Відмінності між версіями «Мазуренко Олексій Юхимович»
(Не показано 25 проміжних версій цього користувача) | |||
Рядок 5: | Рядок 5: | ||
(тепер – Кропивницький район | (тепер – Кропивницький район | ||
Кіровоградської області, Україна) | Кіровоградської області, Україна) | ||
− | <br /><b>Дата смерті</b> — 11.03.2004<br /><b>Місце смерті</b> — м. Санкт-Петербург, Росія<br /><b>Місце поховання</b> — | + | <br /><b>Дата смерті</b> — 11.03.2004<br /><b>Місце смерті</b> — м. Санкт-Петербург, Росія<br /><b>Місце поховання</b> — м. Санкт-Петербург, Нікольське кладовище]]</p> |
− | '''Олексій Юхимович Мазуренко''' (20 | + | '''Олексій Юхимович Мазуренко''' (20 червня 1917, с. Ленінка, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (тепер – Кропивницький район Кіровоградської області, Україна) – 11 березня 2004, м. Санкт-Петербург, Росія) – військово-морський льотчик часів Другої світової війни, генерал-майор авіації, двічі Герой Радянського Союзу. |
− | |||
Рядок 13: | Рядок 12: | ||
=Життя і діяльність= | =Життя і діяльність= | ||
− | + | Мазуренко Олексій Юхимович народився в селянській сім’ї, закінчив неповну середню школу в рідному селі, потім працював шахтарем та навчався в аероклубі. З 1938 р. Мазуренко О.Ю. проходив службу на Військово-морському флоті, потім навчався в Єйському військово-морському авіаційному училищі, після закінчення якого у грудні 1940 р. був призначений командиром авіаланки. | |
− | З червня 1941 р. | + | З червня 1941 р. Олексій Мазуренко – учасник Другої світової війни. Молодший лейтенант О. Мазуренко, льотчик 57-го штурмового авіаційного полку, до грудня 1941 р. провів 43 бойові вильоти; з січня 1943 р. – старший льотчик-інструктор штурмової авіації на Північному і Чорноморському флотах, а вже з січня 1944 року – командир штурмового авіаполку на Балтиці. Він здійснив близько 300 бойових вильотів, потопив особисто 8 і в складі групи – 22 ворожі кораблі. Авіаційний полк під його командуванням потопив у водах Балтійського моря понад 100 бойових кораблів і транспортних суден ворога. |
− | Олексій | + | У 1949 році Олексій Мазуренко закінчив Вищі офіцерські льотно-тактичні курси авіації Військово-морського флоту, у 1952 році – Військово-морську академію, командував авіаційним полком, потім дивізією, працював у центральному апараті Військово-морського флоту. З 1972 року генерал-майор авіації Мазуренко О.Ю. – у запасі. Жив у Ленінграді (тепер м. Санкт-Петербург, Росія), працював директором винзаводу «Арарат», а в 1982-1997 роках – директором Палацу культури міліції, був членом Комітету ленінградських ветеранів війни і військової служби однополчан. Помер Олексій Юхимович Мазуренко 11 березня 2004 року, похований у Санкт-Петербурзі на Нікольському цвинтарі Олександро-Невської лаври. |
− | + | =Нагороди= | |
− | + | Олексій Юхимович Мазуренко двічі удостоєний звання Героя Радянського Союзу з врученням медалі «Золота Зірка» (1942, 1944), нагороджений трьома орденами Червоного Прапора (1941, 1942, 1944), орденом Ушакова ІІ-го ступеня (1945), двома орденами Великої Вітчизняної війни І-го і ІІ-го ступенів (1943, 1985), Червоної Зірки (1953), українським орденом Ярослава Мудрого V ступеня, багатьма медалями. Почесний громадянин Санкт-Петербурга (1999). | |
− | |||
− | |||
=Пам’ять = | =Пам’ять = | ||
− | + | <gallery> | |
+ | Файл:Mazurenko_grave.jpg|Пам`ятник Мазуренко О. Ю. на Нікольскому кладовищі в Санкт-Петербурзі. Фото Олександра Прищепова (м.Санкт-Петербург), серпень 2007. | ||
+ | Файл:Mazurenko_doshka.jpg|Меморіальна дошка на будинку № 30 по вулиці Мазуренка у м. Севастополі (Фото Олександра Прищепова), 2009.</gallery> | ||
− | + | Ім’я героя носить вулиця в м. Радянська Гавань (Хабаровський край) та провулок в м. Шахти (Ростовська область). | |
− | |||
− | |||
+ | У підземній залі станції метро «Комендантський проспект» у м. Санкт-Петербург є мозаїчне панно із зображенням О.Ю. Мазуренка. | ||
− | + | В смт Устинівка Кіровоградської області встановлено бронзове погруддя героя. | |
=Бібліографія= | =Бібліографія= | ||
− | + | Дацька В. (співробітник науково-освітнього відділу обласного краєзнавчого музею). Триста п’ятнадцять бойових вильотів / В. Дацька // Народне слово. – 2012. – 19 липня. – С. 7 : портр. | |
+ | |||
+ | 20 червня – 100 років з дня народження двічі Героя Радянського Союзу // Трудівник Устинівщини. – 2017. – 17 червня. – С. 1 : фото. | ||
+ | |||
+ | Долинська і долинчани : фотогалерея // Долинські новини. – 2007. – 3 квітня. – С. 2. | ||
− | + | Крятенко А. Устинівський сокіл над Балтикою /А. Крятенко // Кіровоградська правда. – 2004. – 21 грудня. – С. 3. | |
− | + | Мазуренко О.Е. // Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. – М.: Воениздат, 1988. – С. 11:порт. | |
− | + | Мазуренко Олексій Юхимович : Некролог // Трудівник Устинівщини. – 2004. – 30 березня . – С. 1. | |
− | + | Мазуренко Олексій Юхимович // Романько І. І. Політ у безсмертя : визначні авіатори Кіровоградщини на фронтах Великої Вітчизняної війни / І. І. Романько; М-во освіти і науки, молоді та спорту України. – Кіровоград, 2012. – С. 80-86 : фото, фото. кол. | |
− | + | Негробов Н. Над морскими просторами (Мазуренко Алексей Ефимович) // Люди бессмертного подвига. – Книга 2.– М., 1975. – С. 18-25. | |
− | + | Павличук О. Похід заради єднання українців : Сила волі / О. Павличук // Гайворонські вісті. – 2005. – 9 листопада. – С. 2. | |
− | + | Пилипенко О. «Літаючий танк» : Зброя Перемоги / О. Пилипенко // Фаворит. – 2004. – 8 жовтня. – С. 9. | |
− | + | Ткаченко О. Крила над морем / О. Ткаченко // Трудівник Устинівщини. – 2013. – 8 травня. – С. 2 : фото. | |
− | + | Ткаченко О. Людина з легенди : Видатні імена / О. Ткаченко // Трудівник Устинівщини. – 2008. – 23 серпня. – С. 2. | |
− | + | Фесенко Анатолій. «Пішли до Мазуренка!» : до 70-річчя відкриття пам'ятника О. Ю. Мазуренку / Анатолій Фесенко // Трудівник Устинівщини. – 2018. – 30 червня. – С. 2. | |
− | + | Цибульський М. Двічі Герой залюбки місив глину... / М. Цибульський // Кіровоградська правда. – 2000. – 13 липня. – С. 3 | |
− | + | Цибульський М. Російські генерали і ... українська мова / М. Цибульський // Народне слово. – 2004. – 15 січня. – С. 3. | |
+ | Ящишина А. О.Ю. Мазуренко : «Своїм землякам бажаю більше самостійності і відповідальності» / А. Ящишина // Трудівник Устинівщини. – 2003. – 20 вересня. – С. 1-3. | ||
=Web-ресурси= | =Web-ресурси= | ||
− | |||
− | [ | + | [https://mistaua.com/%D0%9F%D0%B0%D0%BC%D1%8F%D1%82%D0%BA%D0%B8/%D0%9F%D0%B0%D0%BC%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8/%D0%B1%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9-%D0%B1%D1%8E%D1%81%D1%82-%D0%B4%D0%B2%D1%96%D1%87%D1%96-%D0%B3%D0%B5%D1%80%D0%BE%D1%8F/2205/?setcity=470 Бронзовий бюст двічі Героя Радянського Союзу, Мазуренко О. Ю. (Mista.ua)] |
+ | |||
+ | [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D0%B7%D1%83%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D0%B9_%D0%AE%D1%85%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Мазуренко Олексій Юхимович (Вікіпедія. Вільна енциклопедія)] | ||
+ | |||
+ | [https://esu.com.ua/article-60427 Мазуренко Олексій Юхимович (Енциклопедія сучасної України)] | ||
− | [http:// | + | [http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Mazurenko_O_Yu Мазуренко Олексій Юхимович (Інститут історії України)] |
− | [ | + | [https://www.wikiwand.com/uk/%D0%9C%D0%B0%D0%B7%D1%83%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D0%B9_%D0%AE%D1%85%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Мазуренко Олексій Юхимович (Wikiwand)] |
Поточна версія на 13:22, 28 вересня 2023
Олексій Юхимович Мазуренко (20 червня 1917, с. Ленінка, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (тепер – Кропивницький район Кіровоградської області, Україна) – 11 березня 2004, м. Санкт-Петербург, Росія) – військово-морський льотчик часів Другої світової війни, генерал-майор авіації, двічі Герой Радянського Союзу.
Життя і діяльність
Мазуренко Олексій Юхимович народився в селянській сім’ї, закінчив неповну середню школу в рідному селі, потім працював шахтарем та навчався в аероклубі. З 1938 р. Мазуренко О.Ю. проходив службу на Військово-морському флоті, потім навчався в Єйському військово-морському авіаційному училищі, після закінчення якого у грудні 1940 р. був призначений командиром авіаланки.
З червня 1941 р. Олексій Мазуренко – учасник Другої світової війни. Молодший лейтенант О. Мазуренко, льотчик 57-го штурмового авіаційного полку, до грудня 1941 р. провів 43 бойові вильоти; з січня 1943 р. – старший льотчик-інструктор штурмової авіації на Північному і Чорноморському флотах, а вже з січня 1944 року – командир штурмового авіаполку на Балтиці. Він здійснив близько 300 бойових вильотів, потопив особисто 8 і в складі групи – 22 ворожі кораблі. Авіаційний полк під його командуванням потопив у водах Балтійського моря понад 100 бойових кораблів і транспортних суден ворога.
У 1949 році Олексій Мазуренко закінчив Вищі офіцерські льотно-тактичні курси авіації Військово-морського флоту, у 1952 році – Військово-морську академію, командував авіаційним полком, потім дивізією, працював у центральному апараті Військово-морського флоту. З 1972 року генерал-майор авіації Мазуренко О.Ю. – у запасі. Жив у Ленінграді (тепер м. Санкт-Петербург, Росія), працював директором винзаводу «Арарат», а в 1982-1997 роках – директором Палацу культури міліції, був членом Комітету ленінградських ветеранів війни і військової служби однополчан. Помер Олексій Юхимович Мазуренко 11 березня 2004 року, похований у Санкт-Петербурзі на Нікольському цвинтарі Олександро-Невської лаври.
Нагороди
Олексій Юхимович Мазуренко двічі удостоєний звання Героя Радянського Союзу з врученням медалі «Золота Зірка» (1942, 1944), нагороджений трьома орденами Червоного Прапора (1941, 1942, 1944), орденом Ушакова ІІ-го ступеня (1945), двома орденами Великої Вітчизняної війни І-го і ІІ-го ступенів (1943, 1985), Червоної Зірки (1953), українським орденом Ярослава Мудрого V ступеня, багатьма медалями. Почесний громадянин Санкт-Петербурга (1999).
Пам’ять
Ім’я героя носить вулиця в м. Радянська Гавань (Хабаровський край) та провулок в м. Шахти (Ростовська область).
У підземній залі станції метро «Комендантський проспект» у м. Санкт-Петербург є мозаїчне панно із зображенням О.Ю. Мазуренка.
В смт Устинівка Кіровоградської області встановлено бронзове погруддя героя.
Бібліографія
Дацька В. (співробітник науково-освітнього відділу обласного краєзнавчого музею). Триста п’ятнадцять бойових вильотів / В. Дацька // Народне слово. – 2012. – 19 липня. – С. 7 : портр.
20 червня – 100 років з дня народження двічі Героя Радянського Союзу // Трудівник Устинівщини. – 2017. – 17 червня. – С. 1 : фото.
Долинська і долинчани : фотогалерея // Долинські новини. – 2007. – 3 квітня. – С. 2.
Крятенко А. Устинівський сокіл над Балтикою /А. Крятенко // Кіровоградська правда. – 2004. – 21 грудня. – С. 3.
Мазуренко О.Е. // Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. – М.: Воениздат, 1988. – С. 11:порт.
Мазуренко Олексій Юхимович : Некролог // Трудівник Устинівщини. – 2004. – 30 березня . – С. 1.
Мазуренко Олексій Юхимович // Романько І. І. Політ у безсмертя : визначні авіатори Кіровоградщини на фронтах Великої Вітчизняної війни / І. І. Романько; М-во освіти і науки, молоді та спорту України. – Кіровоград, 2012. – С. 80-86 : фото, фото. кол.
Негробов Н. Над морскими просторами (Мазуренко Алексей Ефимович) // Люди бессмертного подвига. – Книга 2.– М., 1975. – С. 18-25.
Павличук О. Похід заради єднання українців : Сила волі / О. Павличук // Гайворонські вісті. – 2005. – 9 листопада. – С. 2.
Пилипенко О. «Літаючий танк» : Зброя Перемоги / О. Пилипенко // Фаворит. – 2004. – 8 жовтня. – С. 9.
Ткаченко О. Крила над морем / О. Ткаченко // Трудівник Устинівщини. – 2013. – 8 травня. – С. 2 : фото.
Ткаченко О. Людина з легенди : Видатні імена / О. Ткаченко // Трудівник Устинівщини. – 2008. – 23 серпня. – С. 2.
Фесенко Анатолій. «Пішли до Мазуренка!» : до 70-річчя відкриття пам'ятника О. Ю. Мазуренку / Анатолій Фесенко // Трудівник Устинівщини. – 2018. – 30 червня. – С. 2.
Цибульський М. Двічі Герой залюбки місив глину... / М. Цибульський // Кіровоградська правда. – 2000. – 13 липня. – С. 3
Цибульський М. Російські генерали і ... українська мова / М. Цибульський // Народне слово. – 2004. – 15 січня. – С. 3.
Ящишина А. О.Ю. Мазуренко : «Своїм землякам бажаю більше самостійності і відповідальності» / А. Ящишина // Трудівник Устинівщини. – 2003. – 20 вересня. – С. 1-3.
Web-ресурси
Бронзовий бюст двічі Героя Радянського Союзу, Мазуренко О. Ю. (Mista.ua)
Мазуренко Олексій Юхимович (Вікіпедія. Вільна енциклопедія)
Мазуренко Олексій Юхимович (Енциклопедія сучасної України)