Мейтус Юлій Сергійович

Юлій Сергійович Мейтус

Дата народження — 28(15).01.1903
Місце народження — м. Єлисаветград, Херсонська губернія, Російська імперія (нині м. Кропивницький, Україна)
Дата смерті — 2.04.1997
Місце смерті — м. Київ, Україна
Місце поховання — м. Київ, Байковий цвинтар

Юлій Сергійович Мейтус (28 (15) січня 1903, м. Єлисаветград – 2 квітня 1997, м. Київ) – український радянський композитор, заслужений діяч мистецтв Туркменської РСР (1944) та Української РСР (1948), народний артист УРСР (1973), лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка (1996), автор 17 різножанрових опер.

Життя і діяльність

Митець з ласки Божої
М. Копиця

Юлій Сергійович Мейтус народився 28 (15) січня 1903 року в Єлисаветграді (нині Кропивницький) в єврейській сім’ї Мейтусів – відомого лікаря Сергія Самуїловича (Соломоновича) та Єлисавети Ісааківни, де всі любили музику.

Юлій розпочав навчання у 1911 році в Єлисаветградській чоловічій гімназії.

В дитинстві у Юлія Мейтуса виявилися неабиякі музичні здібності, які він успішно розвинув у музичній школі Г. В. Нейгауза, найвідомішій на півдні країни. Визначально, що в один час з Мейтусом у школі Нейгаузів навчався відомий російський поет А. Тарковський, а раніше – Г. Нейгауз, В. Блуменфельд з братами, К. Шимановський. Уже в одинадцятирічному віці Юлій дає свої перші сольні концерти у чоловічій гімназії, акомпанує відомим музикантам, які гастролювали у Єлисаветграді – П. Цесевичу, П. Журавленку, Л. Сибірякову, В. Келлер, І. Крейніну, М. Чудновському.

Ще з дитячих років Юлій захопився композицією, його перші твори – романси та балади на вірші відомих поетів-символістів М. Лохвицької та І. Северяніна – схвалив відомий композитор В. Дешевов.

У 1919 році Мейтус закінчив музичну школу по класу фортепіано в Генріха Нейгауза. Під час громадянської війни Юлій пристав до частин Першої кінної армії Будьонного – був піаністом при політвідділі, організовував концерти для червоноармійців.

У 1923 році Ю. Мейтус вступив до Харківського музично-драматичного інституту (нині Харківський Національний університет мистецтв імені І.П. Котляревського) – у клас професора С. С. Богатирьова. А в 1924 р. Юлій Мейтус створив один із перших в СРСР джаз-бендів.

У 1926 році молодий композитор знайомиться з прогресивним театральним режисером, керівником театру «Березіль» Лесем Курбасом та отримує запрошення до співпраці. Музику до 13 вистав, створених у Харкові Курбасом, написав Ю. Мейтус. Це «Пролог», «Октябрьское обозрение», «Алло, на волне 477», «Мина Мазайло» та «Народний Малахій» за М. Кулішем, «Диктатура» І. Микитенка, «Заповіт пана Ралка» В. Цимбала, «Чотири Чемберлена» та «Тетнульд» Ш. Дадіані, «Хазяїн» І. Карпенка-Карого.

Після трагічного для нового українського мистецтва знищення театру «Березіль» його правонаступником став новостворений Харківський державний український драматичний театр імені Т. Г. Шевченка (1933 р.), в якому Юлій Мейтус працює над п’єсами «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого, «Загибель ескадри», «Платон Кречет» та «Банкір» О. Корнійчука, «Бастилія Божої матері» І. Микитенка, «Принц Лутоня» В. Курочкіна, «Глибока провінція» М. Свєтлова. У 1931 році Мейтус закінчив Харківський музично-драматичний інститут по класу композиції.

Нарешті вже популярний в Україні композитор отримує запрошення до Москви, де працює над постановками у МХАТі та Московському драматичному театрі. Мейтус випробовує свої сили і в роботі над музикою до кінофільмів «Стара фортеця» (режисер М. Белінський), «Кондуїт» (Б. Шелонцев), «Іван» у співавторстві з Б. Лятошинським (О. Довженко). У 40-50 роки Мейтус написав музику до вистав за п’єсами Ф. Шиллера, «Навіки разом» Л. Дмитерка. Ю.С. Мейтус – автор перших зразків сучасної естрадної музики, його твори включає до свого репертуару К. Шульженко. Високу оцінку своєї творчості у цей час Мейтус отримує від З. Паліашвілі, Касаки Ямади, Бели Бартока. Музикознавці називають Мейтуса «ентузіастом сучасної теми».

В роки Другої світової війни Мейтус перебував у Ашгабаді та Іркутську – допомагав створювати туркменську національну оперу («Абадан», «Лейлі і Меджнун», «Махтумкулі»). В Іркутську з киянами поставив власну оперу «Гайдамаки». У 1944 приїхав до столиці України.

Спочатку Юлій Мейтус став членом Харківського обласного відділення Спілки композиторів України, а згодом – його головою. Одночасно він викладає у музично-драматичному інституті, приділяє багато уваги вивченню українського фольклору: зустрічі композитора з відомим письменником та бандуристом Гнатом Хоткевичем надихнули його на написання обробок українських народних пісень, і це захоплення не полишало автора впродовж усього життя.

І в наш час звучить новаторська музика Мейтуса: складна, але не позбавлена вищої гармонії, вона зворушує мелодійністю, національним колоритом, емоційністю та експресією.

Значне місце в творчості Мейтуса посідає вокальна музика. Близько 300 романсів створено композитором на слова Лесі Українки, І. Франка, Т. Шевченка, В. Сосюри, А. Малишка, П. Тичини, Д. Павличка, О. Пушкіна та інших. Багато інструментальних та хорових творів написано для дітей.

За оперу «Молода гвардія» композитор отримав звання лауреата Державної премії СРСР (1951), за туркменську національну оперу «Абадан», «Лейлі і Меджнун», «Махтумкулі» – заслуженого діяча мистецтв Туркменської РСР.

Дружина Мейтуса, Олександра Іванівна Васильєва, – актриса театру ім. І. Франка, син Володимир – доктор фізико-математичних наук, онук Віктор – кандидат філософських наук.

Нагороди

Заслужений діяч мистецтв Туркменської РСР (1944) та Української РСР (1948)

Народний артист УРСР (1973)

Лауреат Шевченківської премії (1996)

Пам’ять

У 1985 році при дитячій музичній школі № 2 відкрито Кіровоградський народний меморіальний музей ім. Ю.С. Мейтуса.

• 

  Будинок на вулиці Віктора Чміленка у м. Кропивницькому, де народився і проживав до 1923 року Ю. Мейтус

• 

  Меморіальна дошка на будинку, в якому жив Ю. Мейтус у Києві

• 

  Пам'ятник на могилі Ю. Мейтуса на Байковому цвинтарі в Києві

Бібліографія

Архимович, Лидия Борисовна. Юлий Мейтус: Очерк жизни и творчества / Лидия Архимович. – М.: Сов. композитор, 1983. – 134 с.: ил.

Бас, Леонтина Олександрівна. Юлій Мейтус / Леонтина Бас. – К.: Муз. Україна, 1973. – 57 с.: іл. – (Сер. «Творчі портрети українських композиторів»). – Загол. обкл.: Ю. Мейтус.

Всеукраїнський конкурс юних композиторів пам’яті Юлія Мейтуса: в рамках Всеукраїнського фестивалю-конкурсу української академічної музики «Класик-проект» / Департамент культури, туризму та культурної спадщини Кіровогр. обл. держ. адміністрації, Відділ культури і туризму міської ради міста Кропивницький, Кіровогр. муз. коледж, Музична школа № 2 ім. Ю. С. Мейтуса. – Кропивницький: Б. в., 2018. – 8 с.

Кіровоградський народний меморіальний музей Юлія Сергійовича Мейтуса / Кіровоград. нар. меморіальний музей Юлія Сергійовича Мейтуса. – Кіровоград: [б. в.], [2012?]. – 9 с.

Копиця, Маріанна Давидівна. Епістологія в лабіринтах музичної історії : до 100-річчя Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського / М. Копиця; Нац. муз. акад. України ім. П. І. Чайковського. – К.: Автограф, 2008. – 523 с.

Малишев, Юлій Володимирович. Юлій Сергійович Мейтус / Юлій Малишев. – К. : Держ. вид. образотворчого мистецтва і муз. літ УРСР, 1962. – 44 с

Малишев, Юлій Володимирович. «Украдене щастя», опера Ю. Мейтуса / Юлій Малишев. – К.: Мистецтво, 1964. – 26 с.

Мейтус Ю. Глибина, краса, пристрасть: Син країни Рад // Спогади про Максима Рильського. – К., 1982. – С. 84-88.

Мейтус Ю.С. // Митці України: енциклопедичний довідник. – К., 1992. – С. 395.

Сорокер Я. Євреї в музиці України / Я. Сорокер // Сучасність. – 1985. – лютий, Ч. 2. – С. 54-65.

Між Бугом і Дніпром: науково-краєзнавчий вісник Центральної України / Кіровоград. обл. орг. Націонал. спілки краєзнавців України, Держ. архів Кіровогр. області; ред. О. О. Бабенко [та ін.]. – Кіровоград: Центрально-Українське вид-во. – 2014. – Вип. 4: Присвячений 90-річчю створення Державного архіву Кіровоградської області та 90-річчю Національної спілки краєзнавців України. – 2015. – 371 с.

Муха Антон. Композитори України та української діаспори / Антон Муха. – К., 2004.

Наукові розвідки юних дослідників : всеукраїнський конкурс-огляд творчості дослідників музичного мистецтва «Мейтусівські читання» / Відділ культури і туризму міської ради міста Кропивницький, Всеукр. фестиваль-конкурс укр. акад. музики «Класик-проект», присвячений пам’яті Ю. С. Мейтуса; упор., ред. М. В. Долгіх. – Кропивницький: Імекс-ЛТД, 2018. – 139 с.

Науковий вісник Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського / Нац. музична академія України ім. П. І. Чайковського, Центр муз. україністики; М-во культури і туризму України. – К. – 2006. – Вип. 34: Юлій Сергійович Мейтус. Сторінки життя і творчості : Спогади. Статті. Листи. Матеріали: (До 100-ліття від дня народження). – К. : НМАУ ім. П. І. Чайковського, 2006. – 231 с.

Босько В. Будинок Мейтуса – школа імені Мейтуса / В. Босько // Народне слово. – 1997. – 13 грудня. – С. 3.

Брунька Є. Змагалися майбутні композитори / Є. Брунька // Кіровоградська правда. – 2010. – 2 лютого. – С. 8.

Добрін Н. Композитор народився в Єлисаветграді: про Ю. Мейтуса / Н. Добрін // Народне слово. – 1993. – 5 серпня.

Ємець О. Володар дум молоді: Листи С. Богатирьова до Ю.Мейтуса / О. Ємець // Музика. – 2001. – № 6. – С. 21 – 25.

Ємець О. Закоханий у театр: Мейтус Юлій / О. Ємець // Музика. – 2003. – № 4. – С. 28 – 29.

Здір Л. «Вічна музика» / Л. Здір // Народне слово. – 2003. – 25 січня. – С. 1.

Здір Л. Відкрито меморіальну дошку на честь Юлія Мейтуса / Л. Здір // Народне слово. – 2003. – 14 червня. – С. 1.

Здір Л. Пам’яті Юлія Мейтуса / Л. Здір // Народне слово. – 2001. – 8 лютого. – С. 3.

Здір Л. Спадщину є кому берегти і примножувати / Л. Здір // Народне слово. – 2004. – 3 лютого. – С. 3.

Здір Л. Творчість видатного земляка вшановують і вивчають / Л. Здір // Народне слово. – 2003. – 28 січня. – С. 1.

Здір Л. Творчість Юлія Мейтуса продовжують досліджувати земляки / Л. Здір // Народне слово. – 2007. – 30 січня. – С. 1.

Здір Л. Ця школа гідна імені великого композитора / Л. Здір // Народне слово. – 2007. – 12 квітня. – С. 1-4.

Иевская Е. Ровесник века: До 100-річчя з дня народження Ю. Мейтуса / Е. Иевская // Репортер. – 2003. – 10 февраля. – С. 8.

Корінь Тетяна. Вічна музика земляка / Тетяна Корінь // Кіровоградська правда. – 2003. – 23 січня. – С. 1.

Лапіна М. Все почалося з Єлисаветграда... / М. Лапіна // Народне слово. – 2011. – 3 лютого. – С. 6.

Макей Л. Під знаком високого натхнення / Л. Макей // Народне слово. – 2010. – 2 лютого. – С. 8.

Макей Л. Таланти об’єднала творчість земляка / Л. Макей // Народне слово. – 2008. – 31 січня. – С. 1.

Макей Л. Тепер – імені Юлія Мейтуса / Л. Макей // Народне слово. – 2009. – 24 березня. – С. 6.

Макей Л. Три дні творчого злету – і крила на все життя / Л. Макей // Народне слово. – 2012. – 2 лютого. – С. 5.

Макей Л. У полоні музики Мейтуса / Л. Макей // Народне слово. – 2011. – 3 лютого. – С. 6.

Макієвський З. Юлій Мейтус і наше місто / З. Макієвський // Інформ-експрес. – 1998. – 20 березня.

Мейтус Ю. Дорогоцінне завоювання: народний артист УРСР, заслужений діяч мистецтв Туркменської РСР, лауреат Державної премії СРСР // Культура і життя. – 1982. – 26 грудня. – С. 7.

Орел С. Відкрито меморіальну дошку Юлія Мейтуса / С. Орел // Вечірня газета. – 2003. – 13 червня. – С. 4.

Орел С. Життя, віддане музиці: До 100-річчя Ю. Мейтуса / С. Орел // Вечірня газета. – 2003. – 24 січня. – С. 2.

Орел С. Юлій Мейтус: повернення у рідний дім / С. Орел // Вечірня газета. –2003. – 7 лютого. – С. 10.

Орел, Светлана. Юлий Мейтус – возвращение в родной город / Светлана Орел // Зеркало недели. – 2007. – № 18. – С. 12.

Орел, Світлана. Мейтус, наш земляк: Придивитися до спадку композитора українськими очима / Світлана Орел // Наше місто і село. – 2023. – 26 січня. – С. 3

Повница Анатолий. Восемнадцатая в девяносто. Украинский композитор Ю.С. Мейтус встречает свое 90-летие на трудовой вахте. На рабочем столе – партитура новой оперы / А. Повница // Правда Украины. – 1993. – 30 января. С. 3.

Ревенко В. Надихнув Мейтус: 100-річчя видатного композитора кіровоградці відзначили низкою заходів – виставками, концертами, екскурсіями / В. Ревенко // Кіровоградська правда. – 2003. – 30 січня. – С. 2.

Рябцев І. Він народився в романтичному місті: 28 січня виповнюється 95 років від дня народження класика української музики ХХ ст., нашого земляка Юлія Мейтуса / І. Рябцев // Народне слово. – 1998. – 27 січня. С. 3.

Рябцев І. Дружба двох геніальних композиторів: Ю. Мейтус та Д. Шостакович / І. Рябцев // Вечірня газета. – 1999. – 12 лютого. – С. 11.

Сікорська Ірина. Від «Украденого щастя» до «Молодої гвардії». Науковий вісник Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського / Нац. музична академія України ім. П. І. Чайковського, Центр муз. україністики; М-во культури і туризму України. – К. – 2006. Вип. 34: Юлій Сергійович Мейтус. Сторінки життя і творчості: Спогади. Статті. Листи. Матеріали: (До 100-ліття від дня народження). – К.: НМАУ ім. П. І. Чайковського, 2006. – 231 с.: фото, муз. тв.

Творчі кольори Юлія Мейтуса // Кропивницький вечірній. – 2023. – 2 листопада. – С. 4

Терещенко А. Патриарх украинской музыки: Ю. Мейтусу – 90! / А. Терещенко // Еврейские вести. – 1993. – № 3. – С. 2.

Тупчієнко-Кадирова Л. Листи великої любові: 14 лютого – День святого Валентина / Л. Тупчієнко-Кадирова // Народне слово. – 2011. – 10 лютого. – С. 6.

Френчко Л. Знаменитости степной столицы: Мейтус Ю. / Л. Френчко // Ведомости. – 2005. – 21 января. – С. 8; Ведомости. – 2005. – 4 февраля. – С. 8; Ведомости. – 2005. – 11 февраля. – С. 8.

Френчко Л. Юлий Мейтус. Возвращение на родину / Л. Френчко // Ведомости. – 2007. – 13 апреля. – С. 8; Ведомости. – 2007. – 20 апреля. – С. 6; Ведомости. – 2007. – 27 апреля. – С. 7.

Фурлет, Тетяна. Від школи до світового мистецтва / Тетяна Фурлет // Народне слово. – 2012. – 22 березня. – С. 6: фото.

Царук А. Віртуальне повернення / А. Царук // Молодіжне перехрестя. – 2007. – 12 квітня. – С. 3.

Юлій Мейтус: Некролог // Культура і життя. – 1997. – 9 квітня. – № 14. – С. 4.

Янчуков С. Земляків-лауреатів найвищої премії додалося / С. Янчуков // Народне слово. – 2010. – 30 березня. – С. 5.

Web-ресурси

Мейтус Юлій Сергійович (Академик: Музыкальная энциклопедия)

Грищенко Максим. 120-річний ювілей українського композитора Юлій Сергійович Мейтус (1903–1997) (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України)

Юлій Сергійович Мейтус: 110 років від дня народження (Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека імені К.С. Станіславського)

Юлій Сергійович Мейтус:120 років від дня народження (Одеська національна музична академія імені А.В. Нежданової)