Матвієнко Андрій Віталійович

Андрій Віталійович Матвієнко

Дата народження — 07.11.1985
Місце народження — смт Арбузинка, Миколаївська область, Україна
Дата смерті — 07.08.2014
Місце смерті — Донецька область, Україна
Місце поховання — м. Кропивницький, Алея почесних воїнських поховань на Рівнянському кладовищі

Андрій Віталійович Матвієнко (07 листопада 1985, смт Арбузинка, Миколаївська область, Україна – 07 серпня 2014, Донецька область, Україна, військово-польовий шпиталь, помер від поранень) – молодший сержант Державної прикордонної служби України, молодший інспектор прикордонної служби 1-ї категорії – дозиметрист першого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Іловайськ» в/ч 9937 Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління.

Життя і діяльність

Матвієнко Андрій Віталійович народився сьомого листопада 1985 року в смт Арбузинка Арбузинського району Миколаївської області. Коли Андрій з братом-близнюком Володимиром підросли, родина переїхала до села Кузнецового Доманівського району тієї ж області. Середню освіту Андрій здобув у рідному селі. Навчаючись в десятому класі, він закохався в свою однокласницю, яка згодом стала його дружиною. «Це було наше перше обопільне кохання, – згадує Ірина Матвієнко. – Ми були однокласниками, сиділи за однією партою. Андрій дуже відрізнявся від однолітків: незважаючи на юний вік, був цілеспрямованим та організованим, знав, чого хоче досягти і що для цього потрібно. Рішуче йшов до своєї мети, поступово рухаючись сходинка за сходинкою. І завдяки розумові, наполегливості та силі духу отримував те, чого бажав. Андрій дуже добре знав математику, фізику, геометрію, завжди розв’язував за мене складні задачі, допомагав у всьому. У школі був найкращим учнем, розумним та ерудованим, з органічним почуттям гумору». У 2003 році, закінчивши 11 класів, Андрій вступив до Кіровоградського інституту регіонального управління та економіки (КІРУЕ) на економічний факультет. Викладачі інституту й досі пам’ятають свого найкращого студента, який сумлінно та наполегливо навчався, за що неодноразово був нагороджений.

У 2006 році Андрія Матвієнка взяли на роботу до одного з відділень найбільшого банку України – Приватбанку, де він зарекомендував себе відповідальним та сумлінним працівником. А в 2007 році його призвали на військову строкову службу. Юнак відслужив в окремій бригаді охорони Генерального штабу Збройних сил України в Києві. Служба в армії ще більше загартувала його міцний характер. Після повернення в 2008 році з військової служби Андрій завершив навчання в інституті та, отримавши червоний дипломом, вирішив продовжити банківську кар’єру, повернувшись у свій робочий колектив.

У 2010 році Андрій та Ірина одружилися, у них народилась донька Олександра. Згодом Андрія Матвієнка призначили керівником корпоративного бізнесу в Кіровоградському регіональному управлінні ПАТ «Приватбанк» (нині Акціонерне товариство «Комерційний Банк «Приватбанк»).

Війна на Сході України змінила плани родини: 31 березня 2014 року дружина Ірина проводжала коханого на війну в зону АТО. Донечці Сашуні тоді було трохи більше двох років. Андрій приїздив у відпустку лише на три дні у липні. А 7 серпня 2014 року групі прикордонників, у складі якої був і молодший інспектор прикордонної служби 1-ї категорії – дозиметрист першого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Іловайськ» в/ч 9937 Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління молодший сержант Андрій Матвієнко, поставили завдання зустріти колону, яка з боями проривалася із пункту пропуску «Довжанський» та перебувала під постійним обстрілом ворога.

На той час було чимало поранених серед українських військових. Завдяки відвазі та відданості військовій справі Андрій врятував життя тридцятьом українським бійцям, яких зміг вивести живими з поля бою, не зважаючи на щільний вогонь ворожої артилерії. Разом зі своїми побратимами він надавав медичну допомогу постраждалим, зупиняв кровотечу. Потім поранених відвозили під місто Амвросіївку Донецької області, а далі гелікоптерами відправляли до шпиталів. Виконавши завдання, не доїжджаючи 1500 метрів до місця дислокації (поблизу селища Лисиче, пункт пропуску «Успенка», Донецька область), автомобіль УАЗ, яким керував Андрій Матвієнко, підірвався на радіокерованому фугасі. Тяжкопораненого Андрія доправили до військово-польового шпиталю, але рани виявилися занадто серйозними, не сумісними з життям. Того ж дня перестало битися серце справжнього героя України.

Поховано Андрія Матвієнка 11 серпня 2014 року в Кіровограді (нині Кропивницький) на Алеї Слави Рівнянського кладовища.

Нагороди

Указом Президента України № 660/2014 від 21 серпня 2014 року молодший сержант Державної прикордонної служби України А. Матвієнко «за особливу мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов’язку» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Нагороджений відзнакою Кіровоградської області – нагрудним знаком «За мужність і відвагу» (посмертно).

Нагрудний знак отримала замість батька його донечка Олександра.

Світлину маленької Сашуні Матвієнко, дівчинки з бездонними блакитними очима, пам’ятають багато українців. Її фото облетіло всю країну та набрало більше мільйона переглядів у соціальних мережах.

Рішенням виконкому Кіровоградської області від 26.08.2014 року Андрій Матвієнко нагороджений відзнакою «За заслуги» ІІ ступеня (посмертно).

Пам’ять

Рішенням Кіровоградської міської ради від 23 лютого 2016 року вулицю Башкирську перейменовано на вулицю Андрія Матвієнка, а 27 лютого 2016 року на вулиці, що носить ім’я героя АТО, відкрито меморіальну дошку.

На фасаді Кіровоградського інституту комерції 27 лютого 2016 року відкрито пам’ятну дошку Андрію Матвієнку.

11 серпня 2015 року на фасаді будинку, де проживає сім’я героя та звідки Андрій пішов захищати Вітчизну, встановлено меморіальну дошку.

24 квітня 2015 року в селі Мостове Доманівського району Миколаївської області відкрито пам’ятник загиблим землякам, які віддали своє життя за єдину Україну. Один з них – Андрій Матвієнко.

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів у селі Кузнецове Доманівського району Миколаївської області носить ім’я загиблого героя.

29 грудня 2016 року у Києві відбулась презентація колекційної марки на честь воїнів, що загинули в боях на Сході України, серед яких і герой-прикордонник Андрій Матвієнко.

Бібліографія

Босько Володимир. [Андрій Віталійович Матвієнко] // Історичний календар Кіровоградщини на 2020 рік. Люди. Події. Факти : історико-краєзнавче видання: довідник / Володимир Босько; Комунальний заклад «Кіровоградський обл. інститут післядипломної педагогічної освіти ім. Василя Сухомлинського». – Кропивницький : Імекс-ЛТД, 2019. – С. 256 : фото.

Віддав життя за Батьківщину // Вечірня газета. – 2014. –15 серпня. – С. 2.

Гора А. Наше общее личное горе / А. Гора // Украина-Центр. – 2014. – 14 августа. – С. 1, 2 : фото.

Девочка-ангел // Украина-Центр. – 2017. – 5 января. – С. 1 : фот. кол.

Копанева Екатерина. «Дочка просит дать ей высокий стульчик, чтобы она могла достать папу с неба» : История одной фотографии / Екатерина Копанева // Факты и комментарии. – 2016. – 10 марта. – С. 8 : фото.

Кос Андрей. Памятник в Мостовом / Андрей Кос // Украина-Центр. – 2015. – 30 апреля. – С. 7 : фот. кол.

Лісниченко Ю. Свої життя віддали за Україну / Ю. Лісниченко // Вечірня газета. – 2017. – 11 серпня. – С. 5.

На вулиці Андрія Матвієнка відкрили меморіальну дошку // Вечірня газета. – 2016. – 4 березня. – С. 2.

Романюк Лариса. Родинам героїв-прикордонників вручили медалі / Лариса Романюк // З перших уст. – 2016. – 5 травня. – С. 2 : фото.

Семененко Вікторія. Ірина Матвієнко: Він завжди казав Сашуні: «Ти будеш мною пишатися» / Вікторія Семененко // Кіровоградська правда. – 2020. – 10 вересня. – С. 9 : фото.