Кожум’яка Степан Демидович

Степан Демидович Кожум’яка

Дата народження — 04(16).12.1898
Місце народження — м. Новомиргород, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія (нині Кіровоградська область)
Дата смерті — 31.08.1989
Місце смерті — м. Новомиргород, Кіровоградська область, Українська РСР
Місце поховання — м. Новомиргород, Центральне кладовище

Степан Демидович Кожум’яка (4 (16) грудня 1898 р., Новомиргород, Єлисаветградський повіт (нині Кіровоградська область) – 31 серпня 1989 р., Новомиргород, Кіровоградська область, Українська РСР) – український інженер-мостобудівник, публіцист, літературознавець, мовознавець, громадський діяч, активний учасник дисидентського руху опору, борець за культурно-духовні та політичні права українського народу.

Життя і діяльність

Зрозумійте мене: не можу існувати без
корисної для всіх, для свого народу праці.
Можете помислити, що я хизуюся цим,
хочу бути оригінальним. Зовсім ні. Праця і
на мосту, і в квітнику – це моя як етична,
так і естетична потреба...
Степан Кожум’яка

Кожум’яка Степан Демидович народився 4 (за старим стилем – 16) грудня 1898 року в Новомиргороді Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (нині Кіровоградська область). Ще з дитячих років Степана захоплював світ прекрасного, в який хлопчик занурювався під час читання книг, придбаних його батьком на аукціоні. У 1917 році юнак закінчив Єлисаветградські земські педагогічні курси. Під час навчання випускав рукописний журнал «Лісовий струмок». Після закінчення курсів Кожум’яка працював вчителем в Новомиргородській школі. У 1922 році із членів педколективу організував редколегію і видавав ілюстрований журнал «Перша ластівка». Згодом молодий педагог був звільнений з посади й позбавлений членства в Спілці вчителів. Йому не пробачили жорсткої критики радянської влади в одному з номерів «Лісового струмка».

У 1926 році С. Кожум’яка закінчив факультет соціального виховання, а в 1928 році – мовно-літературний факультет Одеського інституту народної освіти і захистив дипломну працю «Борис Грінченко». Степан завжди ходив у вишитій сорочці, розмовляв колоритною українською мовою, часто у відвертих розмовах зі студентами проливав правдиве світло на події 1918 року в Україні, яких був свідком. За це йому довелося поплатитися свободою… Без п’яти хвилин випускника філологічного факультету Одеського університету у ніч із 6 на 7 січня заарештували співробітники Державного політичного управління (ДПУ) за «гостру критику існуючих порядків», і молодий чоловік був засланий на три роки до Йошкар-Оли (нині Республіка Марій Ел, Російська Федерація). Щоправда, йому все ж дозволили здати державні іспити й отримати диплом.

В засланні Кожум’яка мав нагоду опанувати іншу професію, коли його як чоловіка з вищою освітою зарахували на роботу до експедиції Ленінградського відділу «Енергобуду», яка прибула до Йошкар-Оли. Керівник експедиції інженер Ілля Мигачов дав розписку, що після закінчення робіт особисто припровадить його в місцеве відділення ДПУ.

В експедиції Степан добре вивчив геодезичну науку на практиці. Після закінчення терміну заслання, вимушено оселившись у Черкасах, Кожум’яка розумів, що повернутись в педагогіку і викладати дітям українську мову та літературу так, як хотів і відчував він, вже більше не зможе, адже був дискваліфікований як філолог і соціолог за «націоналістичні переконання», і він пішов працювати до лісгоспу. Заочно закінчивши факультет будівництва автошляхів Харківського автомобільно-шляхового інституту, став мостобудівником.

Про нього говорили, що він інженер-шляховик з філологічною душею. С. Д. Кожум’яка понад усе любив і плекав свою рідну мову, окрім того вільно володів кількома іноземними мовами, читав в оригіналі Шекспіра та Байрона, вважав, що кожна нормальна людина для особистого розвитку і освіти повинна щодня прочитувати не менше 50 сторінок книг. У своїй бригаді він суворо карав робітників за ненормативну лексику – впровадив штраф в 1 карбованець за кожне лайливе слово. Потім на ці гроші купував і дарував їм книжки.

29 листопада 1937 року за звинуваченням Черкаського НКВС С. Кожум’яку знову заарештували, звинувативши в «антирадянській націоналістичній агітації і пропаганді». Незважаючи на численність скарг, які писав Степан Демидович вищому начальству щодо безпідставності його затримання і незаконності методів дізнання, його було заслано на 10 років у Самарлаг (табір поблизу Самари в Російській Федерації). За спогадами самого Степана Кожум’яки, у таборі були нестерпні умови, голод, холод, дуже важка праця на будівництві, величезні норми виробітку. З початком війни через погіршення і так вкрай поганих умов заарештовані масово вмирали. Кожум’яка вижив завдяки своїм знанням технології торкретбетону: його перевели споруджувати секретні об’єкти, зокрема величезне підземне сховище для Йосипа Сталіна і всього керівництва СРСР на випадок евакуації під натиском німецьких військ. Згодом Степан Демидович працював на будівництві авіазаводів, що постачали на фронт літаки «ІЛ-14»та «ІЛ-15».

У 1947 році Степана Кожум’яку звільнили, і він повернувся до дружини, яка без нього дуже бідувала і жила в страшних злиднях. Степан Демидович улаштувався на роботу за спеціальністю – начальником шляхової дистанції. Та радянська влада не залишила Кожум’яку у спокої, і в 1949 році на нього знову чекав арешт за звичною статтею і вирок: заслання на вічне поселення до Красноярського краю. У сибірській глушині йому доводилося будувати і шляхи, і мости, навіть довелося стати куратором гідротехнічних споруд та автошляхів Красноярського краю. Там він збудував собі хату та отримав дозвіл на володіння рушницею для полювання. Додому, до рідного Новомиргорода, Степан Демидович зміг повернутися тільки після смерті Сталіна в 1954 році, у віці 56 років, а реабілітований був 9 липня 1958 року Черкаським обласним судом.

Після повернення із заслання пішов працювати техніком райавтошляхвідділу, пізніше, маючи відповідну освіту і неабиякий досвід, став спершу інженером, а потім головним інженером Новомиргородської шляхово-експлуатаційної дільниці ШЕД-722, що займалася будівництвом стратегічної автомагістралі Черкаси – Умань – Гайсин – Брацлав довжиною 317 км. За 19 років плідної праці інженер Кожум’яка встиг прокласти багато кілометрів автошляхів, спроектував і збудував 14 залізобетонних мостів, серед яких мости в Панчевому, Коробчиному, 40-метровий залізобетонний міст у Великій Висці, та 98-метровий у Новомиргороді, які й до сьогодні надійно служать людям.

Степан Кожум’яка упродовж всього життя намагався брати якнайактивнішу участь у національно-громадському житті. Три арешти, близько 20 років тюрем, спецзаслань і постійний нагляд комуністичної держбезпеки не зломили його живої душі і слова. Борець за культурно-духовні та політичні права українського народу висловлював сподівання, що Україна скоро перетвориться в державу із справжньою українською національною культурою і займе гідне місце у ряді передових європейських країн. Степан Кожум’яка звертався з петицією до Верховної Ради УРСР, Спілки письменників України, редакцій газет і журналів з вимогою припинення дискримінації української мови. Він відстоював повернення до української абетки вилученої літери «ґ». Листувався з Б. Антоненком-Давидовичем, М. Стельмахом, О. Гончарем, І. Романченком, В. Лазурським, поширював працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?» І. Дзюби і позацензурні вірші В. Симоненка. Самотужки уклав «Автошляховий словник», який було видано 1995 року у Львові. Вдома в нього було велике зібрання книг і власних рукописних наукових розвідок.

Степан Демидович активно популяризував творчість Тараса Шевченка, надсилав багато листівок з вітаннями друзям і знайомим у всі куточки СРСР, купував «Кобзарі» і дарував робітникам своєї організації. За його ініціативи в селі Лип’янка на Черкащині було встановлено пам’ятник Кобзарю, до якого разом з іншими патріотами щороку в Шевченкові дні він привозив вінки і квіти.

На жаль, патріот Степан Кожум’яка, який так прагнув побачити Україну вільною, лише рік не дожив до проголошення її незалежності.

Помер Степан Демидович 31 серпня 1989 року. Похований в Новомиргороді на центральному кладовищі.

Нагороди

В 2002 році С. Д. Кожум’яці присвоєно звання Почесного громадянина м. Новомиргорода.

Пам’ять

Із липня 2007 року у Новомиргородському районному краєзнавчому музеї діє кімната-музей Степана Кожум’яки.

В листопаді 2015 року іменем Степана Кожум’яки було названо одну з вулиць у Новомиргороді.

У 2014 році відомий український письменник і режисер Олександр Жовна зняв художньо-документальний фільм про свого земляка С. Кожум’яку «Милі мої українці».

Бібліографія

Босько Володимир. Степан Демидович Кожем’якін (Кожум’яка) // Босько, Володимир Миколайович. Історичний календар Кіровоградщини на 2018 рік. Люди. Події. Факти / В. М. Босько ; КЗ «КОІППО ім. Василя Сухомлинського». – Кропивницький : Імекс-ЛТД, 2017. – С. 239.

Кожум’яка Степан Демидович // Енциклопедія Сучасної України : в 25 т. / НАНУ, Наук. т-во ім. Т. Г. Шевченка, Ін-т енциклопедичних досліджень; ред. І. М. Дзюба [та ін.]. – К. : [б. в.], 2001 – Т. 13 : Киї – Кок. – 2013. – С. 606-607.

Планида Степана Кожум’яки (1898-1989) : життя й діяльність / укл. Юрій Колісник. – Черкаси : Брама, 2004. – 221,[3] с. : фото.

Зворушливе кіно про нашого земляка // Народне слово. – 2015. – 16 квітня. – С. 12 : фото.

Кібук А. «Той, хто жив, як говорив, і говорив, як жив» / А. Кібук // Новомиргородщина. – 2014. – 26 квітня. – С. 1, 6.

Колісник Ю. Степан Кожум’яка: «Українська інтелігенція повинна грудьми стати за мовні права свого народу» / Ю. Колісник // Новомиргородщина. – 2018. – 8 грудня. – С. 5.

Лепеха С. До діда, у курінь / С. Лепеха // Новомиргородщина. – 2013. – 19 січня. – С. 3.

Матівос Ю. Сталіну від Степана Кожум’яки / Ю. Матівос // Наше місто. – 2019. – 12 вересня. – С. 4 : фото.

«Мої милі українці» // Украина-Центр. – 2014. – 7 августа. – С. 5.

М’ятович В. Наші серед претендентів на Шевченківську премію 2016 року / В. М’ятович // З перших уст. – 2015. – 10 грудня. – С. 3 : фото.

Орел С. В. Розстріляна «Просвіта» : Шевченкіана діда Степана / С. В. Орел // Новомиргородщина. – 2015. – 21 березня. – С. 7.

Орел Світлана. Український аристократ із «Куреня» / Світлана Орел // Слово «Просвіти». – 2014. – 4-10 вересня. – С. 10-11 : фото.

Орел Світлана. Фільм про діда Степана / Світлана Орел // Наше місто. – 2014. – 4 вересня. – С. 4. – Зміст: Милі мої українці! : фільм / О. Жовна.

Пісковий В. Присвячено тому, хто був зразком поступу справедливості, свідомості, правди та краси / В. Пісковий // Новомиргородщина. – 2007. – 20 жовтня. – С. 1, 2.

Розстріляна «Просвіта» : Мости діда Степана // Новомиргородщина. – 2015. – 14 березня. – С. 7.

Розстріляна «Просвіта» : Український аристократ з «куреня» // Новомиргородщина. – 2015. – 28 лютого. – С. 3.

Степанова О. Фильм о близком / О. Степанова // Украина-Центр. – 2014. – 14 августа. – С. 23 : фото. – Зміст: «Мої милі українці».

Суржок М. Боролися і боремось... / М. Суржок // Новомиргородщина. – 2018. – 15 грудня. – С. 5.

Український аристократ з «куреня» // Новомиргородщина. – 2015. – 7 березня. – С. 7.

Шульга В. На калиновому мості / В. Шульга // Новомиргородщина. – 2009. – 9 січня. – С. 3.

Я сплю, и мне снится... // Украина-Центр. – 2014. – 28 августа. – С. 14 : фото. – Зміст: «Мої милі українці».

Web-ресурси

Векерик Ольга. Степана Кожум’яку звільнили з табору смертників, аби побудувати бункер Сталіну (Волинь-нова)

Видатні постатті Новомиргородщини (Blogger)

Квітка Віталій. Мости Степана Кожум’яки (Український інтерес)

Кожум’яка (Центральна районна бібліотека м. Новомиргород)

Кожум’яка Степан Демидович (Вікіпедія. Вільна енциклопедія)

Кожум’яка Степан Демидович (Geneo-Генео)

Кожум’яка Степан Демидович (Енциклопедія сучасної України)

Негара Євген. Пам’ятки науки і техніки Новомиргородщини (Обласна універсальна наукова бібліотека ім. Д. І. Чижевського)

Орел Світлана. «А він, народ наш, таки буде колись увесь свідомий» (Народне слово)

Орел Світлана. Степан Кожум’яка: а він, народ наш, таки буде колись увесь свідомий… (Рідний край)

Орел Світлана. Український аристократ з «куреня» (Акулаmedia)

Орел Світлана. Український аристократ з «куреня» (Зеркало недели)

Особистості міста (Новомиргородська міська рада)

Пісковий Володимир, Вороніна Таміла. «Єднайтеся, брати мої...» (Голос України)

Степан Кожум’яка. «Реабілітовані історією» (Ftpmirror.your.org)