицы», «Мелодия любви», «Летка-енка», «Первые шаги», «Мамин праздник», «Руки», «Рыжик», «Давай никогда не ссориться», «Береза», «Бабушка, научи меня танцевать чарльстон», «Иван да Марья», «Коханий», «Чорнобривці» та багато інших.

MiansarovaTH2.jpg

В 1966 році Т. Міансарова перемогла на конкурсі естрадної пісні соціалістичних країн «Дружба». Тамара Григорівна була однією з самих популярних співачок. Вона гастролювала по СРСР і соціалістичним країнам, брала участь в телевізійних програмах «Песня года» та «Голубой огонек». Своєю творчістю Тамара Григорівна доводила, що виконання естрадної пісні також може бути високим мистецтвом. Критики хвалили її за артистизм і манеру виконання. Та у 1970 році, під час роботи в «Москонцерті», Тамара Міансарова раптом потрапила у немилість, і впливові керівники культури подбали, щоб її спіткала незавидна доля. В результаті негласної заборони популярна донедавна співачка відразу потрапила в розряд «невиїзних», її виступи зникли з телевізійного і радіоефіру, а гастрольна концертна діяльність остаточно стала неможливою.

Весь цей час вона працювала в Донецькій філармонії. Виступала в шахтарських містечках, клубах гірників і у конторах шахт. В 1980-х роках, повернувшись до Москви, викладала вокал у ГІТІСі, в будинку творчості молоді «На Таганці» і в Московському інституті сучасного мистецтва. Вона отримала звання професора Російської академії театрального мистецтва (колишнього ГІТІСу). Серед її учнів відомі співаки: Юліан, Аліка Смєхова, Максим Ситник, Лада Маріс. З кінця 80-х років її запрошують на всілякі конкурси як члена журі, два роки вона очолювала журі фестивалю «Золотий шлягер», їздила на гастролі до Америки.

Тамара Міансарова знову популярна, а її творчість затребувана. Популярна артистка проводить численні зустрічі з глядачами, готує нові пісенні програми, випускає диск старих пісень в новому аранжуванні, бере участь у популярних телевізійних програмах. 5 березня 2001 року в посольстві України в Москві пройшов ювілейний вечір Тамари Міансарової, а 9 лютого 2005 року відбувся ювілейний вечір у концертному залі «Росія». В 2012 році опублікована книга спогадів Тамари Григорівни «Тамара Миансарова. И в жизни, и на сцене».

Цікаво, що Тамара Григорівна захоплювалася шиттям і в'язанням. Артистка сама вигадувала і створювала сукні, в яких виступала на концертах, а деякі її вироби навіть продавали в магазинах.

В останні роки життя співачка була прикута до ліжка після проведеної операції на шийці стегна. Народна артистка Росії, заслужена артистка України, лауреат міжнародних фестивалів і конкурсів естрадної пісні Тамара Григорівна Міансарова померла 12 липня 2017 року в московській лікарні. Похована на Троєкурівському цвинтарі.

Нагороди і звання

1962 – переможець пісенного конкурсу на VIII Всесвітньому фестивалі молоді і студентів у Гельсінкі

1963 – золота медаль лауреата Міжнародного фестивалю пісні в Сопоті за виконання пісні «Солнечный круг» (А. Островський – Л. Ошанін)

1966 – переможець конкурсу естрадної пісні «Дружба»

1972 – Заслужена артистка Української РСР

1996 – Народна артистка Росії

2005 – іменна зірка на «Площі зірок» в Москві

Орден «Знак Пошани»

Орден Дружби народів

Повний кавалер орденів «Шахтарська слава»

Золотий Орден Дипломата Камбоджі

Лаоський орден Трьох Слонів

Визнання

У 1980-ті роки польський журнал «Панорама» назвав четвірку найпопулярніших співаків за попередні 25 років. За версією журналу список кращих становили: Едіт Піаф, Карел Готт, Шарль Азнавур і Тамара Міансарова.

Фільми, телевізійні програми про співачку

1966 – на польському ТБ знято кіноконцерт «Співає Тамара Міансарова»

1974 – в Києві знято фільм-концерт «Співає Тамара Міансарова

2006 – знятий відеокліп з піснею Юрія Саульського на вірші Михайла Таніча«Чорний кіт» у виконанні Тамари Міансарової, в основі якого були використані фрагменти з мультфільму студії Укранімафільму «Жив собі Чорний кіт»

2007 – на виробництві «Пігмаліон-фільм» знятий документальний фільм режисера Катерини Аккуратової і оператора Миколи Корнєєва «Нехай завжди буду я. Лев Ошанін», в якому взяла участь Тамара Міансарова

2010 – випуск авторської програми Олега Нестерова «По хвилі моєї пам'яті» (Канал «Время» – Перший канал. Всесвітня мережа), присвячений Тамарі Міансаровій

2011 – на телеканалі Росія-1 показаний випуск ток-шоу «Прямий ефір», який називався «Ювілей співачки Тамари Міансарової»

2012 – вийшла книга «Тамара Миансарова. И в жизни, и на сцене» – спогади співачки.

Бібліографія

Бахарева, Таисия. Тамара Миансарова: «Как только я выходила на сцену, из зрительного зала раздавались крики: «Давай «Кота»! И вдруг мне запретили петь эту песню. До сих пор не знаю почему»: Сегодня исполнительнице известных шлягеров «Солнечный круг», «Черный кот», «Летка-енка» исполняется 80 лет / Таисия Бахарева // Факты и комментарии. – 2011. – 5 марта. – С. 9 : фото

Босько, Володимир Миколайович. Історичний календар Кіровоградщини на 2011 рік: Люди. Події. Факти [] : історико-краєзнавче видання: довідник / Володимир Босько; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського. – Кіровоград : Центрально-Українське видавництво, 2010. – 255 с. : фото, портр. – Текст: укр., рос. – Іменний покажч.: с. 249-253.

Любарський, Р. «Чорний кіт», або Загублена зірка 1960-х / Р. Любарський // Народне слово. – 2011. – 13 січня. – С. 6

Орел, Татьяна. Звезда 60-х–70-х Тамара Миансарова: «Своими концертами я кормила целый симфонический оркестр» / Татьяна Орел // Бульвар Гордона. – 2007. – № 46. – С. 12-13 : фото

Рыбченков, Геннадий. Намедни / Геннадий Рыбченков // Західний регіон. – 2010. – 25 лютого. – С. 3

Сметанская, Ольга. Тамара Миансарова: «На конкурсе в Сопоте я вытащила 13-й билет. И он оказался для меня счастливым»: Ровно 50 лет назад народная артистка России и заслуженная артистка Украины стала первой советской исполнительницей, получившей на международном фестивале сразу две главных премии / Ольга Сметанская // Факты и комментарии. – 2013. – 12 декабря. – С. 9 : фото

Тамара Міансарова: Некролог // Народне слово. – 2017. – 20 липня. – С. 14 : фото

Web-ресурси

Міансарова Тамара Григорівна (Вікіпедія. Вільна енциклопедія)

Миансарова Тамара Григорьевна (Википедия. Свободная энциклопедия)

Миансарова Тамара Григорьевна (Кино-театр. РУ)

Умерла исполнительница «Черного кота» (Газета. РУ)