Відмінності між версіями «Мазуренко Олексій Юхимович»
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
=Життя і діяльність= | =Життя і діяльність= | ||
| − | + | Мазуренко Олексій Юхимович народився в селянській сім’ї, закінчив неповну середню школу в рідному селі, потім працював шахтарем та навчався в аероклубі. З 1938 р. Мазуренко О.Ю. проходив службу на Військово-морському флоті, потім навчався в Єйському військово-морському авіаційному училищі, після закінчення якого у грудні 1940 р. був призначений командиром авіаланки. | |
| − | З червня 1941 р. | + | З червня 1941 р. Олексій Мазуренко – учасник Другої світової війни. Молодший лейтенант О. Мазуренко, льотчик 57-го штурмового авіаційного полку, до грудня 1941 р. провів 43 бойові вильоти; з січня 1943 р. – старший льотчик-інструктор штурмової авіації на Північному і Чорноморському флотах, а вже з січня 1944 року – командир штурмового авіаполку на Балтиці. Він здійснив близько 300 бойових вильотів, потопив особисто 8 і в складі групи – 22 ворожі кораблі. Авіаційний полк під його командуванням потопив у водах Балтійського моря понад 100 бойових кораблів і транспортних суден ворога. |
| + | |||
| + | У 1949 році Олексій Мазуренко закінчив Вищі офіцерські льотно-тактичні курси авіації Військово-морського флоту, у 1952 році – Військово-морську академію, командував авіаційним полком, потім дивізією, працював у центральному апараті Військово-морського флоту. З 1972 року Мазуренко О.Ю. – генерал-майор авіації, жив у Ленінграді (тепер м. Санкт-Петербург, Росія), працював директором винзаводу «Арарат», а в 1982-1997 роках – директором Палацу культури міліції, був членом Комітету ленінградських ветеранів війни і військової служби-однополчан. Помер Олексій Юхимович Мазуренко 11 березня 2004 року, похований у Санкт-Петербурзі на Нікольському цвинтарі Олександро-Невської лаври. | ||
| − | |||
| − | |||
<gallery> | <gallery> | ||
Версія за 16:15, 25 вересня 2023
Олексій Юхимович Мазуренко
Дата народження — 20.06.1917
Місце народження — с. Ленінка, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (тепер – Кропивницький район Кіровоградської області, Україна)
Дата смерті — 11.03.2004
Місце смерті — м. Санкт-Петербург, Росія
Місце поховання — м. Санкт-Петербург, Нікольське кладовище
Олексій Юхимович Мазуренко (20 червня 1917, с. Ленінка, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія (тепер – Кропивницький район Кіровоградської області, Україна) – 11 березня 2004, м. Санкт-Петербург, Росія) – військово-морський льотчик часів Другої світової війни, генерал-майор авіації, двічі Герой Радянського Союзу.
Життя і діяльність
Мазуренко Олексій Юхимович народився в селянській сім’ї, закінчив неповну середню школу в рідному селі, потім працював шахтарем та навчався в аероклубі. З 1938 р. Мазуренко О.Ю. проходив службу на Військово-морському флоті, потім навчався в Єйському військово-морському авіаційному училищі, після закінчення якого у грудні 1940 р. був призначений командиром авіаланки.
З червня 1941 р. Олексій Мазуренко – учасник Другої світової війни. Молодший лейтенант О. Мазуренко, льотчик 57-го штурмового авіаційного полку, до грудня 1941 р. провів 43 бойові вильоти; з січня 1943 р. – старший льотчик-інструктор штурмової авіації на Північному і Чорноморському флотах, а вже з січня 1944 року – командир штурмового авіаполку на Балтиці. Він здійснив близько 300 бойових вильотів, потопив особисто 8 і в складі групи – 22 ворожі кораблі. Авіаційний полк під його командуванням потопив у водах Балтійського моря понад 100 бойових кораблів і транспортних суден ворога.
У 1949 році Олексій Мазуренко закінчив Вищі офіцерські льотно-тактичні курси авіації Військово-морського флоту, у 1952 році – Військово-морську академію, командував авіаційним полком, потім дивізією, працював у центральному апараті Військово-морського флоту. З 1972 року Мазуренко О.Ю. – генерал-майор авіації, жив у Ленінграді (тепер м. Санкт-Петербург, Росія), працював директором винзаводу «Арарат», а в 1982-1997 роках – директором Палацу культури міліції, був членом Комітету ленінградських ветеранів війни і військової служби-однополчан. Помер Олексій Юхимович Мазуренко 11 березня 2004 року, похований у Санкт-Петербурзі на Нікольському цвинтарі Олександро-Невської лаври.
Пам`ятник Мазуренко О. Ю. на Нікольскому кладовищі в Санкт-Петербурзі. Фото Олександра Прищепова (м.Санкт-Петербург), серпень 2007.
Пам’ять
В місті Севастополі встановлена аннотаційна дошка на будинку № 30 по вулиці Мазуренка
Аннотаційна дошка на будинку № 30 по вулиці Мазуренко (Фото Олександра Прищепова (м.Санкт-Петербург), 2009.
На увічнення пам’яті О.Ю.Мазуренка на його батьківщині — в смт. Устинівка (тепер райцентр Кіровоградської області) встановлено бронзове погруддя.
Бібліографія
Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2.- М.: Воениздат, 1988.-862 с.:порт.
Дважды Герои Советского Союза. - М.: Воениздат, 1973.
Дриго С.В. За подвигом - подвиг.- Калининградское кн.изд. - 1984.
Люди бессмертного подвига. Книга 2.- М., 1975.
Цибульський М. Двічі Герой залюбки місив глину... / М.Цибульський // Кіровоградська правда. - 2000. - 13 липня. - С. 3
Ящишина А. О.Ю.Мазуренко :"Своїм землякам бажаю більше самостійності і відповідальності" / Ящишина А. // Трудівник Устинівщини. - 2003. - 20 вересня. - С. 1-3
Крятенко А. Устинівський сокіл над Балтикою /А. Крятенко // Кіровоградська правда. - 2004. - 21 грудня. - С. 3
Мазуренко Олексій Юхимович : Некролог // Трудівник Устинівщини. - 2004. - 30 березня . - С. 1
Пилипенко О. "Літаючий танк" : Зброя Перемоги / О. Пилипенко // Фаворит. - 2004. - 8 жовтня. - С. 9
Цибульський М. Російські генерали і ... українська мова / М. Цибульський // Народне слово. - 2004. - 15 січня. - С. 3
Павличук О. Похід заради єднання українців : Сила волі / О. Павличук // Гайворонські вісті. - 2005. - 9 листопада. - С. 2
Долинська і долинчани : Фотогалерея // Долинські новини. - 2007. - 3 квітня. - С. 2
Ткаченко О. Людина з легенди : Видатні імена / О. Ткаченко // Трудівник Устинівщини. - 2008. - 23 серпня. - С. 2
Web-ресурси
Hero of the Soviet Union medal.png Мазуренко, Алексей Ефимович на сайте «Герои страны»
Герои Советского Союза, проживавшие на Дону до Великой Отечественной войны